У квітні, під час повномасштабного російського вторгнення в Україну, відома правозахисниця, волонтерка і засновниця громадської організації «КримSOS» Таміла Ташева була призначена постійною представницею України в Автономній Республіці Крим. Минулого тижня вона відвідала США, де у Нью-Йорку провела брифінг для представників дипмісій при ООН щодо ситуації в тимчасово окупованому Криму у зв’язку з війною.

Як змінюються настрої в Криму на тлі провалів путінського вторгнення? Яку роль відіграє півострів у цій війні? Як Україна звільнятиме загарбані території? Розмовляємо з пані Ташевою про це та багато іншого.

ПІСЛЯ 24 ЛЮТОГО ДЕЯКІ ЛЮДИ В КРИМУ СТАЛИ АГЕНТАМИ УКРАЇНИ 

– Пані Таміло, ми приблизно знаємо, чим займається голова обласної адміністрації чи обласної військової адміністрації. А які функції в постійного представника Президента в Автономній Республіці Крим, яка є тимчасово окупованою територією?

– Представництво президента в АРК є конституційним органом, який працював і до 2014 року. Формує аналітичні матеріали, консультує Президента стосовно всього, що стосується тимчасово окупованого Криму.

– Тобто ви працюєте не в системі уряду, а безпосередньо під керівництвом Президента?

– Так, ми є державним органом, який працює у вертикалі Президента, під його керівництвом. Усі доручення нам дає Глава держави. 

Після 2014 року цей орган був евакуйований з Криму, спочатку до Херсона, а після 2019-го ми почали працювати, зокрема, і в Києві. Маємо два офіси: у Києві виконується більш стратегічна робота, у Херсоні – тактична, зокрема щодо звернень громадян.

Основним мандатом представництва є власне робота з українськими громадянами, захист їхніх прав на тимчасово окупованій території, вдосконалення законодавства. Ми не є суб'єктом подання законодавчих ініціатив чи нормативно-правових актів, але через інструмент звернення до Президента України напрацьовуємо проєкти цих документів, які стосуються кримського півострова, і Президент або народні депутати подають їх, зокрема, до Кабінету Міністрів.

Скажімо, всі торішні акти – це і стратегія деокупації, і закон про корінні народи, і скасування закону про вільну економічну зону Криму, і закон про статус осіб, позбавлених свободи внаслідок збройної агресії, – все робота нашого офісу.

Багато працюємо зі зверненнями громадян з тимчасово окупованої території або переміщеними особами. Ідеться про консультування, надання якихось сервісів тощо.

Також проводимо роботу щодо Кримської платформи. Торік Президент підписав указ, що розширив наші повноваження. Ми охопили міжнародний напрям, роботу з дипломатичними установами як усередині України, так і за кордоном. Тобто ми відповідаємо і за внутрішню політику держави щодо Криму, і за забезпечення участі України в Кримській платформі. Адже ми як держава Україна є тими, хто долучився до Кримської платформи, хоч і є її ініціаторами – на рівні з іншими країнами. 

Також займаємося відповідним інформуванням українського населення та закордонної аудиторії щодо Криму.

– Скільки у вас у штаті працює людей? Як взаємодієте з іншими владними структурами? 

– Ми є представництвом Автономної Республіки Крим, і міста Севастополя в тому числі. Працюємо з іншими державними органами, які тимчасово переміщені з Криму, наприклад із прокуратурою АРК і міста Севастополя, головним управлінням Нацполіції, головним управлінням Служби безпеки України в АРК.

Це окремі державні органи, які підпорядковуються по своїх вертикалях центральним органам. Але ми з ними дуже активно комунікуємо й працюємо, і взагалі взаємодіємо з усіма структурами, які тією чи іншою мірою дотичні до теми Криму. 

Гранична чисельність штату представництва відповідно до указу Президента – 45 осіб. Зараз працює близько 35 чоловік на постійній основі.

– А як ви підтримуєте зв'язки з Кримом, щоб знати й вивчати настрої мешканців регіону?

– По-різному. Через відкриті джерела інформації, комунікацію з людьми, які там проживають, через звернення громадян. 

Чимало людей звертається по різні сервіси, паралельно ми розпитуємо їх про ситуацію, часто громадяни нам пишуть, розповідають щось. Наприклад, після початку повномасштабного вторгнення деякі люди постійно передають нам певну інформацію. 

– Тобто це ваші агенти?

– Назвемо їх агентами України…

– Ви особисто спілкуєтесь із кимось?

– Звісно. Зокрема, з тими, кого переслідують, з адвокатами, просто з громадянами, які там проживають, або з тими, хто виїхав з території півострова уже після 24 лютого. Підтримую зв’язок з активістами, котрі влаштовують антивоєнні протести.

Зараз ми не ведемо прийом громадян – ще починаючи з ковідних обмежень, але спілкуємося в режимі онлайн. Причому з дуже різними людьми.

Маємо інформацію, яку отримуємо не лише з відкритих джерел, а через взаємодію з іншими органами... 

Є також небайдужі громадяни, які мають певний стосунок до окупаційних органів і передають нам важливі документи. 

Звісно, ми здійснюємо моніторинг відкритих джерел через різні інструменти, у тому числі – автоматизовані.

– Це соцмережі, ЗМІ?

– Соцмережі, різного роду форуми, телеграм-канали, так звані засоби масової інформації, сайти окупаційних «адміністрацій». Ми відстежуємо абсолютно всі процеси всередині Криму. 

Намагаємося формувати контрнаративи відповідно до тих, що поширює російська федерація на території Криму...

КРИМСЬКІ ПРИЗОВНИКИ ЧАСТО СТАЮТЬ «КОНТРАКТНИКАМИ» ПІСЛЯ СМЕРТІ

– Чи правда, що зараз у Криму активно ведеться мобілізація до російської армії? Активніше, ніж раніше, і ніж на території росії?

– У Криму й протягом восьми років проходили призовні кампанії, це була п'ятнадцята кампанія, яка тривала з 1 квітня по 15 липня. За весь час було призвано близько 34 тисяч осіб, що є порушенням міжнародного гуманітарного права.

Щороку в Криму призивають близько 5 тисяч осіб. Отже, частина тих, хто був призваний навесні та восени 2021 року, очевидно, беруть участь у воєнних діях. Ми це побачили на прикладі крейсера «москва», на якому було багато призовників. За різними даними, вони становили від чверті до половини складу екіпажу судна.

У росії загальна мобілізація не була оголошена, але всі розуміють, що як на території рф, так і в тимчасово окупованому Криму мобілізаційна кампанія ведеться, але вона прихована. Люди підписують контракт з російською армією і йдуть на війну. Це особи, що мали якісь порушення законодавства, – їм пропонують підписати контракти за звільнення від кримінальних чи адміністративних переслідувань. Або, наприклад, медики, яких фактично силоміць відправляють у місця бойових дій на сході держави – у Луганську й Донецьку області. Ми бачили листи, які окупаційна адміністрація, зокрема так зване «міністерство охорони здоров'я», розсилало керівникам лікувальних закладів із вимогою відправляти своїх медиків на війну.

30 червня ватажок так званого уряду Криму аксьонов підписав «указ», згідно з яким створюють комісії з мобілізації різних рівнів, один із них – муніципальний (низовий) для формування резерву. Це фактично підготовка до повномасштабної мобілізаційної кампанії на території російської федерації, а також Криму. Тобто вже зараз активно підписують контракти через тиск, іноді добровільно. Відправляють на війну призовників, з якими теж спішно підписують контракти. Або, наприклад, підписують документи вже після смерті заднім числом. Тому що, згідно з російським законодавством, призовників не мають права відправляти в зону бойових дій, і вони таким чином стають контрактниками, часом не знаючи про це.

ПЕРШИМИ НА ТЕРИТОРІЮ КРИМУ ЗАХОДИТИМУТЬ УКРАЇНСЬКІ ВІЙСЬКОВІ

– Скільки зараз політичних в'язнів і який їхній національний склад? Переважно кримські татари чи не лише?

– Не лише. За останніми даними – там 138 політв’язнів, із них 105 – кримські татари. 

Кримських татар, як правило, звинувачують у екстремізмі та тероризмі, наприклад за участь у батальйоні Номана Челебіджихана, визнаному російською владою як терористична організація.

Або їх переслідують за релігійною та етнічною ознакою. 

Здебільшого це представники «Хізб ут-Тахрір», які теж визнані в росії терористичною організацією. Переслідують через причетність до Меджлісу – бо це теж «екстремізм». 

Усе це політично мотивовані переслідування, коли використовуються переважно одні й ті самі статті – участь у «екстремістських» та «терористичних» організаціях. 

Або їм, як у випадку з Наріманом Джеляловим, приписують диверсійну діяльність: буцімто 23 серпня минулого року він хотів підірвати газогін у Сімферопольському районі. Вони навіть символічну дату обрали, адже саме 23 серпня відбулася прем'єра Кримської платформи, на яку Джелялов приїхав як заступник голови Меджлісу кримськотатарського народу. Він відкривав наш національний офіс, виступав на панельних дискусіях, звертався до міжнародної авдиторії. 

Й одразу після повернення, менш як за тиждень, його затримали. У матеріалах «кримінальної справи», яку слухають у «суді», претензій щодо диверсійної діяльності фактичних немає. У «матеріалах» фігурує головним чином комунікація з правозахисними організаціями, у його телефоні найшли виступ на Кримській платформі. Вони вже не ховаються й відкрито показують політичні мотиви.

– Як ви бачите звільнення Криму?

– У 2021 році ми затвердили стратегію деокупації та реінтеграції Криму. Це був дуже важливий документ. Кажу це не лише як людина, що представляє державу. Я багато років пропрацювала в громадському секторі. Після початку окупації 2014 року ми на різних рівнях, як представники громадянського суспільства, заявляли про те, що важливо затвердити документ, у якому будуть прописані основні шляхи та напрями звільнення півострова: що ми робимо в гуманітарній, соціальній, військовій, міжнародній сферах.

Тривалий час такого документа не було. І нарешті він був ухвалений.

У ньому прописано, що основним інструментом деокупації є дипломатичний шлях. Але не лише. Ми не виключали в стратегії й інші інструменти. Звичайно, після 24 лютого багато що змінилося. 

Ми розуміємо, що першими на територію Криму все одно заходитимуть військові. Тому використання військових елементів у деокупації Криму точно буде.

Але основним інструментом усе одно використовуємо політику дипломатичного діалогу. Усе залежатиме від ситуації на фронті, на півдні, від того, як відбуватиметься звільнення інших тимчасово окупованих територій. Тому найперше – дипломатія, але також і воєнні елементи.

ПІСЛЯ ПОЧАТКУ ВТОРГНЕННЯ СТАЛО ЗРОЗУМІЛО: ПОВЕРНЕННЯ КРИМУ ЗНАЧНО ПРИШВИДШИТЬСЯ

– Чи змінилися в Криму настрої після 24 лютого?

– Однозначно змінилися. Багато людей чекають звільнення загарбаних територій... 

Це відразу відчувається, коли починаєш спілкуватися як із переселенцями з Криму, так і з тими, хто там проживає. Усі розуміють, що після повномасштабного вторгнення повернення півострова значно пришвидшиться. Хоча ніхто не каже, що це відбудеться прямо зараз. Звісно, є люди в Криму, які бояться військового шляху повернення. Є і проросійськи налаштовані та росіяни, які вже виїжджають з території Криму. Бо розуміють: щось відбувається, і вони ці процеси не контролюють.

– Яка мета вашого відвідання США? 

– Це п’ятиденний офіційний візит делегації, яку я очолюю. Головна мета – привернення уваги до Криму в контексті повномасштабного вторгнення, особливо через намагання деяких політиків схилити Україну до компромісів.

Ми постійно наголошуємо, що жодних компромісів щодо територіальної цілісності держави немає і не буде. Але ми чули від низки діячів чи експертів, що Україна мала би піти на якісь поступки, аби ця війна швидше завершилася.

Ми звертаємо увагу на те, що війна почалася не 24 лютого, а вісім років тому з окупації Криму й завершиться лише з поверненням усіх територій. Жодних компромісів ми не допускаємо, торгувати своєю територією не будемо. Звільнятимемо абсолютно всі території. 

Тому без безпеки в Криму її в нашому регіоні ніколи не буде. 

Ми побачили роль Криму під час повномасштабного вторгнення як військової та ресурсної бази. 

Якщо рф залишатиметься в Криму і після завершення гарячої фази війни, то через деякий час буде нова спроба окупації, нові воєнні дії. Тому ми наголошуємо, що Крим треба звільнити повністю. 

– А як саме зараз Крим використовується росією в контексті повномасштабного вторгнення?

– Передусім як велика військова база. Уся інфраструктура, побудована протягом восьми років окупації, зараз обслуговує російську армію. 

Наприклад, траса Таврида використовується для швидкого перекидання військових. Так само Керченський міст.

Тобто незважаючи на всі намагання росії переконати світ, у тому числі ООН, що вони будують інфраструктуру для населення, ми зараз точно бачимо: все це робилося для посилення військового потенціалу. Мілітаризація Криму відбувається постійно.

росія також активно використовує медичну інфраструктуру для лікування поранених, тобто Крим слугує тиловою базою для рф. Це й ресурсна база для воєнних дій на півдні України. 

Також вони викрадають майно наших громадян, грабують сільськогосподарські підприємства, відбирають зерно, фрукти та овочі.

Крим використовується як транзитний хаб для насильного вивезення нашого населення з окупованих територій, зокрема активістів, осіб, які стали політичними в'язнями, військовополонених. 

Водночас у Криму нині багато людей протестують проти війни, активно висловлюються та діють: псують машини з російською свастикою, розмальовують паркани, розсилають листівки, виходять на пікети. На вулиці почали входити та здійснювати якусь діяльність люди, які протягом восьми років не були в цьому помічені.

ЛЮДИ, ЯКІ ПРОТЯГОМ 8 РОКІВ ТИХО НЕНАВИДІЛИ РФ, ПОЧАЛИ ПРОТЕСТУВАТИ

– Тобто опір зростає?

– Так. Люди, які протягом восьми років тихо ненавиділи росію, почали заявляти про себе.

Наприклад, художник Богдан Зіза (Богдан Азізов), наполовину кримський татарин, не підтримував росію, але не робив якихось публічних дій. Але після звірств Ірпеня, Бучі почав робити публічні заяви в соціальних мережах, облив жовтою і блакитною фарбою будівлю євпаторійської окупаційної адміністрації. За це його зараз переслідують, він перебуває в СІЗО, його звинувачують у поширенні фейків про російську армію, хуліганстві та ще чомусь. Але всі розуміють, що це переслідування за антивоєнні протести та висловлювання. 

Люди закидають «коктейлями Молотова» військкомати на території півострова. 

Ми бачимо протест у різних формах. Ідеться щонайменше про сотню епізодів. Гадаю, це лише верхівка айсберга – те, що ми дізналися через окупаційні російські «суди». Далеко не про всі випадки відомо. 

Я впевнена, що на півострові підтримка України величезна. Питання в тому, що Крим нашпигований військовими, «центрами протидії екстремізму», ФСБ тощо, і люди просто навчилися мовчати. Але в якийсь момент це почало прориватися... 

НАСЕЛЕННЯ, ЯКЕ НЕЗАКОННО ПРИЇХАЛО В КРИМ, МАЄ ПОКИНУТИ ПІВОСТРІВ

– А що робити з тим російським населенням, яке прибуло туди за роки окупації?

– Усе просто, і це не суперечить міжнародному праву. Те населення, яке приїхало незаконно на територію півострова, має покинути Автономну Республіку Крим. 

Ніхто не каже про насильне виселення, це має бути добровільний виїзд із території, на яку вони незаконно прибули. 

Потім, якщо вони захочуть залишитися в Криму, то можуть подати офіційну заявку до українських органів, звернутися по дозвіл на проживання, при цьому потрібні підстави – чому ми маємо надати їм таку можливість.

Звісно, певні заходи мають стосуватися не лише російського населення, а й українського, яке проживало там протягом восьми років. Я маю на увазі не видворення, а певні люстраційні заходи. Це все співвідноситься з перехідним правосуддям, як визначено в документах ООН, і ці питання Україна вже опрацьовує. Ми розуміємо, хто точно підпаде під люстрацію. Це, звичайно, порушники прав людини, ті, хто здійснював воєнні злочини, злочини проти людяності, акти геноциду. Інша частина населення, яка здійснювала колабораційну діяльність, але не скоювала воєнних або інших важких злочинів, може бути піддана або амністії, або люстрації. 

Однозначно, більша частина населення на території півострова, не нестиме жодної відповідальності за те, що воно там проживало. Вони є жертвами порушень, а не порушниками. 

– А чи відомі вам випадки, коли колаборанти змінювали свою точку зору? Здається, навіть колишня так звана «генпрокурорка» Криму поклонська щось там боязко буркала критичне про російську свастику? 

– поклонська – воєнна злочинниця, і її судитимуть. Упевнена, справедливість щодо таких діячів настане. Вони точно не підпадуть під амністію. Інформація про них збирається для передачі в українські правоохоронні органи, а також до міжнародних судів. 

– Як коректно говорити: анексія, окупація чи спроба анексії Криму? Які терміни ви використовуєте?

– «Анексія» ми не використовуємо ніколи, у жодному українському документі цього слова немає. Ми пишемо – «тимчасова окупація», хоча окупація в принципі завжди є тимчасовою, тобто кажемо так для посилення ефекту. Може використовуватися термін «спроба анексії», бо самої анексії ми не визнаємо. 

Наші міжнародні партнери іноді вживають словосполучення «незаконна анексія». Хоча анексія завжди є незаконною. Тому на нашу думку, все ж таки більш коректною є форма «тимчасово окупована територія».

– Чи допомагає вам досвід роботи в КримSOS?

– Звісно, досвід правозахисної роботи, і зокрема в КримSOS, однозначно допомагає, багато процесів бачу через правозахисну перспективу. 

Багато державних органів не дотримуються балансу між питаннями захисту прав людини та інтересів держави. Для мене цей баланс завжди був дуже важливим. 

– Яким ви бачите майбутнє Криму?

– Вільним українським, з особливим статусом для кримськотатарського народу як корінного народу України. Звісно, у складі Української держави.

Володимир Ільченко

Фото: Укрінформ