Мали добрі наміри, а прийшли до зловживань і маніпуляцій
Кілька слів про блото-булінг і про те, чому не всі скандали однаково однозначні
Блоти - це пластинки з нанесеним на них гелем, які рутинно використовуються у молекулярній біології для характеризації білків. Білки на пластинці "розганяються" електрофорезом по окремим "доріжкам", які відповідають різним умовам експерименту, та формують характерні забарвлені смуги. Це один з базових інструментів, без якого не обходиться фактично жодна сучасна біологічна наукова робота.
Всі наукові журнали пристойного рівня вимагають наявності красивих та чистих блотів, на яких смуги чисті, охайні та не перекриваються, доріжки рівні, нема фонового сміття, тощо.
У реальному житті такі ідеальні блоти з підручника виходять далеко не завжди. Як правило, вони виглядають досить непрезентабельно, тому для рисунків у статті їх фотографії завжди редагують - відбілюють фон, прибирають сміття, відрізають неінформативні частини.
Проблема в тому, що у процесі такого редагування часто-густо відбувається або пряма фальсифікація (домальовування потрібних смуг чи видалення зайвих), або ненавмисне спотворення даних (підчистили "хвостики", які насправді були значущою додатковою смугою). Для уникнення такого деякі журнали вимагають "сирі" необроблені фото гелів, але вони не завжди фізично є у наявності.
Але проблеми трапляються й без всякого умислу. Сучасні роботи з біології високого рівня робляться великими колективами з десятків авторів. Дані для них накопичують місяцями у кількох лабораторіях на різних континентах, а за обробку та підготовку результатів відповідальні десятки лаборантів та технішенів. Всі ці люди з найкращих міркувань намагаються зробити "красиво". Однин з найрозповсюдженіших варіантів - це скопіювати "красиву" смугу з одного блоту та замінити нею криву на іншому. Підкреслю, що детально проконтролювати весь процес підготовки зображень сотень гелів невзмозі жоден з авторів роботи, тому така самодіяльність трапляється постійно.
В результаті, якщо взяти практично будь-яку велику роботу і почати з лупою вивчати всі блоти в тексті та десятках сторінок додаткових матеріалах, то практично гарантовано знайдеться бодай один "підозрілий" блот з ознаками редагування.
Цей факт в останні роки почав використовуватися не тільки для виявлення реальних фальсифікацій, а й для булінгу та адміністративного тиску на вчених, особливо на тих, хто чимось невигідний керівництву.
Алгоритм простий:
1) Знаходимо ознаки редагування блотів на сторінці 47 саплементу до статті десятирічної давнини.
2) Розганяємо зраду у соцмережах від імені пригодованого аспіранта-ноунейма, чи когось з нелояльних колишніх колег.
3) Звинувачуємо головного автора у фальсифікації та починаємо адміністративно пресувати до досягнення поставленої мети - псування репутації, звільнення тощо.
Розповсюдженість цього явища останнім часом чітко підкреслює дві проблеми:
1) У великих багатих лабораторіях наукові статті продукуються на конвеєрі, а їх автори не мають повного контролю ані над експериментами, ані над написанням самих статей. Звідки взялася конкретна цятка на конкретному графіку, часто не може пояснити ніхто. Це б'є по загальній довірі до наукових результатів, бо публікуються не стільки самі дані, скільки їх красива інтерпретація.
2) Неможливість повністю проконтролювати весь процес призводить до зловживань в обидва боки: нечесні автори підробляють результати, а інтригани та бюрократи використовують ненавмисні та некритичні огріхи для адміністративного тиску та булінгу.
Що з цим всим робити - поки не дуже зрозуміло, але якщо ви натрапляєте на скандал з "підробленими" блотами, то майте на увазі, що не все так просто і кожен випадок треба аналізувати детально.