Максим «Далі» Кривцов: Варто пам'ятати тих, кого ти знав живим

Він взяв кота, схожого на тістечко

і сказав: кіт, нам треба їхати

з нами, як ранок

як життя

як хвороба

сталась холодна

як крига

війна

урок що зветься "Спокійне життя" закінчився.

Сьогодні поезію Максима Кривцова на позивний Далі розбирають на цитати. З 7 січня, коли в соцмережах під дописом про свою щойно видану книгу з’явились перші повідомлення про його загибель. Багато текстів Максима нині почали звучати пророче. От, скажімо, цитата із вірша “Він переїхав у Бучу в середині березня 2021”, яка винесена в епіграф цього тексту. Власне, рудий кіт, з яким Максим Кривцов  познайомився на війні, розділив його трагічну долю. Поки обставини смерті обидвох невідомі. Своєму чотирилапому побратиму Максим присвятив вірш у збірці “Вірші з бійниці» (видавництво “Наш формат”). Ця збірка встигла за життя Максима потрапити до рейтингу найкращих українських книжок 2023 року за версією ПЕН.

Максим народився у холодному січні 1990 року. Напередодні, 21 січня, в Україні проходила велелюдна акція “живий ланцюг єдності”, нова Злука, яка єднала українців з півдня на північ із заходу на схід. А у день загибелі поета Україна вперше відзначала Водохреще за “новим”  новоюліанським календарем. Між цими символічними датами помістилось зовсім не символічне, але насичене життя  воїна та поета. 

Максим, родом із Рівного, був активним учасником Революції Гідності, а далі прийшла війна. Ще 2014-го він вступив до лав Добровольчого українського корпусу, за рік підписав контракт із Бригадою легкої піхоти Національної гвардії, з якою воював в АТО у Пісках та під Авдіївкою на Донеччині. Тоді й обрав собі позивний – Далі - через вуса, які лише хотів відростити і закручувати, як відомий художник.

З початком повномасштабного вторгнення Далі повернувся до лав ЗСУ. Як він зізнавався у розмові із Gazeta.ua: “Я пішов воювати, бо не міг інакше... Біля мене було багато смерті. Варто пам'ятати тих, кого ти знав живими. Осмислювати, відтворювати їхній досвід у своєму, писати про них вірші...”

Напевно, це і стало поштовхом для циклу віршів Максима про тих, хто загинув. Він сам - поет молодого поетичного покоління, яке проживає та виростає в поезії та реальності у ці важкі та героїчні дні та місяці битви за Україну. Він поет не втраченого, але розстріляного покоління.

На жаль, смерть поета часто  робить “видимою” його творчість. В соцмережах тепер чимало запитів на книгу Максима Кривцова “Вірші з бійниці”, але на сайті видавництва наклад паперової версії вже закінчився, електронна книга теж не продається, а у книгарнях Києва всі примірники розкуплено.

Чекаючи на другий наклад, в Мережі можна подивитися виступ Далі вживу. Скажімо, на Мистецькому арсеналі 2023 року ось тут.  Поезії Максима Кривцова можна знайти у збірках “Книга Love 2.0. Любов і війна”, “Там, де вдома: 112 віршів про любов та війну”, “Колискова 21-го століття Vol. 1: що тебе заколисує?”.

Письменники, музиканти, громадські діячі і друзі Кривцова діляться в соцмережах своїми спогадами.

Оксана Забужко у ФБ-дописі: “запам'ятала Максима по якомусь спільному поетичному читанню в лютому 2022-го, буквально "за тиждень до" (…)  слухала я інших читців погано, бо до мене раз у раз хтось підходив-забалакував, - а проте Максима запам'ятала: щось у ньому було справжнє, і напівпрозовий його речитатив мав у собі той драйв із домішкою екзистенційної туги, який завжди невіддільний від "портрета митця замолоду", коли з того митця щось має бути... Я знала, що він на фронті, й збиралася подивитись, на кого він там у міжчасі виріс. Останній запис у його фб вчорашній - пропозиція читачам поворожити на цій книжці («Вірші з бійниці» - ред.)...  А кілька годин тому Максима вбито“.

Його поезія, манера читання, довірливість  зачаровувала не лише дорослих, а й дітей. З дітьми Максим любив спілкуватись, а  у проєкті “Строкаті Єноти”  затримався і став спершу СММ-ником, а потім інструктором.

Ось що згадують про нього  на сторінці проєкту: “Ми дізнались цю звістку в таборі. Спочатку тільки команда, ввечері ми розповіли і дітям. Були разом... Максим торкнувся багатьох людей своєю щирістю, талантом, вмінням бути поруч, дружбою.  Мабуть, у кожного, хто колись був на таборах з Максом, є фото від нього, хтось куштував страви, які він готував з любов’ю і пристрастю, чиясь футболка надрукована завдяки Далі, комусь він читав історії на ніч, когось обіймав і надихав, для когось став прикладом.

Щастя мати в своєму житті таких людей.

Далі....”

Лірика Далі, його рвані і сучасні ритми і образи добре лягали на музику. Юрко Юрченко (гурт YURCASH) ділиться в соцмережах: “Ми написали з ним три чудові пісні ("Жовтий скотч", "Він в ЗСУ, вона в ТРО", "Панівна висота") і планували ще цілий альбом…

Його вірші бʼють в саме серце, рвуть душу, бо написані на нулі, з епіцентру подій.

Він так радів своїй першій збірці «Вірші з бійниці»…

На Новий Рік подарував її мені.

Ми вже вибирали вірші для нових пісень…”

Сингл “Жовтий скотч” увійшов у фільм “Наші котики”, ось тут можна переглянути відео. Або пісню “Панівна висота”.

Теж, як і Далі, рівнянин, художник та поет Юрій Журавель (OtVINTA) планує додати до репертуару і пісню на слова Максима Кривцова: “ Я помітив, що котики весь час були біля тебе. Від початку - до останнього дня. У фільмі "Наші котики" пісню на твої слова зробив котик Юркеш, а мав зробити Кіт Річардс (не справився). Про твоїх котиків дитинства розкаже твоя подружка з малих літ, моя люба дружина Наталя Сьомчик і ми долучимо тебе до проекту ЗНАЙ НАШИХ, А зараз погортаю твої вірші і візьмусь написати пісню, щоб поповнити репертуар гурту OT VINTA. Ми тебе ніколи не забудемо»!

Вегетаріанець, який на час війни зробив перерву, любитель котів безстроково, воїн через обставини і хороший поет. В цих образах багато спільного і внутрішньої боротьби. Як сказав Далі в інтерв’ю Олені Максименко: «Є спільні знаменники для суспільства – це боротьба з ворогом. Із зовнішнім. Але завжди і внутрішній чомусь знаходиться… Треба, щоб більше і більше різних нормальних людей, які пройшли війну, волонтерів, ішли до влади. До якихось, можливо, локальних, міських рад, а потім переходили ще кудись. І можливо, тоді щось потрошку і зміниться. Не впевнений, що пішов би сам – я уявлення не маю, що це за робота! Але точно міг би комусь допомагати – комусь, у когось вірю».

Максим Далі Кривцов загинув у 33, це проклятий вік для поетів. 2024 черговий кривавий рік для тих, хто у війні. Але поезія від того набирається сили. Як фіалки, образ яких став останнім поетичним рефреном до пам’яті про Максима Кривцова. Вічна пам’ять Герою.

Моя голова котиться від посадки до посадки

як перекотиполе

чи мʼяч

мої руки відірвані

проростуть фіалками навесні

мої ноги

розтягнуть собаки та коти

моя кров

вифарбує світ у новий червоний

Pantone людська кров

мої кістки

втягнуться в землю

утворять каркас

мій прострелений автомат

заржавіє

бідненький

мої зміні речі та екіпу

передадуть новобранцям

та скоріше б уже весна

щоб нарешті

розквітнути

фіалкою.

Ярина Скуратівська, Київ

Фото з відкритих джерел