Мисливці за мисливцями: як миколаївські морпіхи готують екіпажі БпЛА

426 окремий полк безпілотних систем 30 корпусу морської піхоти Військово-Морських Сил ЗСУ створений у листопаді 2025 року на базі однойменного батальйону. Нині він виконує бойові завдання на південному напрямку та у Нікополі.

Це один із високотехнологічних та інноваційних підрозділів корпусу, озброєний новітніми зразками БпЛА, серед яких дрони-перехоплювачі, розвідувальні «Шарк», «Лелека», бомбер «Вампір», який росіяни прозвали «Бабою-Ягою», тощо.

Військовослужбовці полку можуть ефективно діяти у повітряному просторі як над суходолом, так і над акваторіями. Особовий склад виконує широкий спектр завдань. Зокрема, це корегування вогню, ураження техніки та особового складу противника, здійснення аеророзвідки, результатами якої підрозділ ділиться й з іншими військовими формуваннями.

Особливістю підрозділу є його здатність не лише самостійно виявляти цілі, а й знищувати їх. Одна з останніх вдалих операцій – ліквідація ворожого човна та шістьох окупантів, які намагалися висадитися на острови у гирлі Дніпра, але пілоти FPV-дронів зірвали ротацію противника. Та, щоб успішно виконувати такі складні завдання, потрібно багато і наполегливо тренуватися.

На одному з таких навчально-тренувальних польотів операторів FPV-дронів побувала кореспондентка Укрінформу.

ЦІНА СЕКУНДИ: ЯК ВИПАДОК І ДОСВІД РЯТУЮТЬ ЖИТТЯ

Наш «бусик» під керуванням досвідченого інструктора на позивний «Рубікон» упевнено рухається польовими дорогами, і ось ми вже на місці навчань. Тут тренуються як молоді бійці, які щойно прийшли служити у полк, так і вже бувалі військовослужбовці, щоб удосконалити свій рівень та поділитися досвідом з молодими колегами.

«Рубікон» родом з Одеси. До повномасштабної війни був приватним підприємцем, займався автозапчастинами. Але ще на початку 2022 року пішов добровольцем у ЗСУ, бо не уявляв, як можна спокійно насолоджуватися цивільним життям, коли окупанти загрожують його місту, родині.

Спочатку він служив в окремому стрілецькому батальйоні сухопутних військ, з яким пройшов Авдіївку, Олександропіль, Новобахмутівку. Потім перейшов в інший піхотний підрозділ, брав участь у боях на околицях Бахмута, зокрема, за Кліщіївку, Курдюмівку та Андріївку. Отримав поранення.

«Запам’ятався перший бойовий вихід на Авдіївському напрямку. Тоді у точку висадки ми приїхали о 12-й ночі та одразу рушили на позиції, йти було приблизно 1,5 км. Коли лишалося буквально кілька метрів, почався масований обстріл: ворог щільно накрив нас з АГСів (автоматичний гранатомет станковий, – ред.), ми ледь встигли заскочити в укриття. Хлопці дивом лишилися цілі», – розповідає військовослужбовець.

Він також згадує, як під час однієї з ротацій, коли група вже виходила з позиції, він не зміг одразу зняти бахіли, які одягали поверх берців.

«Ми затрималися всього секунд на 50 і це нас врятувало, бо саме в цей момент прилетіло два 152-міліметрових снаряди і влучили якраз у те місце, де мали проходити. А взагалі на війні часто бувають ситуації, коли все вирішують долі секунди», – каже «Рубікон».

На його думку, на війні все має значення: і віра в Бога, й удача, і його величність випадок. Але при цьому боєць переконаний, що в бойових ситуаціях дуже важливі досвід і практичні навички, які можна здобути лише при наполегливих навчаннях і тренуваннях. Тоді буде менше загиблих і поранених, бо найважче на війні – не фізичні навантаження, а втрата побратимів та близьких людей.

У якийсь момент чоловік зрозумів, що війна міняється, стає більш технологічною, і БпЛА відіграють одну з ключових ролей. Тож перекваліфікувався на оператора FPV-дрона. Справи пішли добре, він досяг неабияких результатів та отримав неоціненний досвід, який готовий передавати іншим. Тому сьогодні «Рубікон» обіймає посаду інструктора 426 окремого полку безпілотних систем і тренує хлопців, які хочуть стати пілотами дронів.

ДРОНИ «ЗАХОДЯТЬ» У ПІДВАЛИ

Фахівці стверджують, що FPV-дрони мають низку переваг. Серед них висока маневреність та практично «хірургічна» точність влучання в ціль. Завдяки цьому вони здатні «діставати» техніку та живу силу ворога не тільки у відкритому полі, а й у лісосмугах, серед міської забудови і навіть залітати всередину будинків, бліндажів та підвалів.

Та ця зброя стає по-справжньому грізною тільки в руках добре підготовленого оператора. Бо, скажімо, для того, щоб БпЛА залетів через вікно чи двері всередину будівлі, або проскочив серед дерев та кущів на величезній швидкості, потрібно, щоб оператор мав високу майстерність, яка досягається довгими годинами тренувань.

Зараз «Рубікон» навчає молодих колег керувати FPV-дронами. Одним з головних їхніх завдань є пошук і подальше ураження підрозділів ворога, особливо розрахунків БпЛА. Серед майстрів цієї справи навіть побутує вислів – мисливці за мисливцями.

Річ у тім, що ворожі дронарі вважають себе мисливцями, і вони дійсно становлять небезпеку, як для наших військових, так і для цивільного населення, яке тероризують у прифронтових громадах. Тож одним із найбільш ефективних способів боротьби з ними є системне виявлення та знищення їхніх екіпажів.

«На нашій ділянці фронту розрахунки ворожих БпЛА часто переховуються в приміщеннях, льохах та підвалах. Ми вже неодноразово залітали туди і «викурювали» їх. Тож під час сьогоднішнього тренування хлопці вчаться пролітати «рамки» – своєрідну смугу перешкод для дронів. Так відточується мікроконтроль – одна з ключових навичок, щоб у бойовій ситуації дрон міг подолати шлях у замкненому просторі та точково вразити ціль», – зазначає «Рубікон».

І додає, що у ході навчань інструктори звертають увагу на здібності новоприбулих хлопців: одні краще показують себе у пілотуванні, іншим більше вдаються технічні моменти, а хтось добре знає топографію і має задатки штурмана. Тож після закінчення навчання бійців розподіляють по тих напрямках, де вони найуспішніше себе проявили.

Не секрет, що однією з найбільших проблем БпЛА є засоби радіоелектронної боротьби. Тож не можу не поцікавитися у свого співрозмовника, як вдається протидіяти РЕБам. На його думку, є різні засоби, але одним з найдієвіших залишається застосування FPV-дронів на оптоволокні.

А ще у їхньому підрозділі є технічний взвод, так звана техпідтримка, фахівці якого працюють над налаштуванням дронів. Також у полку тримають постійний зв'язок з виробниками БпЛА. Це дозволяє своєчасно реагувати на виклики, що з’являються у процесі бойового використання, і удосконалювати техніку.

ДІСТАТИ ВОРОГА У КОЖНІЙ ШПАРИНІ

А тим часом хлопці розставляють спеціальні рамки і починають відточувати навички польотів крізь них. Адже, як зазначає інструктор, важливо не просто знати, як керувати дроном, а вміти проникнути у будь-яку щілину, де ховається ворог. Спостерігати за цим дійством дуже цікаво. Особливо вражає проліт БпЛА лісосмугою, рухаючись якою він віртуозно долає зарослі високої трави та чагарників, обминає дерева та кущі, а ще – коли він упевнено долає вузьку траншею, притискаючись до землі.

Знайомлюся з 20-річним військовослужбовцем на позивний «Вікінг», він родом із Запорізької області, у ЗСУ вже понад рік. Хлопець рано втратив батьків, тож його виховувала бабуся. Розповідає, що з перших днів великої війни рвався до війська, але оскільки тоді не досяг ще 18-річного віку, його не взяли. Дочекавшись повноліття, юнак знову пішов до ТЦК та СП. Там йому запропонували артилерійську бригаду, яка воювала на Запорізькому напрямку. Хлопець охоче погодився і вже навіть зібрав речі, щоб іти до війська. Але за день до підписання контракту йому знову відмовили, посилаючись на те, що занадто юний.

«Я дуже засмутився. Але ще трохи почекав і коли мені виповнилося 19, таки потрапив у ЗСУ. Спочатку служив у розвідці, а згодом перевівся у 426 полк. Мені тут подобається, я люблю те, чим займаюся, й у мене непогано виходить. Командири та інструктори дуже хороші, терпляче все пояснюють, з розумінням ставляться до підлеглих», – розповідає «Вікінг».

На запитання, як переносить труднощі служби, стверджує, що йдучи сюди він ні на які привілеї не розраховував, ще у школі займався гирьовим спортом, звик до фізичних навантажень, тож жодних розчарувань не відчуває. А ще у нього є дівчина, яка розуміє і підтримує. Це теж додає сил.

До нашої розмови приєднується командир екіпажу БпЛА з позивним «Марсель». Йому 33 роки, родом із Вінниччини. У цивільному житті отримав спеціальність механіка сільгосптехніки. До ЗСУ пішов добровільно ще 1 березня 2022 року, відмовившись від роботи таксиста у Києві. Потрапив у 47-му окрему інженерну бригаду. Служив на різних напрямках, у тому числі й на Донеччині, де їхній підрозділ встановлював антидронові сітки, щоб дати можливість піхоті зайти на позиції.

«Там відслужив майже чотири роки, але мені захотілося рухатися далі, розвиватися. Я знайшов у соцмережах сторінку 426 полку, поцікавився як можна стати пілотом дрона. Мене запросили і я перевівся, про що жодної миті не пошкодував. Тут цікава робота, гарні умови для служби, є постійні ротації, грошове забезпечення виплачується без затримок. Особливу повагу викликають командири підрозділів полку, які майже усі пройшли шлях від рядових солдатів та матросів до офіцерів – тож добре обізнані з проблемами кожного екіпажу, завжди ідуть назустріч і спілкуються з нами на рівних», – наголошує «Марсель».

І додає, що також відчуває неабияку підтримку побратимів – вони розуміють один одного з півслова, попри різний вік чи особливості характеру. Але при цьому зізнається, що сумує за батьками, які залишилися на Вінниччині, і молодшим братом – він теж служить у морській піхоті.

Відповідаючи на запитання щодо мотивації, яка привела його до ЗСУ, каже: «Бачив, як у перші дні війни у Бучі загинуло багато людей, дітей. Я розумів, що русня може прийти й у мій дім, а я цього не хочу. Тож служитиму до Перемоги».

А ще хлопець мріє «запропонувати руку і серце» своїй коханій дівчині, але чекає слушного моменту, щоби зробити це красиво, у романтичній атмосфері, і щоб їхні діти росли у мирній вільній країні.

Алла Мірошниченко, Миколаїв

Фото авторки та групи комунікацій 426 ОПБС