Яка ситуація з танками в російській армії
Днями в мережі було опубліковано чергове відео, на якому зафіксовано перевезення танків Т-54/55 до зони бойових дій в Україну. Відео викликало бурхливе обговорення в російському сегменті соцмереж: при цьому одні ура-патріоти обурювалися, а де ж Т-14 “Армата”, а інші… А інші казали, що на них діди воювали і правнуки зможуть!
Але це все лірика, а де конкретика? А конкретика полягає в тому, що, втративши за час повномасштабного вторгнення в Україні практично весь свій початковий танковий ресурс, ВПК Росії так і не зміг його компенсувати.
Причиною тому є те, що на момент повномасштабного вторгнення в Україну в Росії фактично було відсутнє серійне виробництво танків. Танки Т-72 і Т-80 не вироблялися з 1998, танки Т-90 – з 2011. Були виключно ремонт та модернізація наявних у строю та на зберіганні.
Це призвело до деградації виробничих ліній тих самих танків Т-72. За 25 років вони як такі були розібрані, розпиляні, розвалені. Наприклад, для виробництва Т-72 необхідно, щоб працювали 15 тис. технологічних процесів. Більшість із них давно відсутні.
Для забезпечення виробництва нового танка Т-72 необхідно застосовувати 6,5 тис. пресформ. Більше половини з них втрачені чи переплавлені. У виробництві одного танка Т-72 використовується близько 20 тис. інструментів, частини з яких на виробництві, того ж УВЗ – немає.
На сьогоднішній день російські підприємства танкобудування умовно можна розділити на дві категорії – розконсервовуючі та модернізуючі умовно сучасні танки, і розконсервовуючі та модернізуючі відвертий мотлох епохи “дідів”.
Наприклад, УВЗ займається танками Т-72 та Т-90. Цей процес куди повільніший, ніж розконсервація Т-62 і Т-54/55, оскільки для відновлення більш складного танка необхідні триваліші процеси, на відміну від примітивніших Т-62/54/55. “Омськтрансмаш” займається Т-80.
До того ж, знову-таки, все це на рівні БТРЗ.
103 БТРЗ в Читі орієнтований на Т-62, причому рівень модернізації на цьому заводі відверто низький, що лише підтверджує відсутність кваліфікованих фахівців і конструктивних ідей, навіть з урахуванням відомих проблем Т-62.
А тепер подивимося на динаміку знищення російських танків у зоні бойових дій. Так, рекордів давно не було, але в середньому на місяць це близько 200 бойових машин. Питання, чи є можливість російському ВПК компенсувати таку кількість танків на місяць виробництвом? Ні.
Якщо говорити про Т-72/80/90 – ні. Тому все більше в зоні БД з’являється Т-62/54/55, які кількісно можуть вийти на приблизний компенсаційний рівень, але все одно від повної потреби вони дуже далекі, адже потужності недостатні для такого заповнення.
Також є ще один дуже важливий фактор – логістика. Логістика не завжди забезпечує своєчасну доставку за потребами підрозділів.
Але найголовніше це те, що присутність танків в основному сконцентрована по другій лінії. А це все означає, що справжній стрес для РОВ ще попереду. Вже зараз втрати і компенсація вводить танковий потенціал російського окупаційного угруповання в мінус, але, як тільки інтенсифікуються процеси по основній лінії оборони, компенсація порине в глибоку і непоправну кризу.
Олександр Коваленко
FB
реклама