«Солодка праця»: Скільки можна заробити на збиранні черешні

Кореспондентка Укрінформу на один день влаштувалася на підприємство, яке спеціалізується на вирощуванні ягоди

Запорізька область відома не тільки Дніпрогесом, потужною атомною станцією, островом Хортиця і найдовшим проспектом у Європі. Регіон називають ще черешневою столицею України. Мелітопольська черешня давно стала брендом, який знають далеко за межами нашої країни. Втім цьогоріч Мелітополю не дуже пощастило з ягодою – заморозки і проливні дощі "переполовинили" урожай і наситили черешню надмірною кількістю вологи. А ось у сусідньому районі – Оріхівському ситуація, можна сказати, дзеркальна. На території Преображенської ОТГ є ТОВ "Аврора", яка вже два десятиліття займається вирощуванням черешні. Кажуть, тут цього року з урожаєм пощастило.

Ми пішли на черешневий експеримент, щоб дізнатися, чи є попит на підробіток, чи важка це праця – збирати ягоду, і головне – скільки можна на цьому заробити.

ЧЕРЕШНЯ З ХВОСТИКОМ

“Нам потрібні люди, які хочуть працювати. Це повинні бути відповідальні люди, бо урожай є, і ми маємо розуміти, що робітники прийшли не на день-два, а будуть з нами до кінця збору черешні", – каже завідувачка з виробництва ТОВ "Аврора" Валентина Герман.

Вона тут же уточнила, що з усіма працівниками укладається трудовий договір. Через часту зміну погоди, робочий день – "плаваючий".

“Зазвичай починаємо працювати з 6 ранку і до 14:00. Ми привозимо людей в сади автобусами. Зараз дуже спекотно, після 12:00 неможливо працювати, тому довелося змістити початок робочого дня на півгодини-годину – виходимо з 5:00", – пояснює Валентина.

Враховуючи те, що я – експериментальний працівник і приїхала до Широкого із Запоріжжя (близько години їзди автомобілем), мені дозволили почати роботу о 9:00.

Приїжджаємо в сади, де нас (мене і фотокора) зустрічає бригадир – Таїсія Іванівна. Свого часу вона не один десяток років відпрацювала на Мелітопольській дослідній станції садівництва і знає про черешні, напевно, все. Вона вручає мені відро, гачок (щоб зручно було повісити на дерево) і йде вибирати дерево.

Поки ми ходимо черешневими рядами, Таїсія Іванівна пояснює, що кожного дня веде своєрідний щоденник: записує – зі скількох дерев і в якому ряду зібрали черешню.

“Це потрібно для того, щоб розуміти – скільки ягоди ще треба зібрати. Я дуже часто обходжу ряди і дивлюся, чи не пропустили дерево зі стиглими ягодами", – пояснює вона.

Тим часом ми підійшли до "потрібного" дерева, яке на кілька годин закріпили за мною. Бригадир дістала спеціальну лінійку з кружечками різної величини і показала, якого розміру ягоди мені треба зривати. Сорт черешні називається "Донецька красуня".

“Це калібрування. Повинні бути ягоди 26-28 мм. Дрібних не треба. Обов'язково потрібно обривати ягоди з хвостиками, сам плід чіпати руками не треба – тільки за хвостик", – показала бригадир.

Деякий час вона спостерігала, чи правильну черешню я зриваю, а потім пішла контролювати інших робітників.

Відро (в ньому приблизно 5-5,5 кг) я зібрала за півгодини. Оскільки це були перші півгодини мого робочого дня, результат непоганий. За годину можна збирати близько трьох відер.

З повним відром черешні вирушила до бригадира. На точці прийому стоять ящики, в які всі робочі висипають свій урожай. Всі ящики підписуються, щоб зручно було потім порахувати, хто скільки зібрав.

А тепер найголовніше: за кілограм зібраної черешні (важливо, щоб вона була без браку) дають 4 гривні. Особисто у мене за годину виходило зібрати близько 15 кг, тобто за шість годин – майже 100 кг (трохи менше як 400 грн).

“Оплата йде за кілограм: скільки людина зібрала за день – стільки й заробила. У середньому збирають 20 пятикілограмових ящиків, тобто 100 кг", – каже Валентина.

РУЧНА РОБОТА

За словами агронома Євгенії Никитюк, особливість "аврорівської" черешні у тому, що її вирощують без поливу.

Зірвану черешню сортують за кольором і калібром у ящики. Якщо в Європі калібрування – автоматичний процес, то в Україні це роблять вручну. Сортувальна машина коштує 1 млн євро. Українським виробникам поки що вона не по кишені.

“Доводиться вручну калібрувати. Узбекистан зараз теж так робить: вони викладають ягоду так, щоб хвостики були під кутом 45 градусів, кожен ряд черешні перекладають папером. Це пекельна праця. Але у них дуже дешева робоча сила. У нас не настільки знецінена людська праця", – пояснює директор ТОВ "Аврора" Сергій Герман.

Відсортовану в коробки черешню поміщають у холодильник, де підтримується температура +3 градуси.

ІТАЛІЙСЬКІ ЗАМОРОЗКИ ЗІГРАЛИ НА РУКУ УКРАЇНЦЯМ

Поки ми вимірювали калібр ягоди, приїхали покупці. Один – з України, він уже домовився про закупівлю і приїхав, щоб переглянути товар і відвантажити. Другий – з Польщі, він був готовий забрати всю партію черешні, але ранні сорти вже продано, а пізні будуть через тиждень.

“Ми готові купувати. Ми були тут місяць тому і взяли три зразки ягоди, які здали на аналіз. Приїхали, щоб купити. Але нам сказали, що ранні сорти вже закінчилися", – каже підприємець із Польщі, пан Яцик.

Як виявилося, ранні сорти черешні особливим попитом у експортерів ніколи не користувалися, а тому більшість фермерських господарств роблять ставку на пізні сорти, плюс до всього вони дорожчі.

Але цьогоріч ситуація нетипова.

“Італія – основний постачальник черешні в Європі, втратила урожай. Увесь травень у них була температура +10 градусів. Черешня потріскалася, покрилася гниллю – і дуже низької якості. Саме тому до нашої ягоди почали виявляти інтерес. Минулого року ми віддавали її майже задарма. У нас не було грошей, щоб заплатити людям за збір урожаю і попиту на неї не було. Ринок був завалений імпортним товаром, у той час як наш гнив. Цього року, слава Богу, ситуація краща", – говорить Сергій Герман.

Черешня – дуже примхлива ягода, щоб урятувати її від вимерзання, потрібно вчасно "захистити" квітку, з якої потім буде плід.

“Як тільки вдарили заморозки, ми виходимо на порятунок ягоди. Робимо все, щоб клітина квітки не тріснула. Інакше – квітка буде, а от плодів на дереві – ні. Якщо врожай вчасно не обробити, його можна втратити. Кожен сорт – це свої нюанси. Приміром, для того, щоб виростити якісну "Регіну", нам доводиться створювати так званий штучний туман на період цвітіння", – пояснює агроном Євгенія Никитюк.

СВОЯ ЯГОДА СМАЧНІША, АЛЕ ЗАРОБІТКИ ЗА КОРДОНОМ ВИЩІ

За рік Україна споживає 15 000 тонн черешні, а виробляє – 25 000 тонн. Якщо ягода буде неякісною, то на експорт вона не піде, а на внутрішньому ринку буде незатребувана.

"Донецька красуня", вирощена в Оріхівському районі, поїде в Польщу, Німеччину, Білорусь і навіть у Дубай.

“Немає аналогів цій черешні. Я пробував сербську ягоду, вона за калібром така ж, але програє за смаковими якостями, італійська – щільна, але не така цукриста. Ця черешня екологічно чиста", – пояснює оптовий покупець Роман.

Крім того, приваблює покупців і ціна. Українці можуть конкурувати з європейськими країнами, зокрема й завдяки невисоким зарплатам. Наприклад, у Франції за збір черешні платять 1-2 євро за кілограм (у нас, нагадаю, 4 грн).

Однак саме через ті ж невисокі зарплати українці їдуть на заробітки за кордон, тим часом вдома, в Україні, збирати садовину особливо й нікому. У селах залишилися в основному пенсіонери.

Ольга Звонарьова, Запоріжжя – Оріхів
Фото Дмитра Смольєнка