Протоскандал протоієрея Чапліна

"Хрестовий похід" найбільш одіозного підручного московського патріарха Кирила був перерваний зняттям його з керівної посади. Та чи надовго?

Відсторонення скандального спікера Російської православної церкви протоієрея Всеволода Чапліна від посади голови Відділу відносин Церкви і суспільства (ВВЦС) і з посади заступника голови Всесвітнього російського народного собору (ВРНС) спочатку здавалося цілком звичною справою. Однак події, що розгорнулися слідом за цим, надали йому цілком детективної інтриги. Причому на найбільш гострих своїх вигинах вона прямо стосується України.

«КЛОУН» З НАДЕПАТАЖЕМ

Зрозуміло, що з таким прізвищем героя тижня всі каламбури на тему його PR-блазенства, комікування й а-ля однофамільця Чарлі давно вже банальні і непристойні. Але з іншого боку, порівняння це настільки очевидне, що його колега Андрій Кураєв не посоромився дати такий опис образу протоієрея Всеволода Чапліна: «Для тих, хто симпатизує Чапліну, він, відповідно, виразник їхноьї позиції, такий собі "декларатор", але для більшості він - клоун».

Дійсно, останніми роками Всеволод Чаплін став, мабуть, найбільш одіозним спікером РПЦ. І це звання отримав цілком заслужено. Висловлювання його давно вже вийшли за рамки пристойності, простої епатажності і були чимось середнім між жорсткою провокацією і тролінгом (останнє слово, до речі, популярне серед православних московських публіцистів та експертів - дивна, правду сказати, термінологія для цього кола).

Тут і виправдання Сталіна, і необхідність православного дрес-коду для російських жінок (щоб не провокували ґвалтівників на зґвалтування), і слова про благотворність можливої великої війни, і закиди на адресу колег за недостатньо послідовне відстоювання своєї позиції в Україні, і знамениті слова про «священну війну в Сирії», критика наукового світобачення, домінуючого в суспільстві. Навіть важко сказати, яке з цих тверджень було найбільш мракобісним і скандальним.

Тому новина про його звільнення (зроблене в такому єзуїтському радянському стилі - коли об'єднуються два відділи з близькими функціями, в результаті чого один з начальників відділів виявляється не потрібен) спочатку була сприйнята, як поступка на адресу лібералів, як вирівнювання ультраконсервативного крену, що позначився останнім часом не тільки у РПЦ, а й у всьому суспільному житті Росії.

Проте все швидко змінилося, коли отець Всеволод почав пачками давати інтерв'ю з гострою критикою непрозорості діловодства РПЦ, відсутності в ній свободи думок, що з'явилася за патріарха Кирила, і передбаченнями його швидкої відставки. Причому, ці розмови були зі ЗМІ виключно ліберальними або близькими до таких: холдинг РБК, телеканал «Дождь», портал «Сноб», Радіо Свобода, газета «Коммерсантъ».

І ось це все разом змішало картину, породивши хвилю коментів, версій прогнозів у широкому діапазоні - від психопатії до конспірології.

АВТОР «РОСІЙСЬКИХ ХРЕСТОНОСЦІВ»

По шкоді всі мудрі. Й одразу після звільнення у безлічі коментарів дуже логічно і переконливо пояснювалося, чому протоієрея Чапліна не можна було не звільнити. Але ще за чотири тижні до відставки в добірці порталу Meduza.io, що розповідає, «хто є ху» у верхах РПЦ, есе про батька Всеволода закінчувалася так: «Судячи з того, що Чаплін продовжує скандально висловлюватися з будь-якого приводу, патріарх ним задоволений. Можна припустити, що Чаплін, не займаючи найвищу посаду, озвучує те, що патріарх не може собі дозволити в силу статусу. Можливо, тому ж Чапліна досі не зробили єпископом».

Тобто здивування викликало лише те, що він досі не єпископ, а не те, що він на такій посаді дозволяє собі такі висловлювання. Та й люди, які спілкувалися з отцем Всеволодом незадовго до гучної новини, говорили, що він випромінював спокій і впевненість у собі.

І ще у четвер, буквально за кілька годин до відставки, в ефірі «Російської служби новин» Чаплін вимагав: «Треба закінчувати це злодійство. Дуже просто: якщо дізнаєшся, що краде чиновник або якийсь місцевий бізнес, скажи про це прямо».

Природно, після відставки знайшлися ті, хто надав ключове значення цим словам, що, щонайменше, наївно: Чаплін і раніше говорив щось подібне, але це була тільки підводка до глибокої думки про формування в Росії нової, істинно моральної еліти». Ніби не зрозуміло, що з приватного стукацтва, за відсутності реального поділу влади, нічого путнього не вийде. До того ж зверніть увагу на інструментовку фрази: «чиновник краде або який-небудь місцевий бізнес». «Місцевий бізнес» - читай «дрібний бізнес», «чиновник»,що стоїть поруч з ним, - читай «місцевий чиновник». Тобто при такому підході вищі чиновники, які приватизували державу в союзі з дозволеними олігархами, залишаються осторонь і можуть почувати себе у безпеці.

Куди більш вагомою є версія, що любитель «Макдональдса» Чаплін своїм надмірним консервативним завзяттям почав доставляти занадто багато неприємностей у великій політиці - передусім зовнішній. Чого тільки варті його ефектні, з блиском в очах сказані слова про те, що в Сирії Росія веде «священну боротьбу проти терору». Світова преса перевела це як «священну війну». А для арабів, мусульман «священна війна», оголошена християнами на Близькому Сході - синонім походу хрестоносців. Так в арабській пресі з'явився розхожий штамп про «російських хрестоносців в Сирії». При цьому слід врахувати, що слово «хрестоносець» для мусульманського світу звучить приблизно так само, як для нас «гестапо» чи НКВС (хоча й часу минуло в десять разів більше). Мзс РФ після того довелося довго відмиватися від таких слів, але вони і зараз ще не забуті.

Цю помилку, неакуратність цього висловлювання батько Всеволод усвідомив. А ось в іншому спірному питанні, в якому він все більше розходиться з відомством Сергія Лаврова, протоієрей Чаплін продовжує сперечатися і з позицією патріарха Кирила, куди більш акуратною.

Це українське питання. Тому на ньому потрібно зупинитися детальніше.

ЯСТРУБ І ГОЛУБ РПЦ

Постфактум Чаплін оголосив ставлення до України одним з головних пунктів розбіжностей з патріархом Кирилом. Він вважав, що потрібно звертати більшу увагу на тих громадян України, які вважали і вважають себе росіянами, які орієнтовані на Росію». Чому? Тому, що, на думку Чапліна, «вийшло так, що вони опинилися фактично викресленими з суспільної життя, з інформаційного простору України».

І як же допомогти? «Я вважаю, - пояснює отець Всеволод, - що цим людям треба було допомагати не тільки гуманітарною допомогою, а й серйозним відстоюванням їхньої позиції в українському суспільстві, і в державі. У нас був шанс добитися того, щоб цих людей не викреслювали із суспільного життя. На жаль, ми дуже злякалися переможної сторони».

Анексія Криму, заклик політтуристів «Російської весни» і введення російських «відпускників» на Донбас - це називається «дуже злякалися»? Їй богу, мозок відмовляється розуміти, що тут сказано. Але може, мозку далі стане ясніше?

«Зрозуміло, що значна кількість людей могла постраждати фізично, якщо б ми більш сильно, що називається, «вписалися» за проросійські сили на Україні, але навіть цією ціною можна і потрібно було відстояти голос тих, хто опинився під жорстким силовим пресингом і був у підсумку повністю позбавлений права голосу у своїй власній країні».

Чи я щось недочув?! «Могла постраждати»? А тисячі вбитих зараз на Донбасі, сотні тисяч стали біженцями, це як? Це називається «не вписалися»? Але слухаємо, ще намагаючись розібрати смислові ієрогліфи Всеволода Чапліна.

«Я не закликаю до кривавого конфлікту, але є маса способів, і завжди була маса способів домогтися того, щоб голос цих людей не був викреслений, в тому числі, можливо, і церква могла б у цій країні зайняти більш активну позицію - просто відмовити в довірі владі, якщо ця влада відсуває репресіями ті чи інші групи людей».

Ось тут, здається, щось прояснюється. Всеволод Чаплін вважає, що УПЦ МП як структурний підрозділ РПЦ могла і повинна була зайняти в Україні «більш активну позицію - просто відмовити в довірі влади». Тобто той акуратний заклик патріарха Кирила не чинити опір «ввічливим» окупаційним військам, якщо такі прийдуть, як в Криму, - це занадто мало і нерішуче.

І ось тут вже виходить дуже цікава комбінація. Нібито жорстко критикуючи Кирила, Чаплін насправді звеличує його. Чим жорсткішим  «новоросійським» яструбом виставляє себе протоієрей, тим білішим і пухнастішим голубом миру («руського миру» - для України) здається патріарх.

З цим же пов'язаний і другий важливий вузол протиріч. 2 лютого наступного року відбудеться Архієрейський собор Руської православної церкви. Очікується, що на нього прибудуть близько 100 єпископів з України - від УПЦ МП. І далеко не всі з них згодні із вкрай агресивними висловлюваннями Чапліна (багато хто і з Кирилом не зовсім згоден). А це загрожувало великим скандалом, який міг потрясти підвалини всієї РПЦ. Тим більше, що за регламентом Собору Чаплін повинен був звітувати про діяльність свого відділу взаємодії з суспільством. Тепер же, після відставки, в цьому вже немає необхідності. Замість нього промову тепер триматиме начальник нового об'єднаного інформ-PR-відділу Володимир Легойда. А він людина куди більш дипломатична. В тому числі, і в прямому сенсі слова - випускник МДІМВ.

Цікаво, що у цій ситуації зіграв на випередження «ліберальний» протодиякон Андрій Кураєв, який надзвичайно різко відреагував на чергове яструбине висловлювання Чапліна про право Росії практично будь-яку превентивну агресію. Він відкрито звернувся до 350 єпископів Собору РПЦ (у тому числі, і до ста українських): «Ви це терпітимете? Якщо так, то це буде означати, вибачте, ср...ний фінал всього православ'я як морально-повчаючої традиції. Тобто, ритуальна конторка залишиться, а от право на якусь моральну висоту, на учительство тим самим Російська церква радикально втрачає».

(По ходу справи цікаво зрозуміти, навіщо він це зробив? Схоже, саме для того, щоб посприяти відставці Чапліна і тим самим позбавити від незручної ситуації українських єпископів на чолі з митрополитом Онуфрієм, якого Кураєв шанує настільки, що пропонував дати йому Нобелівську премію миру - зокрема за пам'ятне «невставання в Раді», коли там поминають героїв - захисників України. Це я до того, щоб ми пам'ятали: ліберальні погляди Кураєва та інших священнослужителів РПЦ мають слабку кореляцію з відстоюванням суверенітету України).

КАЗУС «ПРАВОГО СЕКТОРУ»

Але якщо повернутися до Чапліна і його поглядів, то виявиться ще одна, досі малопомічена особливість. Це його висловлювання з приводу «Правого сектору». Щоб зрозуміти й повною мірою оцінити їх незвичайність, потрібно представляти ступінь демонізації цієї організації в Росії. Зусиллями дворічної пропаганди «правосеки» тут отримали силу і могутність ситхів і джедаїв разом узятих. При одній згадці про потрібно, як і у випадку з ІДІЛ, вимовляти очисну формулу «організація, заборонена в Росії».

На запитання інтерв'юера Антона Красовського (а це журналіст, який відкрито зізнався, що він гей - знання цього буде далі важливе для розуміння контексту) «З ким Бог в Україні, з росіянами або українцями?» (вкрай некоректна постановка питання, але залишимо її на совісті Красовського) Чаплін відповідає: «Він з тими людьми, які відстоюють можливість жити по-християнськи». І далі дає таку розшифровку: «Це різні люди. Такі люди є і в «Правому секторі», іна Донбасі, і в Києві. Це люди, які не підуть на здачу країни під ЄС».

Але це ще не всі добрі слова, сказані батьком Всеволодом про «Правий сектор». Далі він взагалі ставить його на один щабель з такими улюбленими їм сепаратистами: «Панове з «Правого сектору» та панове з Донбасу, зберіться разом і випередіть Росію в тому, щоб прописати в конституції України, що це християнська країна, що життя захищається з моменту зачаття, що одностатевий шлюб - на жаль, це не шлюб, а щось інше, що економічна політика ведеться незалежно від МВФ і Світового банку... Так от, якщо панове з «Правого сектору» та панове з Донбасу разом зроблять так, я перший скажу: «Україна обігнала Росію на правильному шляху». Але повірте мені, щойно подібного роду ідеї будуть запропоновані в Раді, західні посольства тут же скажуть: «Ні, цього не треба».

Дуже цікаво! Схоже, розгін гей-маршів у Києві справили незабутнє враження на Чапліна. І він пропонує влаштувати справжнє соцзмагання у протидії «Гейропі», ЄС і МВФ. Тобто, чисто теоретично Чаплін вірить у можливість відновлення старого союзу східнослов'янських консерваторів, правих-лівих радикалів на кшталт давніх перешіптувань Корчинського й Лимонова.

І хоча за цією заявою навряд чи стоїть щось конкретне, але саме по собі, на майбутнє, воно звучить симптоматично і тривожно.

ЧИМ СЕРЦЕ ЗАСПОКОЇТЬСЯ

Так яке ж майбутнє, політичне, священиче, Всеволода Чапліна? Треба одразу нагадати, що і після цієї відставки у нього досить посад і обов'язків, аби регулярно залишатися в інформаційному полі. Він - настоятель великого московського храму Святителя Миколая На Трьох Горах, який до останнього часу відвідували багато сильних світу цього. Він також залишається членом Громадської палати Росії.

Тому багато хто не вірить у щирість викривального пафосу протоієрея Чапліна, так само як не вірять і в обрженість патріарха у відповідь, що пояснює «психологічним зривом» «зрада» давнього соратника (вони знайомі з 1986 року, з перебудовних часів обидва тривалий час вважалися лібералами). Кажуть, що Всеволод Чаплін очолить опозицію верхівці РПЦ справа. І в умовах прийдешнього загострення економічної кризи наявність такого «центру сили» буде дуже корисною - на випадок якщо верхівка РПЦ, прикрашена золотом, діамантами і «мерсами», втратить популярність у зубожілих мас. Хоч це і пахне конспірологією, але варіант цілком реальний. І, по суті, дуже схожий на кремлівський проект - ЗНФ, Загальноросійський народний фронт, що доповнює і типу критикує «Єдину Росію».

Правда, давні і принципові російські консерватори-фундаменталісти вважають нинішню поведінку Чапліна, який так жваво розмовляє з ліберальними ЗМІ, зрадою і кажуть, що він завжди в душі був «хіпарем» і лібералом. Насправді, і такі відгуки можуть бути на користь отцю Всеволоду. Тому що проповідувати фундаменталізм і для лібералів, бути в чомусь своїм для всіх - в цьому, погодьтеся, теж є своя привабливість. Адже і в іншій сфері подібне проповідування вже багато років вдається, скажімо, Глібу Павловському. Він же не перший рік нав'язує свою порядку денного і свою картину світу ліберальних ЗМІ.

Але є й прямо протилежна точка зору. Що немає за Чапліним ніяких проектів, і нічого йому не світить. Просто він зарвався, занадто високо оцінюючи внесок власної персони в долі світобудови. І майбутнє у нього буде приблизно таким, як у всіх подібних персонажів - Кержакова, Якуніна. Існування не голодне, а цілком навіть сите, але більш-менш безвісне, «герой вчорашнього дня».

Однак щось підказує, що потужний поїдач гамбургерів так просто не здасться. І ми ще почуємо його характерний грубуватий голос. От тільки що він говоритиме - це залишається інтригою. Адже Всеволоду Чапліну не вперше міняти свої погляди.

Олег Кудрін, Москва