Тимур Масаутов, тюрколог, професор, голова товариства Україна-Туреччина

25.07.2016 17:18

Ердоган грає велику шахову партію

Десять днів минули після спроби перевороту в Туреччині та подій, що сталися після цього. Одна ніч змінила країну до невпізнанності: режим надзвичайного стану, масові звільнення та затримання, призупинення дії Європейської конвенції прав людини. Демократичний світ б'є на сполох, в той час як Анкара розглядає можливість повернення смертної кари і активно відновлює відносини з Росією. Як неодноразово заявляло турецьке керівництво, ніч з 15 на 16 липня стала Рубіконом в житті країни, після якого Туреччина ніколи не буде такою, як раніше.

Про те, що чекає Туреччину в майбутньому, хто стоїть за переворотом, чи повернуть смертну кару, кому вигідні події в Туреччині та чому є причини називати турецька путч вдалим, в ексклюзивному інтерв'ю Укрінформу розповів голова міжнародного товариства Україна-Туреччина, тюрколог, професор, член Національної Спілки художників України Тимур Масаутов.

- У сучасній історії Туреччини військові перевороти - не рідкість. За останні 60 років вони стрясали країну п'ять разів. Чим можна пояснити таку «популярність» путчизму, силового захоплення влади, активних спроб військових впливати на зміну керівництва країни?

- Говорити про події, тенденції і тренди в Туреччині неможливо, не розуміючи в якій політичній обстановці ми зараз знаходимося. І ми, і Туреччина. Ви можете бути прихильником будь-якої концепції: ультралібералом, неоконсерватором, комунітарістом, джихадистом, націоналістом, антиглобалістом або просто адекватною, думаючою людиною, здатною аналізувати те, що відбувається, і ви не можете не помітити, що так звані «світові еліти» загралися в гру під назвою геополітика . Загралися бездарно, привівши світ до абсолютної, тотальної, багатопланової, політичної й економічної кризи. Політика вселенського глобалізму зазнала краху, зараз намітилася тенденція повернення до національних держав. І ось на тлі цього відбуваються інші, не менш важливі речі, в тому числі і так звана спроба перевороту, путчу в Туреччині. Інформації досить багато, теорії, версії, пояснення дуже різняться.

Також слід розуміти, що таке Туреччина? Це спадкоємиця 600-річної Імперії, яка володіла однієї шостої частини суші, в яку стікалися всі скарби світу, яка володіла Східною Європою і частиною України (аж до 18-го століття), і Близьким Сходом, і Північною Африкою. Це була серйозна і потужна імперія (Оттоманська) Імперія, зі своєю наукою, культурою, ідеологією, найпотужнішою армією. Тому у турків імперська свідомість присутня ментально.

Дійсно, перевороти, путчизм - це традиція політичного життя країни. Таким чином, армія виконує свої функції, коли зашкалює радикалізація або ісламізація країни. Армія жорстко спрямовує країну в потрібне русло. Проаналізувавши перевороти минулих років, ми побачимо, що генералітет не узурпує владу, а коригує і передає більш демократичним, навіть проєвропейським групам. В результаті таких переворотів відбувається підйом, лібералізація економіки і всіх сфер життя.

- Як ви думаєте, хто саме стоїть за останніми подіями в Туреччині? Ви сказали, що армія могла таким чином спробувати уберегти країну від ісламізації. Чи означає це, що це не останній переворот, про що вже навіть заявив Ердоган, повідомивши про підготовку нового путчу?

- Відносно нинішнього перевороту або його невдалої спроби, існує дві-три позиції. Основна, це позиція керівництва Туреччини - про невдалу спробу держперевороту, яка була придушена. Друга версія - це «попереджуючий удар», вдала постановка, яка виявила всі нелояльні до влади елементи. Третя позиція більш розмита - це заколот всередині самої армії, її незначної частини, групи офіцерів (спочатку говорили про 20-30 полковників), незадоволених політикою керівництва і ситуацією в країні в цілому.

Коли Мустафа Кемаль Ататюрк і кемалісти прийшли до влади, перше, що вони зробили, відокремили релігію від держави, скасували систему шаріатського судочинства, скасували повністю носіння паранджі, фесок, широке використання ісламської атрибутики. У найкоротші терміни, за кілька тижнів, була здійснена заміна арабського письма латиницею, староосманска мова, яка була наполовину арабською, іранською і вже майже не тюркською, була вичищена. Ататюрк не був антиісламістом, але вважав іслам гальмом в прогресі. Держава, сучасне, світське, європейське ставив вище релігії. Заміну ісламу знайшов швидко, ним став націоналізм. Ататюрк змінив пріоритети. Передбачаючи можливі спроби відродження халіфату в майбутньому, він дав найпотужніші, дуже серйозні повноваження армії, як противазі влади. Щоб армія, в разі повернення до халіфату, швидко і ефективно змінювала обстановку. Можливо навіть, ми неправильно називаємо ці події путчем або переворотом, це своєрідне чергове коригування (за Ататюрком).

- Тим не менше, нинішній переворот став першим в сучасній турецькій історії, який не увінчався успіхом. У чому причина провалу і чи був це провал, чи вдалося «коригування»?

- В першу чергу, давайте уточнимо, що уявляє собою турецька армія. Це друга за потужністю, ефективності і боєздатності армія в НАТО після американської. Це понад 600 тисяч освічених, зі знанням другої та третьої іноземних мов, офіцерів і солдатів, повністю забезпечених та оснащених натівської технікою та озброєнням останнього зразка. Військові завжди були елітою країни, армія користувалася незаперечним авторитетом, воїн, офіцер завжди був на вищому щаблі соціальної драбини.

Думаю, якщо така армія планує переворот, вона його здійснює без проблем. Ми всі пам'ятаємо скандали з подальшим ув'язненням генералітету в Туреччині. Незважаючи на це, турецька армія завжди залишалася в стані високої бойової готовності, й інтелектуальний потенціал там був і є. І це наштовхує на деякі роздуми. Тим більше, що в деяких деталях останнього путчу немає логіки. Наприклад, навіщо було бомбити порожній парламент, розстрілювати порожню будівлю служби безпеки, займати палац президента, в якому президента не було. Розумієте, в цьому дуже багато неузгоджень. Версія про те, що організацію перевороту провела невелика група офіцерів, також викликає сумніви, особливо дивлячись на кількість затриманих (більше 100 генералів, начальник штабу, начальник ВПС і т.д.), понад 9 тисяч затриманих і це ще не межа.

Спроба перевороту і його провал, в будь-якому випадку, для президента Туреччини і нинішнього керівництва країни, зіграли навіть позитивну роль. Він від цього тільки виграв.

- Події ночі 15-16 липня продемонстрували, що Ердоган користується значною народною підтримкою, не залежно від погіршення ситуації в країні і посилення критики ззовні. Фактично після заклику вийти на вулиці, прихильники нинішнього президента зупинили путчистів, вийшовши беззбройними проти танків. Чим можна пояснити таку підтримку, незважаючи на те, що рейтинги популярності Ердогана в останні роки знизилися?

- Не дивлячись на деяке падіння рейтингів, Ердоган користується величезною підтримкою народу. Туреччина сьогодні входить в топ-15 найпотужніших економік світу. У цьому заслуга, в тому числі й Ердогана. І його прихильники, і противники визнають це. Незважаючи на кризу 2008 року і нинішню, Туреччина спокійно і впевнено розвивається. Наслідки кризи в 2008 році, Туреччина пережила більш-менш спокійно, без серйозних наслідків.

Турецьке суспільство ділиться на прихильників і противників Ердогана приблизно порівну. До супротивників, зокрема, відносяться політики ліберального спрямування, журналісти, професура вишів, інтелектуали, люди творчих професій, тобто інтелігенція. Вони налаштовані продовжувати політику Ататюрка. Але слід зазначити, що ліберальні цінності в понятті Європи, були імплементовані до Туреччини з передозуванням, без врахування національних і релігійних особливостей, і реакція простого народу на це неоднозначна, тому ми спостерігаємо масовий поворот до релігії, до національних традицій, як способу самозбереження.

Якраз простий народ, численні представники середнього бізнесу підтримують Ердогана. Вони як раз за повернення до цих національних цінностей, які часто ототожнюють з ісламом. На противагу ліберальній моделі, яку часто порівнюють з розпустою, розбещеністю і вседозволеність, прості люди віддали перевагу релігійним цінностям, які асоціюють з сімейними, традиціями, духовністю. І в Ердогані, і в правлячій партії турки бачать стабільність і опору ще й в цьому питанні.

- Турецьке керівництво заявило про можливість повернення практики смертної кари в країні. Ідею активно підтримали турецькі користувачі в соціальних мережах. Наскільки реальними є внесення зміни до конституції країни і повернення смертної кари?

- Керівництво Туреччини це питання піднімав неодноразово, звичайно ж, будуть зважувати «за» і «проти» повернення смертної кари. Але питання ще навіть не внесене на розгляд турецького парламенту. Не думаю, що всі 8 тисяч затриманих осіб, як зараз кажуть, прогнозуючи збільшення цього числа до 15 тисяч, будуть повішені або розстріляні. Це не реально. Тому, швидше за все, питання внесуть на розгляд парламенту, і я не вірю, що він набере достатню кількість голосів. Може бути навіть буде обраний шлях референдуму, як народ скаже. Одноосібно такого рішення Ердоган, звичайно, приймати не буде, перед Євросоюзом, США і всім демократичним світом він не буде узурпатором. Все буде оформлено, або через парламент, або через референдум. Можливо, будуть внесені якісь поправки для виняткових випадків. Не можна сказати, що Ердогану вигідно повернення смертної кари. Зараз армія, яка століттями була елітою, принижена, генерали заарештовані, а їхні підлеглі приміряють ситуацію на себе. Якщо він почне страчувати наліво і направо, то налаштує проти себе всю армію. На сьогодні, звільнені понад 50 тисяч держслужбовців, працівників освітньої сфери, декани, професура і т.д., близько 500 шкіл і закладів в сфері освіти закриваються. Введено режим надзвичайного стану з широкими повноваженнями для поліції. Тут важливо не перегнути палицю і не налаштувати проти себе все суспільство.

- Багато експертів, особливо на Заході, стверджують, що найближчим часом Ердоган посилить свій вплив, сконцентрувавши всю повноту влади в своїх руках, оскільки спроба перевороту фактично стане виправданням новим чисткам в армії і судовій сфері, посиленню контролю за ЗМІ, позбавленню громадянства неугодних. Стиль правління турецького президента і раніше порівнювали з диктаторським, після перевороту тенденція може значно посилитися? Як ви вважаєте, які зміни чекають на країну в зв'язку з останніми подіями?

- Завдяки невдалій спробі перевороту, Ердоган згуртував націю, забезпечив собі небувалий рівень, навіть вибух підтримки, у нього з'явилася можливість, і він легітимізував свої амбіції щодо наведення порядку в країні, зокрема знищення опозиції. Зараз Ердогана звинувачують в спробах встановлення диктаторського режиму. Але варто зауважити, що ще з 90-х років минулого століття тема розколу країни широко мусіювалася і обговорювалася в суспільстві. І ці побоювання залишилися, навіть посилилися у всіх турків і у Ердогана зокрема. В останні ж роки, особливо після погіршення турецько-російських відносин на адресу Ердогана звучать нападки, що він ісламіст, неоосман, амбітний лідер, який намагається відродити Османську імперію. Але Туреччина не хоче розширюватися, вона хоче зберегтися і бути ключовим гравцем в регіоні, на Близькому Сході і це її історичне право, як будь-якої могутньої країни. Ці ідеї прокинулися не вчора, а у Ердогана логічне бажання вберегти Туреччину від розпаду, зберегти її в нинішніх кордонах, зміцнивши вертикаль влади. В цьому немає нічого крамольного. Якими методами? Схід - справа тонка. Авторитаризм, жорстка вертикаль влади протягом сотень років була властива всім тюркським, азіатським державам.

Ісламізація, шаріат, - такого в Туреччині не буде. Ліберальну модель замінять м'яким ісламом, націоналізмом, в формі патріотизму. Релігійними масами управляти легше. Навіть в ніч путчу, люди збиралася в мечетях і тільки після молитви виходили на вулиці.

- Президент Туреччини Реджеп Тайіп Ердоган звинуватив у організації спроби військового перевороту опозиціонера Фетхуллаха Ґюлена. Анкара вже нібито передала докази, що свідчать проти Ґюлена, Вашингтону. Наскільки можливий варіант передачі? Чи дійсно Гюлен може бути організатором путчу або ж спроби повернути його до Туреччини лише старання Ердогана знищити свого політичного опонента?

- Чи стоїть за цим опозиціонер Фетхуллах Гюлен? Однозначної відповіді немає. Раніше вони з Ердоганом були соратниками, пізніше їхні шляхи розійшлися. Ґюлен - впливова фігура в світі. Це сотні шкіл, навчальних закладів, організацій по всьому світу, особливо в країнах Середньої Азії та Сходу. Розумієте, не його метод - силове повалення влади. Можливо, його послідовники і брали участь. Давав або не давав Гюлен якісь розпорядження - це навряд чи, навіть незважаючи на те, що турецьке керівництво нібито має докази. Про це заявив міністр юстиції Туреччини, матеріали направлені в США.

Основною метою Ердогана зараз є конституційна реформа, перехід від парламентської до президентської республіки, зміцнення вертикалі влади і державного устрою. Він зараз вирішує просту задачу - згуртувати навколо себе націю, зміцнити державу і відсікти від Туреччини вплив на внутрішні процеси ззовні. Звинувативши Ґюлена, він таким чином відсікає одне з джерел зовнішнього впливу.

- Останнім часом, і зокрема після саміту НАТО в Польщі, кажуть про часту невідповідність дій Туреччини політиці Альянсу. Більш того, МЗС Туреччини звинуватило американських військовослужбовців, які проходять службу на авіабазі НАТО в Інджірлік на території Туреччини в причетності до перевороту. З метою блокування їх дій, базу відключали від електроенергії, повітряний простір над нею було закрито. Як будуть складатися і без того непрості відносини?

- Ердоган дуже добре грає в політичні ігри. Він прагне стати ключовим гравцем. Як будь-який політик, геополітик, в цьому складному світі, коли керований хаос вже вийшов з-під контролю, як керівник 80-ти мільйонної держави, він повинен жорстко і безкомпромісно захищати її інтереси. Грати, торгуватися, десь шантажувати. Це природно. Він не об'єкт, а суб'єкт цієї глобальної гри, він не на других ролях.

Що стосується бази Інджерлік і відносин з НАТО - Ердоган також грає. НАТО потерпить.

- У зв'язку з путчем російські ЗМІ заговорили про можливість поліпшення відносин між Росією і Туреччиною. Спочатку в Москві заявили про готовність надати Ердогану притулок, пізніше з'явилося повідомлення, що в спробі перевороту в Туреччині брав участь пілот, який в минулому році збив російський Су-24. Він нібито належав до «паралельної структури» збройних сил Туреччини, яка і здійснила спробу перевороту і відповідальна за погіршення відносин з Росією. Як, на вашу думку, недавні події можуть вплинути на турецько-російські відносини? Чи можливий варіант того, що події путчу використовуватимуть в якості пом'якшуючих факторів для усунення розбіжностей?

- Росія для Туреччини - ключовий партнер. Не варто забувати, що чверть населення Росії - це тюркські народи і народності, які близькі Туреччині. Звичайно, не враховувати тюркський, ісламський чинник не можна. Росія - спадкоємиця імперії, яка має початок ще з часів гунів, Чингісхана, і Золотої орди. До 15-го століття в Росії своєї регулярної армії взагалі не було, функції армії, митниці, охорони кордонів виконувало ординське татарське військо (у руських князів були дружини). Москва до 17-го століття говорила наполовину татарською мовою і діловодство також велося татарською. Згадайте багато відомих прізвища: Юсупов, Шереметьєв, Кутузов, Карамзін, Державін, Бунін, Булгаков, Тімірязєв і т.д. - вихідці з татарських родовитих дворянських сімей, які будували ту саму Російську Імперію. Волзькі татари, Садрі Максуді, Юсуф Акчура, Заки Валід, були радниками Ататюрка і будували сучасну Турецьку Республіку. Тому зв'язок між країнами дуже міцний.

І в цьому питанні присутній елемент гри. Фактично відновити відносини Росії і Туреччини можна одним зняттям санкцій. В кінці минулого тижня, відновила роботу міжурядова комісія з торговельно-економічного співробітництва та інвестицій. Після того, як нормалізуються відносини з Росією, звичайно, довіряти вже один одному, як раніше, ніхто не буде. Серйозний турецький бізнес був присутній і є в Росії нині. Але в політиці взагалі питання довіри дуже відносне. Ми бачимо, що навіть міжнародне право не існує в тому класичному вигляді, в якому ми його уявляємо. Право - це відсутність права, все в динаміці, видозмінюється або просто ігнорується і порушується. Ердоган же грає велику шахову партію. У ній сплелися і особисті амбіції, і інтереси країни, згуртування народу, повернення до національної ідеї.

- Яким чином можуть вплинути події в Туреччині на україно-турецькі відносини? Чи збережуть наші країни дружні стосунки?

- Коли зіпсувалися турецько-російські відносини, в Україні було багато оптимізму на рахунок нового поштовху, ренесансу між Україною і Туреччиною. Ні вибуху, ні сплеску, ні поштовху немає. У нас стабільно дружні відносини. Є налагоджені зв'язки, бізнесмени середньої ланки ведуть торгівлю. У Туреччині щодо України немає серйозної стратегічної доктрини, хоча повинна була б бути, оскільки Україна, подобається це комусь чи ні, є частиною тюркського світу. До 18-го століття Україна була частиною Османської імперії. В етногенезі сучасного українця глибокі тюркські корені. Але Україна, традиційно, недооцінює тюркський фактор.

Після розвалу СРСР Україна і Туреччина дуже швидко налагодили відносини, українська економіка після розвалу фактично починалася з торгівлі з Туреччиною. Багато відомих українських бізнесмени і політики заробили перший капітал на торгівлі з цією країною, на тій, раніше популярній «бавул тіджарет», човниковій торгівлі. Ці відносини вийшли на рівень вище, але, на жаль, в Україні так і не з'явилося серйозної стратегії по відношенню до Туреччини. Ніяких прорахунків на роки, стратегії розвитку немає. В Україну через низку причин, у тому числі бюрократію і корупцію, серйозний турецький бізнес ще не дійшов, тільки кілька великих компаній, в основному сфері будівництва.

- Як ситуація в Туреччині і її розвиток може позначитися на долі Криму? Чи не загрожує вона, наприклад, активізацією старих і організацією нових каналів піратської торгівлі Туреччини з Кримом? Чи можливо посилення впливу Туреччини на ісламістів в Україні?

- Упевнений, що торги по Криму між Росією і Туреччиною вже йдуть. А ось події цього невдалого перевороту, думаю, ніякого впливу не матимуть. На кримських татарах в Криму це також ніяк не відобразиться. Та й на кримських татар, що живуть в самій Туреччині, оскільки вони завжди були лояльні до Ердогана, користуючись широкою культурною автономією. Турки, які живуть в Криму, залишилися і також працюють, як і раніше. Це бізнес середнього рівня. Існують і нелегальні канали. Неодноразово Україна направляла ноти протесту про те, що турецькі літаки прилітають до Криму, заходять судна й пороми. Але ситуація не особливо змінилася. Та й там немає значних оборотів.

Турки однозначно раніше, до анексії, розраховували впливати на Крим. Коли мова йшла про вступ України в НАТО, в Туреччині навіть розглядали можливість розміщення військових кораблів і контингенту, як члена НАТО, але все було переграно.

Що стосується впливу на ісламістів, які перебували раніше в Криму, мусульманські громади, рухи, в першу чергу ті, діяльність яких заборонена в Росії, які нібито перебазувалися на територію України, я б не став називати їх радикальними ісламістами.

Ольга Будник