Володимир Толкач, Надзвичайний і Повноважний посол України в Кувейті
Україні потрібно навчитися використовувати можливості інших
Крім того, Кувейт підтримав заяву ООН по Голодомору, врешті решт Кувейт був однією зі 100 країн, які підтримали територіальну цілісність і незалежність України в резолюції Генеральної асамблеї ООН у квітні 2014 року. Фактично, весь час Кувейт демонструє і показує свою зацікавленість у розвитку відносин з Україною, і, на жаль, до цього часу ми можемо говорити, що ми не повною мірою відкрили наш потенціал перед Кувейтом, так само, як і Кувейт не відкрив свій потенціал перед Україною.
Кувейт - це одна з найбагатших держав світу завдяки четвертим в світі ресурсам нафтопродуктів. І це одна з держав, які дають найбільше інвестицій у світову економіку. Тому наша зацікавленість полягає в тому, щоб відкрити для Кувейту нашу державу найбільше. На жаль, я ще раз повторюю, за 23 роки двосторонніх відносин ми відкрили перед Кувейтом лише незначну частину наших можливостей. Водночас Кувейт досить обережно ставиться до можливості інвестування в нашу країну…
Кувейт - один із найбільш обізнаних і досвідчених світових інвесторів
- Чому?
- Тому, що кувейтяни переважно вкладають гроші в безпечні проекти. Вони вкладають значні інвестиції в «Мерседес», значні інвестиції йдуть в Дубаї. Є така феноменальна річ, що до 2007-2008 років кувейтяни майже не вкладали гроші в свою державу, тому що боялися повторної агресії з боку сусідніх країн. Отже, так склалося історично, що Кувейт - один з найбільш обізнаних і досвідчених світових інвесторів.
- Будь-ласка, розкажіть трошки детальніше про той період в історії Кувейту, про події 1990-91 років...
- Саддам Хусейн вважав Кувейт «історичною територією Іраку». І під цим лозунгом, незважаючи на величезну фінансову допомогу, яку надавав Кувейт Іраку в іраксько-іранській війні, він висунув територіальні і економічні претензії до Кувейту. В першу чергу, на частину островів, у тому числі острів Бубіян, який знаходиться в дельті Тигру, і друге - це спір за прикордонні нафтові родовища. Отже, коли емір Кувейту відмовився піти на ці вимоги, почалася агресія, в результаті якої Кувейт був у принципі знищений. Екології країни було завдано величезних збитків, оскільки, відступаючи, війська Саддама Хусейна запалили понад 100 нафтових свердловин, які потім гасили всім світом. Місцеві жителі пам'ятають, що вдень не було видно сонця, - так горіла нафта на всіх територіях. І ці трагічні події призвели до великих психологічних змін у середовищі кувейтян. Вони розділили життя всіх на до і після агресії. Відповідно, через агресію Хусейна економіка Кувейту, яка на той час розвивалася найбільш динамічно в регіоні, віддала першість Дубаї. Однак, відомо також, що кувейтяни, боячись вкладати гроші у власну країну, яка знаходилася під постійною загрозою відновлення агресії, інвестували нафтодолари в Дубаї. Тому можна сказати, що успішність нинішнього Дубаю деякою мірою пов'язана з кувейтськими інвестиціями.
- Володимире Сергійовичу, які галузі можуть бути цікавими для кувейтян в Україні?
Точка зору, що кувейтянин не рахує гроші, - це велика помилка, яка заважає значною мірою розвиткові співпраці
- У першу чергу, це сільське господарство, тому що Кувейт не має власного і повинен закуповувати продукцію. Але тут існує багато труднощів, які треба в першу чергу подолати цілеспрямованою роботою, оскільки Кувейт має можливості закуповувати сільськогосподарську продукцію в усьому світі. І насамперед треба подолати існуючу в нашому суспільстві упевненість у тому, що кувейтяни - багаті й витрачають гроші на вітер. Потрібно позбавитися цього переконання, бо коли наші бізнесмени чують назву «Кувейт», то одразу думають, що з нього можна отримати величезні прибутки, і називають якісь нечувані ціни за свою продукцію. Але це - неправда. Оскільки бізнесмени Кувейту одні з найкращих переговорників у світі. Вони вміють вести переговори і вміють захищати свої інтереси. Наше враження, що кувейтянин не рахує гроші, - це велика помилка, яка заважає значною мірою розвиткові співпраці.
На сьогодні ми змогли ввести на кувейтський ринок і зробити його перспективним для наших кондитерських компаній, зокрема, «Рошен» став однією з поширених марок, і ще компанія АВК.
Однак, ми до цього часу не відкрили для Кувейту найбільш перспективний ринок, туристичний. Зважаючи на особливості клімату, більшість літнього періоду кувейтяни проводять за межами своєї країни. Раніше Кувейт традиційно використовував для відпочинку Ліван, Єгипет. Після «арабської весни» Ліван і Єгипет закрилися, кувейтяни переорієнтувалися на Туреччину. Але на сьогодні вони шукають інші об'єкти для свого туризму, оскільки вони звикли багато подорожувати. Це - характерна риса для кувейтян. По-перше, кувейтяни займають друге місце у Швейцарії - світовому туристичному центрі за чисельністю туристів і перше місце за витрачанням грошей. Так, у середньому за день кожен кувейтянин витрачає в Швейцарії понад 340 євро. Крім того, багато подорожуючи, вони викуповують велику чисельність нерухомості, в першу чергу квартир і котеджів. Наприклад, у Туреччині, яка надала можливість оформляти нерухомість на ім'я кувейтян, що дуже важливо для них.
- Так у нас же іноземці мають право на купівлю нерухомості…
- Мають право. В Україні - мають. Але це ж треба доносити до Кувейту. Треба їхати, брати участь у виставках, бо Кувейт як багата країна зараз шукає, по-перше - куди вкласти гроші, по-друге - куди поїхати відпочити. Ланцюжок заходу інвестицій в Україну дуже простий і традиційний. Немає іншого. Приїхав туристичною поїздкою - подивився - сподобалося дружнє ставлення, на вулицях не грабують, діти можуть спокійно гуляти, природа прекрасна. Ставки, озера, річки чисті. Повітря чисте і здорове, до того ще можна полікуватися в чисельних санаторіях, мінеральними водами, в медичних центрах. Після того наступає другий етап: «Чи не купити мені тут квартиру для того, щоб 11 місяців на рік її здавати і отримувати прибуток, а 1 місяць на рік приїхати і відпочити?». Або: давайте куплю котедж у безпечному котеджному містечку. Ще краще, щоб це було містечко для кувейтян, щоб там жили поруч такі ж, як я, де можна було б мечеть поставити, щоб можна було піти помолитися. І я буду жити в цьому містечку влітку. А після того наступає питання: я пожив у тому будинку, квартирі, подивився навкруги, зрозумів, що кувейтяни поїдуть сюди, і купив маленький готель, який буде повністю зроблено під смаки тих, хто буде приїжджати.
Для того, щоб це запрацювало, потрібний спрощений візовий режим для туристів. І ми вже відмовились від запрошень для кувейтян і зараз, вже другий рік чи третій рік, відпрацьовуємо можливість видачі віз для громадян Кувейту прямо в аеропорту, щоб кувейтянин сів на літак, прилетів, отримав візу в аеропорту і пішов гуляти по Україні, витрачати гроші.
- Насправді, якщо їм подобається Швейцарія, то їм мали б сподобатися Ужгород, Прикарпаття, Закарпаття…
Західна Україна і Одеса - дві точки, які можуть стати Меккою для Кувейту
- Ви добре розумієте, до чого я веду. Західна Україна і Одеса - це дві точки, які можуть стати Меккою для Кувейту. Прекрасне повітря Карпат - це те, що подобається кувейтянам. До речі, вони дуже добре обізнані й багато з них ще пам'ятають часи, коли вони їздили за державний кошт лікуватися в Міжнародну клініку відновлювального лікування за методом професора В.І.Козявкіна. Вони й зараз туди їздять, але через падіння цін на нафту їх стало набагато менше, держава вже не фінансує подібне лікування за кордоном. І остання фішка для кувейтян - лікування в нашому Інституті клітинної терапії в Києві. Кувейтяни, вони цікаві люди: як тільки з'явилася в пресі стаття, що погано лікуватися в клітинній терапії, бо там шахраї, такої медицини немає, вона не визнана в Америці, в західних країнах, - вони почали їхати і лікуватися до нас, в Київ. До речі, тут лікувалася дуже відома людина - голова найбагатшої сім'ї Кувейту і колишній спікер парламенту Аль Харафі. І вони поїхали. Це стиль кувейтян. Вони побачили, що сильні, мудрі люди їхньої держави лікуються, значить - треба лікуватися.
Ось те, куди ми маємо направляти інтереси кувейтян. Зазначу, що вже напрацьовано угоду про співробітництво в туристичній галузі, яка, на жаль, без руху лежить у нас із 2013 року. У зв'язку зі змінами в державі, після ліквідації Державного комітету з питань туризму, угоду було передано в Міністерство економіки. І вона досі там лежить без руху.
Отже, підкреслю: для співпраці в туристичній сфері з Кувейтом потрібні угода, візи і прямі авіарейси.
- Я так розумію, прямого рейсу між Києвом і Кувейтом немає?
- Так. Зараз вони літають через Європу, через Стамбул, через Дубай. До 2008 року авіакомпанія МАУ здійснювала прямі рейси в Кувейт, однак, після паніки в світі, викликаної «свинячим грипом», кувейтяни припинили літати. І після того, на жаль, довелося закрити рейс. Зараз знову ведуться переговори з МАУ, і авіакомпанія розглядає можливості поновлення рейсу.
- А якщо повернутися до сільського господарства. Ви розповідали про певні проекти, які можуть бути у нас здійснені через кувейтські фонди....
- Дивіться, перше. В Кувейті існує національна програма продовольчої безпеки. Згідно з цією програмою, Кувейт буде розглядати будь-які пропозиції щодо викупу сільськогосподарської землі для постійного вирощування продукції для власних потреб. У розумінні кувейтян, продовольча безпека означає мати можливість вивозити цю продукцію за будь-яких умов для потреб своїх громадян. Тому ця земля повинна належати їм.
Друге. Це може бути оренда землі. Але оренда землі з тим, що вони будуть вивозити свою продукцію. Причому, вони готові на умовах створення інфраструктури брати в оренду землю, тобто: наймати людей, які живуть у цих же селах, будувати їм дороги, купувати трактори. Хлопці, вирощуйте, але відсоток від цієї продукції має обов'язкового потрапляти на територію Кувейту. Але для такої співпраці Кувейту потрібна державна гарантія, що завтра хтось не забере цю продукцію, не продасть десь наліво. Це - умова. Ми в цьому плані програємо південно-східній Азії та Африці, оскільки, там дають набагато легше отримати державні гарантії і землю для ведення сільського господарства.
Кувейтянам потрібні гарантії, що інвестиції й прибутки з інвестицій будуть повертатися безперешкодно
Третє. Існують можливості інвестицій в спільні підприємства, але для цього треба мати більш прозоре інвестиційне законодавство і, головне, дати такі гарантії, в які б повірили кувейтяни. Гарантії, що інвестиції й прибутки з інвестицій будуть повертатися безперешкодно. Чого в нас, на жаль, зараз немає.
І четверте. Можна піднімати своє сільське господарство, як і інші галузі, за рахунок дешевих кредитів, які надаються кувейтськими фондами. Це невеликі кредити, 30 мільйонів доларів максимум на один проект. Кувейтський фонд арабського економічного розвитку, КФАЕР, готовий надавати такі кредити за певних умов. Перша умова - державні гарантії; друга умова - що це - державна власність, СП, куди вкладаються гроші; і третя умова - «50 на 50». Тобто, 50% коштів вкладають вони, 50% - вкладає інша держава. І тут питання відкрите, оскільки держава може вкладати в проект існуючу інфраструктуру, недобудовані об'єкти і т. д. Різні можливі варіанти, але оце три основні умови, під які надаються кредити на 20-25 років під 1-4 відсотки річних. Але кувейтяни будуть стежити за його використанням. Про перспективність співпраці з КФАЕР я можу навести один тільки факт. Китай, який є одним із найбільших позичальників у світі, уклав з КФАЕР кредитні угоди на будівництво об'єктів в Китаї на 700 мільйонів доларів. Навіть Китай бере кредити в Кувейті, а ми не можемо.
- А чому ми не можемо? Я не розумію, в чому у нас основна проблема?
- Інституційна. Державна основна проблема - це державні гарантії.
- Так ми раніше їх давали наліво і направо…
- От, а тепер ми не хочемо давати, бо якщо ти даєш державну гарантію, то ти маєш у бюджеті закласти відповідні суми на їх повернення, якщо вони не будуть виконані.
- Чесно, я не розумію. Якщо є такі вигідні умови під кредити, і у нас є стільки місць, куди їх вкладати, а ми не беремо...
- Ніхто не розуміє. Я вам розкажу про ідею, яку намагалися реалізувати - взяти у КФАЕР кредит на будівництво овочесховищ, яких просто немає в Україні. Якщо за 5 мільйонів умовно можна побудувати овочесховище в регіоні, а у нас 25 областей, то за 30 мільйонів ми в 6-ти областях будуємо модернові овочесховища на умовах - держава будує, держава працює з ними. Під гроші фермерів або сільськогосподарських підприємств бере на збереження їхню продукцію і таким чином віддає кредит. Однак, перешкодою для реалізації такого проекту є відсутність розрахунків, проектної документації. Існує ідея, яка має бути розглянута фахівцями, доведена до проектної пропозиції, розрахована. А проектна пропозиція має бути подана в КФАЕР з листом міністра фінансів як розпорядника грошей. І тоді ця пропозиція буде розглядатися Кувейтом як державна, як пропозиція з державною підтримкою.
- Тобто, в цій ситуації відповідальне, умовно, Мінагрополітики.
- Так, Мінагрополітики і Мінфін.
Мало того. Кувейтська сторона нам каже: якщо ви зможете сформулювати пакет пропозицій, то ми ці пропозиції готові винести на розгляд ще 5-ти таких же фондів, які працюють за такими ж правилами. Це фонд Катара, фонд Абу-Дабі, фонд Саудівської Аравії і фонд ОПЕК, ну і фонд Кувейту - 5. Організуйте, надішліть нам пакет таких проектів, ми їх розглянемо усі спільно, потім ви організуєте круглий стіл, і ми скажемо, що оці проекти ми беремо і будемо реалізовувати всіма фондами. Таким чином, ми можемо організувати і фактично за один раз отримати проекти не на 30 мільйонів, а на 150 чи 500 мільйонів одразу. В Одесі б сказали: гамузом. Але Україна повинна дати державні гарантії.
На жаль, навіть ті проекти, які були подані, до цього часу не можуть бути реалізовані. Мені особисто дуже жаль, що до цього часу не почав виконуватися проект створення «ІнтерМедікалЕкоСіті». Це мав бути міжнародний медичний центр для лікування дітей, в першу чергу, з церебральним паралічем. Це ідея професора Володимира Ілліча Козявкіна, Героя України, головного реабілітолога України. Він не один раз приїжджав у Кувейт. Він намагався з кувейтянами працювати. Врешті решт, гроші на цей проект вони готові були виділити. На жаль, у нас почалася війна, і кувейтяни на останній стадії зупинили роботу над проектом, оскільки він знаходиться фактично на кордоні з анексованим Кримом і дуже недалеко від зони АТО, тому вони бояться вкладати гроші в такий об'єкт.
- А скажіть ще точніше, де він мав бути реалізований?
- Арабатська стрілка, Генічеський район, Херсонська область. Місце унікальне - з одного боку гниле море Сиваш з грязями, з другого боку тепле і дуже мілке Азовське море. Там же є радонові джерела, там же є сухий і спекотний клімат - все, що потрібно для дітей з церебральними проблемами. Можливо, його можна було б спробувати відновити на нових умовах…
Ще був проект, запропонований півроку тому, який офіційно дійшов до КФАЕР, але він зараз також зупинений - це будівництво дороги Одеса-Рені, яка має бути частиною «шовкового шляху» і зв'язати Одесу з Румунією.
- А чому зупинено?
- Тому що нинішній міністр фінансів не підтвердив повноваження попереднього заступника міністра, який підписав цей запит.
- Виходить, проект був підписаний заступником Наталії Яресько?
- Так. Я розраховував, що Михаїлу Саакашвілі вистачить енергії запустити процес підготовки проекту, на жаль, не вдалося, і проект на сьогодні зупинено.
На сьогодні, ми отримали від Міністерства економіки список проектів, які ми передали на розгляд КФАЕР, будемо чекати, що вони нам на це офіційно скажуть.
- Давайте ще поговоримо про освіту і культуру. Я знаю, що в Кувейті дуже багато робиться для популяризації нашої культури, твори Тараса Шевченка було перекладено арабською…
- Завдяки нашим хорошим політичним зв'язкам, нашому ставленню і нашим двостороннім відносинам на політичному рівні, ми маємо можливість знайомити кувейтян з нашою культурою. Це не така проста справа, оскільки, ми дуже відрізняємося як у культурному, так і в релігійному плані. Тим не менше, кувейтяни дуже цікавляться культурою інших країн. І завдяки особистим зв'язкам Посольства з Національною радою з питань культури, мистецтв і літератури (це їхній аналог нашого Міністерства культури) нам вдалося досягти багатьох речей. А саме, нам вдалося двічі провести Дні культури України в Кувейті, в ході яких відбулися концерти. Так, останній раз Україну вперше в історії Кувейту представляв Національний заслужений академічний народний хор України імені Григорія Верьовки. Також відбувся виступ студентського оркестру та солістів Національної музичної академії ім. П.І.Чайковського, ми провели завдяки кувейтській стороні виставку петриківського розпису в рамках презентації українського образотворчого мистецтва в якості нематеріальної культурної спадщини ЮНЕСКО. Завдяки й нашим зусиллям петриківка потрапила до списку ЮНЕСКО. І в цьому році, завдяки кувейтській стороні, було видано першу збірку творів Тараса Шевченка в арабському перекладі. Далі я кажу ключову фразу: всі ці заходи проведені виключно за фінансування кувейтської сторони. Жодної копійки українська сторона в організацію цих заходів не вклала.
При цьому нині дуже гостро стоїть питання підписання двосторонньої угоди про співпрацю в культурній сфері, яка вже понад 4 роки знаходиться на розгляді в Міністерстві культури України.
Питання друге. Зараз ми маємо пропозиції щодо продовження роботи з публікації кувейтських авторів в Україні, і українських авторів - у Кувейті. Для цього нам треба, як мінімум, створити спільну робочу групу, яка визначатиме, що перекладати і друкувати. Тобто, створить план роботи, систему роботи над поширенням української творчості у них, а кувейтської - у нас. Для цього треба, як мінімум, запросити кувейтян приїхати в Україну і провести з ними переговори. Я сподіваюся, що вдасться домовитися про таку спільну групу.
Тепер, що стосується освіти. Ми дуже хочемо розвивати освіту, обмін студентами між країнами, оскільки, це навіть не питання навчання. Людина, яка вчиться в Америці, Франції, в Україні, приїжджає в цю країну на кілька років, навчається і стає другом цієї країни, українського народу або американського, бо найкращі роки свого становлення як особистості вона проводить в іншій країні, вбираючи в себе літературу, культуру, спілкування, друзів. Тому питання освіти іноземців в Україні - це не тільки бізнесове або суто освітнє питання. Це політичне питання, питання отримання своїх прибічників в інших державах. Я знаю це на практиці, оскільки досі продовжую спілкуватися з тими, хто навчався в Україні. Тому, коли держава дає безкоштовні місця у своїх університетах, - це робота на роки вперед. Зазначу, що українська, особливо, медична освіта, мала досить високу оцінку в Кувейті до останнього часу. Є багато медиків - кувейтян, які вчилися в українських медуніверситетах. Але на сьогодні ця практика припинилася, бо в 2008 році кувейтяни прислали до нас комісію, яка переглянула свої підходи до безкоштовного навчання студентів в Україні.
- Ми нічого не навчили?
- Були проблеми, пов'язані з тим, що були деякі студенти, які поверталися після навчання з України, не знали ні російської, ні англійської, ні української мови. Виникало природне запитання: якою мовою ти там вчився? Тобто, виходить, що ми самі дискредитували свою освіту. Через це запропоноване Міністерством освіти і науки України підписання угоди про взаємне визнання дипломів отримало відповідь, що воно розглядається, але - не на часі.
Крім того, підписання двосторонньої угоди про співробітництво в галузі науки і технологій вмерло, оскільки 8 років на нього не надходило відповіді української сторони. Свого часу в грудні 2013 року, не спитавши про готовність кувейтської сторони, проект угоди терміново було винесено і затверджено Кабінетом Міністрів України. Однак, після 8 років мовчання офіційного Києва, Кувейт запропонував нам розглянути іншу угоду про співробітництво в галузі освіти і науки. А новий проект - це початок роботи над тим, щоб розпочати процес відновлення зв'язків у науці, в освіті в першу чергу. Але наше освітнє відомство, незважаючи на те, що з Катаром і Арабськими Еміратами вже укладено аналогічні угоди, у відповідь запропоновано розглянути інший проект - про співробітництво в сфері вищої освіти або просто освіти.
- А чим їм завадила наука? Хіба в Україні немає науки?
- А вони хочуть розділити проект на два. А от як пояснити кувейтянам, що ми з їхніми сусідами маємо такі угоди підписані, а з кувейтянами пропонуємо щось ділити? І тут я можу поставити одне запитання: в чиїх інтересах підписання подібної угоди? Якщо це в інтересах кувейтської сторони - то ми можемо міняти, пропонувати інші угоди. Якщо це в інтересах української сторони - то ми маємо погоджуватися на їхні умови.
Давайте розглянемо, що відбувається в сфері освіти. На сьогодні кувейтяни в Україні не вчаться. Нам треба розпочинати процес бодай вибіркового визнання окремих університетів, які можуть дати освіту громадянам Кувейту. Для цього треба підписати угоду по освіті й запросити їх, щоб сісти і подивитися навчальні плани, умови, рівень нашої освіти і т. д. І з цією метою у 2012 році було укладено угоду між кувейтськими університетами і Київським національним університетом ім. Т.Шевченка. Це перше, що я зміг робити як колишній викладач київського університету. Подібну угоду у травні цього року отримали Київський політехнічний інститут з адміністрацією прикладної освіти Кувейту.
Однак, одразу в місцевій пресі з'явилися публікації, що подібні угоди хибні, оскільки український ВНЗ не визнається в Кувейті. Посольство було вимушене надати спростування, в якому оприлюднило об'єктивну інформацію, що це КПІ, заснований в 1886 році, його закінчив відомий на весь світ І.Сікорський, навчався міністр цивільної авіації Китаю, і його невизнання в Кувейті ніяким чином не впливає на високий авторитет вишу. І це справа кувейтської сторони - визнавати чи ні один із провідних технічних університетів світу.
Зазначу, що на сьогодні коштом кувейтської сторони ми навчаємо 5 студентів Київського нацуніверситету арабської мови. Ми користуємося угодою між двома університетами. І такі умови будуть діяти, доки у нас хороші стосунки між посольствами і кувейтським університетом. А треба щось більше, розумієте? Треба основу закласти, треба підписати міжурядову угоду для того, щоб це було на більш високому рівні. І це в наших інтересах - розпочинати цю роботу, відновити авторитет наших університетів і продовжувати готувати арабістів для нас у Кувейті.
На сьогодні ми повинні наповнити наші відносини з Кувейтом конкретними справами в конкретних областях - туризм, наука, освіта, культура, торгівля
- Пане посол, що конкретно потрібно для цього зробити?
Підприємства важкої індустрії України не представлені нічим, бо багато з них не готові до співпраці ні з ким, крім Росії
- Нам треба повернутися в Кувейт. Нам треба інтенсифікувати діалог на галузевому рівні, прийняти в Україні кувейтських фахівців і відвідати Кувейт. Ось те, що ми зробили сьогодні. (Розмова відбулася в день підписання Угоди про співробітництво між Українським національним інформаційним агентством «Укрінформ» та Кувейтським інформаційним агентством KUNA - Ред.). І не кричати, що немає грошей, а приїхати, переговорити і відновити діалог на середньому рівні - міністрів, державних підприємств та ін. І працювати. Працювати над економікою. Навчитися використовувати можливості інших. Просто повернутися обличчям. Подивіться, можна спокійно брати участь в їхніх інфраструктурних проектах. Кувейт розвивається. Українські будівельні фірми, якщо хочуть, можуть зайти в Кувейт субпідрядні контракти і почати будувати, підтримати своїх робітників, отримуючи гроші там, якщо немає поки що роботи в Україні, і тим самим підвищити свій міжнародний рейтинг. Підприємства важкої індустрії не представлені нічим, бо багато з них не готові до співпраці ні з ким, крім Росії. Треба мати міжнародні ліцензії і пройти перекваліфікацію, щоб працювати в Кувейті. На сьогодні в Кувейті було перекваліфіковано лише компанію «Інтерпайп». А без перекваліфікації вони не допускаються до роботи на кувейтському ринку.
І можна знайти партнерів. І ми будемо шукати і готові шукати. І закликаємо всіх, хто хоче, звертатися до Посольства України в Кувейті, де допоможуть пройти прекваліфікацію, спільно вийти на тендер і брати участь у будівництві доріг, мостів у Кувейті. І така потреба існує.
Тому, я думаю, що на сьогодні ми повинні наповнити наші відносини з Кувейтом конкретними справами в конкретних областях - туризм, наука, освіта, культура, торгівля. І це має стати основою, на якій ми зможемо подолати ситуацію необізнаності кувейтян про Україну, а українців про кувейтян. На жаль, через 23 роки встановлення дипломатичних відносин ми продовжуємо займатися питаннями обізнаності. Що ми знаємо про Кувейт, або, що вони знають про Україну. Отже, давайте спільними зусиллями помножувати результативність співпраці. Водночас запевняю, що Посольство відкрите до будь яких пропозицій і ініціатив.
- Дякую за розмову.
Марина Сингаївська, Укрінформ
Фото: Володимир Тарасов, Укрінформ