Суворі випробування, які випали на долю кримськотатарського народу впродовж його довгої історії, призвели до того, що сьогодні за межами Криму проживає більше кримських татар, ніж на півострові, який вони вважають своєю батьківщиною.

Кілька хвиль еміграції розкидали цей невеликий народ на різні материки. Частина сімей осіла і на території Канади, де вони інтегрувалися в місцеве суспільство і згодом створили об'єднання - Канадську асоціацію кримських татар. Укрінформ поспілкувався з її президентом Рустемом Ірсаєм, який разом із сім'єю живе в Торонто.

БІЛЬШІСТЬ КРИМСЬКИХ ТАТАР У КАНАДІ – З РУМУНІЇ

- Скільки кримських татар живе у Канаді?

- Діаспора дуже маленька. Наші люди почали приїжджати сюди у 1990-х з Румунії. Це були представники так званої «другої хвилі» еміграції, яка виникла після другої російсько-турецької війни, коли людей так само, як зараз видавлювали з Криму. Вони осіли в Румунії і наприкінці минулого століття потягнулися в США і Канаду. Є також представники останньої хвилі еміграції, яка почалася після розвалу СРСР і спроби повернення в Крим. Ті, хто не знайшов себе там, або хотів кращого життя, переїжджали сюди.

Так у Канаді опинився і я сам. Спочатку приїхало усього кілька сімей, а зараз у Канаді живе вже близько сотні. Тих, хто приїхав безпосередньо з Криму, а не Румунії або Туреччині, – меншість, але саме ми – найактивніша частина, ядро Асоціації, яке утворила її і почало працювати над відродженням і збереженням культури ще до анексії. Ми намагалися поділитися традиціями з канадським товариством, показати, хто такі кримські татари. Це прагнення наклалися на подальшу анексію і ми включилися в політичну роботу.

- Більшість кримських татар Канади мешкає в Торонто?

- Так, у самому місті й навколо нього.

- Чи маєте ви цифри щодо того, скільки кримських татар приїхало в Канаду після подій 2014-го року?

- Після анексії – буквально кілька людей. В основному – студенти, яким ми допомагаємо. Чому так мало? По-перше, ми дотримуємося позиції, що кримським татарам необхідно залишатися в Криму, а не бігти. По-друге, наші люди, чесно кажучи, не досить освічені в цьому плані, багато хто навіть не знає що таке часові пояси. Мені регулярно доводиться прокидатися о третій годині ночі від телефонного дзвінка з запитанням: як виїхати в Канаду. Зараз, правда, подібного стало менше.

ПУТІН ЗМІГ ЗАЛЯКАТИ КРИМСЬКИХ ТАТАР НАВІТЬ У КАНАДІ

- Кого об'єднує Канадська асоціація кримських татар?

- Так як нас мало, нашими членами є окремі люди, а не організації, як у Конгресі українців Канади. Ми об'єднуємо тих, хто хоче допомогти наблизити день повернення Криму до складу України.

- Наскільки активною є кримськотатарська діаспора в Канаді?

- Ті, хто були активними спочатку – залишаються такими й зараз. Наша активна участь у житті української громади розпочалася на хвилі Євромайдану і зараз вже є окремі члени, які відчувають в собі сили заснувати власну кримськотатарську організацію. Тому у майбутньому ми можемо видозмінитися в організацію, подібну Конгресу українців Канади, яка об'єднує під собою всі українські організації країни. Поки нас мало, але ми знаходимо кримських татар у Монреалі, Ванкувері, Вінніпезі, Оттаві і готові підтримати їхні ініціативи щодо створення власних відділень.

- Найчастіше діаспори розпадаються на маленькі групки, не поділивши щось між собою. Чи змогли ви зберегти єдність?

- Поки намагаємося триматися разом. Звичайно, є люди, які мають власну думку щодо нашої роботи, для деяких політичний аспект не важливий, а головне – збереження культури і традицій. Ми все ж таки вважаємо, що на сьогодні пріоритетною є політична складова. Є також люди, які елементарно бояться показуватися на політичних заходах (мітинги, протести), тому що мають родичів у Криму або самі їздять туди. На жаль, путінська Росія своїми діями у Криму, обшуками, арештами посіяла страх навіть серед розкиданої по всьому світу діаспори. А взагалі ми – цілісна організація, яка дотримується позиції Курултаю кримськотатарського народу та Світового конгресу кримських татар, що Крим – це Україна.

- Деякі кримські татари все ж підтримали російський окупаційний режим. Чи є такі перебіжчики у Канаді?

- На щастя, немає. Вони, ймовірно, щасливі в Криму. Гадаю, ніде у світі для них місця не знайдеться. Після того, як ми Крим звільнимо, вони хіба що на російському Кавказі сховаються.

- Ви сказали, що деякі кримські татари навіть на мітинги в Канаді ходити бояться, але ж і у вас, і у дружини є близькі родичі в Криму.

- Так, наші батьки живуть в Криму і, на жаль, спостерігаючи за тим, як діє ця репресивна машина, розумієш, що ніхто не застрахований.

- Вам поки не доводилося отримувати сигнали, мовляв, досить у своїй Канаді демократію розводити?

- Ні, але я вважаю, що в таких країнах як Канада і США або в ЄС саме публічність може захистити від подібного, тому ми намагаємося бути максимально публічними.

КАНАДІ ПОТРІБНО ВКЛЮЧИТИ БІЛЬШЕ РОСІЯН ДО «СПИСКУ МАГНІТСЬКОГО»

- Чи здійснює ваша організація якісь проекти підтримки України і Криму зокрема?

- Звичайно! Нас цікавлять всі події в Україні, незалежно від території, тому що це наша країна, ми вважаємо себе українцями. До анексії ми брали активну участь у русі «Євромайдан», займалися волонтерством, лобіювали на провінційному та федеральному рівні, проводили величезні мітинги. Завдяки нам консульство Росії в Торонто взагалі було вимушено з'їхати. Ми також постійно збирали кошти на різні проекти в Україні, допомагали дітям ув'язнених і самим політичним в'язням у Криму, незалежно від їхньої національності.

- Чи відчуваєте ви, що кримська тема є важливою для канадського політикуму?

- Так, важлива. Правда, це було відчутно під час перебування при владі минулого Консервативного уряду на чолі зі Стівеном Харпером. Ліберали спочатку були не дуже активними в цьому питанні, але позиція нинішньої глави МЗС Фріланд – дуже чітка: вона підтримує суверенітет України і незмінну приналежність Криму, вона також зустрічалася з нашими лідерами та колишніми політв'язнями.

- Чи варто це розуміти так, що на підтримку Канади – як мінімум, у питанні повернення Криму – Україна може розраховувати?

- Так, але хотілося б, щоб Канада все ж була більш активною. Потрібно збільшувати кількість росіян, включених до «списку Магнітського» , адже брудний російський бізнес продовжує тут працювати, а олігархи – приїжджати. Їхні компанії часто діють через білоруських або казахських посередників, обходячи санкції. Тому в цьому плані ще багато що можна зробити.

КРИМСЬКОТАТАРСЬКА ТА УКРАЇНСЬКА ГРОМАДИ ДУЖЕ ДРУЖНІ

- Асимілюються кримські татари у Канаді чи все-таки зберігають власну ідентичність?

- Наскільки це можливо, зберігають. Ми вже і так частково асимілювалися в Криму. Я краще знаю російську і навіть українську мови, ніж рідну кримськотатарську. Щодо молоді, яка тут живе і навчається, то з нею відбувається те саме, що і в Криму: діти в школі навчаються англійською, вдома, можливо, спілкуються кримськотатарською, але найчастіше мовою країни, звідки приїхали їхні батьки: румунською, українською, російською...

- Чи є у вас плани щодо створення національного навчального закладу?

- Поки що для цього недостатньо людей. Місто дуже велике, ми по ньому розосереджені і навіть раз на тиждень привести дитину в якусь певну школу дуже важко. Ідея підтримується, але для її реалізації потрібні кошти. У Канаді існують державні програми підтримки навчання мовою меншин, ми розглядали різні варіанти, але поки точних домовленостей немає.

- Які відносини склалися між кримськотатарською та українською діаспорою в Канаді?

- Найкращі! Ми підтримуємо українські організації, вони також підтримують нас. На всі заходи активно приходять і українці, і кримські татари, також часто бувають представники інших діаспор: балтійських країн, Польщі, Ізраїлю, навіть деякі росіяни. Власне, ми побічно є частиною української діаспори.

- А як щодо російської діаспори?

- Вона дуже різноманітна, але в основній масі, як і скрізь у світі, ставить знак рівності між Росією та Путіним... Ми не спілкуємося тісно, в основному лише спостерігаємо за їхніми подіями. На жаль, зараз путінське російськомовне співтовариство дуже активізувалося. Хочу підкреслити, що ми нв жодному разі не проти російських культурних заходів, але коли вони піднімають портрети Сталіна, Путіна, вішають георгіївські стрічки, то це перебір.

- Парламент Канади минулого року відмовився підтримувати законопроект про визнання депортації кримських татар актом геноциду. Чи ведеться робота у цьому напрямку, щоб цей законодавчий акт все-таки був прийнятий?

- До цього законопроекту ми зможемо повернутися лише після наступних федеральних виборів. Хто б не переміг, ми запропонуємо його знову і, думаю, проведемо, адже вже усім розжували питання депортації.

- Наостанок хотів би запитати про пріоритети кримськотатарської громади. Що ви вважаєте для себе головним?

- Основне – донести проблеми Криму до політиків і всіх тих, хто здатний вплинути на їхнє вирішення. Звичайно ж, це передбачає роботу з місцевими ЗМІ та публікації в соцмережах, мітинги, зустрічі з депутатами, бізнесменами, лідерами. Ми також будемо підтримувати українську громаду, залучати кошти від підприємців, допомагати біженцям і підтримувати нашу культуру, одночасно знайомлячи з нею канадців.

Максим Наливайко, Торонто.

Фото: facebook.com, Rustem Irsay