Удари по російських аеродромах: чому ворог не може врятувати свій «золотий запас»
Сили оборони України не лише дають потужну відсіч ворогові на нашій території, але й завдають ударів на сотні кілометрів углиб росії. Проте, на відміну від окупантів, виключно по військових об’єктах. Причому одними з найпріоритетніших є місця дислокації тактичної та стратегічної авіації ворога. Щодня повідомлень про успішні прильоти по аеродромах стає дедалі більше, але росія не може цьому протидіяти хоча б передислокацією і відповідно мінімізувати непоправні втрати.
З’ясуймо чому.
ПОЧАТОК Є – ВТРАТИ НЕПОПРАВНІ
У ніч на 5 грудня 2022 року невідомий літальний апарат завдав удару по злітно-посадковій смузі авіабази «Енгельс-2» у Саратовській області та «Дягілево» в Рязанській області. Унаслідок цього були сильно пошкоджені стратегічні ракетоносці-бомбардувальники Ту-95МС та Ту-22М.
Це стало непоправною втратою для російської стратегічної авіації, оскільки на сьогодні країна-агресор не здатна будувати літаки Ту-95МС та Ту-22М з нуля.
Згодом періодичність інцидентів на російських аеродромах почала скорочуватися, тобто за кількістю – частішати. І ось горять Ту-22М3 на аеродромі «Сольці» у Новгородській області, Іл-76 у «Крєстах» Псковської області, а на аеродромі «Халіно» у Курській області якийсь БПЛА ліквідував офіцерський склад.
По російських аеродромах у радіусі приблизно 700 км від кордону з Україною регулярно щось прилітає і завдає серйозних пошкоджень тактичній або стратегічній авіації, а часом відпрацьовує по живій компоненті – переважно офіцерах.
ЛІТАКИ НА ВАГУ ЗОЛОТА
Очевидно, що аеродроми, які розташовані навіть не на тимчасово окупованих територіях (наприклад, у Саках), а в росії, поблизу України, не гарантують безпеки техніці та персоналу, і їх слід відводити глибше в безмежні російські зелені далі. Але, як бачимо, після того як загроза російській авіації стала не варіативною, а цілком явною, літаки пкс рф свої місця дислокації якось не сильно змінюють, і масового переміщення подалі від небезпечного кордону немає.
Чому так? Невже в росії так багато літаків, як із тактичної, так і зі стратегічної компоненти, що їм просто їх не шкода? Ні. Літаки в росії на вагу золота і навіть більше – коштовного каміння.
Наприклад, Ту-95МС в росії не виробляють узагалі, а Ту-22М3 і Ту-160 імітують виробництво за допомогою збирання старих радянських доробків. Тобто «клепають» літаки із запчастин та фюзеляжів, які залишилися після розпаду срср, і називають це новою збіркою з нуля!
Аналогічно з тактичною авіацією. Наприклад, у 2022 році російські пкс отримали лише 29 нових літаків. У 2021 році цей показник був 20, а в 2020-му – 23, у 2019-му знову-таки – 20. У першій половині 2023-го росіяни отримали не більше 10 нових бойових літаків тактичного рівня.
Загалом у рф з виробництвом тактичної авіації проблеми, які важко приховати. Із 2014 року – це різке скорочення виробництва від 101 до 20-30 літаків на рік, зокрема з навчально-бойовими Як-130. Тобто говорити про те, що бойові літаки – це дешевий витратний матеріал, не доводиться.
КРИТИЧНА НЕСТАЧА АЕРОДРОМІВ ТА ЗНИЖЕННЯ БОЄЗДАТНОСТІ
Тоді в чому річ? А в тому, що найбільша країна на планеті не має на сьогодні достатньої кількості аеродромів, які могли б розмістити в себе техніку, що переміщується із західних регіонів глибше – у центр і навіть на схід.
Протягом останніх двох десятиліть у росії взагалі була тенденція до масового закриття аеропортів та аеродромів. Так, станом на 2012 рік було менше 70 аеродромів, здатних приймати військову авіаційну техніку. Відповідно до реформування та оптимізації планували зберегти для потреб пкс рф менше 30 аеродромів по всій країні. І ці плани успішно реалізовували всі ці роки.
У той час як у срср були сотні військових аеродромів, у росії цю кількість оптимізували до чисельності тієї авіації, яку вона має. На перший погляд, це раціональна оптимізація, але – ні.
Таким чином, тепер у розпорядженні росії є обмежена кількість аеродромів, які також вирізняються за можливістю прийняття техніки. Зокрема, аеродром, призначений для вертолітної техніки, здебільшого не може приймати тактичну авіацію чи військово-транспортну, лише якщо це не закладали в його проєкт під час будівництва. Це пов’язано як із відмінністю покриття злітно-посадкових смуг, їхньою довжиною, так і з безліччю інших специфічних моментів.
Наприклад, Бердськ–Центральний аеродром не може прийняти Ту-160 або Ту-95МС як через свої характеристики, так і з огляду на відсутність необхідної інфраструктури.
Брак необхідної кількості майданчиків є однією з причин, через які російська авіація не може просто взяти та відлетіти за тисячу кілометрів від кордону з Україною.
Крім цього, є ще одна обставина – місце. Аеродроми не гумові, і розміщення на них літаків обмежено фізично. Так, навіть евакуація авіації з аеродрому «Саки» і «Бельбека», які розташовані в тимчасово окупованому Криму, уже створюють проблему з розміщенням як самої техніки, так і персоналу, з обслуговуванням нової техніки, що раптово з’явилася, і т. д.
Також усі літаки мають дуже важливий параметр – бойовий радіус. Це радіус дії літака з урахуванням бойового навантаження. І саме той параметр у низці літаків, які часто застосовують пкс рф проти України, у разі переміщення цієї авіації за тисячу кілометрів від кордону не дасть змоги їм повноцінно «спрацювати».
Наприклад, фронтові бомбардувальники Су-34, які регулярно застосовують окупанти для завдавання ударів коригованими бомбами, залежно від розміщеного навантаження мають бойовий радіус від 600 до 1100 км. У Су-30 цей показник становить до 1500 км. У штурмовиків Су-25 – 650 км без підвісних паливних баків (ППБ). Фронтовий бомбардувальник Су-24 має бойовий радіус без ППБ у межах 550 км.
Тобто якщо враховувати оптимально-ефективну дальність застосування більшої частини російської авіації, яку тепер використовують, – то тисяча кілометрів для них є дуже великим обмеженням.
Окрім усього зазначеного, варто нагадати ще й про те, що через більшу відстань польоту більше зношуватиметься двигун і потребуватиме частішого обслуговування та ремонту. Фактично зношування силових установок і всіх агрегатів літаків зростуть утричі й більше!
А тому на запитання, чи розпочне росія масове відведення своєї авіації від кордону з Україною, відповідь – ні.
Деякі особливо цінні борти вони перемістять, але не абсолютно всі. І це вкотре свідчить про те, наскільки росія насправді не готова до війни на своїй території, нехай і у віддаленому режимі. Довгі руки СОУ дістають російську авіацію вглиб на сотні кілометрів, протяжністю не тільки кордону, а й лінії зіткнень. А росія не може цьому протидіяти не те що високоефективною ППО, а навіть найпростішим, найпримітивнішим способом – передислокацією авіації.
Евакуювати неможливо терпіти – кому поставте в потрібному місці. «Друга армія у світі»…
Олександр Коваленко, військово-політичний оглядач
Інформаційний спротив
реклама