Віршована пауза. Ліна Костенко: Хто я?

Віршована пауза. Ліна Костенко: Хто я?

Подкаст
Укрінформ
Пропонуємо послухати вірші з добірки Ліни Костенко «Мадонна перехресть».

Свого часу Ліна Костенко відмовилася від звання Героя України словами: «політичної біжутерії не ношу». Що ми ще знаємо про поетесу, окрім того, що вона несе у світ «високовольтну лінію духу»? Так, ця книжка дуже особиста - вона присвячена доньці Оксані. З великою довірою до свого читача автор відкриває родинний альбом – ніби запрошує на вогник земного дому всіх подорожніх на шляхах і перехрестях буття...

Хто я?

Стеблинка гравітаційного поля.

Клаптик інших галактик

залетів у мою свідомість.

Вогник земного дому

прихистив мою космічну бездомність.

"Мадонна перехресть" — символ-назва і провідний образ книжки. Ми існуємо в постійних перехрестях. В осерді свого художнього простору, який, певно, також складається з перехресть, Ліна Костенко вбачає образ Мадонни, захисниці людської. Поетеса в такий спосіб прагне явити поезію, яка наближає нас до сакрального. І хоча на тому шляху буде багато непростих перехресть, все одно в центрі усебачення — Мадонна.

ПРОСТО СЛУХАЙ: 

ПРОСТО ЧИТАЙ:

***

І все на світі треба пережити,

І кожен фініш – це, по суті, старт,

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено,

Хай буде вік прожито, як належить,

На жаль, від нас нічого не залежить...

А треба жити. Якось треба жити.

Це зветься досвід, витримка і гарт.

І наперед не треба ворожити,

І за минулим плакати не варт.

Отак як є.  А може бути й гірше,

А може бути зовсім, зовсім зле.

А поки розум од біди не згірк ще, –

Не будь рабом і смійся як Рабле!

Тож веселімось, людоньки, на людях,

Хай меле млин свою одвічну дерть.

Застряло серце, мов осколок в грудях,

Нічого, все це вилікує смерть.

Хай буде все небачене побачено,

Хай буде все пробачене пробачено.

Єдине, що від нас іще залежить, –

Принаймні вік прожити як належить.

***

Дорогі мої, діамантові!

Не циганка я, а скажу.

В кодах нашої хіромантії

бачу лінію пречужу.

Ось тут є вона, тут сховалася,

тут лаштується до злиття.

Тут поглинута, тут урвалася,

тут скалічила нам життя.

Де майбутнє? У траєкторії.

Де минуле? Було колись.

Не взолотиш руку Історії.

То, принаймні, хоч схаменись!

Читайте також: Віршована пауза: Тарас Шевченко, "Кобзар"

***

Старий записничок, адреси, телефони,

відкинутий життям уже на маргінес.

Куди дзвонить? Там дзвонять тільки дзвони.

Куди писать? Там вже нема адрес.

Та й час новий. Мобільники, е-мейли.

Кому потрібні записи криві?

Але ж ті імена! Вони ж там не померли,

в старих записничках вони іще живі!

Старі записнички не можна викидати.

Там неповторні записи і дати.

Там небуденні навіть наші будні.

Там дивляться нам вслід забуті незабутні.

***

Чорна птиця б'є крильми по клавішах.

Із яких ти упала небес?

Може, Бах, віки подолавши,

у твоєму серці воскрес?

Так зіграти ці фуги, токати,

проломивши невидимий мур.

Жінко-птице, звідки така ти,

із яких неземних партитур?

Ти ж не тут, ти все далі й далі,

ти сама вже не чуєш себе.

Тільки ожеледь срібних педалей

на землі тримає тебе.

***

Труханів острів. Крига, крига, крига.

Напровесні дрейфуючий Дніпро.

Дитячий спорт – хто далі переплигне

по тих крижинах. І ні думки про

якийсь там страх. Це нам було театром.

Який глядач, поглянувши, не зблід?

Веселий час – між кригою і катером,

коли вже рушив непорушний лід.

О небезпека, програна, як гами!

Чим не фіґурні танці на льоду?

І голос мами, тоскний голос мами.

І мій дзвінкий, розхристаний: - Та йду!...

***

Машини, шини, стрес, експрес,

кермо, гальмо, впритул, з-за рогу!

Стоїть Мадонна Перехресть,

благословляючи дорогу.

Таксі, автобуси, авто,

і мотоцикли, і кибитки.

Всі всім на світі є ніхто -

ні хто куди, ні хто нізвідки.

Маршрути горя і безчесть.

Світ на століття постарішав.

Стоїть Мадонна Перехресть,

чи вже Мадонна Бездоріжжя!

І мчать, і мчать, числа їм несть.

Дорога дальня й невідома.

Стоїть Мадонна Перехресть,

благословляюча Мадонна.

***

Мені снилась дорога. Дорога — і все.

Ні куди, ані звідки, — не знаю, не знаю.

Просто снилась дорога, — ні шлях, ні шосе,

а дорога й дорога, — іду й проминаю.

Тільки десь ніби вогник далеко в степах.

Може, мати стоїть на німому порозі.

Може, це вже Чумацький, а може й не шлях.

Може, просто дорога. Дорога в дорозі.

Читайте також: Просто слухай: вірші Сергія Жадана зі збірки "Антена"

***

Химерна, важка, вибухова,

яку вже ніхто не спасе,

а може, я тінь мого слова,

от тінь мого слова — і все.

А може, я лиш аберація,

вібрація ритмів і рим,

а інше все — декорація,

полуда, гримаса і грим.

За цим тимчасовим фасадом,

де стільки любові й тепла, —

людиною, річкою, садом

я тільки у слові жила.

***

Коли замовкли менуети

і звук божественних терцин,

були й музики, і поети,

але не так, як перед цим.

Ішли віки, мінялись люди.

Адреси змінював Парнас.

Було все так, як вже не буде,

як вже при них, а не при нас.

О ради Господа святого!

Усі ж бувають молоді.

А все не так, як після того,

і все не так, як при тоді.

Видавництво «Либідь»,  2011 р.

Фото з Instagram: @oksanaletsread

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-