Росія не спроможна ні захистити свої кордони, ні протистояти гуманітарним викликам: що наявно показала Курська операція ЗСУ
Курська операція розпочалася 6 серпня 2024 року. На той момент у Курській області перебувало близько 11 тисяч російських військових, переважно строковиків. Пікове значення зони контролю СОУ в Курській області у період операції становило 1300 кв. км.
На сьогодні в Курській області зосереджено близько 60 тисяч російських військових, втрати ж за неповні 6 місяців становили 38 тисяч осіб убитими, пораненими та полоненими.
Таким чином, загальне зосередження російських сил сумарно становило майже 100 тисяч за майже пів року або збільшено від початкового угруповання майже на 90 тисяч.
По суті, у Курській області зосереджена і була використана чисельність, порівнянна із загальновійськовою армією та пари-трійки дивізій.
Ефектом такої концентрації сил і засобів стало лише часткове, а не повне повернення під контроль російської влади Курської області, й на сьогодні СОУ контролюють повністю або частково (сіра зона) близько 630 кв. км. Інакше кажучи, за весь період Курської операції російські війська змогли повернути під свій контроль 670 кв. км, втративши 38 тисяч о/с, у пропорції 57 осіб на 1 кв. км.
Важливий аспект – сковування російських сил, порівнянних з ОВА і кількома МСД, на території самої Росії і примус їх до системної витрати сил і засобів у бойових зіткненнях в КО, тоді як ці 90 тисяч, за ці пів року, могли б виявитися або під Куп’янськом, або під Покровськом, або взагалі на Оріхівському напрямку.
Але це все – військові фактори та ефект від них у рамках Курської операції, які негативно вплинули на боєздатність РОВ та репутацію путінського режиму, що змушений воювати на третій рік війни на своїй території. Є ще чинник, про який не так часто кажуть, – гуманітарний.
Від бойових дій у Курській області втекло близько 150 тисяч людей. Майже 30 тисяч – у пунктах тимчасового розміщення, що перетворюються на пункти постійного розміщення. Інші біженці або самостійно влаштувалися, або живуть у родичів тощо.
Водночас путінський режим не здатний впоратися із цим гуманітарним викликом. Люди не отримують виплат, навіть абсолютно злиденних 10–15 тисяч рублів, невчасно надходить гуманітарна допомога, нема працевлаштування тощо. Влада Курської області в особі в.о. губернатора Олександра Хінштейна перетворилася на ходячий мем і символ безпорадності та байдужості керівництва країни.
На шостий місяць Курської операції гуманітарна криза змушує росіян робити те, на що вони ніколи не наважилися б у будь-якій іншій ситуації, – виходити на мітинги і чогось вимагати від влади, причому часом на підвищених тонах.
І йдеться лише про невелику частину Курської області, а не про цілі області, зі знищеними на попіл районними центрами, великими індустріальними містами, як в Україні.
А якби справді масштаб Курської операції був дещо інший? Чи таких зон контролю в СОУ було б більше, не тільки у КО? Що, якщо ще одна така зона може виникнути у певній перспективі й з’являться ще 150 чи 200, 250 тисяч російських біженців?
Курська операція наочно показала безпорадність Росії в забезпеченні безпеки своїх кордонів.
Курська операція наочно показала нездатність Росії ефективно воювати навіть на своїй території і швидко повертати під свій контроль території, які захопив противник, навіть маючи кількісну перевагу.
Курська операція наочно показала нездатність Росії справлятися з несподіваними гуманітарними викликами, які створюють ефект початкової хаотизації, та суспільного, соціального невдоволення, – те, чого в путінській Росії завжди побоювалися найбільше.
Курська операція мала і далі має серйозний ефект і вплив як на російські війська, так і на внутрішні процеси в Росії. А тому із цього можна зробити лише один висновок – треба повторити!
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
реклама