Астана і Єреван дрейфують від Москви

Головний пропагандист «русского міра» Соловйов минулого тижня назвав Центральну Азію «нашою» і пояснив, чому Росії можна починати спецоперації і в інших точках «нашої зони впливу»: «Для нас набагато болючіше те, що відбувається у Вірменії, ніж те, що у Венесуелі. Втрата Вірменії – ось це гігантська проблема. Як і в нашій Азії». Соловйов закликає «наплювати на міжнародне право, міжнародний порядок. Якщо нам для нашої національної безпеки необхідно було почати СВО в Україні, чому, виходячи з тих самих міркувань, ми не можемо починати її в інших точках нашої зони впливу. Треба просто чітко вказати, де вона, і сформулювати нашу національну доктрину».

А її (також минулого тижня) уже сформулював головний ідеолог «русского міра» Дугін: «Не можна погодитися з існуванням суверенної Вірменії, Азербайджану, Казахстану, Грузії, Узбекистану... Або вони стануть частиною нашого єдиного союзу, або плацдармом США і ЄС або Китаю».

Останні дві заяви, а також багато інших попередніх (на кшталт обіцянки Прилєпіна в грудні 2023 року: «Ми порушуватимемо тему дезавоювання розпаду СРСР, що дозволить нам у будь-який момент сказати: "Оскільки два мільйони наших громадян перебувають на вашій території, ми претендуємо на неї…"», – свідчать, що фантомний біль із приводу втраченої імперії в Москві нікуди не дівся. Відмашку на це дає особисто Путін, який стверджує, що СРСР був лише іншою назвою для «історичної Росії».

Казахстан стандартизується з НАТО

Щодо Казахстану, то, наприклад, депутати Держдуми Ніконов і Федоров періодично заявляють, що «територія Казахстану – це великий подарунок із боку Росії», натякаючи на необхідність перегляду кордонів. Астана нагадує, що кордон був повністю делімітований у 2005 році та ратифікований обома парламентами. (Щоправда, це не зупинило Путіна щодо України). Будь-які заяви про «подаровані землі» президент Казахстану Касим-Жомарт Токаєв називає «історичними вигадками», які не мають юридичної сили.

Але, розуміючи, як Москва інтерпретує міжнародне право, Казахстан потроху готується. Нагадаємо, що це – єдина країна Центральної Азії, яка має миротворчий підрозділ (KAZBAT), цілковито сумісний із силами НАТО. Наприкінці минулого року Казахстан уперше у своїй історії запустив проєкт ASPAN вартістю 1 млрд доларів США. Його мета – будівництво чотирьох нових заводів із виробництва боєприпасів стандартів НАТО (зокрема, калібру 155 мм), тоді як раніше країна повністю залежала від радянських (122 мм та 152 мм).

Окремої згадки вартує співпраця Казахстану з турецькою компанією TAI (Turkish Aerospace Industries) щодо безпілотників Anka. (На заміну російським «Орлан-10»). Цього місяця проєкт перейшов від стадії простих закупок до повноцінного внутрішнього виробництва. А все це – частина стратегії «Тюркського єднання», де Анкара стає головним технологічним донором для країн Центральної Азії. Ці та інші проєкти свідчать про те, що Астана системно заміщує російський вплив у своїй оборонній сфері.

Кремль, звісно, сприймає це вкрай болісно. Наприкінці минулого року депутат Держдуми РФ Олексій Журавльов назвав будівництво «натовських» заводів у Казахстані «недружнім актом» та «спробою створити черговий антиросійський форпост».

Вашингтон відсуває Москву від Єревану

19 січня під час бесіди з журналістами спікеру парламенту Вірменії Алену Симоняну поставили запитання про те, що слова глави МЗС Туреччини Хакана Фідана на підтримку проєкту TRIPP деякі опозиційні кола у Вірменії та російські пропагандисти намагаються представити як підтримку владі. «Соловйов та інші – те саме… на паличці. Нічим від нього не відрізняються, і коментувати не хочу», – відповів Симонян. (У ході бесіди він тричі повторив порівняння про «паличку»). Нагадаємо, у червні той самий Симонян назвав того ж Соловйова «телевізійною потворою».

А 14 січня глава вірменського МЗС Арарат Мірзоян, перебуваючи у Вашингтоні, чітко дав зрозуміти, що Росія не братиме участі у проєкті «Маршрут Трампа» (TRIPP), який з'єднає Азербайджан із Нахічеванню через вірменську провінцію Сюнік. «Участі Росії у проєкті не обговорювали. Межі діяльності TRIPP уже чіткі».

Нагадаємо, TRIPP (Trump Route for International Peace and Prosperity) є головною (на сьогодні) геополітичною ініціативою адміністрації президента США на Південному Кавказі. Проєкт охоплює будівництво залізниць, автошляхів, енергетичних трубопроводів та цифрової оптоволоконної інфраструктури. Його розглядають як ключову ланку Транскаспійського міжнародного транспортного маршруту (Серединного коридору), що з'єднує Центральну Азію з Європою в обхід Росії. Ключова особливість полягає в тому, що, на відміну від попереднього, російського, контролю, створюється американська модель управління. А саме: TRIPP Development Company – спеціальна компанія, де США володіють 74 % акцій, а Вірменія – 26 %. Компанія отримує ексклюзивне право на розбудову та управління інфраструктурою на 49 років (із можливістю продовження до 99). Модель передбачає «фронт-офіс» (американські приватні оператори збирають документи та оплату) та «бек-офіс» (вірменські органи здійснюють митний та прикордонний контроль).

Отже, Вірменія отримує мільярдні інвестиції та безпекові гарантії від США. Азербайджан здобуває прямий зв'язок із Нахічеванню і Туреччиною, а Вашингтон позбавляє Москву ролі «гаранта безпеки» на Кавказі.

На окрему увагу заслуговують військові гарантії Вірменії в межах TRIPP. Зокрема, США уникають формального договору з нею про взаємну оборону, але створюють фактичну парасольку безпеки через економічні та технічні інвестиції. Головна військова гарантія США полягає у присутності американського капіталу та персоналу на стратегічно важливій ділянці (та сама провінція Сюнік). Тому будь-яка військова агресія проти цієї інфраструктури розцінюватиметься як пряма загроза американським активам та національній безпеці США. Також, згідно з угодою від 14 січня, саме американські оператори мають право залучати власні приватні служби безпеки для охорони об'єктів коридору. Фактично це означає присутність озброєних американських фахівців на півдні Вірменії.

У серпні минулого року вже було проведено масштабні вірмено-американські військові навчання. Їхньою метою є підготовка місцевих підрозділів до стандартів НАТО та миротворчих операцій. Велике значення має інтегроване управління кордонами (IBM): США надають технічну допомогу, що передбачає сучасні системи спостереження, дрони та інше. Це дає змогу вірменським прикордонникам ефективно контролювати кордон вже без допомоги росіян. Отже, Москва фактично витіснена з процесу.

І саме тому так нервують Дугін і Соловйов. І саме тому спікер парламенту Вірменії Симонян пропонує не звертати на це уваги, називаючи їх «…на паличці». З огляду на все, вже не тільки вони, а й уся Росія, як на Кавказі, так і в Центральній Азії, потроху перетворюється на те саме «…».

Макс Мельцер