Спецслужба в нашому мінливому світі потребує постійної адаптації до конкретних умов нашого буття
Підступаємося ближче до реформи СБУ, а вона дійсно потрібна
Недавно відзначалась 29 річниця створення СБУ, тобто прийняття першого і поки що єдиного Закону про СБУ. Над цим Законом працював не тільки я з невеликою групою професіоналів, – активно працювала створена в 1991 році Верховною Радою спеціальна парламентська комісія, практично ця комісія розпочала роботу над Законом, долучались провідні юристи, іноземні спеціалісти.
Мені тоді особисто, як голові СБУ, доводилось зустрічатися з керівниками американських ФБР і ЦРУ(тоді розвідка буда в складі СБУ), британських Мі5 (контррозвідка) і Мі6 (розвідка), німецьких BND (розвідка) і BVS (контррозвідка), спецслужб Франції й Швейцарії, встановлювати офіційні стосунки з Інтерполом... Вони надали нам суттєву допомогу в розробці цього Закону, за що ми їм щиро вдячні.
Мені дехто із наших зарубіжних партнерів тоді говорили, що вони сумнівалися, що наша Верховна Рада, в якій ще була фракція комуністів, прийме такий європейський і новаторський для зовсім молодої держави закон, яка тільки півроку тому вирвалась із тоталітарної імперії й була багато в чому від неї ще залежною. Адже в цьому Законі закладені європейські демократичні принципи створення, функціонування і контролю за діяльністю головної спецслужби держави.
Я знайшов в архівах Верховної Ради цей Закон у першій редакції 25 лютого 1992 року.
Без жодної правки чи доповнення в той буремний трансформаційний час цей Закон діяв 8 років, тобто до 2000 року, коли було вперше внесено всього одне доповнення. Хто цікавиться, може відкрити закон у першій редакції й порівняти його з нинішньою редакцією і побачити його зміни.
На жаль, мінливі політичні вітри політичного керівництва України за останні 29 років інколи призводила до змін і доповнень до Закону несистемного характеру.
Для мене важливо те, що за 29 років, навіть під час політичних вібрацій, ніхто не ризикнув змінити мої особисті доповнення до статей 5 і 35 принципового характеру. Під час мого виступу у Верховній Раді ці доповнення з’являються на екрані.
Хтось недавно із наших реформаторів СБУ сказав, що Закон 1992 року не був реформаторський. У його нинішній редакції й на 30-му році української незалежності та із 43-ма змінами і доповненнями – декому таке може здатися.
Я коли в останній день до подання проєкту до Верховної Ради дописав у 35 статтю доповнення про те, що працівники СБУ повинні відмовитись виконувати будь які вказівки і будь кого (тобто навіть і президента), якщо вони суперечать чинному законодавству, мій близький товариш заключив парі, що це доповнення ніколи не пройде. В крайньому разі він допускав формулу «співробітник СБУ МОЖЕ відмовитись виконувати» . Тобто він не допускав імперативну формулу «ПОВИНЕН відмовитись». Я пояснював, що при формулі «ПОВИНЕН» співробітник має розуміти, що він також буде нести відповідальність за виконання незаконної вказівки. А при формулі «МОЖЕ» його відповідальність значно зменшується.
Хоч я пішов із СБУ ще в 1994 році, але я завжди тримав у полі зору її діяльність. Я бачив діяльність СБУ і як народний депутат двох скликань, і як прем’єр-міністр, і як секретар РНБО, і як міністр оборони, і як людина, яка не має ніякого відношення до влади останніх 17 років. Маю багато роздумів про наші спецслужби, які викладу у своїй книзі.
А сьогодні розпочинаємо розмову про сьогоднішню реформу СБУ. Те, що ця спецслужба в нашому мінливому світі потребує постійної адаптації до конкретних умов нашого буття, – це аксіома. Реформа СБУ дійсно потрібна. Але реформа, яка має суттєво посилити й адаптувати її до сучасних умов регіональної і глобальної безпеки, постійної модернізації підривних технологій проти України. Для СБУ в найближчі роки ситуація буде суттєво ускладнюватись.
Євген Марчук
FB