Пам’яті соліста балету, гранатометника Олександра Шаповала
Рік тому, 12 вересня, на Донецькому напрямку біля Майорська загинув гранатометник Олександр Шаповал - Заслужений артист України, соліст балету Національної опери України імені Тараса Шевченка, викладач дуетно-класичного танцю Київського державного професійного хореографічного коледжу.
У перші дні після 24 лютого 2022 року чоловік записався до територіальної оборони і захищав Лівий берег Києва. У квітні добровольцем пішов у ЗСУ, став гранатометником.
Олександр народився 9 лютого 1975 року у столиці. Закінчивши 1993 року Київське державне хореографічне училище, свою творчу кар’єру розпочав як артист Київського театру класичного балету. Був лауреатом Міжнародного конкурсу артистів балету імені Сержа Лифаря. Від 1994-го, з перших днів роботи в Національній опері України імені Тараса Шевченка, одразу ж став граційним улюбленцем глядачів. Щоразу демонстрував бездоганну майстерність. Кожен створений артистом образ на сцені запам’ятався глядачам характером і пластикою.
Смерть танцівника-гранатометника, який захищав Україну, вразила тисячі людей. Проникливу поезію «Пам’яті Олександра Шаповала» після загибелі митця написав Петро Мага, який теж служить у ЗСУ і проживає та узагальнює емоції у циклі "Вірші з окопів".
Вірш рік тому для випуску інформаційно-аналітичної програми "Насправді" інформагентства УКРІНФОРМ озвучив актор театру і кіно Олег Стальчук.
У скорботній поезії є слова:
Загинув у бою Артист,
погугліть… той… що Паганіні.
Той, що Маестро… і в «Кармен»,
Хлопчина київських околиць,
не богатир, не супермен,
гранатометник-доброволець.
Той, що над сценою літав,
Жив на долонях у фанатів,
і навіть зброю підіймав,
так ніжно, як партнерку Катю.
Партнерками Олександра Шаповала на балетній сцені були такі українські зірки, як Катерина Кухар, Тетяна Льозова і Христина Шишпор.
«З Олександром я почала працювати, коли він був уже досвідченим танцівником, - поділилася Тетяна Льозова. - Мені випала честь танцювати з ним Мавку в «Лісовій пісні». Він був не тільки чудовим солістом – чутливим, замріяним Лукашем, але й надзвичайним партнером! Під час репетицій ніколи не висловлював дебютантці ні тіні незадоволення. Коли щось не виходило, з лагідним гумором заспокоював, підказував, шукав зручні положення».
Тетяна Льозова акцентує, що Олександр ніколи нікого не ображав.
І на нього неможливо було ображатися – така то світла була людина! «Найскладніші хореографічні моменти з ним завжди виходили впевнені й легкі, бо я завжди знала, що знаходжуся у надійних руках - чи то у «Даніелі», чи в «Майстрі й Маргариті». Я любила танцювати Марину у балеті «Грек Зорба» саме з Олександром Шаповалом: я йому вірила не тільки як партнеру, а й як герою – на мій погляд, він був найсвітлішим і найнаївнішим Джоном, таким, яким і повинен бути герой цього твору, який відчайдушно кидається у нерівний бій на захист свого кохання проти переважаючої агресивної юрби. Тільки Джон за сюжетом залишається живим, а Олександр, котрий без вагань став на захист рідної країни, загинув», - ділиться Заслужена артистка України.
«Саша був, напевно, моїм улюбленим партнером, - розповідає Христина Шишпор. - Коли я прийшла в театр, він вже був солістом. Для артистки, яка тільки починає свій шлях на сцені, дуже важливі впевненість і чуйне ставлення партнера. Сильний, гарний, надійний. Завжди пам’ятатиму роботу над кожною роллю – від «Даніели» до «Кармен-сюїти».
Христина з Олександром танцювали у його бенефісній виставі прощання зі сценою 26 червня 2021 року. Танцівник вважав, що на сцені зробив усе, що міг, і настав час зосередитися на вихованні майбутніх артистів.
«Усі, хто знав Олександра Шаповала, чи не головною його рисою назвуть саме надійність, - констатує Народна артистка України Христина Шишпор. - Тому й не дивно, що як в житті й професії він завжди був готовий підставити плече, - так і, поклавши на плече гранатомет, на захист Батьківщини у важкий час він став без вагань! Герой на сцені, Герой у житті й смерті!»
«Від самого початку російського вторгнення Сашко першою справою відправив сім’ю – дружину і двох дітей – у безпечне місце, а сам взявся до зброї. Він був романтиком, але не наївним, - розповідає Юрій Коробчевський, який із Олександром Шаповалом разом вчився у хореографічному училищі. - Пройшов серйозну підготовку, вивчився на гранатометника. Але доля є доля – у надто гарячу точку він потрапив, і невблаганна ворожа міна розірвалася прямо біля нього, забравши у мене друга, батька й чоловіка у сім’ї, улюбленого артиста у шанувальників, гарного педагога в учнів».
«Олександр Шаповал був великою творчою особистістю, для нього не існувало «маленьких» партій – як справжній артист він творив яскраві сценічні образи, які назавжди запам’яталися шанувальникам балету, - підкреслює Лариса Тарасенко з Національної опери України. - До того ж він був бездоганним партнером на сцені, добрим товаришем у колективі. Його романтично-піднесені герої несли світло краси, натхненність, віру в життя. Майстерність артиста високо цінували в багатьох країнах світу».
«Моя історія – про дружбу. Ми з Сашком усі роки від першого знайомства в театрі були в одній гримерці, часто танцювали в одних виставах, дружили сім’ями, - розповідає Максим Мотков. - Мій син і його дочка народилися в один день. Для мого сина Сашко був наставником, тренером, кумиром. Якось ми фантазували, що б кожен із нас зробив, якби заробив мільйон. І от він каже, що якби мав такі гроші, то купив би усім друзям квартири в одному будинку, аби завжди бути поруч, аби жити однією сім’єю. Він був щирим у своїх почуттях, завжди готовим прийти на допомогу, підтримати, вислухати. Непоправна втрата. У серцях і пам’яті друзів він житиме вічно! А його сім’я – наша спільна турбота».
Вічна шана і слава Герою!
Фото і матеріали: Укрінформ, Національна опера України і з мережі Meta
