Мобілізація по-новому: головне - людиноцентричність і справедливість

Необхідна Силам оборони чисельність мобілізованих, віковий ценз, перетин кордону військовозобов’язаними, єдині прозорі правила для всіх і зміни зашкарублої, радянської ще системи комплектування – все це під кінець 2023 року стало чи не основною темою обговорення у професійних колах та в суспільстві. Пояснювати, чому й навіщо – немає сенсу: велика війна триває, наскільки вона затягнеться - не прогнозується, але в ній треба перемагати. 

Тож, тривала епопея внесення змін до законодавства, про які говорили і в профільному комітеті Верховної Ради, і Верховний головнокомандувач на підсумковій пресконференції, отримала втілення у законопроєкті під номером 10378 у різдвяний понеділок, 25 грудня. Головнокомандувач ЗСУ звернувся до неї на брифінгу 26 грудня. Проєкт Закону має назву “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення окремих питань мобілізації, військового обліку та проходження військової служби”. Варто зазначити, що йдеться про положення, які ще будуть розглядатись та дискутуватися в парламенті і в суспільстві, до законопроєкту ще вноситимуться правки перед тим, як його поставлять на голосування у Верховній Раді.  

Текст закону ще недоступний для аналізу, але є до нього пояснювальна записка, де сказано про принципи й деякі нюанси.

ЯК СТВОРЮВАВСЯ ЗАКОНОПРОЄКТ?

Ще у вересні Генштаб повідомляв, що у війська є потреба у мобілізаційному резерві від 400 000 до 700 000 осіб. Цифри запиту військового відомства, які були озвучені Президентом під час підсумкової пресконференції – 450-500 000 осіб. Володимир Зеленський наголосив: “Це дуже серйозна цифра. Я сказав, що мені потрібно більше інформації, тому що це питання людей, справедливості, обороноздатності”. Також на пресконференції Глава держави оцінив видатки на мобілізацію такої кількості резервістів у 500 млрд гривень. І зауважив, що такі кошти знайти непросто. За оцінкою Президента, одного солдата – забезпечують шість платників податків у тилу.

У вівторок, 26 грудня, Головнокомандувач ЗСУ Валерій Залужний дав свою першу за весь час Великої війни пресконференцію і теж торкнувся реформи мобілізаційної системи та чисельності новобранців на наступний рік. Коментувати конкретні цифри він відмовився, пояснюючи озвучену раніше цифру: “Вона враховує покриття поточного некомплекту, який виник, формування нових військових частин, а також прогнозування наших втрат, які можуть бути наступного року. Відповідно озвучувати цю цифру (…) я не можу. Це військова таємниця”, – сказав він. 

Кабінет міністрів на прохання начальника Генерального штабу Сергія Шаптали та Головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного вніс до Верховної Ради законопроєкт щодо змін вумобілізації, щодо правил служби мобілізованих та правил постановки на військовий облік та ведення військового обліку громадян України мобілізаційного віку.

Тож суспільство чекає від спеціалістів – начальника Генштабу та головнокомандувача розгорнутої аргументації, чому саме такі норми, які виписані в законопроєкті, необхідні воюючій країні. Звісно, хотілося детальної розмови з суспільством, люди мають чути мотиви військових керівників щодо ключових питань, які не є таємницею.

Законопроєкт ще буде розглядати профільний парламентський комітет та сесійна зала, тому можливі певні зміни в законопроєкті. Норми, виписані в документі, – це побажання саме військового керівництва, тому буде правильно, якщо саме Генштаб пояснить суспільству до якого результату мають привести запропоновані зміни. Тож генерал Шаптала і генерал Залужний мають особисто представляти нові норми у Верховній Раді, де не має бути жодних автоматичних голосувань, все має бути вмотивовано.

ПОТРІБНІ УСПІХИ У 2024-МУ, А ДЛЯ ЦЬОГО – ОСОБОВИЙ СКЛАД

Необхідність швидкого реформування системи мобілізації вже перезріла, пригальмовування її було пов’язано з низкою супутніх непопулярних і складних рішень. Зокрема, про відповідальність за порушення закону, розширення вікового цензу, медичних допусків. Окрім визначення  кількості мобілізованих на наступний рік, ще більше питань викликають норми і правила призову та звільнення від нього тих, хто має право на відстрочку. Плюс – відповідальність за порушення цих норм. Також серед важливих обговорюваних тем – режим перетину кордонів та постановка жінок на військовий облік. Але найголовнішим є принцип справедливості,  наголошують опитані Укрінформом експерти. Наскільки запропоновані зміни забезпечать це відчуття справедливості та які інші рішення могли б бути враховані? 

Непрозора і застаріла система навіть без реформування могла б ще діяти, але зараз дуже важливо забезпечити справедливість при мобілізації, вважає директор “Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння” Валентин Бадрак і додає: “Ми прогнозуємо п’ять найбільших викликів на 2024 рік. Перший це зменшення воєнної підтримки Заходу,  другий і найбільший проблемний виклик – це саме мобілізація. І третє – це перехід нашої армії на зброю українського виробництва.  Щодо питання мобілізації, то воно, на відміну від інших двох, вже переходить на рівень емоційного сприйняття суспільством”.

Нагальність швидкого реформування мобілізаційної сфери підтверджує і військовий експерт Михайло Самусь: “Запит на справедливість є кричущо важливим в екстремальних умовах, цей запит треба задовольнити. Треба перейти, нарешті, з “імперського” до демократичного ставлення до людини. Нам потрібні успіхи у 2024 році, а для цього потрібний особовий склад. Тож мобілізаційна реформа має бути завершена в січні”.

Військовий експерт Євген Дикий, екскомандир роти батальйону “Айдар”, теж звертає увагу на несправедливий поділ тих, хто воює, і тих, хто живе ніби у мирний час: “Міцний фронт, прекрасна робота ППО та економічна допомога Заходу, в поєднанні із “кривою” системою мобілізації, при якій людина раз одягнувши піксель вже позбавлена шансу його зняти, призвели до розділення країни на дві “касти” – тих, хто, насолоджуючись тиловим життям, майже таким як до війни, “вірує в ЗСУ та чекає на перемогу”, і тих, хто назавжди відправився кудись там “далеко” на війну”.

Одним із варіантів заміни обов’язкової мобілізації був перехід на контрактну армію. Але в умовах війни такий перехід недоцільний – це спільна позиція експертів. Однак, добровільний рекрутинг показав свою дієвість. Довід рекрутингових агентств демонструє успіхи, але вони теж не можуть замінити обов’язкову мобілізацію. 

Владислав Грезєв, керівник і засновник рекрутингової агенції Lobby X, яка співпрацює з Міністерством оборони, пояснює: “Рекрутинговою агенцію назвали в Міністерстві оборони. Підхід, який ми запропонували (тепер він масштабується), це “добровільний відгук на конкретну вакансію”. У такого підходу ще залишається певний потенціал в існуючій системі.  Поки що динаміка у нас позитивна, кожного тижня збільшується кількість добровольців і кількість вакансій від підрозділів, але ця динаміка зупиниться, коли військовозобов’язані дізнаються про інші можливості. Тоді далі збільшувати кількість добровольців можна буде лише якісними змінами самої системи”.

Роман Костенко, полковник Служби безпеки України, секретар Комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони і розвідки в інтерв’ю Укрінформу підтвердив: “Усі, хто може взяти до рук зброю, мають це зробити зараз або бути готовими зробити це за потреби. Зараз необхідно максимально сконцентрувати свої зусилля на збереженні життів військових. Це має стати ключовим принципом мобілізаційної політики. Тоді мотивація людей вступати на військову службу буде значно більшою”.

Якими бачать головні виклики нової концепції мобілізації та шляхи їх подолання ті, хто стежать за ситуацією з професійним інтересом? 

Як і багато військових експертів, Валентин Бадрак наполягає на чітких правилах для всіх. “Вважаю, що саме військове командування має бути першою інстанцією, яка має затвердити і схвалити зміни у законі. Поява Залужного на першій з початку Великої війни пресконференції для українських медіа і є маркером того, наскільки ця тема важлива, як і комунікація з українським суспільством”. Щодо важливих змін у законодавстві, то пан Бадрак бачить їх такими: 

• Правильно було б, аби вся мобілізаційна система замикалася на Генеральний штаб, а не сухопутні війська. 

• Добре, що унормовуються питання призовного віку і відпусток. У новому проєкті йдеться про догляд за трьома дітьми, який дає право на відстрочку. Вважаю, що потрібні експертні і публічні обговорення. 

• Важливе питання відповідності призовника ВОСу (військово-облікова спеціальність).  Приміром, зараз можуть призвати не за ВОСом. Це коли новобранець погоджується на це. Але ж бувають і “вимушено-добровільні” погодження. Я вважаю неприпустимим, коли в роті на посаді сержанта служить людина, яка була командиром полку спецпризначення. Це девальвація військових звань і посад. 

КАЖУТЬ, ЩО В УКРАЇНІ УЖЕ НЕМАЄ ДОБРОВОЛЬЦІВ. АЛЕ ВОНИ Є! 

Михайло Самусь виступає за створення прозорого електронного реєстру призовників. Це, на його думку, має посилити контроль суспільства, дати чітке розуміння, що відбувається із нашими резервами. Важливі зрозумілі норми і гарантії з боку держави:

“Система мобілізації в Україні є ще радянською. Коли її ухвалювали у 90-х роках, мало хто сподівався, що вона буде колись задіяна і тому ухвалили підходи, які існували в той час. Зараз ми живемо в іншій, демократичній країні, де людина має бути центром всього, на відміну від тоталітарної, де  в основі є держава. Реформа мобілізаційної системи має бути не косметичною, а  принциповою – «людиноцентричною». 

Експерт бачить це так:

1.Соціальний пакет:  мобілізований  має чітко  розуміти модель, соціальну в тому числі. Днями міністр оборони точно сказав про “матрицю” або ж “екосистему мобілізації”.

2. Мотиваційний пакет. Кажуть, що в Україні уже немає добровольців. Але вони є! Просто зараз ми бачимо “плоди” старої системи - наприклад, коли когось ТЦК “пакують” зі спортзалів. Кому ж хочеться в сучасному світі бути об’єктом репресій? Натомість мотивувати можуть нижчі відсотки оподаткування бізнесу, гарантії при вступі до ВНЗ (для мобілізованого чи їхніх дітей), пільги при купівлі житла… Це як підписати контракт: тут мої обов’язки, а тут - держави. І коли все це зійдеться в одній матриці я запевняю, у нас добровольців буде більше, аніж потрібно.

3. Важливий момент – створення електронної бази. Коли всі мають однакову матрицю. МО має бачити всіх і відповідно до своїх потреб з конкретним громадянином вирішувати, де його використати найкраще для всіх.  Не всіх одразу відсилають на фронт, адже є багато спеціальностей, які формують екосистему діяльності ЗСУ: хтось програмує, хтось забезпечує логістику, хтось ремонтує техніку і хтось, добре навчений і вмотивований, іде на фронт”.

ПРО МОТИВИ І ДЕМОБІЛІЗАЦІЮ

У запропонованому Кабміном законопроєкті пропонується залучати до заходів рекрутингу на військову службу - центрів надання адміністративних послуг, центрів зайнятості та центрів рекрутингу. Та чи можуть кампанії із набору добровольців стати успішним і єдиним замінником обов’язкової військової повинності? Щодо цього питання маємо спектр думок.

Владислав Грезєв: “Нам потрібен аудит, аби зрозуміти, в якому стані мобілізація перебуває нині. Треба визначити фактори, які демотивують людей. Треба виокремити питання фаховості командирів, які відповідають за життя, здоров'я та рівень підготовки особового складу. Якщо мобілізований знатиме, що його військові навички будуть прокачані, а командири компетентними, орієнтованими на результат, але з умовою збереження особового складу, мотивація зростатиме. Але всі зміни мають бути комплексними - щоб одне рішення було передумовою іншого”...

Посилення відповідальності за порушення мобілізаційних норм теж одне із дражливих, але важливих питань мобілізації. Посилення відповідальності громадян врегульовується іншим законопроєктом, паралельно Кабмін зареєстрував у Верховній Раді під номером 10379 проєкт Закону “Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кримінального кодексу України щодо посилення відповідальності за військові правопорушення”.

Михайло Самусь: “Ніхто не хоче воювати. Хочуть воювати тільки москалі. Але є таке поняття, як нація і її треба захищати. Ті люди, хто тікають від призову, демонструють, що страх їх переміг. Щоб страх принаймні зменшився, що йти воювати треба обов’язково, має працювати комплекс – мотивація, повага, соціальна підтримка, зрозумілий алгоритм дій у різних випадках. 

Правила демобілізації теж одне зі складних та спірних питань. І тут в експертному середовищі триває дискусія. Роман Костенко в інтерв’ю Укрінформу, зокрема, оприлюднив свої варіанти: “Моя пропозиція така: якщо протягом 36 місяців військовий провів не менше шести місяців в зоні виконання бойових дій, що підтверджено відповідними бойовими розпорядженнями, то він матиме право на демобілізацію через 18 місяців служби. Таким чином людина, яка долучається до лав Сил оборони України, розумітиме, що вона загалом має відслужити або 36 місяців у тилу, або 18 місяців за умови перебування в зоні бойових дій впродовж шести місяців”.

А от Валентин Бадрак за більш виважений підхід у цьому питанні: “Під час війни я вважаю, що демобілізації бути не може. Хіба що підставою для цього може бути стан здоров’я або соціальні чи родинні зміни. Народження дитини, наприклад”.

Серед важливих та нелегких питань, які потребують комплексного підходу, експертне середовище називає і посилення відповідальності за ухиляння від призову, а також врегулювання нормативної бази щодо заборони перетину кордону і кримінальної відповідальності за його порушення. 

Законопроєкт, який винесений до Верховної Ради, врегульовує частину цих питань. Час на доопрацювання та експертну оцінку ще є, але обмежений. Михайло Самусь прогнозує, що 2024 рік буде дуже важким і вирішальним для України. “Якщо Україна не покаже результатів на полі бою наступного року, то у 2025-му, ймовірно, можуть виникнути проблеми з виділенням нам допомоги. Нам треба добитися успіху, який ми планували на 2023 рік. Що нам для цього треба? Звісно, потрібні і F-16, і ATACMS, і дрони, але нам треба ще й особовий склад. Тому реформа мобілізаційної системи має відбутися швидко, бажано в січні. Не розтягнути це на пів року, бо саме влітку нас має настати фаза наступальних операцій”.

Ярина Скуратівська, Київ

Перше фото:18000.com.ua

КОЛИ МАТЕРІАЛ ГОТУВАВСЯ ДО ПУБЛІКАЦІЇ

Радник керівника Офісу Президента Михайло Подоляк в ефірі загальнонаціонального марафону “Єдині новини” повідомив, що проєкт закону щодо мобілізаційних заходів у тому вигляді, який запропоновано на розгляд ВР, варто суттєво доопрацювати. “...Поступово, побачите, цей законопроєкт буде врегульовано так, щоб там були відповідні правильні нормативні позиції. Після цього, безумовно, парламент буде його голосувати в першому, другому читанні, і будемо мати новий закон про мобілізацію”, – зазначив Подоляк.