У бельгійському місті Антверпен до української громади Бельгії, яка зібралася разом з нагоди четвертих роковин повномасштабного вторгнення Російської Федерації в Україну, приєднався Алім-Паша Солтиханов, перший віцепрем’єр-міністр уряду Чеченської Республіки Ічкерія у вигнанні. У ці дні відзначається також 82-а річниця депортації чеченського та інгушського народів радянською владою, яку чеченський політик у ході спілкування з кореспондентом Укрінформу на українському заході прямо назвав «нашим спільним ворогом».
Під час інтерв’ю перший заступник голови уряду у вигнанні поділився думками щодо імперських амбіцій РФ, ролі Путіна в агресії, що триває, розповів про чеченських бійців, які воюють на боці України, поміркував про майбутнє Ічкерії та пояснив, як воно пов’язане з успіхом України у війні проти Росії.
У ВІЙНІ РОСІЯНИ ВДАЮТЬСЯ ДО ТОТАЛЬНОГО ЗНИЩЕННЯ
- Чи спостерігаєте ви паралелі між тим, що Росія вчиняє в Україні, та тим, як держава-агресор діє та діяла проти народу Ічкерії?
Росія проводить геноцидну політику по відношенню до всіх народів, які є її сусідами
- Так, безперечно, існують прямі паралелі. Сьогодні це, по суті, продовження геноцидної політики, яку Росія впроваджує по відношенню до всіх народів, які є її сусідами. 82 роки тому відбулася велика трагедія – депортація чеченського народу. І це був не єдиний випадок. Були вислані болгари, кримські татари та інші народи за невиправданими звинуваченнями у співробітництві з нацистами.
Після розвалу Радянського Союзу ціллю Росії стала Чеченська Республіка Ічкерія. Тоді Росія обрала привід так званого наведення конституційного ладу. Російські війська вторглися та в дуже короткий період знищили 30% чеченського народу. А під час другої російсько-чеченської війни, агресії 1999 року, яка фактично тривала до 2021 року, загинули останні бійці спротиву.
На даний момент Чеченська Республіка знаходиться під повною окупацією. Були буквально стерті цілі населені пункти, наша столиця Грозний була знищена. Можна провести аналогію зі знищенням міста Маріуполь. 5 лютого 2000 року в населеному пункті Нові Алди росіяни розстріляли місцевих жителів, серед них – людей похилого віку та дітей. Вони спалили їхні домівки.
Такі звірства можна порівняти із воєнними злочинами агресора в Бучі, Ірпені та інших містах України.
Росія вдається до тотального знищення. Це варварський метод ведення війни. Вони навіть домашню худобу нищать.
ЗА НИНІШНЬОЇ РОСІЇ НЕ ВАЖЛИВО, ХТО БУДЕ ПРИ ВЛАДІ, – ПУТІН ЧИ ХТОСЬ ІНШИЙ
- Подекуди кажуть, ніби, якщо не стане Путіна, агресія Росії припиниться. Ви поділяєте таку думку?
- Ми всі пам’ятаємо, як Борис Єльцин привів Путіна до влади в новорічну ніч 2000-го року. Але якою була Росія до того часу? Можна повернутися далеко назад, до часів Єкатерини, Петра І або Олександра ІІІ чи Ніколая… У всі ці періоди відбувалися війни. Російська імперія розвивалася та розбудовувалася на крові, колонізуючи та роблячи рабами інші народи. Колись Путіна не стане. Звісно, ми хочемо сподіватися, що він – один із останніх варварів, які керують такою ж варварською державою.
Але допоки ця Росія не розвалиться, допоки вона не трансформується в якусь іншу, модернізовану форму, де пануватимуть загальнолюдські цінності, які існують у всьому світі, – жодних змін очікувати не варто.
За нинішньої системи не важливо, хто при владі, – Путін чи людина з іншим прізвищем.
ДОПОКИ РОСІЯ ІСНУЄ В СЬОГОДНІШНЬОМУ ВИГЛЯДІ, ВОНА СТАНОВИТИМЕ ЗАГРОЗУ
- Здається, у цивілізованому світі бояться розвалу Російської Федерації та створення багатьох незалежних держав на її території…
Експансійна риторика США дає привід Москві відкрито говорити про свої інтереси та цілі
- Але поки існує Росія в її нинішньому вигляді, загроза з її боку нікуди не дінеться. Вона буде дедалі зростати. Ми ж чуємо, як російська пропагандистська машина голосами Соловйова, Дугіна та інших так званих ідеологів сьогоднішньої російської «імперії», не приховуючись, заявляє, що якщо вони не захоплять ті чи інші держави в Європі, туди нібито прийде Америка, тому вони просто вимушені загарбати ці території.
Ми впевнені, що Росія не зупиниться та не заспокоїться на Україні. Немає ознак того, що Росія змінить напрям руху
Але, з іншого боку, ми бачимо, як експансійна риторика в США, зокрема щодо Гренландії або навіть Канади чи Венесуели, дає привід Москві відкрито говорити про свої інтереси та цілі.
Ми впевнені, що Росія не зупиниться та не заспокоїться на Україні. Постійно відбувається ескалація – щодо Польщі, країн Балтії, Молдови. Росія продовжує свою агресивну зовнішню політику, і немає ознак того, що Росія змінить напрям руху.
ЧЕЧЕНЦІ, ЯКІ ВОЮЮТЬ ЗА УКРАЇНУ, НЕ БАЧИЛИ В РЕАЛЬНИХ БОЯХ «АХМАТІВЦІВ»
- Ми знаємо, що на боці України російській агресії протидіють також чеченські воїни. Ви зберігаєте з ними контакт?
- Ще у 2022 році я був направлений в Україну як голова делегації уряду Ічкерії у вигнанні разом із міністром оборони (у вигнанні, - ред.) Ічкерії. Відтоді, фактично, в Україні ми відновили власні збройні сили, і на даний момент наші п’ять добровольчих батальйонів воюють разом зі Збройними Силами України.
Глава нашого уряду Ахмед Закаєв більшу частину свого часу та роботи проводить в Україні, а наш міністр оборони перебуває там на постійній основі.
І, звичайно, ми підтримуємо тісний зв'язок з нашими збройними силами.
- До речі, чи були випадки, коли ваші бійці вступали в бій із співвітчизниками, які воюють на боці Кремля?
- По-перше, треба чітко усвідомити, що ніяких «кадирівських» сил на території України немає. На території окупованої Чечні дійсно комплектуються певні підрозділи, зокрема так званий батальйон «Ахмат» та інші, які підпорядковуються міністерству оборони РФ.
Відповідаючи на ваше питання, можу сказати, що жодних прямих вогневих контактів з ахматівцями не було з однієї простої причини – ахматівців просто не буває на лінії зіткнення.
.
КАДИРОВ КАЖЕ ТІЛЬКИ ТЕ, ЩО ЙОМУ ДОЗВОЛЯЮТЬ
- Ми часто чуємо різні новини про стан здоров’я Рамзана Кадирова. Я розумію, що можливо і важко оцінити ситуацію в Чечні на відстані, але чи є надія, на ваш погляд, що ваша країна в перспективі побачить зовсім іншу картину взаємодії політичного керівництва з Москвою?
- Щодо нашої поінформованості про стан справ у самій Чечні можу сказати, що щоденно наші співробітники, наше підпілля, учасники якого працюють у всіх куточках країни, надають нам повну інформацію, в тому числі з оточення цих маріонеткових структур Кадирова.
Я вважаю, немає сенсу розмовляти про стан Кадирова. Нам ця людина абсолютно не цікава. Він просто одна з маріонеток, поставлених Кремлем. Якщо його не стане, на його зміну прийде ще хтось. На сьогодні це прізвище дійсно розкручене, тому багато акцентів роблять саме на ньому і пов’язують багато чого з його особою.
Насправді Кадиров каже те, що йому дозволяють казати. Кадиров – це свого роду заміна Жириновському. Але той самий Жириновський принаймні був освіченою людиною.
А в цього манкурта, як ми бачимо, навіть відсутні елементарні мовні здібності.
Наше керівництво пов’язує деокупацію Чечні із силовою, військовою перемогою України над Російською Федерацією. Тільки таким шляхом ми, Чеченська Республіка, і не тільки ми, а й інші колонізовані народи, яких Росія утримує під контролем насильницьким шляхом, стануть вільними.
ОБІЦЯНКИ РОСІЇ – ЦЕ КАПКАН
- Тобто до таких змін навряд чи зможе привести мирна угода суто політичного характеру, без реальної перемоги України на полі бою?
- Ми можемо згадати про мирний договір, який був підписаний 12 травня 1997 року президентом РФ Єльциним і президентом Чеченської Республіки Ічкерія Асланом Масхадовим. І ми бачили, як Росія віроломно порушує власні обіцянки.
Але колись новому керівництву РФ доведеться сісти за стіл перемовин та повернутися до тієї угоди.
Зараз у Росії немає можливості силовим шляхом підкорити Україну. І ось вони намагаються за допомогою свого міжнародного «лобі» завершити війну на своїх умовах, отримавши більше української території та нав’язуючи вибори для зміни влади.
Із досвіду Чеченської Республіки ми знаємо, що не можна піддаватися на хитрощі з боку Москви
Мені здається, Володимир Зеленський є для них головною перепоною на шляху до отримання бажаного. Він не піддається шантажу.
Звичайно, не відомо, чи матимуть перемовини успіх, чи завершаться вони якимись взаємними поступками, але із власного досвіду, досвіду Чеченської Республіки, ми знаємо, що не можна піддаватися на хитрощі з боку Москви. Україні варто прийняти ці уроки, і наш глава уряду неодноразово говорив про ці російські хитрощі у своїх інтерв’ю. Обіцянки Росії – це черговий капкан. І в цьому разі в капкан штовхають Україну.
- Але ж війна має колись завершитися…
- Це правда, війну треба зупиняти. Це дійсно жахлива війна, яка вже тягнеться стільки років і несе величезні жертви. Але не може бути так, що люди віддали своє життя задарма. Не можна залишати це так, як є.
Має бути визначена чітка позиція, на яких умовах настане мир. Ці умови мають влаштовувати Україну, а не будь-яку іншу країну світу – і тим більше агресора.
- Що варто робити Європі в нинішній нестабільній ситуації?
- Допомагаючи Україні сьогодні, Європа допомагає сама собі. Якщо Україна впаде, російські танки підуть далі.
Треба активніше допомагати Україні – далекобійною зброєю, а також більшим політичним та санкційним тиском на країну-агресора.
Також треба бути сміливішими. Не потрібно боятися цього варвара.
Євген Матюшенко, Антверпен
Фото автора