В останній місяць літа Сили оборони України провели власні, суто військові «обжинки». Цього року символічна «Спасова борода» для загарбників народилася з полум’я, у якому згорав «цвіт» російського ВПК — найскладніше у виробництві та найдорожче озброєння ворога.

Головною мішенню українських захисників вкотре стала протиповітряна оборона ворога. Упродовж місяця цілеспрямовано уражали російські радари, зенітні ракетні комплекси та командні елементи ППО далеко за межами фронту. Водночас під удари потрапляли військові кораблі, авіація, аеродроми та об’єкти, без яких російська армія не може підтримувати свою повітряну й морську кампанію проти України.

Про «найжирніші» зразки ворожої військової потуги, перетворені у серпні на брухт, — у черговому огляді Укрінформу.

ПРО «КАСТИ», «ПОДЛЬОТИ» І «ПРИЛЬОТИ»

Серпень для російської протиповітряної оборони почався приблизно так само, як закінчився липень, — із втрат дорогих і дефіцитних радіолокаційних станцій.

У першу добу місяця дрони СБУ в Краснодарському краї РФ уразили одразу три РЛС «Подльот-К1» та одну «Каста-2Е2». Обидва типи станцій створені підприємствами, що входять до російського оборонного концерну «Алмаз-Антей», і призначені насамперед для виявлення низьколітаючих цілей (крилатих ракет, БпЛА, стелс-авіації), але мають певні технологічні відмінності.

Головним завданням РЛС 48Я6-К1 «Подльот» є надання точних цілевказівок для ЗРК (С-300, С-400). Станція має фазовану антенну решітку на вежі та працює в сантиметровому діапазоні хвиль, що робить наведення на ціль точнішим. Дальність огляду радара — від 10 до 300 км, а висота виявлення — до 10 000 метрів. Локатор може супроводжувати до 200 цілей одночасно.

Цей мобільний радіолокаційний комплекс є принципово новою, повністю цифровою системою, однією з найсучасніших у структурі російської ППО. Її почали проєктувати на початку 2000-х років, а перші дослідні зразки та прототипи створили до 2009 року. Державні та польові випробування нової системи тривали у 2010–2012 роках, а перші серійні комплекси «Подльот-К1» почали офіційно надходити на бойове чергування до військ ППО Росії у 2015 році.

Орієнтовна вартість РЛС 48Я6-К1 «Подльот» становить близько 5 мільйонів доларів.

Про РЛС «Каста-2Е2» (39Н6) ми неодноразово згадували в попередніх оглядах. Додамо лише, що ця станція, як і «Подльот», спеціалізується на виявленні низьколітаючих цілей і належить до систем, які росіяни намагаються берегти, тримаючи їх подалі від лінії фронту. Водночас вона має певні відмінності порівняно з новішою 48Я6-К1.

Тут насамперед варто зазначити, що історія цієї РЛС розпочалася ще за часів СРСР у московському ВНДІРТ (Всеросійський науково-дослідний інститут радіотехніки). Проєктування початкової версії локатора стартувало у 1980-х роках, щоб замінити радянські маловисотні радари П-15 та П-19. Базовий двокоординатний комплекс «Каста-2Е1» (51У6) успішно пройшов державні випробування та був прийнятий на озброєння наприкінці існування СРСР — у 1989 році. Модифікацію «Каста-2Е2» (39Н6) — сучасну трикоординатну версію, яку Росія зараз використовує у війні проти України, — розробили в РФ наприкінці 1990-х років, а її серійне виробництво на Муромському заводі радіовимірювальних приладів (Владимирська область, РФ) розпочалося у 2000-х роках.

РЛС має стандартну антену, яка може підійматися на щоглі до 50 метрів. Оскільки дециметровий режим, у якому працює 39Н6, забезпечує порівняно із сантиметровим більшу зону стійкого контролю, ці локатори росіяни використовують у режимі бойового чергування, покладаючи на них функції виявлення цілей та передачі відповідних координат на командні пункти ППО.

 Орієнтовна вартість РЛС «Каста-2Е2» (39Н6) — понад 60 мільйонів доларів.

За даними з відкритих джерел, на початку повномасштабного вторгнення росіяни мали близько 40–50 одиниць РЛС «Каста-2Е2» (39Н6). Оскільки цей комплекс серійно випускається з початку 2000-х років, ним встигли оснастити значну кількість радіотехнічних полків. Станції стояли вздовж усіх кордонів РФ, у Криму, а також прикривали стратегічні авіабази.

Своєю чергою, радіолокаційних станцій 48Я6-К1 «Подльот» ворог мав значно менше — близько 20–30 одиниць. «Подльоти» значно новіші та дефіцитніші, їх постачали переважно до найсучасніших зенітно-ракетних полків, що мають на озброєнні ЗРК С-400 «Тріумф».

Тому 1 серпня декому в РФ довелося згадати, що виробництво радіолокаційних станцій — процес тривалий і високотехнологічний. Такі РЛС не сходять із конвеєра потоком, як снаряди чи дрони.

Навіть у довоєнний період потужності Муромського заводу та інших підприємств концерну «Алмаз-Антей» давали змогу випускати в середньому від 2 до 5 комплексів цих типів на рік. Після 2022 року РФ спробувала перевести оборонну галузь на цілодобовий режим, проте через гострий дефіцит іноземної мікроелектроніки (західних чипів, транзисторів та плат, які є серцем будь-якого локатора) реальні темпи високотехнологічного виробництва впали.

Зараз Росія здатна виготовляти лише 1–3 одиниці «Подльоту» чи «Касти» на рік, здебільшого використовуючи сірі схеми контрабанди компонентів або відновлюючи старі запаси.

Тож кожна знищена ворожа РЛС цих типів гарантовано означає розширення ділянок власного повітряного простору, які Росія не контролює.

І саме з таким результатом завершився перший день серпневих «обжинків» Сил оборони.

ЗАМІСТЬ КАМЕНІВ З НЕБА

6 серпня СБУ перенесла полювання з суходолу на воду. Унаслідок удару по території порту в Керчі зазнали пошкоджень два патрульні кораблі проєкту 10410 «Світляк» берегової охорони ФСБ — «Балаклава» та «Керч». 

Про кораблі цього проєкту ми вже неодноразово писали у щомісячних оглядах. Так, лише за липень Сили оборони двічі завдавали ударів по них.

Тому коротко нагадаємо: «Світляки» — невеликі, але спеціалізовані прикордонні кораблі, призначені для патрулювання, контролю акваторії та охорони російського морського кордону. Вони оснащені радіолокаційними, навігаційними та іншими спеціальними системами. Росія більше їх не виробляє, а ціна експортних поставок сягала 35 мільйонів доларів.

Коли такі кораблі вибувають із чату безпосередньо в порту, це означає не просто мінус ще дві одиниці флоту ФСБ. Це удар по системі контролю акваторії. Наскільки він болісний, засвідчує статистика операції МоЛоЧКа.

Наступного дня, 7 серпня, командувач СБС Роберт Бровді повідомив про ураження двох комплексів РЛС та ЗРК «Бук», а ГУР оприлюднив відео знищення в Криму ще однієї дорогої цілі — ЗРГК «Панцир-С1».

Цього разу для ударів по наземних цілях розвідники використали багатоцільові морські платформи Magura, які несуть FPV-дрони.

Орієнтовна вартість одного «Панцира-С1» — близько 15 мільйонів доларів США. Чудовий розмін: дорогий комплекс знищений копійчаним дроном.

ГЕЛЕНДЖИЦЬКИЙ ПОГРОМ

8–9 серпня російська ППО знову отримала серію ударів, причому вже далеко від українського кордону.

У районі Геленджика Краснодарського краю було уражено позицію ЗРК С-400 «Тріумф». За повідомленнями українських військових, російська позиція горіла кілька годин.

Одночасно під удари потрапили «Тор-М2» у Ростовській області, «Панцир-С1» в Єйську, а також радари «Подльот-К1» і «Каста-2Е2». 

Важливість цієї серії полягає не лише у вартості знищеної техніки. Українські оператори системно «винесли» різні ланки одного російського «організму». У районі Геленджика росіяни розгорнули потужний позиційний район ешелонованої ППО, де ядром виступала зенітно-ракетна система С-400 «Тріумф», яка регулярно завдавала ударів балістичними ракетами по мирних містах України.

Для надійного захисту цього стратегічного комплексу від ударів у відповідь окупанти задіяли повний спектр засобів маловисотного виявлення та перехоплення. Роль «очей» виконували радіолокаційні станції «Каста-2Е2» та «Подльот-К1», які безперервно сканували повітряний простір на гранично малих висотах, намагаючись вчасно зафіксувати підліт українських ракет та безпілотників через складний гірський рельєф узбережжя Чорного моря.

Безпосередній вогневий захист усього позиційного району забезпечував «ближній кулак» у складі зенітно-ракетних комплексів «Тор» та «Панцир-С1», завданням яких було знищення будь-яких повітряних цілей, що прорвалися через дальні рубежі протиповітряної оборони.

Розрахунок командування РФ будувався на тому, що РЛС виявлять низьколітаючі загрози, а мобільні комплекси перехоплять їх на підльоті, не давши уразити пускові установки С-400. Проте комплексна атака українських Сил безпілотних систем продемонструвала критичну вразливість цієї схеми: точковими ударами дрони спочатку «засліпили» систему, вивівши з ладу дорогі радари «Каста» та «Подльот», після чого захисний купол розпався, залишивши й ворожі ЗРК ближнього радіуса, і саму систему С-400 безпорадними перед подальшими ударами.

У цілому ж втрата росіянами цілих фрагментів радіолокаційного та вогневого прикриття стала головною тенденцією серпня.

ДІРКИ У НЕБІ ТА БЮДЖЕТІ

10 серпня ГУР повідомив ще про дві уражені пускові установки С-400 у Криму. Цього разу удар знову забезпечили морські платформи Magura з FPV-дронами. Вартість однієї пускової установки (машини 51П6 чи 5П85Т2 із чотирма транспортно-пусковими контейнерами) — близько 15 мільйонів доларів для армії РФ і 25–30 мільйонів за закордонними контрактами. Саме такі ціни фігурували в контрактах із Туреччиною та Індією у 2017 та 2018 роках відповідно. 

11 серпня черговою жертвою Птахів Мадяра став «Бук-М3» у районі Тополь Луганської області.

Цей «Бук» — не радянський «раритет», а сучасний, суто російський «аналоговнєт». Модифікація М3 призначена для боротьби з літаками, крилатими ракетами та іншими повітряними цілями. Росія активно використовує ці ЗРК для прикриття своїх військ.

Комплекс офіційно прийнятий на озброєння лише у 2016 році. Він отримав повністю оновлену цифрову елементну базу, фазовані антенні решітки та захищені від завад системи зв’язку. ЗРК здатен одночасно обстрілювати до 36 повітряних цілей на відстанях до 70 км і висотах до 35 км.

Орієнтовна вартість одного 9К317М «Бук-М3» становить від 40 до 50 мільйонів доларів.

Тож за першу третину серпня українські оператори встигли наробити чималих дір не лише у ворожому небі, а й у російському бюджеті.

НОВОРОСІЙСЬКА ЦУСІМА

12 серпня став одним із найгучніших днів місяця. Напередодні четвертої річниці затоплення «русского воєнного корабля» Сили оборони України провели спільну операцію, вдаривши по військово-морській базі Новоросійська — одному з головних ворожих форпостів на Чорному морі.

За даними Генерального штабу, пошкоджень різного ступеня зазнали три військові кораблі, а саме: фрегати проєкту 11356Р «Буревісник» — «Адмірал Макаров» та «Адмірал Ессен» — і патрульний корабель «Василь Биков».

ГУР та СБУ окремо підтвердили ураження двох фрегатів — носіїв крилатих ракет «Калібр» — та «Василя Бикова».

Для України особливе значення мають саме «Адмірал Макаров» та «Адмірал Ессен». Обидва кораблі проєкту 11356Р є носіями «Калібрів» і використовувалися для ракетних ударів по українській території.

Вартість одного такого фрегата з урахуванням озброєння та обладнання оцінюється у 450–500 мільйонів доларів.

«Адмірал Макаров» уже не вперше опиняється під українським ударом. Але тепер росіянам довелося ремонтувати одразу два кораблі цього типу.

Зазначмо також, що після потоплення ракетного крейсера «Москва» у 2022 році саме «Адмірал Макаров» став флагманом Чорноморського флоту РФ. Знищення чи критичне виведення з ладу такого корабля завдає Росії не лише фінансових збитків у пів мільярда доларів, а й повністю паралізує бойове управління надводними силами в регіоні через неможливість РФ будувати нові кораблі такого класу без українських газотурбінних двигунів.

Тоді ж була уражена РЛС 30Н6Е зі складу комплексу С-300. 

Тобто удар по Новоросійській базі ВМФ — це вже не про «жирну» ціль, а про Цусіму у власному порту.

СТРАТЕГІЧНІ ТРОФЕЇ

13 серпня до списку серпневих втрат окупантів додалася РЛС «Небо-У» в Севастополі.

Після липневого полювання на радари сімейства «Небо» їх справедливо вважають рідкісною здобиччю.

Тож нагадаємо, що орієнтовна вартість далекобійної трикоординатної радіолокаційної станції 55Ж6У «Небо-У» становить близько 100 мільйонів доларів. Висока ціна зумовлена її стратегічним призначенням — станція метрового діапазону здатна виявляти аеродинамічні та балістичні цілі (літаки, гелікоптери, дрони, крилаті та балістичні ракети) на відстанях до 600–700 км та на висотах до 75 км.

20 серпня українські удари дісталися одразу двох російських аеродромів у тимчасово окупованому Донецьку та Приморсько-Ахтарську.

Головне управління розвідки повідомило про ураження місця зберігання та запуску ударних безпілотників, а також одразу двох дороговартісних РЛС: «Небо-У» та «Ніобій-М».

55Ж6УМ «Ніобій-М» — це російська високомобільна далекобійна трикоординатна радіолокаційна станція (РЛС) метрового діапазону хвиль. Вона є потужнішою версією станції «Ніобій-СВ» (1Л125) і призначена не для сухопутних військ, а безпосередньо для Повітряно-космічних сил (ПКС) РФ.

Орієнтовна вартість комплексу становить близько 20–25 мільйонів доларів.

Станція розроблялася як сучасний цифровий аналог РЛС «Небо-У», яка є значно масивнішою. На відміну від старої стаціонарної системи, «Ніобій-М» повністю мобільний. До того ж завдяки роботі в метровому діапазоні хвиль комплекс здатен ефективно фіксувати літаки та БпЛА, створені за технологією малопомітності.

Дальність виявлення повітряних цілей сягає 600 км, а висота — до 80 км. Станція може одночасно супроводжувати та передавати на КП ППО координати понад 300 повітряних цілей.

На відміну від сухопутного варіанта «Ніобій-СВ» (що базується на шасі КамАЗ), комплекс 55Ж6УМ використовує важкі колісні платформи БАЗ-69096.

У загальній логіці ешелонованої оборони ворога «Ніобій-М» виконує роль засобу великої дальності. Він стоїть позаду позицій С-400 та «Панцирів», забезпечуючи стратегічний огляд неба на сотні кілометрів навколо та попереджаючи про масовані ракетні чи дронові атаки.

«ДВІЖУХА» НА АЕРОДРОМАХ

Того ж дня, 20 серпня, українські сили завдали удару по аеродрому «Ахтубінськ» в Астраханській області.

Це не просто військовий аеродром. Тут розташований 929-й Державний льотно-випробувальний центр Міністерства оборони РФ — один із ключових російських центрів випробування авіаційної техніки та озброєння. Після удару підтверджено пошкодження винищувача-бомбардувальника Су-34 та розлив палива.

Су-34 — одна з головних ударних платформ російської авіації. Саме ці літаки використовують для скидання керованих авіабомб на українські позиції та населені пункти.

За даними Генштабу ЗСУ, Україна за роки повномасштабної війни ліквідувала понад 40 одиниць Су-34. Міжнародна OSINT-група Oryx задокументувала за фото- та відеодоказами щонайменше 43 безповоротно знищені літаки Су-34/Су-34М. А оскільки не всі падіння потрапляють на камеру (особливо на території РФ), цілком ймовірно, що реальна кількість знищених бомбардувальників є значно більшою. За оцінками військової розвідки та авіаційних експертів, у боєздатному стані в Повітряно-космічних силах РФ залишається близько 100–120 одиниць Су-34.

Попри жорсткі міжнародні санкції, Новосибірський авіазавод продовжує збирати ці літаки. Протягом року Росія спроможна виробляти приблизно 14–18 нових бомбардувальників, що частково компенсує їхні значні бойові втрати на фронті.

Орієнтовна вартість одного винищувача-бомбардувальника Су-34 становить від 35 до 50 мільйонів доларів США.

Того ж дня на аеродромі «Саки» в окупованому Криму було знищено Су-24М та чотири одиниці аеродромної техніки.

Як відомо, цей надзвуковий фронтовий бомбардувальник ще радянського виробництва, із крилом змінної стрілоподібності, був створений для завдання ракетно-бомбових ударів на малих висотах у будь-яких погодних умовах. Він став головною «робочою конячкою» бомбардувальної авіації як у Повітряних силах ЗСУ, так і в ПКС РФ.

Оскільки літак давно знято з виробництва (випускався до 1993 року), оцінна вартість боєздатного та модернізованого Су-24М становить від 6 до 25 мільйонів доларів залежно від стану авіоніки та проведеного ремонту.

23 серпня знищення авіаційної складової ворога продовжилося. Українські оператори вдало завдали удару по аеродрому «Вітязєво» в Анапі. Там під удар потрапили винищувачі Су-33 та МіГ-29, а також ударно-розвідувальний БпЛА «Оріон».

Російські «Оріони» відомі тим, що до їхнього арсеналу входять не лише керовані авіабомби типу КАБ-20 і КАБ-50, авіабомби ФАБ-50, а й крилаті мініракети типу Х-50 та нові ударні ракети-дрони S8000 «Бандероль».

Певною мірою екзотичним персонажем у анапській трійці є літак Су-33. Це радянсько-російський всепогодний палубний винищувач четвертого покоління.

Його історія дуже показова. Перші концептуальні пропозиції щодо створення палубного винищувача конструкторське бюро Сухого висунуло ще у 1973 році. Після тривалого захисту проєкту зрештою 17 серпня 1987 року дослідний зразок під шифром Т-10К-1 вперше піднявся в повітря. Машина була створена спеціально для базування на важких авіаносних крейсерах, причому єдиним таким кораблем у РФ був і залишається крейсер-невдаха «Адмірал Кузнєцов».

Через розпад СРСР та глибоку економічну кризу початку 1990-х державні випробування палубного винищувача затягнулися ще на десятиліття. Лише 31 серпня 1998 року — всього за рік до повного припинення його виробництва — Су-33 таки був прийнятий на озброєння ВМФ Росії.

За весь цей час на заводі в Комсомольську-на-Амурі було випущено 24–26 серійних одиниць цієї авіаційної техніки. Із них п’ять бортів були втрачені під час навчань та авіашоу, а ще два прототипи — під час випробувань до запуску машини в серію.

У підсумку з побудованих серійних Су-33 у РФ наразі залишається в строю не більше 15–17 одиниць цієї рідкісної авіаційної техніки.

Орієнтовна вартість літака становить близько 45–55 мільйонів доларів США.

Також у ніч на 23 серпня поблизу Євпаторії була уражена трикоординатна РЛС дециметрового діапазону СТ-68. 

Станції цього типу росіяни активно використовують для виявлення маловисотних повітряних цілей, проти яких працюють зенітно-ракетні комплекси С-300 та ранні модифікації С-400.

Серед особливостей РЛС СТ-68 — її антена зазвичай монтується на спеціальній вишці, що дає змогу «бачити» над лісовими масивами та складним рельєфом місцевості.

Вартість модернізованої станції — від 5 до 8 мільйонів доларів США.

Так завершився день 23 серпня — День Державного Прапора України.

А урочистості з нагоди 35-ї річниці Незалежності України наші захисники гучно провели у Придонні та на Кримському півострові. У Ростовській області РФ, на аеродромі «Міллерово», який розташований за п’ять кілометрів від однойменного населеного пункту, було уражено черговий МіГ-29.

На додачу до нього під утилізацію пішли чотири РЛС: дві «Каста-2Е2» та «Небо-СВ» — у Ростовській області РФ, а також РЛС СТ-68 поблизу Роздольного в окупованому Криму.

25 серпня українські сили додали до списку серпневих цілей чергову РЛС «Каста» — спалену поблизу аеродрому Кача у Криму — та спеціалізований новітній комплекс РЕБ «Пересвет-М», знищений у Луганську. 

Останній загарбники використовували для цілеспрямованого придушення та блокування сигналів супутникового зв’язку Starlink. Цікаво, що цей «аналоговнєт» часто плутають із класичним радянським «Пересветом» — самохідним лазерним комплексом для осліплення супутників-розвідників.

Натомість модифікація «Пересвет-М» є саме станцією РЕБ, яку розробила компанія «Російський купол» (юридично зареєстрована в окупованому Сімферополі) і яку Росія почала масово розгортати на фронті у 2026 році.

Комплекс діє безпосередньо «вгору» — на супутники компанії SpaceX. Потужність його променя значно перевищує сигнал звичайного наземного термінала, через що супутник, пролітаючи над зоною дії РЕБ, сліпне й перестає приймати дані із Землі. Одна така станція РЕБ здатна надійно заблокувати роботу зв’язку в радіусі п’яти кілометрів. Це створює серйозні виклики для ЗСУ, ускладнюючи розвідку, координацію військ та завдання точкових ударів у відповідних зонах.

Водночас, як і будь-яка інша російська диво-зброя, «Пересвет-М» має вразливе місце: його надзвичайно важко замаскувати, оскільки роботу станції миттєво фіксують системи SpaceX через аномальне випромінювання. До того ж вона споживає колосальну кількість електроенергії.

Орієнтовна вартість однієї такої вундерваффе — від 1 до 1,2 мільйона доларів США.

Ще цікавіші втрати чекали на росіян наприкінці місяця.

28 серпня СБУ повторила липневий успіх на аеродромі «Енгельс». Далекобійні безпілотники знову подолали близько 800 кілометрів і уразили на летовищі стратегічний бомбардувальник Ту-95МС.

Це вже другий Ту-95МС, уражений СБУ влітку цього року.

До цього інший «Ведмідь» отримав критичні пошкодження під час атаки 17 липня. Для Росії втрата упродовж трохи більше місяця одразу двох стратегічних бомбардувальників є особливо болісною, адже літаки Ту-95МС є одними з основних носіїв крилатих ракет Х-101, якими російська армія завдає далекобійних ударів по Україні.

Нові літаки цього типу Росія не виробляє, тож кожна безповоротна втрата скорочує парк стратегічної авіації РФ без можливості компенсувати її новою машиною.

Вартість одного стратегічного бомбардувальника-ракетоносця Ту-95МС оцінюють у понад 100 мільйонів доларів США.

Для порівняння: один повний залп крилатих ракет Х-101 (8 одиниць), які цей літак несе на підвісці, коштує 100–104 мільйони доларів (приблизно по 13 мільйонів за ракету), що фактично дорівнює вартості самого бомбардувальника.

«НЕВДАХИ» & Cо.

27 серпня 2026 року в районі Клетні Брянської області перетнулися шляхи українського дрона та зенітного ракетно-гарматного комплексу «Панцир-С1». Зустріч очікувано була короткою, але яскравою.

Схоже сталося і в окупованому Криму, де в останні дні літа згоріли на роботі «Небо-СВ» та апаратна РЛС П-18, мобільний комплекс зв’язку та радіорелейна станція. Тоді ж у районі Клинців Брянської області розпорошився на молекули витвір російського оборонного холдингу «Алмаз-Антей» — зенітно-ракетний комплекс «Бук-М3».

До речі, нові ракети 9М317М, якими споряджається цей ЗРК, оснащені активною радіолокаційною головкою самонаведення і мають швидкість до 1550 м/с, що дає змогу збивати навіть реактивні снаряди систем типу HIMARS. Словом, «Бук-М3» — справжній, рафінований «аналоговнєт».

Але згорів.

30 серпня на аеродромах «Єйськ» та «Міллерово» наші дрони знищили цілий набір спеціалізованої техніки. У Єйську — ЗРГК «Панцир-С1», РЛС «Сопка-2», «Каста-2Е2» та склад авіаційного озброєння. У районі Міллерово — РЛС РСП-27, «Небо-СВ», склади авіаційних боєприпасів та технічно-експлуатаційну частину.

Особливо цікавою ціллю тут стала саме РЛС РСП-27. Адже це не фронтова ППО, а високотехнологічний радіолокаційний комплекс точного заходження літаків на посадку.

Ураження РСП-27 на військовому аеродромі «Міллерово» стало вкрай дошкульним ударом для росіян. Без цього радара летовище фактично втратило можливість безпечно приймати винищувачі Су-30СМ та бомбардувальники Су-34 у складних метеоумовах (густий туман, дощ, низька хмарність) та у темряві. Для ворожих пілотів, які поверталися з бойових завдань, посадка без цього радара перетворилася на смертельний ризик.

Оскільки «Міллерово» є одним із ключових аеродромів, з яких Росія здійснює авіаудари по сходу України, виведення з ладу навігаційної системи змусило окупантів скорочувати кількість нічних вильотів тактичної авіації та перенаправляти літаки на інші, більш віддалені аеродроми, наприклад, у Ростов-на-Дону чи Морозовськ. Це, своєю чергою, збільшило час підльоту та витрати палива.

Як будь-яке військове високотехнологічне обладнання, РСП-27 є не масовим продуктом, а складною інженерною системою одиничного виробництва вартістю близько 8,5 мільйона доларів.

Через жорсткі міжнародні санкції проти РФ, які блокують постачання сучасної мікроелектроніки та високочастотних плат, Росія не може швидко зібрати новий радар такого типу. Заміна або капітальний ремонт цього модуля можуть тривати місяцями. Тож у підсумку ЗСУ не просто знищили чергову дорогу машину, а паралізували повноцінну роботу цілої військової авіабази РФ.

31 серпня Генеральний штаб повідомив про ураження ще однієї російської РЛС у Брянській області та командно-штабної машини зі складу ЗРК С-400.

У липні, як пам’ятаємо, невдахою місяця стали РЛС сімейства «Небо». Тоді, за підтвердженими даними Генерального штабу ЗСУ, було уражено щонайменше дев’ять радіолокаційних комплексів цього типу.

У серпні з п’єдесталу лузерів їх посунули інші РЛС. Сумнівне «золото» місяця навпіл розділили «Подльот-К1» і «Каста-2Е2» — по п’ять уражень на кожен тип.

Іронія в тому, що обидва радари, по суті, були створені для того, щоб першими помічати низьковисотні й малопомітні цілі — крилаті ракети й безпілотники.

Тож по п’ять «пропущених» — це вже не про невдалий місяць.

Тут — чистий провал за спеціальністю.

Іван Ступак, місто Київ

Фото ілюстративні, із відкритих джерел.