Що передовсім цікавить студентську молодь у діяльності Церкви
Наша молодь – допитлива і розумна, думаюча та всебічно розвинена. Вкотре у цьому переконався, спілкуючись вчора зі студентами Києво-Могилянської академії після відкритої лекції. Їх цікавить багато різноманітних питань – від повсякденних турбот до глибинних проблем світоустрою.
І це добре, бо це доводить, що ми – на правильному шляху, на шляху пізнання. А знання – це сила, бо «Господь дає мудрість; з уст Його – знання і розум» (Притч. 2: 6).
Виділив для себе ось такі три цікаві запитання від могилянців:
1. Якими мають бути відносини між державою та Церквою?
Вони мають бути партнерськими. Церква діє на користь держави, вона є тією духовною основою, на якій ми зможемо в майбутньому збудувати свою потужну незалежну європейську країну. Якби наш народ зрозумів цю істину ще в 1991-му році, якби в українському православ’ї не було розділення, то можна було би уникнути багатьох проблем та негараздів, які ми маємо сьогодні. При цьому, принцип співіснування держави та Церкви у Російській Федерації, який ми зараз бачимо, є неприйнятним для України, адже Церква не повинна бути «державним департаментом у справах релігій». Ми у Православній Церкві України хочемо спільно, на партнерських засадах розбудовувати нашу країну. Держава теж повинна сприяти і допомагати Церкві, бо ми разом служимо інтересам нашого народу. Я вірю, що в майбутньому так і буде: Церква виконуватиме покладену на неї місію та буде надійною опорою для Української держави. Попереду маємо ще немало викликів і перепон, які ми повинні спільно з вами здолати. Адже поруч – потужний ворог, який намагається нас поневолити, і він добре розуміє роль Церкви у суспільстві. До речі, коли у Путіна запитали, що є безпекою РФ, він відповів, що це ядерний щит і Церква. Із цих слів ми можемо зрозуміти, яку роль відіграє УПЦ МП в Україні. Це останній форпост Росії, тому ми надалі будемо робити усе можливе, щоб в Україні утвердилась і розбудовувалась своя помісна Православна Церква.
2. Яким чином в еру технологій релігія та наука можуть доповнити одне одного?
Загалом, релігія та наука не є ворогами. Вони можуть повноцінно співіснувати між собою. Все, що оточує нас, є творінням Божим, і ми бачимо, наскільки цей світ є досконалим, що людина не може до кінця розгадати навіть усіх законів фізики. Протягом останніх століть постійно чуємо про нові відкриття, наука намагається пізнати цей світ, логіку його будови... До слова, багато науковців, які свого часу були атеїстами, працюючи у певному напрямку науки, згодом ставали віруючими людьми та приходили до усвідомлення того, що тільки Бог міг настільки досконало створити цей світ. Думаю, у майбутньому релігія і наука будуть тісно співпрацювати, розвиваючи та доповнюючи одне одного.
3. Чи можна пробачити зраду людині, яку любиш?
Зрада – це гріх, а гріх має властивість роз’єднувати людей. Натомість любов завжди об’єднує. І якщо людина спотикнулася, впала, згрішила, а у вас є справжня любов до цієї людини, то, я впевнений, що ви її пробачите. Якщо людина впала у гріх і покаялася у цьому, то ми повинні її простити. Так нас вчить Євангельський закон любові, і про це йдеться у молитві Господній: «…І прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим». Якщо ми не будемо пробачати і приймати каяття інших, то ми будемо порушувати заповідь Божу. Тому, якщо існує справжня любов, то вона довготерпить і прощає.
Митрополит Епіфаній
FB
реклама