Молдова втретє перемагає Росію в електоральній «війні»

Молдова втретє перемагає Росію в електоральній «війні»

Голова Єврокомісії Урсула фон дер Ляйен після оголошення офіційних результатів виборів у парламент Молдови заявила: «Ви знову це зробили. Жодні спроби посіяти страх або розбрат не зламають вашої рішучості. Ви чітко визначили свій вибір: Європа. Демократія. Свобода. Наші двері відкриті. І ми будемо поруч із вами на кожному кроці шляху».

Головне слово в цьому привітанні – «знову». Адже Росія з моменту ще першої перемоги (у 2020 році) чинної президентки Молдови Маї Санду не полишає спроб повернути цю країну у свою орбіту, якою вона була з часів її попередніх керівників, Володимира Вороніна та Ігоря Додона.

Нинішні вибори в Молдові Москва вважала ледь не головними. Бо за допомогою проросійських партій, які б мали скласти більшість у парламенті, вона створила б «власний» уряд, який би ускладнив / унеможливив подальший шлях цієї країни до Євросоюзу.

Як Москва билася за російську Молдову

Остання спроба щодо повернення Молдови в «рідну гавань», нагадаємо, датована жовтнем минулого року, коли в країні паралельно з президентськими виборами відбувався референдум щодо вступу Молдови до ЄС.  Після тодішнього програшу у Кремлі спробували  зробити гарну міну, попри погану електоральну гру. Пєсков назвав «важко зрозумілими» темпи приросту голосів на референдумі. За його словами, «показники та динаміка їхніх змін викликають дуже багато запитань». Насправді, досить дивно чути такі закиди з Росії, де слово «вибори» давно стало анахронізмом, а слово «референдум» дискредитоване фейковими голосуваннями на  ТОТ України. 

Уже тоді Санду назвала російські потуги вплинути на підсумки референдуму «шахрайством безпрецедентного масштабу». Тоді, за її словами, йшлося про злочинні угруповання та іноземні сили, які «атакували Молдову десятками мільйонів євро, брехнею і пропагандою».

Microsoft відстежила багатосторонню російську кампанію, яка здійснювала злами та витоки урядових документів, DDoS-атаки на урядові сайти Молдови, а також потік дезінформації, включно з фальшивими новинами, штучно створеними зображеннями й відео, посиленими ботами і неавтентичними акаунтами.

Загалом тодішня російська кампанія була зосереджена на поширенні страху, що голосування на користь вступу до ЄС буцімто спричинить у Молдові війну, як це сталося в Україні (ця цинічна технологія вже була використана у «Грузинській мрії»). Також пропаганда запевняла, що євроінтеграція зруйнує сім’ї, «дозволивши Брюсселю промивати мізки дітям, щоб вони стали геями або трансгендерами».

У битву за Молдову була кинута навіть «важка артилерія» у вигляді офіційного представника МЗС РФ Марії Захарової, яка запевняла, що «жителі Молдови стануть рабами та обслугою НАТО, якщо проголосують за вступ до ЄС». Москва тоді створила мережу «у стилі мафії» для поширення готівки напередодні референдуму, повідомили виданню Politico високопоставлені чиновники з Кишинева. «Молдова зіткнулася з таким феноменом підкупу виборців у поєднанні з гібридною війною і дезінформацією, якого наша країна ще не бачила», – заявив начальник поліції Молдови Віорел Чернеуцану. За його словами, тоді на банківські рахунки понад 130 000 громадян Молдови надійшло понад 15 млн доларів із РФ. Кошти, призначені для підкупу виборців, допомагав відмивати Ілан Шор (засновник нині забороненої в Молдові проросійської партії «Шор»).

Крім того, спецслужби РФ наповнили  політичний ландшафт Молдови партіями-клонами та кандидатами: від проросійських до фальшивих проєвропейських. Але все було марно. Тоді до першої поразки  Кремля у вигляді перемоги Санду додалася і референдумна. У преамбулі Конституції країни тепер зафіксовано, що «європейська інтеграція є стратегічною метою Республіки Молдова».

Тодішню поразку в Москві пояснювали не тільки «фальсифікацією», а й тим, що «режим у Кишиневі» здобув перемогу завдяки закордонним голосам. Цікаво, що цього разу тенденція збереглася, але нині перемогти їй вдалося і серед внутрішніх виборців. Тобто Росія вже програла не тільки ззовні, а й усередині Молдови.

Ставка на червоні зірки не зіграла

Москва до останнього не хотіла визнавати своєї, вже третьої поспіль, поразки в Молдові. На федеральних телеканалах уперто казали про результати якихось екзит-полів (яких офіційно не було). Ще до появи перших результатів у неділю ввечері Дмитро Кисельов у програмі «Вести недели» на каналі «Россия 1» запевняв: «У Санду немає жодних легальних способів зберегти більшість у парламенті… Ставки високі, адже для Європи Молдова сьогодні — потенційно нова анти-Росія замість відіграної України». Зрештою, Кисельов і компанія так у це повірили, що навіть у ніч підрахунку голосів усю ніч  заповзято казали про результати голосування, як про «перемогу опозиційних партій».

Але вже зранку 29 вересня, коли справжніх результатів не можна було сховати, росЗМІ почали подавати новини про нову поразку Кремля як «опозиційні сили не дали урядущій партії отримати більшість», «всередині країни опозиція перемогла». Нічого з цього, звісно, не є правдою.

Саме тому вже в перший половині 29 вересня тема Молдови фактично зникла з інформаційної російської мапи. Деякі «політологи» ще трохи побубоніли про «низьку явку молдовських виборців  у Росії, які б могли дати відсіч європейським молдованам», і на цьому все.

На внутрішньополітичному треку російську поразку в Молдові вже називають першою поразкою Кирієнка (який тепер замість відставленого Козака в адміністрації Путіна опікується пострадянським простором). Аналізуючи програш на виборах, а також видачу Кишиневу Володимира Плахотнюка (відомий олігарх, фактичний «господар» Молдови в попередні роки. Ред.), у Москві називають «очевидні причини: хаотичні сценарії, дивна відмова враховувати реалії боротьби з російським втручанням; повна відмова від роботи з діаспорою у РФ; ставка на «тих самих осіб» і звичну символіку на кшталт червоних зірок. Усе це закономірно знизило результат проросійських партій.

Водночас, ще із президентських виборів було зрозуміло, що Санду –  сильний і вольовий адміністратор, готова до принципових рішень, яка максимально використовує функціонал держави. На боці Санду – сформована впевненість у допомозі Європи – там є гроші і гарантії. На боці Додона і компанії – не надто хороші спогади про зимовий газовий блекаут і незрозуміла відповідь на питання, а що нам Росія на тлі проблем України та Одеси. Та спроба Кремля щоразу робити ставки на запеклих корупціонерів – симпатій не викликає.

Поява Сергія Кирієнка як куратора пострадянського простору з великою імовірністю призведе до посилення напряму роботи з діаспорами в Росії. Досвід Молдови показав, наскільки ця тема є критичною: в Італії проживає близько 300 тисяч молдовських виборців, у Румунії – 150 тисяч. Усі вони були активно мобілізовані й мотивовані брати участь у виборах. У Росії ж, де перебуває від 120 до 200 тисяч громадян Молдови, вдалося залучити лише близько двох тисяч осіб. Із ними фактично не працювали, не робили навіть елементарних кроків для залучення до процесу – хоча бюджети, вочевидь, були освоєні», – підбивають у Росії невтішні підсумки свого чергового невдалого молдовського походу.

Бухарест і Кишинів усе довели Москві

На цьому тлі варто згадати й невдалі для Росії останні вибори в сусідній із Молдовою Румунії, де Келін Джорджеску, на якого робили ставку, був не тільки знятий із виборів, а й звинувачений у справі про спробу повалення державного ладу. А нещодавно в Дубаї на вимогу Бухаресту був заарештований «румунський Пригожин» – Гораціу Потра – лідер найманців, які готували переворот на користь того самого Джорджеску. В обвинувальному висновку, який потрапив до розпорядження Бі-бі-сі, серед іншого є такі пункти: – докладний опис таємних зустрічей і листування між членами ополчення Потра і Джорджеску в критичні дні грудня 2024 року, коли його перемога в першому турі вже була названа підозрілою, а також після рішення Конституційного суду 6 грудня, що скасовує вибори; витяги з його публічних заяв, у яких він «поширював неправдиву інформацію серед широкої громадськості у вигляді тверджень про вступ Румунії у війну між Росією та Україною»; опис активної участі пов'язаних із Росією компаній в онлайн-просуванні Джорджеску тощо.

До речі, про невизнання підсумків виборів у Молдові  і до подальших акцій протесту вже закликав Додон. Саме цей наратив просували у своїх дописах і  різноманітні московські аналітики. Але не так сталося, як гадалося.

Спочатку не спрацював румунський кейс Москви, а тепер і молдовський. Експрем'єр Молдови Йон Стурза за підсумками останніх виборів заявив: «Молдовани, ви написали історію. Ви першими перемогли росіян у новому типі війни».  Справедливості заради зазначимо, що першими, хто переміг росіян на пострадянському просторі у «новій» – електоральній війні (крім країн Балтії), стали українці. Але від цього третя поспіль перемога Молдови над Росією стає не менш значущою. Москва на очах втрачає свій вплив на пострадянському просторі. І заміна «козаків» на «кирієнків» цьому процесові вже не завадить.

Макс Мельцер