Естонія – піонер у цифровізації державних послуг. Вона зробила перші кроки до їх доступу онлайн ще у 1990-х роках і з початку 2000-х відкривала електронні сервіси один за одним. Тепер ця країна дає змогу своєю населенню користуватися електронним посвідченням особи, голосувати за його допомогою на національних виборах з дому, а також дозволяє будь-кому вести бізнес, користуючись своїм цифровим громадянством.

Укрінформ поспілкувався з радницею із цифрової трансформації e-Estonia Петрою Гольм. Саме ця організація сприяла створенню та розробленню всіх описаних процесів. Пані Гольм переконує, що 100 відсотків державних послуг доступні громадянам онлайн, та розкриває, яка філософія є за цим вибором естонців.

МИ ПОЧИНАЛИ ЯК КОРУМПОВАНА ДЕРЖАВА, ЯК І КОЖНА ПОСТРАДЯНСЬКА КРАЇНА

- Перша цифрова послуга в Естонії з'явилася в 1996 році. Розкажіть, який шлях пройшла ваша країна за ці роки, скільки послуг доступно онлайн?

- Ми почали цифровізуватися, як тільки повернули собі незалежність і визначили цей процес як національну стратегію. Враховуючи, скільки в Естонії населення і природних ресурсів, ми не стояли перед великим вибором сфер для успіху.

Нам треба було зрозуміти, як побудувати економну державу і не бути такою забюрократизованою, як сталі демократії. У 1990-х ми були занадто розорені й занадто зосереджені на виживанні, щоб зважати на глобальні тенденції.

Однак наші лідери думали стратегічно. Технології були для нас засобом ефективного урядування.

Тепер усі державні послуги доступні онлайн. 100 відсотків. Будь-яка взаємодія з державою має цифровий варіант. Іноді трапляються послуги муніципального рівня, які не є цифровими, але їх не так багато – це залежить від регіону, наприклад, чи великий він, чи вони мають спеціалістів, гроші досвід. Тобто досі десь потрібно написати електронного листа чи прийти і поговорити із чиновником, щоб дитина отримала підтримку для занять спортом. Це дрібниці.

Якість життя – це причина, чому Естонія побудувала цифрову державу. Ми не хочемо, щоб люди витрачали час, енергію і свої нерви. Усе має бути автоматично, ефективно, і ми сподіваємося, що одного дня – й проактивно. Як-от, коли ви маєте право на отримання послуги, наприклад, дитячих виплат, і вам навіть не потрібно звертатися за ними – система надає це сама.

- Ви вважаєте, вам вдалося подолати корупцію за допомогою цифрової трансформації?

- Абсолютно! Послуги залежать від запрограмованого коду. Одержувачі не мають бути ще кимось, окрім як громадянами. У корумпованій державі ви повинні бути особливим, щоб їх отримати, знати особливих людей, мати гроші. У некорумпованій або цифровій державі, де все прозоро й автоматично, ваші ресурси не є частиною рівняння.

Ми починали як традиційно корумпована держава, як і кожна пострадянська країна. Ми цифровізувалися і піднялися на 13-те місце у світі в Індексі сприйняття корупції. Багато роботи попереду. В Естонії трапляються корупційні справи високого рівня. Нам подобається дивитися, як винних судять і саджають за ґрати.

- У нас із вами це спільне.

- Так, останнім часом з України приходять цікаві новини. Ми вболіваємо за вас.

Хоч я не вчитувалася в предмет обвинувачення, але ж людям з високих щаблів ставлять запитання. Ви не сприймаєте їх за чисту монету – якою б владою вони не були наділені. Це добрий знак, що ви наважуєтеся подивитися, чим зайняті високопосадовці. За таких умов некомфортно бути хабарником, і від покарання вже не втечеш.

У корумпованому суспільстві запитань не ставлять – за це вас покарають. Усі знають, що кожен заплямований, але це статус-кво, і всі з цим погоджуються.

Проте ця боротьба є поступовою, і цифровізація створює прозорість, яка має бути доступна кожному громадянину. Ми в Естонії можемо перевірити, як використовуються наші дані. Закон говорить, що вони належать нам, і це не теоретичне право. Естонія в цьому – унікальна країна.

- Чи доступні цифрові послуги для осіб, що мають посвідку на проживання, або для українських біженців?

- Так. Якщо ви приїжджаєте сюди легально, як тимчасовий, постійний резидент, електронний резидент, у статусі біженця, як це зробили багато українців, ви відразу отримуєте посвідчення особи. З ним входите в інфраструктуру.

КОЛИ ЕСТОНІЯ ОГОЛОШУВАЛА ПРО ДОПОМОГУ УКРАЇНІ, ВІДБУВАВСЯ ШКВАЛ КІБЕРАТАК З РФ

- Реформи в Україні стикаються з шаленим опором старої системи. Чи стикалися ви в Естонії з опором?

- Естонці дуже стримані. Ми рідко протестуємо. Єдиний раз був, коли Росія організувала у 2007 році «Бронзову ніч». І, на додачу, тоді вона провела масовану DDOS-атаку проти нас. Тобто ми перша держава, яку так атакувала інша. Це був перший акт кібервійни.

Щодо опору, то вам треба зрозуміти настрої того часу. Ми запустили цифрову інфраструктуру лише на початку 2000-х – eID, X-Road (естонська платформа для обміну даними між державними сервісами, – ред.), наприклад.

Але раніше ми намагалися звести кінці з кінцями. У школі я памʼятаю лише бідність і мрію втекти з Естонії. Після вступу до ЄС у 2004 році життя змінилося – пішли гроші, і ми використовували їх на хороші речі. Технології сприймалися як добро. Усі хотіли мати комп’ютер і вийти в інтернет. Це ставало частиною нашого життя, бо ми прагнули модернізуватися та замінити радянське минуле на західні цінності. І нам казали, що технології – це західна цінність, тому люди не були проти.

Було багато різних програм, як користуватися технікою, для усіх категорій населення, адже що більше ви знаєте, то більше довіряєте. Тож ні, ніхто не протестував. Ті, хто ігнорував ці курси, не виходили на протест. Якщо казати про держслужбовців, то їх теж навчали.

- Вас атакує тільки Росія? Поясніть, будь ласка, до чого призводять хакерські атаки? Скільки ресурсів, грошей, часу забирає їх ліквідація? Можливо, вони нищать обладнання?

- Дуже багато атак, переважно з Росії. Кілька років тому щоразу, коли Естонія оголошувала про допомогу Україні, відбувався шквал кібератак з Росії. Україна тепер страждає найбільше. Ви тепер головна мішень.

Але ми добре оснащені. У 2007 році ми мали нагоду вперше протестувати наші системи і зрозуміти, чого нам бракує. Відтоді Естонія має багаторівневий підхід до кіберзахисту. Це частина загальної оборони.

Коли мова про захист кіберпростору і критичної інфраструктури, держава має чіткий план, як діяти і кого залучати. Це навіть можуть бути люди, що навчалися «білого хакінгу» під час військової служби, або приватний сектор.

Тисячі атак мають вплив, і дані дуже рідко, але, на жаль, витікають – переважно з приватного сектору, тому що невеличкі естонські компанії думають, що вони занадто малі, щоб їх часто зламували. Дві третини зареєстрованих атак – це шахраї, тому ми розповідаємо про кібербезпеку майже щодня.

- Естонці вам зрештою довіряють?

- Загалом естонці довіряють урядові. Це дуже по-скандинавськи. Ми за замовчуванням не очікуємо, що уряд нам бреше чи хоче нас обдурити. Естонці відчувають, що він робить правильні речі.

Якщо з боку уряду трапляється витік даних, він щоразу про це повідомляє, просить вибачення і виправляє помилку. Може здатися, що тоді люди менше довірятимуть вам, але насправді все навпаки, якщо це трапляється не часто. Так по-краплинці будується довіра. Втрачається вона відрами.

МИ ДОВЕЛИ, ЩО ЕЛЕКТРОННІ ГОЛОСИ НЕ СКОМПРОМЕТОВАНІ

- Як в Естонії працює система електронного голосування i-Voting?

- Естонія голосує електронно з 2005 року, бо ми були піонерами у цифровізації. Цю систему розгорнули набагато раніше за цифрове посвідчення особи і X-Road, багато що не було досконалим. Однак держава шукала шляхи, як довести світові, що ми можемо цифровізувати головну послугу між громадянином і державою.

Минуло 20 років. В Естонії це досі працює. Крім нас, більше ніхто не голосує онлайн.

Нам знадобився час, щоб 50 відсотків голосів надходили онлайн. Цю позначку перетнули лише раз у 2023. Потім пройшли вибори у жовтні, і показник впали до близько 46 відсьтків. І це нормально. Люди вільні обирати.

Для естонців це доволі логічно, тому що в нас немає багато посольств, хоча самі ми розкидані по світу. Дехто навчається, мандрує. Ми не хочемо, щоб громадянин втратив можливість проголосувати, що важливо для демократії, лише тому що він не в країні. Ми також не хочемо, щоб він полишав свої справи та планував окремий день, щоб піти і проголосувати. Можливо, люди у відпустці, насолоджуються роботою в саду, відпочивають у своєму заміському будинку. Ви просто авторизуєтеся і голосуєте – 3 хвилини.

- Ви особисто голосуєте онлайн?

- Щоразу.

Онлайн-голосування відкрите протягом 5–6 днів. Якщо хтось хоче змінити голос, громадяни можуть голосувати скільки завгодно разів. Кожен голос онлайн скасовує попередній. У такому разі спроби підкупу, щоб вони проголосували саме за вас, є безглуздими.

Тож усе доволі логічно, якщо ви впевнені у безпеці процесу. Проводилося багато розслідувань, і ми неодноразово доводили, що це безпечно. Я думаю, ми довели, що електронні голоси не скомпрометовані.

- В Естонії працює електронна система охорони здоров'я. Ви збираєте дані ДНК ваших громадян. Скільки даних ви зібрали, які практичні результати?

- Ініціатива зветься «Біобанк». Уже протягом 20 років людям пропонують надати свою ДНК для дослідницьких цілей. На жаль, ця система принесла небагато безпосередньої користі, хоча це добре для досліджень і мети персоналізувати сервіси в майбутньому.

У «Біобанку» є лише 15 відсотків естонців – близько 200 тисяч дорослих осіб. Минулого року відкрився спеціальний вебсайт, і з деякими донорами звʼязувалися, тому що виявилося, вони мали вищий ризик розвитку певних захворювань. Якийсь практичний результат є, але він не масовий.

НОВИНИ ПРО «ДІЮ» ШОКУЮТЬ МЕНЕ

- Ви стежите за цифровізацією в Україні? Що в e-Estonia думають про це?

- Я слідкую за розробками, бо іноді вони справді масштабні. Останні новини про «Дію», що мене шокували, – про вихід «Дії» на ринок акцій. Це справді незвичний підхід.

Мені розповідали, що нею зручно користуватися, тож я думаю, що ми могли б повчитися вашого підходу до дизайну. Естонці багато вчаться, якщо говорити про зусилля України із цифровізації, але ми не можемо все копіювати. Ви працюєте за інших умов і правил через ЄС і різні обмеження.

У певних сферах Україна дуже швидко просувається, і це чудово. Наприклад, нам знадобилося чимало часу, і ми досі працюємо над тим, щоб розробити державний додаток, бо ми давно «у цій грі» і призвичаїлися до наших платформ. Вони адаптовані для мобільних пристроїв, але у вигляді вебсторінки, а не додатка.

- Ми багато розмовляли про кібербезпеку, але, враховуючи український досвід й атаки на енергетичну інфраструктуру, чи ви опікуєтеся питанням стійкості вашої системи?

- Я не можу говорити про це, лише знаю, що є люди, відповідальні за захист кіберпростору в Естонії. Я не спеціаліст, проте знаю, що Естонія та Україна багато обмінюються ідеями, практиками й технологіями для захисту кіберпростору.

Оскільки ви єдина європейська країна у стані війни, у вас геть інший інноваційний процес і досвід.

Я сподіваюся, що наші фахівці дуже часто відвідують Україну й навчаються у вас.

- ШІ для вас – це можливість чи загроза? Чи ймовірно, що ШІ допоможе хакерам ефективніше атакувати і спеціалістам із кібербезпеки – оборонятися?

- Обидві сторони вже ним користуються. ШІ – це інструмент, який можна використовувати на благо або як завгодно. За його допомогою вже обдурюють людей, запускають кібератаки й обороняються. Завжди складніше оборонятися.

Штучний інтелект – це значна частина стратегії Естонії. Ми використовуємо його роками. Впровадження ШІ – єдиний спосіб персоналізувати послуги, адже поки що це єдина технологія, яка може працювати з необхідною кількістю даних й особливо проактивних державних послуг.

Іван Косякін, Таллінн