Просто слухай:

Просто слухай: "Переписати життя: як і що змінювати, щоби стати щасливою людиною"

Подкаст
Укрінформ
Пропонуємо послухати уривок з книги видавництва "Книголав" відомої медіапсихологині Олени Любченко, про те, як зробити себе нового із себе старого.
ПРОСТО СЛУХАЙ:

ПРОСТО ЧИТАЙ: 

Розуміння себе

Друга умова правильних змін, про яку варто подумати, сидячи на березі й міркуючи про соковитий вибух, — це знання та розуміння себе.

Часто виявляється, що не так вже й добре ми себе знаємо. А коли не знаєш себе, недостатньо усвідомлюєш свої можливості, обмеження та прагнення, можна помилитися з напрямом і масштабами змін у житті.

Сподіваюсь, ви погодитеся, що неможливо створювати нове життя, залишаючись старим собою? Так-так, зараз я скажу, що всі зміни треба починати з себе. Інакше не вийде! Це природно, адже нове життя будуватиме людина, яка менше боїться, більше вміє, більше вірить у себе, самостійніша, не залежить від мами/чоловіка/друзів, змінила фах, почала нову справу. Нарешті, набула нових звичок слухати себе і свій внутрішній голос та покладатися на нього більше, ніж на будь-що інше.

І перш ніж людина замислиться про можливості «нового себе», варто розібратися в тому, а який же я старий? І взагалі — який я?

Існує чимало вправ і курсів, які допомагають зрозуміти, «хто я?», «навіщо я?», «чого я хочу?», «що робить мене щасливим?», «якими я володію талантами і обдаруваннями?». Ви знаєте відповіді на ці запитання? Якщо ні — добре б подумати саме зараз. Попереджаю, деякі з питань виявляться складними. Але вони дуже важливі — відповіді на них роблять нас більш усвідомленими і більш впевненими в собі людьми. Ці якості дуже корисні в будь-якій ситуації, а тим паче в процесі планування революції.

Тому що незнання себе, а саме незнання своїх можливостей і обмежень, — дуже серйозна перешкода для виходу на новий життєвий рівень.

Кажу не з чуток. Надивилася й наслухалася під час своїх консультацій саме таких — не знайомих із собою — героїв. «Незнайко» в розпачі приходить до психолога після провалу свого чудового починання, який стався лише тому, що він пере- або недооцінив самого себе. Тому я цілком свідомо роблю вже третій підхід до теми розуміння себе й усвідомленості.

Нагадаю, перший підхід був, коли ми розбиралися: чого хочу я і що повторюють «голоси інших» в моїй голові та у моєму житті? Другий: у чому полягають мої страхи і перешкоди на моєму шляху? І третій, нинішній, потрібен, аби зрозуміти: хто я? який я? на що я можу спертися в собі?

Як багато затримок відбувається саме через нерозуміння «чогось внутрішнього»!

Тому не боюся вам набриднути і продовжую свою пісню.

Коли я говорю про знання своїх можливостей, то маю на увазі ці знання:

Що у вас добре виходить? (Це легко зрозуміти за вашими результатами й відгуками людей).

У чому вас вважають майстром? (Це може бути все, що завгодно: ви можете бути чуйним співрозмовником, співати пісень у колі друзів, проводити свята, організовувати роботу підприємств або вирощувати квіти).

Що у вас виходить природно, без особливих зусиль? (Готувати? Створювати затишок? Займатися спортом?)

Що приносить вам радість? Запалює? Гріє? (Коли ви щасливі, розслаблені, заряджені енергією та силами?

Що дає вам сили і сенс?

На що в собі ви спираєтесь, коли потрапляєте до складної ситуації або виходите на новий рівень у якійсь зі сфер життя? (Що допомагає вам жити: оптимізм, товариськість, наполегливість, цікавість?)

 І, нарешті, в чому ваші обмеження?

На останньому питанні зупинимося довше. Обмеження — суперечливе і складне поняття, навколо якого зараз багато спекуляцій. Певний час тому стала модною ідея «Всі обмеження — в голові», і варто лише докласти зусиль — можна розвинути будь-що, адже можливості людини безмежні! На підтвердження наводять приклади різних видатних особистостей: двієчника Едісона, Ейнштейна, що не розмовляв до 5 років, «Бітлз», яким скрізь і всюди відмовляли, та інших унікумів.

Чи всі обмеження в голові? Чи все-таки є й інші — за її межами? Адже хоч як уявляй себе героєм «Матриці», хоч як прибирай обмеження з голови, хоч скільки медитуй на Порожнечу, однак, влетівши з розгону в стіну, сподіваючись пройти крізь цю «прикру перешкоду», ми, швидше за все, боляче вдаримося, а то й переламаємо кістки. Незважаючи на той факт, що Ейнштейн мовчав-мовчав, а потім узяв та й сформулював теорію відносності. Як же все влаштовано насправді?

Усі перелічені вище особи насправді зіткнулися зі звичайним нерозумінням їхньої творчості чи таланту. Мовчання Ейнштейна у дитинстві зовсім не означало, що він матиме проблеми з інтелектуальним розвитком, а те, що музичні продюсери не вірили у популярність «Бітлз», не робило їх поганими музикантами. Це радше приклади для натхнення у пошуку і розвитку своїх справжніх здібностей.

Йдемо далі. Наступне велике запитання: до чого саме докладати зусиль, аби прибрати обмеження та блоки? Відповідь на нього не така проста, як хотілося б. Так, безумовно, ніхто не скасовував важливість наполегливості.

Часто саме наполегливість — ключовий фактор успіху.

Але до чого докладати зусиль і в якому обсязі?

Тема особистої ефективності зараз актуальна. Їй присвячують багато досліджень, публікацій, книжок, і з усього цього можна зробити корисні висновки.

Так, гранично розвинути найрізноманітніші якості та таланти можливо. Однак якщо у вас є зерна цих талантів, ви витратите на їхній розвиток набагато менше сил, нервів і здоров’я, ніж у разі, якщо візьметеся мучити себе (або дитину) тренуванням та розвитком того, до чого схильностей немає, а, навпаки, є обмеження.

Обмеження існують, і це факт: зріст може завадити стати видатним баскетболістом, будова тіла — балериною, відсутність слуху й голосу — співаком, слабке логічне мислення — математиком, алергія на тварин — ветеринаром, а байдужість до дітей — хорошою матір’ю. Мабуть, майже все відсутнє можна в собі розвинути — навіть витягнутися трохи, виконуючи спеціальні вправи. Але наскільки, якими зусиллями і чи потрібно це?

Додам ще барв до картини. Не всі психологічні травми можна зцілити. Навіть за допомогою тривалої, грамотної, глибокої психотерапії. У нас можуть залишитись і деякі набуті психологічні обмеження: фобії, реакції, напруження, блоки. Дещо не лікується. У цьому немає нічого страшного, якщо поважати подібні обмеження й будувати своє життя, беручи їх до уваги. Наприклад (я перебільшую, щоб було зрозуміліше), якщо ваша фобія висоти не піддається терапії і вище п’ятого поверху у вас паморочиться в голові — можливо, не варто будь-що прагнути працювати в компанії, чий офіс знаходиться в пентхаусі хмарочоса? Інакше на те, щоб якось пристосуватись і щодня долати свій кошмар, ви витрачатимете стільки сил, нервів та енергії, що скоро перетворитеся на змученого астеніка, який постійно смикається й витрачає всю зарплату на ліки і психотерапію.

Нехай мої слова не стануть виправданням для лінощів, страхів, інертності та інших речей, яким цілком можна дати раду. Я — за помірну мудрість, за баланс, за реалістичний оптимізм без ейфорії, але й без драматизації. За увагу до себе, усвідомленість та розуміння, що кожна життєва ситуація, кожна життєва система унікальна, і не варто стригти всіх під одну гребінку, вигукуючи гасло:

«Ура — це можна перебороти!» Можливо, й можна, але якою ціною і кому це треба? А якщо не можна, навіщо лізти туди, звідки неодмінно з гуркотом впадеш?

Фото з інстаграму Книголав: https://instagram.com/knygolove?igshid=3l9harhbbg3p

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-