Замовити пресконференцію в Укрінформі

реклама

Загарбники з «Петергофу»: Як Росія використовує музеї для окупації

Загарбники з «Петергофу»: Як Росія використовує музеї для окупації

Блоги
Укрінформ
Міжнародні домовленості щодо захисту пам’яток навіть в умовах криз та війн покликані берегти розмаїття спадщини людства. Російські підходи все це знищують

Упродовж майже трьох років повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну відбулося багато змін, які вимагають перегляду усталених підходів до організації оборони та забезпечення безпеки у демократичних суспільствах. Досвід України в цьому контексті є надзвичайно корисним.

Кремль продемонстрував, що заради досягнення цілей готовий здійснювати мілітаризацію – тобто перетворювати на засоби ведення війни усе: ідею вільної навігації, медіа, кіберпростір, потоки мігрантів, доступ до продовольства та ліків, енергетичну інфраструктуру, мистецтво тощо.

Цей досвід швидко поширюється серед коаліції авторитарних держав, які підтримують Москву. Все, чому навчилася Росія, будуть знати і використовувати у Тегерані, Пхеньяні, не кажучи про Пекін.

Зокрема, радикальні зміни відбулися у сфері когнітивного протистояння, коли об’єктом впливу з боку агресора є свідомість громадян, процеси ухвалення рішень, демократичні процедури.

Європейським суспільствам знадобилися роки, щоб почати сприймати російські медіа не як осередки свободи слова, а як засоби пропаганди та дезінформації. За цей час було завдано величезної шкоди. З поширенням соціальних мереж та розвитком можливостей АІ ці виклики тільки зростатимуть. Свіжий досвід виборів президента Румунії це довів.

Саме тому необхідно налаштувати оптику на розпізнавання безпекових викликів, замаскованих під гуманітарні, культурні та інші формально невійськові ініціативи Росії. Та вживати заходів не постфактум, а на випередження.

Серед сфер, де практики Москви є максимально наочними, і водночас – неприйнятними для будь-якої країни, що поважає право і демократію, особливе місце займає перетворення музеїв на засоби деструктивного впливу та обслуговування військової агресії. Росіяни цього не приховують.

У червні 2022 року, тобто вже після початку повномасштабного вторгнення, президент Союзу музеїв Росії, керівник Державного Ермітажу Михайло Піотровський заявив, що нещодавні виставки з колекції цього музею у Парижі слід розглядати як частину «культурного наступу», «своєрідну спецоперацію» і як російський «прапор на Булонським лісом». У січні 2024 року він зазначив, що для успіху «спецоперації» в Україні на окупованих територіях потрібна всебічна «невійськова робота», Ермітаж до неї активно залучений.

Російський підхід, зокрема, передбачає:

  1. Захоплення та привласнення державою-агресором культурних цінностей в порушення усіх норм, правил і міжнародних зобов’язань;
  2. Стирання ідентичності населення на підкореній силою території;
  3. Мілітаризацію та підпорядкування культурних проєктів, установ і об’єктів спадщини цілям загарбницької війни.

Після окупації Криму в 2014 році, Російська Федерація захопила музейні установи України на півострові. На жаль, реакція світу на ці дії була вкрай непереконливою. Що підштовхнуло росіян до більших злочинів.

З 24 лютого 2022 року російські війська окупували нові райони Луганської і  Донецької, а також Херсонської та Запорізької областей України. Після незаконного і невизнаного у світі «включення» даних територій до складу Російської Федерації, у березні 2023 року російська влада ухвалила закон, який розширив практику, що застосовувалась у Криму:

  1. Українські музеї на захопленій території формально включено до російської музейної системи;
  2. Українські музейні зібрання до 31 грудня 2027 року мають бути внесені до Державного каталогу Музейного фонду Російської Федерації.

Фактично російська влада влаштувала масштабну крадіжку. Враховуючи Крим, за даними Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, йдеться про близько 1,7 млн музейних предметів.

У музеях на окупованих територіях де-факто заборонена українська мова, змінюються експозиції на основі російських пропагандистських наративів, здійснюється дискредитація України, США, «колективного заходу» тощо. Музеї перетворено на осередки плекання ненависті та виправдання військової агресії, що повністю суперечить їхній місії. 

Для реалізації крадіжки, забезпечення інтеграції захоплених музеїв до російської системи, а також виконання більш широкого завдання – «нормалізації» окупації та пропагування «переваг» російського панування – російська влада застосовує цілий комплекс заходів.

За вказівкою Міністерства культури РФ понад 20 провідних музеїв, що підпорядковуються федеральному уряду Росії, встановили «шефство» над 77 українськими музеями в окупованих районах Луганської, Донецької, Запорізької та Херсонської областей.

Тимчасово окуповані території України особисто відвідували директор Державного музею-заповідника «Петергоф» Роман Ковриков (м. Санкт-Петербург), директор Державного музею історії російської літератури ім. В.Даля Дмитро Бак (м. Москва), директор Політехнічного музею Дмитро Кожанов (м. Москва), директор Музею давньоруської культури та мистецтва ім. Андрія Рубльова Михайло Міндлін (м. Москва), директор Російського етнографічного музею Юлія Купина (м. Санкт-Петербург) та десятки інших музейних посадовців з Росії. 

Одним із завдань «шефства» є навчання музейних фахівців внесенню українських музейних предметів до державного російського каталогу. Станом на січень 2025 року в російському каталозі зареєстровані 36 українських музеїв з окупованих після 2022 року територій.

Водночас кожен суб’єкт Російської Федерації отримав на захоплених українських землях певну територію для «кураторства». Тому до забезпечення окупації залучені не тільки федеральні, а й регіональні російські музеї.

Наприклад, Оренбурзька область опікується Перевальським районом тимчасово окупованої Луганської області. Окуповану Луганщину особисто відвідували директор Оренбурзького музею образотворчих мистецтв Юрій Комлєв та директор Оренбурзького губернаторського історико-краєзнавчого музею Олександр Ушаков разом зі своїми підлеглими.

Вказані візити супроводжувалися акціями в підтримку окупаційних військ. Серед іншого, музей під керівництвом Юрія Комлєва підштовхував дітей з Оренбурзької області писати листи підтримки російським солдатам на окупованих територіях України, тим самим втягуючи цих дітей у виправдання агресивної війни і повністю знищуючи для них моральні орієнтири.

Все це є грубим порушенням не тільки українського законодавства, міжнародних конвенцій, а й Кодексу етики Міжнародної ради музеїв (ІСОМ).

Працівники музейних установ РФ воліють не помічати злочини окупаційних військ. А також не згадувати 26 українських музейників, які були вбиті внаслідок російської агресії…

При всьому цьому російські музейні фахівці стверджують: сприяючи окупації, вони лише виконують законодавство РФ. Це повністю тотожне виправданням нацистських злочинців: «ми просто виконували накази».

Український національний комітет ІСОМ (ІСОМ Ukraine) постійно звертає увагу міжнародної професійної спільноти на неприпустимість таких дій Росії. Якщо російські «принципи» не отримають відсічі, жоден музей чи пам’ятка у світі не буде захищений від фізичного знищення чи спотворення своєї суті.

У російському випадку є додатковий нюанс: і діяльністю на окупованій території України, і проєктами російських музеїв за кордоном тісно опікується Служба зовнішньої розвідки РФ і особисто її керівник Сергій Наришкін.

У країнах ЄС і НАТО зараз музейна активність переважно сконцентрована на базі «російських будинків» агенції «Россотрудничество», десятки співробітників якої були депортовані з Європи та США через звинувачення у діяльності, несумісній з місією дипломата.

Але Росія використовує потужне лобі, щоб відновити заходи впливу через музеї під соусом «кроків назустріч» та «нормалізації». Піддатися цим умовлянням було б помилкою, що призведе лише до масштабування ризиків. Попередньо слід вжити заходів для «демілітаризації» російських музеїв.

У першу чергу, мають потрапити під міжнародні санкції установи, які провадили незаконну діяльність в Україні, та музейній фахівці, які відвідували окуповані з лютого 2022 року території. Їм має бути заборонений в’їзд до демократичних країн та призупинена участь у міжнародній взаємодії.

Це буде сигналом для усіх музейників та науковців Росії: якщо вони розраховують на відновлення контактів після настання справедливого миру, не слід брати участь у підтримці збройної агресії та «нормалізації» окупації.

Музеї виникли, щоб робити світ кращим. Міжнародні домовленості щодо захисту пам’яток навіть в умовах криз та війн покликані берегти розмаїття спадщини людства. Російські підходи все це знищують. Тому Кремль має бути зупинений в Україні, а причетні – понести відповідальність, щоб безкарність не провокувала інших.

Олексій Копитько, координатор групи «Інформаційний спротив», співзасновник аналітичного центру DREAM Hub

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-