Пам’яті капітана поліції Тараса Мельника (позивний «Дикий»)
Спецпризначенець поліції Тарас Мельник працював у складі рівненського спецпідрозділу КОРД з листопада 2016 року. Йому був 31 рік, коли він трагічно загинув 22 травня 2022 року на Запоріжжі під час ракетного обстрілу російських військ, виконуючи свій службовий обов’язок. Він присвятив службі в органах внутрішніх справ загалом 10 років свого життя.
В останню путь капітана поліції провели 30 травня 2022 року. Поховали Тараса Мельника у селі Плоске Рівненської області.
Указом Президента України №891/2022 від 27 грудня 2022 року правоохоронця було посмертно нагороджено орденом «За мужність» ІІІ ступеня. Цю нагороду отримала мама загиблого захисника Людмила Василівна.
Чоловік намагався оберігати близьких від будь-яких хвилювань. Навіть про свою участь в антитерористичній операції на сході України повідомив уже після повернення. «І товаришам нічого не казав, аби ніхто не проговорився», - сказала мати.
А після початку повномасштабної війни з РФ Тарас запевняв рідних, що охороняє територію рівненського аеропорту. Але материнське серце відчувало, що син далеко. Людмила Василівна зазначила, що її занепокоїло і останнє повідомлення сина: «Нехай Наталка (сестра його) приїде, щоб ти не була сама». Та вона і подумати не могла, що він назавжди її покине…
Без найріднішої людини залишилася і дівчина Ольга, з якою Тарас познайомився завдяки її волонтерській діяльності і з якою, на жаль, не встиг здійснити свою мрію — створити сім’ю та виховати дітей…
Він ставився з особливим теплом та любов’ю до своїх найрідніших жінок.
«Дуже маму любив. І батьки, наприклад, разом не живуть, але і тата Тарас підтримував тихенько від всіх», - зазначила заступниця керівника управління КОРД Оксана Ковальчук.
Сестра чоловіка і досі не розуміє, як брат з таким добрим серцем та м’яким характером пішов у спецпідрозділ поліції.
Ті, хто знав Тараса, кажуть, що правоохоронець був із тих людей, хто ніс у світ позитив та світло, хто був дуже життєрадісним, насолоджувався життям і брав від нього максимум. «Коли не запитаю — у нього завжди все добре», - зазначила мама.
За словами близьких, Тарас мав особливу любов до мотоциклів: володів власним, на якому подорожував Україною і їздив на роботу. Але, попри це, чоловік ніколи не робив необдуманих вчинків: був оптимістом і, швидше, любив не швидкість, а простір, незалежність, свободу.
Попри ризики професії, з таким же оптимізмом правоохоронець ставився до своєї служби.
«Він завжди хотів у спецвійська. Спочатку загорівся спецназом, казав: «Я буду пробувати десь далі», навіть за кордон. А потім створили цей КОРД, і він сказав: «Я буду намагатися, вийде - не вийде». Це якось не дуже легко йому далося, але його туди прийняли», - сказала сестра Наталія.
Оксана Ковальчук заявила, що якщо хтось би захотів у нинішні часи побачити козака, то саме таким був Тарас: молодий, енергійний, вільний духом, якому ніколи не подобалися рамки.
«І він завжди був попереду. Він був в основі. З першого дня», - уточнила вона.
Колеги відзначили і професіоналізм та фаховість поліцейського.
«Як керівник він завжди ухвалював правильні та адекватні рішення», — розповідає колега та товариш загиблого Сергій Стріла, для сина якого Тарас став хрещеним батьком.
Товариші по службі розповіли, що Тарас неодноразово відстоював честь главку у практичній стрільбі та пейнтболі, завойовував кубки і медалі. За їхніми словами, правоохоронець був не тільки успішним, а і турботливим, бо навіть у найнебезпечніших ситуаціях завжди дбав про безпеку інших.
Загиблому поліцейському присвоїли звання «Почесний громадянин Рівного». Цю відзнаку було передано його рідним 29 серпня 2022 року.
На знак вшанування пам’яті Тараса Мельника 2 квітня 2023 року в його рідній школі у селі Оженин, що на Рівненщині, відкрили меморіальну дошку.
Вічна пам'ять Герою!
Фото: Нацполіція
