Президент Польщі Кароль Навроцький ухвалив рішення позбавити Президента України Володимира Зеленського найвищої польської державної нагороди – ордена Білого Орла.
В інтерв’ю Укрінформу відомий польський публіцист, соціолог, громадський діяч, головний редактор видання «Критика політична» Славомір Сєраковський пояснив, що означає це рішення, якими можуть бути його наслідки та якими є шанси й загрози для українсько-польських відносин.
У ПОЛЬЩІ ПОЖЕРТВУВАЛИ КОНСЕНСУСОМ ЩОДО УКРАЇНИ ЗАРАДИ БОРОТЬБИ НАВРОЦЬКОГО З ТУСКОМ
- Пане Славоміре, чотири роки тому ви збирали кошти на придбання дронів Bayraktar для України. Відтоді багато чого змінилося. З огляду на цей досвід, як ви оцінюєте нинішній стан польсько-українських відносин?
Я бачу глибоку поляризацію польського суспільства в питанні України
- Я б сказав, що головною зміною є дедалі радикальніша поляризація польського суспільства. Якщо раніше існував певний консенсус щодо України, то тепер ним пожертвували заради боротьби Навроцького з Туском. Це, на жаль, веде до добре відомого з історії польського націоналізму. Важливо те, що після акції «Байрактар» ще через два роки разом із Тімоті Снайдером я організував збір коштів на військові транспортні засоби та карети швидкої допомоги для України, який пройшов навіть швидше, ніж перший, хоча вже тоді говорили про «втому від війни».
Це означає, що якщо дати полякам, які підтримують Україну, конкретний привід – вони реагують негайно. Найсвіжіший приклад: місто Кельце мало передати автобуси до Вінниці, але відмовилося від цього з абсурдної причини – вулиці Бандери. Поляки негайно зібрали гроші на ці автобуси.
Подібна ситуація склалася, коли уряд Польщі скасував соціальні виплати для українців, і тоді одразу ж було організовано новий збір коштів на допомогу тим українцям, для яких ці виплати є абсолютно необхідними.
Тож я бачу глибоку поляризацію польського суспільства в питанні України, яка значною мірою збігається з внутрішньополітичною поляризацією.
- Президент Кароль Навроцький позбавив Президента України Володимира Зеленського ордена Білого Орла. Як ви оцінюєте це рішення і якими будуть його наслідки?
Сьогодні безпека Польщі найбільше залежить від України, навіть більше, ніж від США
- Це ганебне рішення з усіх поглядів. З моральної точки зору, адже в Україні гинуть люди, зокрема заради безпеки Польщі. Але навіть у суто прагматичному сенсі це – чиста деструкція та дурість. Сьогодні безпека Польщі найбільше залежить від України, навіть більше, ніж від США. Ми знову робимо ту саму помилку. У польській історії неодноразово траплялося так, що достатньо було поводитися з українцями чесно й по-партнерськи, і Польща не зникла б з мапи. Навроцький зі своєю сумнівною біографією та шкідливими рішеннями є ганьбою для Польщі. Мені залишається сподіватися, що українські лідери будуть мудрішими і не зарахують всіх поляків до одного табору, який сьогодні, замість того щоб допомагати Україні, завдає їй шкоди.
ІСТОРИЧНУ ПОЛІТИКУ ТРЕБА ВІДОКРЕМЛЮВАТИ ВІД ЗОВНІШНЬОЇ ПОЛІТИКИ
- Чи проходять Польща та Україна природний етап переосмислення відносин?
- Я б зрозумів таке переосмислення, яке випливає з реальних змін: Україна стала справжньою військовою потугою, а її вступ до ЄС стає дедалі ближчим. У цьому контексті цілком природні перегляд відносин, узгодження умов вступу так, щоб українське та польське сільське господарства знайшли спільну мову, на кшталт того, як це вдалося французьким і польським фермерам, коли Польща вступала до ЄС. Усе це можна вирішити за столом переговорів.
Однак те, що відбувається тепер, це – «дике» переосмислення історії. Несподівано Волинь стає темою, важливішою за Росію, за перемогу над Росією. Це відбувається так, ніби поляки не розуміють, де ворог, а де друг.
- Чому тема Волині стала гучнішою за тему безпеки?
Усе може закінчитися так: ми виграємо суперечку щодо Волині, але програємо війну з Росією
- Тому що в таких країнах, як Польща, а, зрештою, і в Україні, історична політика є пріоритетом. А історичну політику двох держав, особливо сусідніх, майже ніколи не вдається узгодити. Тому її слід відокремлювати від зовнішньої політики, а до цього ми, як бачимо, ще не доросли.
І все може закінчитися так: ми виграємо суперечку щодо Волині, але програємо війну з Росією.
Автор революційного підходу до польсько-українських відносин Єжи Гедройць, окрім твердження, що «не буде незалежної Польщі без незалежної України, Білорусі та Литви», мав ще одне відоме висловлювання: «Польською політикою керують дві труни – Романа Дмовського та Юзефа Пілсудського». У мене складається враження, що «труна Дмовського», тобто традиційно проросійська, антизахідна, націоналістична, декларативно католицька, а по суті шовіністична й антисемітська традиція, на жаль, починає відроджуватися в Польщі з повною силою. І це вже не поодинокі прояви, а політичні партії та політичні лідери.
УРЯД, ВПЛИВОВІ ЗМІ ТА ЛІДЕРИ ПОЛЬСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ ПРОДОВЖУЮТЬ ПІДТРИМУВАТИ УКРАЇНУ
- Чи ця напруга в українсько-польських відносинах є довготривалим процесом, чи все ж тимчасовим?
- Сподіваюся, що тимчасовим, оскільки прем’єр-міністр, уряд і міністр закордонних справ Польщі однозначно проукраїнські, так само як і всі впливові ЗМІ та лідери польської інтелігенції. Навіть якщо уряд іноді робить популістські жести, такі як обмеження соціальних виплат для українців, то головно для того, щоб не дати приводу для маневрів правим силам. Це ризикована стратегія, але ця частина політичної сцени, а також польська лівиця чи Польська селянська партія стоять на боці України. Тому дуже багато залежить від парламентських виборів у 2027 році. Якщо нинішня коаліція збереже владу, нашим відносинам нічого не загрожує. Однак поляки вже не раз скоювали геополітичне самогубство. Може також статися так, що відносини не будуть відкрито зруйновані, але стануть токсичними. Це означає, що публічно ми й надалі будемо дякувати одне одному, а суспільства потай перестануть довіряти одне одному. Зрештою спрацює те, що Фрейд влучно описав як «нарцисизм дрібних відмінностей», коли схожі між собою народи починають вороже ставитися один до одного, що має руйнівні наслідки для всіх. Наприкінці з’являється Росія й отримує все на блюдечку. Видається, що такий сценарій подобається Навроцькому.
- Як знайти баланс між чесним історичним діалогом і необхідністю стратегічної співпраці?
- Залишити історію історикам – і це стосується обох сторін. Американський історик Тімоті Снайдер, з яким я нещодавно провів інтерв’ю, стверджує, що українці даремно пов’язують нинішню війну з Другою світовою війною та УПА, оскільки героїв в Україні тепер вистачає. Натомість зосередження уваги на цій спадщині – це саме те, чого найбільше прагне Москва. Своєю чергою, польська сторона не повинна нав’язувати Україні власні погляди на історію, тим паче що вони найчастіше є вибірковими, а про польські провини перед Україною політики зазвичай мовчать. Це питання, які справді можуть почекати до кінця війни. Волинь не завжди була такою гострою темою, оскільки протягом десятиліть нею займалися переважно науковці.
ЯКЩО РОСІЯ ЗАХОПИТЬ УКРАЇНУ, ТО ЖОДНЕ НАТО ПОЛЬЩІ НЕ ДОПОМОЖЕ
- Чи залишається польська підтримка України ключовим елементом безпеки самої Польщі?
Поляки починають робити ту саму помилку, у якій завжди звинувачували Захід: поводяться так, ніби не усвідомлюють російської загрози
- Так, безумовно. Це тема номер один, не менш важлива, ніж членство Польщі в НАТО. Якщо Росія захопить ресурси України й з’явиться біля наших кордонів, то жодне НАТО нам не допоможе. Однак усвідомлення цього в Польщі, вочевидь, слабшає. Саме на це вказує Снайдер: сьогодні поляки більше залежать від України, ніж від Сполучених Штатів. По-друге, поляки починають робити ту саму помилку, у якій вони завжди, і цілком справедливо, звинувачували Захід: вони поводяться так, ніби не усвідомлюють російської загрози.
- Російська пропаганда в Польщі в контексті України має значний успіх. Як можна цьому ефективно протидіяти?
- Щоб упоратися із цим явищем, потрібно бути фахівцем, зокрема у сфері штучного інтелекту. Жоден уряд не здатний перемогти мільйон ботів. Нагадаю, що американці також програли, оскільки перший термін Трампа значною мірою є результатом російського втручання. Однак те, що держава, безперечно, може і повинна робити, – це безкомпромісно переслідувати будь-які напади на українців і загалом на іммігрантів. Польська держава має показати, що контролює ситуацію і що Польща не належить до правих радикалів. Польська влада може це зробити, і я сподіваюся, що вона це зробить.
- А що можуть зробити громадянське суспільство, інтелектуали, щоб протидіяти неприязні та стереотипам?
- Діяти. Організовувати збори коштів, видавати книги, писати статті, говорити про проблеми та шукати рішення. Наприклад, про те, що українці значною мірою рятують польську економіку. Треба використовувати етичні, економічні та військові аргументи, а також продовжувати проукраїнську громадську підтримку на рівні щонайменше 40–50%. Поки нас буде багато, ми зможемо впливати на результати виборів і чинити тиск на державні інституції. Тому будь-яка форма такої громадської активності на користь України в Польщі є цінною і, на щастя, таких ініціатив поки що дуже багато.
ПЕРЕМОГА УКРАЇНИ НАД РОСІЄЮ МОЖЕ РОЗВ’ЯЗАТИ БАГАТО ПРОБЛЕМ У ЄВРОПІ
- Як присутність великої кількості українців змінила польське суспільство?
Рівень злочинності серед українців у Польщі нижчий, ніж серед поляків, а рівень зайнятості – вищий
- Для поляків це величезна можливість, не лише економічна, а й культурна. Кожен народ, який стає дещо різноманітнішим, у результаті стає більш інноваційним, ліберальним та відкритим. Однак, без сумніву, дуже багато залежить від державної адміністрації, яка повинна проводити продуману імміграційну політику. Адже часто трапляється так, що ситуація, коли людей фактично залишають напризволяще, зрештою, призводить до накопичення взаємних образ і негативних настроїв. Усі дані, які я перевіряв, свідчать, що рівень злочинності серед українців у Польщі нижчий, ніж серед поляків, а рівень зайнятості – вищий. Загалом, це шанс на зближення двох найбільших народів регіону, які об’єктивно можуть стати реальною противагою Росії. Нас об’єднують спільні інтереси, як мало які два народи в Європі – значно більше, ніж Францію та Німеччину, що зуміли подолати історичні образи і завдяки примиренню яких виник Євросоюз. Тому, якщо ми прагнемо бути частиною Заходу та ЄС, ми також маємо гідно відповісти на цей виклик і вчинити так само, як французи та німці. Хоча між нами не було конфліктів такого великого масштабу, як між німцями та французами, проте вони все ж існували. Отже, у нашій спільній історії є щось, що слід переосмислити та подолати.
- Що є найбільшим шансом, а що – найбільшою загрозою для польсько-українських відносин?
Я дуже радію, що українцям дедалі менше доводиться оглядатися на інших і вони дедалі більше залежать від самих себе
- Найбільший шанс – це перемога України над Росією. Це може розв’язати багато проблем в усій Європі, хоча й спричинить кілька нових, наприклад, конкуренцію між польськими та українськими фермерами. Однак саме такі проблеми ЄС навчився розв’язувати за допомогою переговорів, що вдалося у сотнях випадків. Чому б це не мало вдатися Україні, і чому Польща мала б ставитися до України як до якогось виняткового випадку? Тому я й надалі вважаю, що хід історії в цьому регіоні залежить насамперед від України. Я дуже радію, що українцям дедалі менше доводиться оглядатися на інших і вони дедалі більше залежать від самих себе, а не від примх союзників.
- Чи можете назвати одну справу, яку поляки й українці могли б зробити разом уже зараз, щоб запобігти ще більшому погіршенню відносин?
- Одним символічним кроком можна легко все зіпсувати, а виправити це можна лише багатьма конкретними кроками. Поведінка Навроцького – безпрецедентний крок, який заслуговує тільки на засудження. Особливо якщо такі самі ордени мають Герхард Шредер, Катерина II чи Беніто Муссоліні, а це анітрохи не заважає президенту Польщі. Натомість вважаю, що таким кроком може стати дедалі тісніша військова співпраця. Поляки відчувають потребу в озброєнні, і будь-який реальний технологічний прорив, досягнутий завдяки Україні, буде важко знецінити будь-кому. Україна має конкретні переваги і просто мусить ними скористатися.
Розмовляв Юрій Банахевич, Варшава
Фото: Facebook/Sławomir Sierakowski