Березневе побоїще

4 березня командувач Силами безпілотних систем ЗСУ Роберт Бровді (позивний – Мадяр) оприлюднив епічну статистику: за три зимові місяці завдяки роботі дронарів СБС російська система ППО «схудла» на 54 одиниці – 39 ЗРК і 15 РЛС. Висновок із цієї «цифри» напрошувався сам собою, очевидний: такі значні втрати дороговартісного високотехнологічного озброєння не стали результатом окремих випадкових успішних ударів, «мисливської удачі» чи сприятливого для нас збігу обставин. Тут ішлося про інше – методичну, послідовну й, головне, результативну кампанію, яку командування українських оборонців спланувало, щоб змінити на свою користь архітектуру війни там, де вона є найбільш технологічною – в небі.

Успіхи наших захисників  узимку тішили і вражали. Однак хто б міг припустити, що це був лише пролог! Навіть для найзухваліших оптимістів те, що сталося в березні, виявилося справжнім дивом, чимось неймовірним, таким, у що було важко повірити. Бо те «фаєр-шоу», яке коїлося в бойових порядках «защітніков рускава нєба», впродовж першого місяця весни мало вигляд вже навіть не мегаприскореної системної тенденції, а виразну форму безжального, тотального і безпрецедентно холоднокровного винищення російської протиповітряної «парасольки».

Підсумки геноциду ворожої ППО в березні – приголомшливі! Одні лише підрозділи СБС змусили назавжди вийти із чата 41(!) елемент протиповітряної оборони росіян.  А це вже не про «втрати», а однозначно – про руйнування системності у структурі хваленого російського повітряного захисту.

Подробиці та хронологія березневих успіхів Сил оборони України – в черговому огляді Укрінформу, присвяченому «найжирнішим» утратам росармії за минулий місяць.

ЛОКАТОРНИЙ БЛЕКАУТ

Перші ластівки весняного погрому навідалися до окупантів вже в ніч із 28 лютого на 1 березня й розібрали на молекули трикоординатну самохідну РЛС «Імбир» зі складу ЗРК С-300В та пуско-заряджальну установку цього ж комплексу. Сталася «бавовна» на азовському узбережжі, неподалік захопленого ворогом українського Маріуполя.

Про знищення ворожих РЛС «Імбир» ми повідомляли неодноразово. Однак зауважмо, що ця станція була не просто радаром, здатним бачити цілі на дистанції до 175 км, а ключовим елементом зенітно-ракетної системи С-300В.

По суті, 9С19 «Імбир» (за класифікацією НАТО – High Screen) – це радянська та російська самохідна трикоординатна РЛС секторного огляду, яка спеціалізується на виявленні швидкісних балістичних цілей. На відміну від локаторів кругового огляду, вона сканує певні сектори з високим темпом оновлення інформації (кожні 1-2 секунди для балістичних цілей).

«Імбир» складний у виробництві через високоточну елементну базу, його випускали в Росії обмеженими серіями.  Це вкрай рідкісна техніка, яка через  високу технологічну вартість оцінюється в межах 10–20 млн доларів США за одиницю. За різними оцінками, таких РЛС було виготовлено не більше двох сотень. Втрата кожної – це не лише мінус у строю, а й відсутність можливості швидкої заміни.

Того ж дня в Запорізькій області наші воїни знищили російську РЛС «Каста». І якщо «Імбир» призначено для виявлення та супроводу балістичних, оперативно-тактичних та аеробалістичних ракет, то РЛС «Каста» 35Н6 спеціалізується на відстеженні повітряних об'єктів (літаків, ракет, БпЛА) на гранично малих висотах.

Однією з її особливостей є здатність визначати координати та ідентифікувати цілі навіть у складних завадових умовах. Росіяни вважають її ефективною проти цілей, що використовують рельєф місцевості для приховування від звичайних радарів.

Через високу чутливість до об'єктів на малих висотах, «Касту» називають одним із найзапекліших ворогів операторів дронів. Вона здатна виявляти одночасно до 20 повітряних цілей на хвилину на супернизьких висотах до 100 м на дальності до 44 км, і таку ж кількість цілей на висотах до 6000 м, в глибину до 115 км.

Система базується на шасі КамАЗ-4310 і включає обладнання, встановлене на двох вантажівках – апаратній машині з робочими місцями й електронікою та транспортній платформі з антенною щоглою і первинними джерелами живлення.

Вартість одного такого комплексу оцінюється від 60 млн доларів США залежно від модифікації та стану.

ДРОНОВИЙ БУЛІНГ В РЕЖИМІ НОН-СТОП

Четвертого і п’ятого березня тривало лінчування ворожих зенітних ракетних комплексів.  У результаті цієї роботи одразу два ЗРК Тор-2М вибухнули позитивними емоціями після зустрічі з українськими дронами на теренах Донецької області.

Шостого числа свято, набираючи обертів, набуло ознак нестримності і вже неслося Запорізькими й Херсонськими степами, освітлюючи горизонт яскравими вогняними загравами величезних смолоскипів, на які упродовж ночі перетворилися  ЗРК «Бук‑М3», «Тор-М1», С-300В та ЗРГК «Панцирь-С1».

Далі – більше.

8 березня в режимі нон-стоп українські захисники знищили наступний ЗРК «Тор-М1», а також комплекс радіоелектронної боротьби Р-330Ж «Житель».

Щодо останньої приблуди, то йдеться про автоматизовану станцію радіоелектронної боротьби та радіотехнічної розвідки, особливість якої полягає у здатності блокувати супутниковий зв'язок та навігацію в значному радіусі, що критично для роботи сучасних дронів та високоточної зброї.

Вартість станції – близько 10 мільйонів доларів США. Виробництво цієї високотехнологічної техніки потребує дефіцитних західних комплектуючих, тож втрата кожного комплексу для армії РФ є вкрай відчутною.  Станом на березень 2026 року Сили оборони України успішно знищили понад 25 одиниць Р-330Ж «Житель».

Наступної ночі наші дронарі вполювали новітню РЛС «Надгробок» та пуско-заряджальну установку ЗРК «Бук-М2».

РЛС «Надгробок» (64Н6) – ідентифікується як трикоординатна радіолокаційна станція виявлення і є складовою зенітно-ракетних систем великої дальності С-300ПМУ та С-400. Її вважають однією з найбільших і найпотужніших мобільних РЛС у світі, й вона призначена для роботи в умовах масованих нальотів та активної радіоелектронної протидії.

Комплекс розміщується на величезному автопоїзді у складі тягача МАЗ-7410-9988 з високою прохідністю та напівпричепа з антенним постом, що розкладається автоматично.

Вартість станції становить від 25 до 40 мільйонів доларів США. Її знищення фактично «засліплює» цілий дивізіон ППО на ділянці фронту, тож цього разу без «очей» залишилися окупанти в Криму.

КРИМСЬКЕ «ЛИШЕНЬКО»

Утрата РЛС великої дальності одразу позначилася на подальшому перебігу подій. Вже 9 березня українські спецпризначенці повідомили про ураження на тимчасово окупованому півострові одразу чотирьох наступних ворожих локаторів.

«Пропущені» прийняли РЛС 5Н84А «Оборона-14», РЛС «Небо-У» та дві РЛС в радіопрозорому куполі.

Із цього сету цікавою й досить рідкісною ціллю є  5Н84А «Оборона-14» – радянська / російська завадостійка РЛС, теж дальнього виявлення. Вона працює в метровому діапазоні хвиль, що робить її особливо небезпечною для літаків-невидимок.

 5Н84А є глибокою модернізацією іншої відомої РЛС – П-14 «Лена». Її головне призначення – полювання на «Стелс». Завдяки використанню довгих метрових хвиль «Оборона-14» ігнорує спеціальне покриття літаків (як-от F-22 чи F-35), яке розраховане на поглинання сантиметрових хвиль, тому для неї всі «невидимки» на вигляд як звичайні цілі.

Однак станція має й суттєвий недолік – низьку мобільність. На відміну від сучасних систем, які згортаються за п’ять хвилин, «Обороні» потрібна доба, щоб змінити позицію. Це робить її легкою ціллю, якщо місцезнаходження викрито.

Вартість РЛС з урахуванням модернізації може сягати 15–20 мільйонів доларів США.

Також завжди втішною новиною є повідомлення про знищення радарів сімейства «Небо-У», які призначені для виявлення, вимірювання координат та супроводу повітряних цілей різних категорій – від літаків до малорозмірних керованих ракет і малопомітних цілей.

Ці трикоординатні РЛС метрового діапазону хвиль здатні бачити об'єкти на відстані до 700 км і на висотах до 65 км, що дає змогу ворогові контролювати повітряний простір глибоко над Україною, фіксуючи зльоти українських літаків ще з аеродромів. Саме тому знищення чи навіть пошкодження кожної такої станції позбавляють ворога можливості на певній ділянці фронту завчасно підготуватися до українських повітряних атак.

Цікавою подробицею є те, що через десять днів, 19 березня, Силами оборони України було завдано результативного удару по севастопольському центру «Граніт» – критично важливому підприємству, яке входить до складу оборонного концерну «Алмаз–Антей» і здійснює ремонт пошкоджених радарів та зенітних систем. Виведення з ладу цього промислового об’єкта позбавило окупантів можливості швидко відновлювати РЛС типу «Небо-У» після наших атак, сподіваємося, надовго.

ВІДЧАЙ: МАКЕТИ ЗАМІСТЬ РЛС

Упродовж другої декади минулого місяця Силами оборони була знищена ще низка компонентів ворожої ППО.

Зокрема, 10 березня в Донецьку перетворено на горілий брухт станцію радіоелектронної боротьби «Волна-3», яку ворог використовував саме для протидії українським БпЛА. Станція виставляла перешкоди на частотах управління, змушуючи наші безпілотники втрачати цілі або з’єднання з оператором.

Тієї ж ночі вже у Запорізькій області ворог утратив черговий ЗРК «Бук-М1». Услід за ним 12 березня було знищено ще два елементи ППО: пускову С-300В та ЗРК «Тор». Відповідно, пускову росіяни втратили поблизу населеного пункту Боровеньки на Луганщині, а «Тор» – у районі селища Бердянське, на окупованій частині Запорізької області.

13 березня командувач СБС повідомив про «Пташину пʼятницю,13». Українські дроноводи знищили чотири рідкісних БпЛА «Мерлін» – над Гуляйполем, ЗРК «Бук-М1» – в околицях Курахове та РЛС «Небо» 55Ж6 у Криму.

16 березня наші хлопці вразили ще два зенітні ракетні комплекси «Тор». Перший «Тор-М2»  був ліквідований у Луганській області, неподалік населеного пункту Коробчине, другий – біля Балашівки, на Запорізькому напрямку.

Того ж дня Мадяр повідомив, що відчуваючи послаблення власної ППО, противник намагається компенсувати втрати встановленням хибних цілей. Макет потужної РЛС було виявлено в Донецькій області, поблизу Широкої Балки, – красномовна ознака відчаю, який охопив ворога у спробі захиститися від українських дронів.

ШАЛТАЙ-ВАЛДАЙ І КОМПАНІЯ

Тим часом 18 березня надійшло повідомлення про знищення у Криму новітньої російської РЛС «Валдай».

Ця станція (повна назва – РЛК-МЦ «Валдай» 117Ж6), є спеціалізованим радіолокаційним комплексом, створеним виключно для боротьби з малогабаритними безпілотниками (дронами-камікадзе та розвідниками типу Mavic).

Його розробили на Ліанозовському електромеханічному заводі (НВО «Алмаз»), спеціально для боротьби з малорозмірними БпЛА, оскільки звичайні РЛС ППО часто не здатні «засвітити» дрібних пластикових дронів.

Особливість «Валдая» в тому, що він не лише знаходить такі важкопомітні цілі, а й може їх придушувати.

Це справді лютий ворог українських безпілотників, оскільки вистежує наші надмалі БпЛА (з ЕПР від 0,01 м²) на відстані до 5–6 км.  Він має вбудовану тепловізійну камеру високої роздільної здатності, завдяки якій оператор комплексу може візуально підтвердити ціль, а вмонтований модуль РЕБ, спроможний розривати зв'язок ворожого дрона з пультом та блокувати GPS-навігацію. Ба більше, «Валдай» здатний запеленгувати та визначити місцеперебування оператора ворожого дрона за сигналами керування.

Словом, знищення цієї РЛС насправді стало важливим здобутком Сил оборони, але не останнім. До кінця місяця наші захисники спалили ще три дороговартісні ворожі радіолокаційні станції – РЛС «Тріумф» зі складу С-400, РЛС «Небо-У» та РЛС «Імбир» зі складу ЗРК С-300В.

Додатком до них пішли «Бук-М3» та ПЗУ «Бук-М2», п’ять ЗРК «Тор» різних модифікацій та старі радянські комплекси фронтового ешелону ППО – самохідні ЗРК «Оса» і «Стріла».

Окрім нищення протиповітряної оборони ворога, наші захисники не забували у березні й про інші «жирні» цілі.

ЗБІРНА «СОЛЯНКА» З РОДЗИНКОЮ

Зокрема, вже 2 березня щонайменше п’ять ворожих військових кораблів було пошкоджено в порту Новоросійська в результаті атаки українських безпілотників. Серед них – малі протичовнові кораблі (проєкт 1124М «Альбатрос») «Єйськ» і «Касимов», а також тральщик «Валентин Пікуль».

Цікаво, що обидва МПК були побудовані в Києві, на заводі «Ленінська кузня». Оскільки ці кораблі призначені для охорони більших суден (фрегатів та десантних кораблів) від підводних загроз, їхня відсутність робить решту залишків ЧФ ще вразливішою.

Згодом з’явилася інформація, що разом із вищеназваною трійцею, пошкоджень також зазнали носії «Калібрів» фрегати «Адмірал Макаров» і «Адмірал Ессен».

14 березня страждання ЧФ продовжилися, і під українські удари потрапили залізничні пороми «Славянин» та «Авангард». Ці посудини були основними елементами так званої Керченської поромної переправи й відігравали одну з ключових ролей у морській воєнній логістиці агресора, зокрема, транспортували пальне, зброю, військову техніку та боєприпаси.

Також у Криму бійці ГУР МО України вполювали два ворожі десантні катери проєкту 02510 «БК-16» разом з екіпажами.

Разом із керченськими поромами 14 березня на півострові під ударом українських спецпризначенців опинилися пускові установки ОТРК «Іскандер», у той момент, коли саме готувалися до пусків ракет по українських містах.

Одну з них було знищено в районі пуску, в лісосмузі поблизу села Вишневе – об’єктивний контроль зафіксував вторинну детонацію боєкомплекту. Тоді ж був уражений пункт зберігання пускових установок «Іскандер» у селищі Курортне.

Через десять днів у Криму дісталося не лише «Іскандерам». У ніч на 24 березня українські розвідники вистежили колону пускових установок берегового ракетного комплексу «Бастіон-М», яка теж рухалася до позицій. Унаслідок влучних ударів було знищено одну з пускових та дві дороговартісні ракети «Циркон», ще один «Бастіон» зазнав ушкоджень. Убито та поранено сімох окупантів.

Нагадаємо, що армія держави-агресора застосовує ракети «Циркон» передусім для терору цивільного населення України, зокрема, південних та східних областей.

Також варто зазначити, що берегові ракетні комплекси (БРК) серії «Бастіон» є рідкісним, але надзвичайно небезпечним озброєнням армії РФ.

Їхня вартість значно варіюється залежно від комплектації (кількості пускових установок у дивізіоні) та типу ракет, які використовуються. Орієнтовна ціна повного комплекту БРК «Бастіон-П» (чотири пускові установки, машини управління та забезпечення) становить близько 60 млн доларів США. Вартість однієї пускової установки оцінюють приблизно у 4 млн доларів США. Вартість ракет «Онікс» (П-800) становить 1,25–1,3 млн доларів США за одиницю, однак, найдорожча ракета комплексу – гіперзвукова «Циркон» (3М22), коштує 5,2–5,6 млн доларів США.

Загальна кількість цих БРК у РФ залишається обмеженою через складність виробництва. За різними оцінками, наразі на озброєнні Росії перебуває близько 56–60 пускових установок «Бастіон».

Водночас кількість пускових версії «М» (під ракети «Циркон») є обмеженою. Аналітики зазначають, що це штучні одиниці, і втрата навіть однієї такої установки є критичною.

Основна частина комплексів зосереджена в Криму (15 бригада БРАВ), біля Анапи (11 бригада, Краснодарський край РФ) та на Курильських островах.

Раніше повідомлялося, що Росія здатна виготовляти до 10 ракет «Онікс» на місяць, а виробництво «Цирконів» у 2025 році було «різко збільшено», але точних цифр не розголошували.

Також у Криму в останніх числах місяця було знищено відразу три реактивні системи залпового вогню 300 мм «Смерч» або «Торнадо» та самохідну транспортно-заряджальну машину до них. Сталося це поблизу Совхозного.

Нагадаємо, що «Смерч» є  старішою версією РСЗВ, яка жбурляє некеровані ракети на 70–90 км, а «Торнадо-С» – це модернізований засіб з автоматизованим наведенням та супутниковою навігацією, з дальністю вогню до 120 км.

Ну, а справжньою родзинкою хіт-параду знищених у березні ворожих «жирних» цілей, став розвідувально-ударний гелікоптер Ка-52, який разом з екіпажем було знищено 20 березня на Донеччині. У цій історії ніби закарбувалася вся сутність сучасної високотехнологічної війни – російський гвинтокрил вартістю понад 15 мільйонів доларів США українські бійці вполювали копійчаним оптоволоконним фпв-дроном…

Іван Ступак, Київ

Фото ілюстративні, з відкритих джерел