Ірен Роздобудько презентувала в Києві книгу, присвячену Олені Телізі
Як повідомляє кореспондент Укрінформу, презентація відбулася в Києві за підтримки «Книгарні Є» та видавництва «Нора - Друк».
«Це моя особиста Олена Теліга. Я до неї йшла з 90-х років. Вона настільки жива та сучасна, що до неї зараз не можна стати байдужим. 21-го липня день її народження – і ця презентація вже готової книги… Для мене це означає – Перемогу!», - сказала письменниця.
За її словами, «наразі Олена має воювати, вона мусить бути разом зі своїми побратимами», тому письменниця розсилає книгу знайомим воїнам на фронт і закликає до того й своїх читачів.
«Для мене було дуже важливо написати оригінальну книгу, не біографічну, а зрозуміти Олену зсередини. І було б щастям, якщо я правильно її зрозуміла, якщо вона дійсно була такою, якою я її собі уявляла», - сказала Роздобудько.
Вона відзначила, що впоратися з біографічними невідповідностями, пов’язаними з суб’єктивними оцінками відомої діячки з боку її сучасників, допомогли експертки Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, зокрема, Ольга Кобець, Надія Миронець, Тетяна Котенко, «які дуже підтримували й навіть дали добро на художні домисли».
Письменниця зазначила, що «поставила собі за мету відчути Олену справжню, і не в тому «або», де вона пам’ятник, і не в тому «або», де вона оплутана радянською пропагандою, стереотипами».
«Я хотіла, щоб вона заговорила, зокрема, синтезом слів з її статей. Тобто це її жива мова», - наголосила вона.
Роздобудько зауважила, що її новий твір призначений здебільше для молодих людей, «тому що молодь має знати, які класні, неймовірні молоді жінки жили у той час».
Олена Теліга (8 (21)липня 1906 ) - українська поетеса, літературний критик, діячка ОУН. Походила з напівбілоруської-напівукраїнської родині Шовгенів. У грудні 1939 року вступила до Оргнізації українських націоналістів (ОУН). У 1941 році в Києві організувала Спілку українських письменників, співпрацювала з редакцією «Українського слова» Івана Рогача, видавала тижневик літератури і мистецтва «Літаври».
Після арешту німецькою владою редакції «Українського слова» у 1942 році, Теліга продовжила зухвало і принципово ігнорувати вказівки німців, через що опинилася за ґратами. В київському ґестапо вона перебувала у камері № 34, де залишила свій останній автограф: намалювала тризуб і підписала — «Тут сиділа і звідси йде на розстріл Олена Теліга». 22 лютого 1942 р. українську письменницю-патріотку було розстріляно в Бабиному Яру разом із чоловіком та соратниками.
