Як передає Укрінформ, інформація опублікована на сторінці ГУР у Фейсбуці.

Росія намагається прискорити розгортання низькоорбітальної системи супутникового зв’язку “Рассвєт”, яку позиціонує як аналог Starlink. Проте реалізація проєкту стикається з проблемами: залежністю від іноземних компонентів, труднощами з виведенням супутників на цільову орбіту та розробкою компактних абонентських терміналів, зауважили в ГУР.

Запланований на 2026 рік третій запуск апаратів, за попередніми даними, скасували або перенесли.

Станом на зараз Росія вивела на орбіту 30 супутників двома партіями — 23 березня та 19 липня 2026 року. Два апарати вже зійшли з орбіти.

Із 30 супутників 26 зайняли стійке положення на висоті близько 500–520 км. Жоден не досяг запланованої висоти 800 км. Решта апаратів продовжують маневри з підйому на цільову орбіту.

Маса одного супутника становить близько 280 кг, габарити — 2,7 × 1,8 × 0,6 м. Серед ключових технологій системи — міжсупутниковий лазерний зв’язок, який дає змогу передавати трафік безпосередньо між апаратами без постійного звернення до наземної інфраструктури.

До кінця 2026 року Росія планувала збільшити угруповання до 47–48 супутників. У 2027 році розраховує вивести ще 240 апаратів, щоб забезпечити покриття 94% території Російської едерації зі швидкістю передавання даних до 150 Мбіт/с. До 2031 року угруповання має зрости до 408, а до 2035-го — до 924 супутників.

Для запусків використовують ракети “Союз-2.1б” із космодрому Плесецьк.

Основою наземного сегмента є головний центр управління в Москві. Він відповідає за контроль супутників, роботу лазерних каналів і маршрутизацію трафіку. Також передбачена мережа наземних станцій у Москві, Мурманську, Анадирі, Ростові-на-Дону, Норильську, Желєзногорську та Южно-Сахалінську.

У вересні 2026 року росіяни завершили випробування термінала “Ультра”. Заявлена швидкість завантаження даних — до 650 Мбіт/с, а робота передбачена навіть під час руху носія зі швидкістю до 250 км/год. До кінця року планують передати замовникам близько тисячі пристроїв.

У 2027 році росіяни планують розробити ще чотири модифікації терміналів — “Земля”, “Міні”, “Прайм” та “Вода”. У 2028 році мають представити авіаційний термінал “Повітря”.

Головний виконавець проєкту — ТОВ “Бюро 1440”, яке входить до складу “ИКС Холдинг”. До виробничої кооперації залучені щонайменше 46 російських і три білоруські компанії. 22 підприємства, зокрема “Бюро 1440”, не перебувають під санкціями.

Важливим виробником критичних компонентів є калінінградське акціонерне товариство “ОКБ “Факел”, яке виготовляє двигуни малої тяги та рухові установки для супутників. Водночас технологічна база “Рассвєта” залежить від імпорту електронних компонентів із КНР, зокрема для антенних решіток, наземних станцій і терміналів.

Куратором проєкту є керівник “Роскосмосу” Дмитро Баканов. До призначення він очолював АТ “Спутниковая система “Гонец”, яке співпрацювало з британською компанією OneWeb над розгортанням інфраструктури супутникового інтернету в Росії.

Після початку повномасштабного російського вторгнення у 2022 році OneWeb припинила співпрацю з росіянами. Водночас не виключено, що під час попередньої взаємодії російська сторона могла отримати доступ до окремих технічних напрацювань і технологій, які згодом використала під час створення власної системи.

Показово, що російське конструкторське бюро “Факел” раніше виготовляло компоненти для супутників OneWeb, зокрема двигуни СПД-50М (SPT-50M), зауважили в ГУР. Нині це підприємство виробляє критичні компоненти для апаратів “Рассвєт”.

 Як повідомляв Укрінформ, ГУР опублікувало дані 49 російських та білоруських підприємств, задіяних у реалізації російського проєкту низькоорбітальної супутникової системи широкосмугової передачі даних "Рассвет".

Фото: Укррадіо