Полонені з “Азовсталі”: повернуто лише кожного п’ятого із майже 2,5 тисячі
Минає рік, відколи упродовж п’яти днів з “Азовсталі” – за наказом вищого командування – виходили оборонці Маріуполя, які героїчно тримали оточене місто 86 діб.
Укрінформ зібрав ретроспективу найголовніших подій, які відбулися з того часу з героями «Азова» і «Азовсталі».
ВИХІД З “АЗОВСТАЛІ”
Упродовж майже трьох місяців агресор безперервно обстрілював приазовське місто ракетами з гаубиць, танків, кораблів та авіації, використовували заборонені фосфорні бомби і, ймовірно, надпотужні авіабомби ФАБ-1000 та ФАБ-3000. “Потужність випущених по місту снарядів в тротиловому еквіваленті більша за атомну бомбу, яку скинули на Хіросіму”, – так оцінив активну фазу битви за Маріуполь мер Вадим Бойченко. Однак Маріупольський гарнізон блокував просування ворога у напрямку Запоріжжя і усього лівобережжя Дніпра. Без достатньої кількості боєприпасів, їжі, води, медикаментів, неприступною фортецею залишався металургійний комбінат “Азовсталь”.
Про рішення виходити з бункерів “Азовсталі” – заради збереження життя людей за наказом вищого командування – близько 20 години 16 травня 2022 року у відеозверненні повідомив командир гарнізону Маріуполя і полку (зараз — бригада) “Азов” НГУ Денис Прокопенко.
“Ти завжди ризикуєш. Головне – усвідомити, чи прораховані всі ризики, чи пропрацьований план Б, чи віддався ти повністю цьому плану, який повинен поєднувати в собі виконання поставленої задачі та максимальне збереження життя та здоров'я особового складу... Все повинно піддаватись сумніву – кожне прийняте рішення, кожен план, кожна операція" – сказав у своєму зверненні підполковник Денис Прокопенко. І додав: "Можливо, саме тому війна це мистецтво, а не наука. Коли ти виконав поставлену задачу та беріг максимальну кількість особового складу. Це і є вища планка управління військами. Тим більше, коли твоє рішення затверджено вищими військовим керівництвом”.
Пізно вночі 16 травня президент Володимир Зеленський пояснив, що Герої Маріуполя потрібні Україні живими, а тому за співпраці з ООН і МКЧХ вирішено евакуювати їх. Про перемовини щодо підписання договору за посередництва Туреччини щодо безпечного виходу українських захисників з території “Азовсталі” перед тим повідомляла віце-прем'єр Ірина Верещук.
ГУР Міноборони, ЗСУ, Національна гвардія, Прикордонна служба спільно розпочали операцію порятунку заблокованих на території комбінату “Азовсталь” оборонців Маріуполя у ніч з 16 на 17 травня. Із території “Азовсталі” вийшли 264 людини. Важкопоранених — 53 осіб — перевезли в лікарню Новоазовська, підконтрольного незаконній “ДНР”. Решту — 211-ох — відправили в тимчасово окуповану Оленівку.
Наступного дня з території металургійного комбінату виїхали щонайменше 7 автобусів з українськими захисниками під контролем російських окупантів. За даними російських ЗМІ – вийшло з “Азовсталі” ще 694 наших військових, також називається цифра – 959.
Останніми виходили командири 20 травня. Загалом вивели 2439 українських захисників. Таку цифру назвали в Росії. Із 17 травня дані реєстрував МКЧХ. Однак достовірної цифри не знає ніхто. Бо є випадки, коли у списках прізвища не було, а рідні побачили свого на відео, – і навіть вдалося повернути полоненого. Так сталося з Андрієм Міхільовим, майором Нацгвардії, повернення якого домагалася дружина Анастасія.
Володимир Зеленський 6 червня повідомив, що на тимчасово окупованих територіях може перебувати понад 2,5 тисячі військовополонених з “Азовсталі”.
ОЛЕНІВКА: НАВМИСНЕ ВБИВСТВО ПОЛОНЕНИХ
У ніч на 29 липня 2022 року на території колишньої виправної колонії №210 смт Оленівка на тимчасово захопленій території Донецької області у будівлі, де утримували українських військовополонених, стався потужний вибух. Того ж дня в Офісі генерального прокурора України заявили, що правоохоронці відкрили кримінальне провадження за фактом обстрілу ворогом Оленівки Донецької області, унаслідок чого, зокрема, було поранено 130 осіб, з яких 70 отримали тяжкі ушкодження, та щонайменше 54 загинуло, як з'ясувалося пізніше.
Генштаб ЗСУ відразу зазначив, що російські загарбники переслідували щонайменше дві цілі – звинуватити Україну у скоєнні “воєнних злочинів”, а також приховати тортури над полоненими і розстріли, які здійснили там за наказами окупаційної адміністрації та командування ЗС РФ.
До того ж, за інформацією ГУР, 1 серпня у колонію мала прибути комісія з Москви для перевірки витрат виділених коштів та умов утримання полонених. Приміщення було спеціально обладнане для утримання полонених із "Азовсталі". Роботи у будівлі закінчилися за 2 дні до теракту.
Варто нагадати, що в Оленівці Волноваського району, яка знаходиться за 100 км від Маріуполя, розташовані дві фільтраційні тюрми загарбників. Утримують там колишніх правоохоронців, проукраїнських активістів, волонтерів, які евакуювали людей із стражденного міста Марії.
Через півроку після трагедії президент України Володимир Зеленський написав у твіттері, що теракт окупантів в Оленівці стане одним із пунктів звинувачення Росії у міжнародному трибуналі. “Ми не дозволимо забути про цей злочин. Памʼятаємо кожного загиблого воїна та боремося за покарання всіх винних у їхній загибелі. Винні будуть знайдені й притягнуті до відповідальності”, – пообіцяв очільник держави.
Реальність російсько-української війни така, що виведені з “Азовсталі” полонені повертаються додому і неживими. Обмін з Росією тілами загиблих військовослужбовців, відбувається після складних переговорів і за посередництва Міжнародного комітету Червоного хреста. Вдалося повернути останки 54-их українських захисників з Оленівки. І це стало лише початком проведення ДНК-досліджень та звіряння даних, за якими упродовж місяців відбувається ідентифікація.
...Тільки 18 квітня цього року рідні, побратими й односельці мали змогу попрощатися у Дмитрівці на Кіровоградщині з Богданом Хомовським (“Дангером”) – водієм окремого загону спеціального призначення “Азов”. Молодий чоловік 22-літнім став на захист України 2018 року. Про загибель Богдана рідні дізналися після майже дев’яти місяців очікування, коли прийшли результати ДНК-експертизи...
РОСІЯ ПРОДОВЖУЄ ПРИХОВУВАТИ ІНФОРМАЦІЮ ПРО ВІЙСЬКОВОПОЛОНЕНИХ
“Попри всі зусилля за 12 місяців вдалося повернути лише 20% оборонців, які стояли на смерть, допоки не отримали наказ від командування скласти зброю та рятувати життя. Такий наказ за час війни отримали лише захисники “Азовсталі”. За інформацією з відкритих джерел, виконуючи наказ, з території комбінату вийшло близько 2,5 тисячі оборонців. За рік вдалося повернути близько 500 захисників. Це означає, що близько 2 тисяч хлопців та дівчат досі перебувають у пеклі полону, а разом із ними у пеклі невизначеності цілий рік перебувають їхні рідні та близькі”, – констатувала на брифінгу в Укрінформі дружина звільненого з полону бійця полку “Азов” Наталка Зарицька, голова ГО “Рада жінок і матерів “Жінки зі сталі”.
Загалом, уже відбулися 22 великі обміни військовополоненими. Ще щонайменше один такий Росія зірвала.
Уже 29 червня 2022 року Україна повернула 144 військових, з яких 95 захисників "Азовсталі" (43 – військовослужбовці полку “Азов”).
Далі 21 вересня серед обміняних 215 захисників України радісно зустрічали медійних “азовців”: фотографа Дмитра “Ореста” Козацького, парамедикиню Катерину Поліщук “Пташку”, офіцера Іллю Самойленка “Гендальфа”, старшого сержанта 36-ї бригади Михайла Діанова, керівника патрульної поліції Маріуполя Михайла Вершиніна. Тоді українських захисників обмінювали на Віктора Медведчука.
Домовленості вдалося досягти і за допомогою президента Туреччини Ердогана. Тож у цю країну відправили командира гарнізону Маріуполя Дениса Прокопенка, заступника командира “Азова” Святослава “Калину” Паламаря, старшого офіцера Олега Хоменка, командира 36 окремої бригади морської піхоти Сергія “Волину” Волинського і командира 12-ї бригади Нацгвардії Дениса Шлегу, які мають перебувати у Туреччині “до кінця війни”. Умови та конкретний термін їх повернення невідомий, контактувати вони можуть тільки з найближчими родичами.
Нещодавно, 10 квітня, у число звільнених з російського полону українців потрапила Валерія Карпиленко з позивним “Нава”. У день створення “Азову” 5 травня 2022 року вона одружилася з прикордонником Андрієм Суботіним “Бородою”, який уже 7 травня загинув...
“Ми зараз наполягаємо на тому, щоб був законодавчо закріплений статус звільненого з полону військовослужбовця. Ми працюємо над ідеєю державної політики й розбудови культури поводження зі звільненими військовополоненими”, – каже Наталія Зарицька.
У Координаційному штабі з питань поводження з військовополоненими зауважують, що офіційно підтвердити місце перебування чи стан здоров’я полоненого вкрай складно, оскільки Росія жодної інформації про це не надає. Відповідний мандат на відвідування місць несвободи має місія Міжнародного комітету Червоного Хреста. Проте відвідати місця утримань військовополонених на території Російської Федерації і на тимчасово окупованих українських територіях представники МКЧХ можуть лише з дозволу країни-агресорки. Це уповільнює процес повернення військовополонених українських захисників, але не зупиняє.
Валентина Самченко, Київ.
