Пам’яті прапорщика Віталія Вірсти (позивний «Маестро»)
Ще з юних років Віталій Вірста був військовою людиною. У 2016 році вступив до лав Збройних Сил України та служив у 10-й гірсько-штурмовій бригаді, захищаючи відтоді нашу державу від ворога. Чоловік брав участь у важких боях, що проходили на східному кордоні України, - під Пісками та Красногорівкою. Влітку 2021 року Віталій отримав важкі контузії та одне поранення і його комісували.
Та після 24 лютого 2022 року, з початком повномасштабного російського вторгнення, як досвідчений воїн-захисник він знову повернувся до лав ЗСУ. У складі 107-ї окремої бригади ТрО разом із побратимами стримував ворога на Харківському напрямку, на кордоні у Сумській області, брав участь у запеклих боях під Бахмутом.
Народився Віталій у 1970 році в кримському селі Маківка. Згодом переїхав на Буковину. Виховувався у багатодітній сім’ї. Змалку був привчений до праці, швидко зрозумів, що потрібно докладати багато зусиль для того, щоб чогось досягти в житті. Віталій став прикладом і опорою для своєї родини.
Рідні згадують що попри життєві труднощі чоловік залишався доброю, щирою, чуйною людиною з великої літери. Завжди боровся за правду та справедливість, захоплювався музикою та спортом.
Найбільшим захопленням Віталія була музика. Вона допомагала вийти зі складних ситуацій, підтримувала бойовий дух, тому побратими й називали його «Маестро». Він любив повторювати, що має два види зброї – автомат і саксофон. Пишався, що разом зі своїм оркестром «Едельвейс» піднявся на найвищу гору України – Говерлу, де виконали державний гімн.
Як людина творча, музично обдарована, часто говорив: «Для мене вишиванка, як музика – вишуканий і неповторний джаз. Він є класикою, яку слухають і люблять люди різних поколінь».
Побратими дуже поважали, любили та високо цінували Віталія як авторитетного наставника. Вже хворим він продовжував виконувати свої військові обов’язки та захищати рідну українську землю.
Серце чоловіка перестало битися 9 квітня 2023 року поблизу селища Борова Ізюмського району Харківської області.
Траурний кортеж із Героєм у рідному селі Шипинці односельчани і небайдужі мешканці громади зустрічали живим коридором навколішки.
Поховали воїна 18 квітня 2023 року.
Через місяць після поховання учні місцевої школи разом із учителями, батьками та небайдужими мешканцями висадили плакучі верби на Алеї пам’яті загиблим Героям. Тут є дерево в пам'ять і про Віталія.
За спогадами сина Валентина, люблячий батько залишив багато мудрих порад, які часто повторював: «Цінуй час, тому що ти його ніколи не повернеш… Цінуй мить, яку ти зараз проживаєш, тому що вона неповторна… Цінуй слово, яке ти говориш, бо воно має велику силу…».
У захисника залишилася дружина Марія, донька Мар’яна, син Валентин, онука Валерія.
Вічна слава і шана Герою!
За матеріалами Незабутні: Буковина пам'ятає
Фото з відкритих джерел
