Австралія обмежує соцмережі для підлітків. Як це змінює цифрову безпеку держави і чому досвід важливий для України?

У листопаді минулого року парламент ухвалив Online Safety Amendment (Social Media Minimum Age) Act 2024. Закон зобов’язує платформи перевіряти вік користувачів і забороняє створення акаунтів особам молодше шістнадцяти років.

То як це працюватиме? Нещодавно уряд Австралії оприлюднив офіційний документ із поясненнями щодо мінімального віку користування соцмережами та механізмів перевірки віку. У ньому чітко визначено позицію регулятора, яка говорить, що відповідальність за дотримання правил покладається на самі платформи. Підлітки та їхні батьки не нестимуть покарання.

Тому саме компанії мають запровадити ефективні заходи, які реально унеможливлять доступ дітей до сервісів, а не покладатися лише на вік, вказаний користувачем під час реєстрації. Перевірка має здійснюватися за допомогою технічно надійних способів, що гарантують достовірність даних.

Відповідальним за контроль визначено офіс eSafety Commissioner. Норми набудуть чинності з грудня 2025 року, а за систематичні порушення передбачені значні штрафи для корпорацій.

Аргументи за цю ініціативу зводяться до захисту психічного здоров’я та зменшення шкоди від токсичного контенту, що веде до різкого зростання психологічного дистресу серед молоді. Цей термін означає стан емоційного виснаження і напруження, який виникає під впливом тривалого стресу, соціального тиску або травматичних подій. Йдеться не про конкретне захворювання, а про сукупність симптомів, що свідчать про проблеми з психічним самопочуттям.

Психологи відзначають, що дистрес проявляється у постійній тривожності, відчутті страху чи напруги, дратівливості, емоційній нестабільності. У підлітків він часто супроводжується порушенням сну або апетиту, втомою, втратою інтересу до навчання, друзів і звичних занять. Знижується самооцінка, з’являється відчуття безпорадності та ізоляції.

Такі стани останніми роками стали характерними для значної частини молодого покоління, яке постійно проводить час у смартфонах. На думку лікарів, вікові групи від п’яти до сімнадцяти років можуть проводити в день не більше двох годин, але на жаль, підлітки регулярно перевищують цю межу.

Австралійські дослідження підтверджують, що через це рівень психологічного дистресу серед підлітків зріс майже вдвічі за останнє десятиріччя. Медики пов’язують це насамперед із постійною присутністю соціальних мереж у житті підлітків, які формують надмірні очікування, викликають порівняння із чужими ідеалізованими образами та створюють хронічне відчуття тиску й тривоги.

Водночас медичні та психологічні служби попереджають про ризик побічних наслідків від жорстких заборон,заявивши, що повна заборона може позбавити вразливих підлітків доступу до ресурсів підтримки та спільнот, які допомагають долати кризові стани. Тому професійні психологи застерігають від різкого вилучення каналів комунікації для дітей, які користуються ними для пошуку допомоги.

Дані опитувань eSafety свідчать, що у дві тисячі двадцять четвертому році вісімдесят і більше відсотків дітей віком вісім дванадцять років користувались принаймні однією соціальною або месенджер платформою, попри політику мінімального віку тринадцять років у більшості сервісів. Молодь пояснює це бажанням комунікації та доступу до контенту. Окремі дослідження молодіжних організацій фіксують побоювання, що жорсткі вікові межі спричинять відчуття соціальної ізоляції та позбавлять частину підлітків важливих каналів підтримки.

На фоні цих дискусій політики не бажають міняти свої позиції. «Соціальні мережі шкодять нашим дітям, і я вирішив покласти цьому край» заявив прем’єр Ентоні Албанезе представляючи цей законопроєкт. Урядовці наголошують на відповідальності платформ і пріоритеті безпеки дітей. Вони підкреслюють, що мова йде не про криміналізацію підлітків, а про обов’язок індустрії. Тому уряд проводячи випробування технологій вікового підтвердження, паралельно консультується з освітою, індустрією та громадянським суспільством.

І у суспільстві є підтримка ініціативи щодо підвищення віку. Опитування Guardian Essential показувало прихильність двох третин виборців до ідеї мінімального віку шістнадцять років.

Спираючись на суспільну підтримку Уряд планує оцінювати ефективність після набуття чинності норм та завершення пілотів з верифікації віку. Очікується зменшення підліткового доступу до шкідливого контенту. Водночас офіційні матеріали визнають потребу в балансі між безпекою та приватністю. Від платформи вимагатимуть сильні методи вікової перевірки, але з урахуванням захисту персональних даних. Ризики обходу через чужі акаунти або VPN залишаються предметом пильного моніторингу.

Хто ще у світі має подібні програми ?

У Великій Британії онлайн безпека регулюється актом, який вимагає від сервісів забезпечувати вікові перевірки, послідовне застосування лімітів та сильні методи контролю доступу до контенту. Регулятор пояснює, що перевірки віку є обов’язковими для сайтів з високим ризиком, зокрема для порнографії, та мають бути технічно надійними.

У Сполучених Штатах низка штатів пішла шляхом обов’язкової верифікації та заборон. Так штат Флорида ухвалила обмеження для користувачів до чотирнадцяти років та вимогу згоди батьків для підлітків чотирнадцять п’ятнадцять років. Виконання призупинено федеральним судом на час розгляду конституційності. Арканзас отримав постійну судову заборону на застосування аналогічного закону через порушення свободи слова. Утім політика штатів продовжує змінюватись через апеляції та нові редакції законів.

Що це означає для України?

В українських умовах питання цифрової безпеки дітей і підлітків має вимір, якого не існує у мирних державах. Війна змінила роль соціальних мереж із каналу спілкування на поле бою інформаційних, психологічних і розвідувальних операцій. У відкритих платформах противник шукає вразливі точки суспільства. Підлітки стають об’єктами маніпуляцій і вербування. Залучення дітей до збору даних про військові об’єкти, рух колон, настрої у громадах або фото з фронту вже фіксувалося у кількох розслідуваннях українських спецслужб.

Державна служба спеціального зв’язку повідомляла про сотні випадків, коли користувачі TikTok, Telegram і Discord поширювали геолокації об’єктів, не усвідомлюючи, що сприяють противнику. Частину таких акаунтів створювали неповнолітні. Це доводить, що для ворога немає «дитячої» аудиторії. Усі є потенційними джерелами даних. Війна показала, наскільки вразливою може бути молодь без базових знань з кібергігієни.

Інша проблема це вплив інформаційних кампаній на емоційний стан підлітків. Російські канали у TikTok і Telegram поширюють тривожний контент, відео з фронту, дезінформаційні повідомлення про мобілізацію та економічну кризу. Це формує відчуття страху і безнадії, що в підлітковому віці легко переходить у депресивні стани. За даними UNICEF, кількість дітей, які повідомляють про тривожність та проблеми зі сном, суттєво зросла після початку повномасштабного вторгнення.

В умовах війни соціальні мережі стали не лише інструментом впливу, а й каналом виживання. Через них волонтери збирають кошти, психологи проводять консультації, військові комунікують із суспільством. Тому механічне копіювання австралійських заборон в Україні не спрацює. Потрібен баланс між безпекою та відкритістю. Діти мають залишатися в онлайн-середовищі, але з навичками критичного мислення, із захищеними каналами спілкування та під наглядом дорослих.

Українські експерти з кібербезпеки пропонують кілька напрямів. Перший це системне навчання цифровій грамотності у школах і громадах, з урахуванням реальних воєнних ризиків. Другий це створення підліткових безпечних платформ із контролем контенту, які можуть стати альтернативою глобальним сервісам. Третій цезапровадження спільних із платформами механізмів швидкого реагування на фейки та кіберзагрози.

Окрему увагу варто приділяти контролю контенту, який використовується для психологічного тиску. У час війни лінія між пропагандою і розвагами розмивається. У коротких відео з музикою приховується насильницький або панічний зміст. Для молоді це часто виглядає як гра. Але їх наслідком стає емоційне виснаження, втрата довіри до держави та відчуття безвиході.

Підлітки, які виросли у війні, формують цифрову культуру нового типу. Вони водночас є споживачами контенту і потенційними захисниками країни у кіберпросторі. Саме тому важливо виховати в них розуміння, що інформація може бути зброєю. І що необережне відео або пост іноді має наслідки не менші, ніж неправильний рух на полі бою.

Україна може використати австралійський досвід як орієнтир, але власна модель має спиратися на воєнну реальність. Йдеться про побудову системи цифрової безпеки, де держава, школа, батьки та технологічні компанії діють спільно. Заборони не замінять освіту, але без правил неможливо втримати довіру. Завдання полягає у створенні середовища, в якому підлітки не опиняються під прицілом інформаційної зброї, а стають її свідомими нейтралізаторами.

Такий підхід не лише убезпечує дітей. Він формує майбутнє українського суспільства, здатного мислити критично, зберігати інформаційну стійкість і захищати себе у будь-якому середовищі як у реальному, так і в цифровому.

Віктор Таран, експерт з оборонних та військово-технічних інновацій, спеціалізується на безпілотниках та кібербезпеці

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства