Пам’яті молодшого сержанта Олександра Гончаренка
14 грудня 2022 року Золочівська громада на Харківщині втратила ще одного воїна: загинув молодший сержант Олександр Гончаренко, якому було лише 34 роки.
За професією Олександр був озеленювачем, натомість захист Батьківщини став його роботою і покликанням, коли у 2014 році молодий чоловік, отримавши повістку, підписав контракт і пішов на фронт.
“В армії Саша не служив. Закінчив Харківський інститут бізнесу та менеджменту. Працював у Харкові. А коли отримав повістку, не став ігнорувати чи вигадувати щось, аби відмовитися, - згадує Наталія Коваленко, вчителька української мови та літератури Удянського ліцею, який закінчив Олександр. - Він часто і щиро посміхався, був чемним та врівноваженим. Саша дуже любив племінницю, доньку молодшої сестри, і дитина завжди його так чекала”.
Наталія розповідає, як у старших класах її учень захопився українською поезією. Тоді Уди були російськомовним селом. До кордону з Росією звідти - кілька кілометрів. Наразі сусід-агресор повністю знищив населений пункт, включно із дитсадком, церквою, амбулаторією та ліцеєм. Із села виїхали всі мешканці (до вторгнення їх було понад 1200).
“Наша школа на той час була російськомовною. У старших класах помітила, що Саші почала подобатися творчіть українських поетів. Він із задоволенням вчив і читав вірші. Кілька разів ми запрошували нашого захисника на зустрічі зі школярами. Саша розповідав про те, де був, що бачив. А коли питали, навіщо він там, відповідав: «Потрібно було йти. Боронити нашу землю».
Класний керівник Олександра у 10-11 класах Олена Малікова додає: пам’ятає свого учня завжди ввічливим, уважним, не просто скромним, а навіть дещо сором’язливим.
“Він завжди відгукувався на прохання інших. А коли діти в школі дізнавалися, що на зустріч з ними прийде Сашко, раділи. Він знаходив з молодшими спільну мову. Вони разом мріяли про майбутнє. А про роботу казав так: «Краще було б, якби наша професія ніколи не знадобилася. Тільки я точно знаю, що захищати Батьківщину треба вже сьогодні і від цього буде залежати, яким буде життя завтра».
Саша розповідав, що коли вперше потрапив в зону бойових дій, у 2014-му, умови побачив не найкращі. Але він хлопець працьовитий, роботи, труднощів не боявся. Батьки пишаються своїм сином. Мама раділа, коли його відпускали додому. Наче сонце для неї сходило”, - говорить учитель.
Бойовий шлях Олександра Гончаренка відмічений 13 нагородами. У жовтні Президент України відзначив його орденом «За мужність».
“Він був справжнім воїном, хоробрим захисником. Саша назавжди залишиться в пам’яті рідних, друзів і знайомих. А ми не маємо права забувати всіх, хто не повернувся живим із війни”, - кажуть у навчальному закладі.
Спочивай Олександре, чесний, добрий, хоробрий воїне…
Фото надані Удянським ліцеєм
