Іоланта Пришляк, амбасадорка української культури

Розпочався черговий концертний тур у Нідерладах симфонічного оркестру «INSO-Львів» Львівської національної філармонії та Національної капели «ДУМКА». Музиканти з України до середини січня виконають 34 концерти у 12 містах, зокрема Амстердамі та Роттердамі. Різдво славитимуть у Гаазі на службі в українській церкві.

Наші музиканти, представляючи слухачам почергово три різні програми  закордонної музики, щоразу додають українські твори. Цього разу – «Щедрик» Миколи Леонтовича; твори сучасної композиторки з Івано- Франківщини Марії Яремак; народна пісня «Стоїть гора високая» та увертюра до опери Тарас Бульба Миколи Лисенка.

Концерти за кордоном та міжнародна співпраця – це один із головних векторів діяльності симфонічного оркестру INSO-Львів. Заснований у 1998 році  швейцарським музикантом та диригентом Гунгардом Маттесом, він став утіленням майстерності, натхнення та сміливих музичних експериментів. До повномасштабної російсько-української війни найгучнішим проєктом за участю оркестру INSO-Львів і хорової капели «ДУМКА» стала прем’єра опери «Аїда» у стародавньому храмі цариці Хатшепсут у єгипетському Луксорі, диригентом-постановником була Оксана Линів.

Укрінформ розпитує Іоланту Пришляк, заступницю генерального директора Львівської національної філармонії імені Мирослава Скорика та голову правління оркестру, про партнерство в культурних проєктах, підготовку до концертів, творення нової архітектури кроссекторального партнерства з профільними освітніми закладами, а також волонтерську місію, яка розпочалася в 2014 році. Співрозмовниця має титул від громадськості свого міста «Почесна амбасадорка Львова».

НІДЕРЛАНДЦІ ЗНАЙОМЛЯТЬСЯ ІЗ «ЩЕДРИКОМ» МИКОЛИ ЛЕОНТОВИЧА, ДАВНО ЗНАЮЧИ «CAROL OF THE BELLS»

– Пані Іоланта, в яких залах у Нідерландах уже виступили «INSO-Львів» та капела «ДУМКА»? Які враження про Маастрихт – місто, де було підписано Договір про утворення Європейського Союзу в 1992 році?

– У Маастрихті ми виступали в торгово-виставковому центрі – просторі, який за потреби трансформується у три, чотири, а подекуди й у п’ять окремих залів, де паралельно відбуваються різні події. На перший погляд, сцени видаються стаціонарними, проте насправді всі вони – свого роду конструктори, архітектура яких щоразу підлаштовується під конкретні завдання.

Зала, в якій ми представляли свою програму, вміщує понад півтори тисячі глядачів. Водночас у сусідньому просторі проходив концерт Андре Ріє на 2,5 тисячі місць. І попри це, ніхто нікому не заважав: простори ідеально звукоізольовані. Для нас це був абсолютно новий і вражаючий досвід. Більшість концертів цього туру ми працюємо з підсиленням звуку, адже в залах-трансформерах, на жаль, відсутня природна акустика. Водночас програми «Гаррі Поттер» і «Володар кілець» добре адаптовані до виконання з мікрофонами, і сприйняття музики від цього зовсім не страждає.

Ми з особливим нетерпінням очікуємо виступів в Амстердамі, Арнемі та Роттердамі: там на нас чекають акустичні, філармонійні зали, що обіцяє зовсім інший рівень професійного задоволення.

– Які програми представляєте?

– Цього разу ми привезли до Нідерландів три різні програми: «Гаррі Поттер», «Володар перснів» та «Opera Gala». Це популярні й упізнавані мелодії, що природно перегукуються з атмосферою різдвяно-новорічних свят та сімейного тепла. Оркестрова музика з улюблених фільмів має унікальну здатність створювати відчуття причетності до спільного проживання відомих історій.

– Чи сприймають виконавців – колективи з Києва і Львова – саме як українців, коли на афішах великими літерами написані назви іноземних основних програм виступів?

– Перший концерт у Маастрихті розпочався вигуком із зали «Слава Україні!». За вимовою було зрозуміло, що ці слова пролунали не від нашого співвітчизника. Оркестр і хор синхронно відповіли «Героям слава!». Це було надзвичайно душевно й щемко, так, що стискалося серце.

Цього року до музики ми додали ще одну форму культурної комунікації з глядачами наших концертів. Спеціально для туру створили лінійку мерчу – футболки та худі з написом: «Чи знаєте ви, що автор ʺЩедрикаʺ – українець Микола Леонтович».

Нідерландці із зацікавленням дізнаються, що їхня традиційна різдвяна пісня «Carol of the Bells» («Колядка дзвонів») має українське коріння і в різдвяний час ця музика звучить як голос усієї України. Дехто в Нідерландах уже добре поінформований про російсько-українську війну. 

Хтось просто донатить: ми маємо рахунок наших партнерів – нідерландської компанії, яка люб’язно погодилася збирати пожертви на допомогу постраждалим від війни українцям.

Спершу може видатися, що нідерландці емоційно стримано реагують на події в Україні. Та з часом стає зрозуміло: це емоційно стримані люди, обережні і толерантні, а щойно в розмові з’являється місточок довіри – вони щиро огортають теплом і підтримкою.

– Півтори тисячі глядачів на концерт зібрати непросто? Яка заповненість залів під час виступів українських колективів?

– На всі вечірні концерти квитки вже продано, а на денні недільні концерти, початок яких о 14:30, зал заповнений на 85–90 %.

– Тур триває понад сім тижнів. Музиканти – понад 100 осіб – постійно перебуватимуть у Нідерландах? Де мешкаєте?

– Після всього, що ми переживаємо під час нападницької війни в Україні, у Нідерландах для нас час для певного морального та духовного зміцнення. Проживаємо ми у відпочинкових комплексах-парках мережі Ландал в одно- та двоповерхових будиночках, в яких весь побут облаштовано на найвищому рівні. Ці парки розташовані в мальовничих місцях біля каналів та лісосмуг із прогулянковими територіями.

ОРГАНІЗАТОР КОНЦЕРТІВ І ДИРИГЕНТ РАЙМОНД ЯНССЕН – ДРУГ УКРАЇНИ

– Не перший, але наймасштабніший. У березні нинішнього року ми вже провели в Нідерландах десять концертів. Два роки тому в гастрольному турне здійснили 18 концертів у восьми містах, виконуючи твір Карла Орфа «Carmina Burana». Наприкінці 2021 року, перед повномасштабним вторгненням, відбулося два десятки виступів в одинадцятьох містах Королівства.  Це йдеться про  найчисленніші виступи в цій країні.

– Чи нагадують вам Нідерланди Україну, якою вона була раніше: із млинами, вітряками; власне соняшниками і картоплею, які, зокрема, зображував всесвітньо відомий художник Ван Гог? У мене після відвідин цієї країни залишилися асоціації спорідненості. І я називала там «візитівкою» української культури відому всім «Carol of the Bells», автором якої є наш Микола Леонтович.

– Нідерланди справді багато в чому співзвучні з Україною. Ментально, як ви зазначили, вони дуже подібні до нас. Обидві країни цінують мистецтво, сімейні традиції, музику, а також свободу й толерантність, що робить наші концерти особливо близькими серцю глядачів.

– Розкажіть про постійного партнера, диригента, організатора турів Раймонда Янссена.

– Ми познайомилися з Раймондом Янссеном 15 років тому на святкуванні ювілею Львівської опери, і відтоді розпочалася наша дружба. Вже через пару років ми разом організовували перший тур: невеликим складом оркестру виконували камерні твори в церквах Нідерландів. Далі методом проб і помилок, аналізуючи свій концертний досвід, дійшли до організації щорічних закордонних турів, де левову частку ризиків Раймонд, як організатор, перейняв на себе.

Сьогодні це вже більше, ніж партнерські стосунки, вони дружні, ми товаришуємо сімʼями.

– Як відгукнувся Раймонд Янссен, коли розпочалася повномасштабна російсько-українська війна?

– Раймонд – один із тих, хто з перших днів повномасштабної війни був поряд, приїхавши у Львів. Був під час другого масованого обстрілу Львова в березні: сидів без світла, без інтернету, без тепла…

Буквально в перші дні після початку повномасштабної війни Раймонд повідомив, що в Нідерландах готові прийняти весь склад оркестру «INSO- Львів». Проте рішення музикантів було: залишаємося в Україні.

– Скільки закордонних концертів і в яких країнах оркестр «INSO-Львів» провів 2022 року?

– Це був такий рік... Близько 35 концертів у Грузії, Польщі, Німеччині, Швейцарії, Австрії, Нідерландах. Зараз ми вже адаптувалися і стали більш стійкими, а тоді був дуже тяжкий моральний стан. Грали дуже багато доброчинних концертів заради збору грошей для дітей, які постраждали від російсько-української війни.

– А у 2023–2024 роках скільки концертували за кордоном?

– Щороку відбувалося в межах 40–50 концертів… У 2024-му було трішки менше, натомість було багато різних майстер-класів, воркшопів, фестивалей у професорів провідних європейських музичних академій. Бо поставили перед собою нову стратегічну ціль: підвищувати якість виконавської майстерності наших музикантів.

– Скільки людей в оркестрі?

– У штаті 60 артистів. Останні вісім років у гастрольні тури їздимо дещо більшим складом, запрошуємо для участі музикантів іззовні, яких потребуємо для втілення партитури. Нині в турі 65 осіб. Минулого року – 70 і більше, кількість виконавців залежить від програми.

ДОБРОЧИННА ДОПОМОГА НА МІЛЬЙОНИ Й ОЧІКУВАННЯ ПОВЕРНЕННЯ ВАЛТОРНІСТА-ДОБРОВОЛЬЦЯ МАР’ЯНА ГАДЗЕЦЬКОГО

– Як складалася співпраця з хором «ДУМКА» («Державною українською мандрівною капелою»)?

– Ми вже п’ятий рік поспіль виступаємо в Нідерландах із «ДУМКОЮ».

А познайомив нас Мирослав Скорик. Це був 2012 рік: Мирослав Михайлович запропонував художньому керівнику та головному диригенту Національної хорової капели Євгену Герасимовичу Савчуку разом з оркестром поїхати до Риму на святковий концерт, присвячений завершенню реставрації нашої церкви Святої Софії в Римі.

Тоді був гарний концерт у базиліці Святої Марії, за участю «ДУМКИ», диригував Мирослав Скорик. Тоді, до речі, я вперше для себе відкрила композитора Андрія Гнатишина.

Спочатку для концертів у Нідерландах Раймонд запрошував хорову капелу з Румунії. Однак у процесі співпраці виникали різні організаційні та технічні труднощі, тож ми запропонували йому звернути увагу на наш український хор – «ДУМКУ».

Згодом Раймонд підтримав цю ідею, і відтоді ми разом концертуємо в Нідерландах. Безперечно, нам хотілося б і надалі відкривати з ним нові країни та нові сцени – саме над цим нині й працюємо.

– Як обираються твори для турне? Чому, наприклад, «Володар Перснів» канадського композитора Говарда Шора? Це запит аудиторії?

– Команда Раймонда уважно аналізує свій ринок і робить детальні зрізи після кожного турне. Я, наприклад, щиро зраділа, дізнавшись, що в нашій програмі з’явиться «Володар Перснів», адже сьогодні надзвичайно актуальною є тема боротьби між добром і злом.

Для мене хороший репертуар – це насамперед твори про вибір, який робить людина. Музика мʼяко впливає на людину, даючи шанс більше зрозуміти себе і світ навколо.

Для нас принципово важливо, щоб у кожній концертній програмі звучала українська музика. До «Володаря Перснів», зокрема, було непросто підібрати відповідний матеріал, тож ми замовили твір Марії Яремак, який органічно вплітається в цю канву.

У програмі «Гаррі Поттер» звучить «Щедрик», а в третій – представлені українська народна пісня «Стоїть гора високая» та увертюра Миколи Лисенка. Уже зараз разом із Раймондом ми працюємо над добором творів, які виконуватимемо наступного року в програмах туру.

– Які плани на наступний рік?

– Із Раймондом Янссеном у нас щороку заплановані два гастрольні тури. І 2026 рік не є винятком.

– Де зустрічатимете Різдво?

– Ми заздалегідь підготувалися до Різдва, купивши в Україні необхідні продукти для приготування вечері. Попри відстань від дому й концертний графік, для нас принципово важливо зберігати свої традиції.

Ми плануємо зварити кутю, приготувати вареники, пампухи і разом колядувати. Ці прості, але такі важливі ритуали об’єднують нас і допомагають відчути Різдво навіть далеко від дому.

Ми відшукали українську греко-католицьку церкву неподалік Гааги й плануємо доєднатися до святкової літургії. Для нас це не лише про віру, а й про зв’язок із домом, про збереження ідентичності та відчуття спільноти, де б ми не були.

– Скільки доброчинної допомоги оркестр і Львівська філармонія, яка певний час була гуманітарним хабом, зібрали за період повномасштабної війни?

– Загалом від лютого 2022 року ми зібрали й передали гуманітарної допомоги на суму близько 20–23 мільйони доларів США. За цими цифрами – велика спільнота людей, які обʼєдналися, щоб вижити і допомогти вижити іншим. На цій дорозі безцінним ставав досвід, який ми здобували буквально на ходу.

Уже на третій день повномасштабної війни ми отримали від європейських партнерів фуру допомоги, і тоді ми майже не знали, як правильно її оформити  (тепер спогади про це викликають усмішку). Усе доводилося опановувати в екстреному режимі: розбиратися з митними процедурами, шукати алгоритми, налагоджувати комунікацію із службами та виправляти помилки.

Це навчання проходило в реальному часі під тиском обставин, із розумінням, що від наших рішень залежить, наскільки швидко допомога дійде до тих, хто її потребує.

– Кому саме допомагали і допомагаєте?

– Відповідальність кожного в цій війні проявляється по-різному навіть у мистецтві. Оркестр INSO вже багато років свідчить, що підтримка свого війська та країни може йти пліч-о-пліч із творчістю. Насамперед це робота з Галицькими бригадами: 103, 125, 80 та Буковинською 82-ю і  дислокованою на Дніпропетровщині 77-ю; іншими, хто звертається до нас із запитом.

Із десантниками ми співпрацюємо ще з 2014 року. Тоді, на початку російсько-української війни, ми взяли під патронат третій батальйон «вісімдесятки». Це батальйон бійців, які останніми залишали Донецький аеропорт, і яких пізніше нарекли Кіборгами.

У 2014–2015 роках ми буквально переносили «мурахами» через кордон бронежилети та каски. Після демобілізації десантників у 2016 році оркестр організовував концерти, щоб збирати кошти для родин загиблих героїв та на підтримку дітей полеглих воїнів.

Під час повномасштабної війни ми частіше їздимо на передову з допомогою, організовуємо збори коштів на концертах, шукаємо та купуємо необхідне, щоб передати воїнам, які, на відміну від нас, не можуть собі дозволити повноцінного відпочинку у вихідні, бо забезпечують нашу життєдіяльність. Цей досвід показує, що кожен із нас має мобілізуватися – або на фронт, або для фронту. Для INSO музика – це не просто мистецтво, а конкретні дії, які допомагають рятувати життя та підтримувати родини.

– Хто служить з оркестрантів?

– З першого дня війни наш валторніст Мар’ян Гадзецький став добровольцем. Наприкінці 2023 року, завдяки сприянню командування ЗСУ, він зміг долучитися до наших концертів у Нідерландах. Повернувшись в Україну, через два місяці Мар’ян зник безвісти. Ми чекаємо на його повернення.

Загалом ми розуміємо ситуацію в країні. І використовуємо можливості, щоб отримати необхідні навички не лише мистецької підготовки.

Валентина Самченко, м. Київ

Фото з архіву оркестру надані Іолантою Пришляк