Українські ідеї вже формують бачення нової Європи

На початку жовтня в залі Європарламенту в Брюсселі гучно лунало «Слава Україні!». Зазвичай, тут можна почути такі вигуки від депутатів-симпатиків України. Однак цього вечора зала була вільна від політиків, натомість її наповнили фіналісти премії NEB від Єврокомісії. Були тут і високі чиновники – єврокомісари, а до присутніх по відео зверталися президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн та президентка Європарламенту Роберта Мецола. Учасники, що з’їхалися до Бельгії з 39 країн Європи, довго аплодували двом українським жінкам, які піднімались на сцену. Власний кореспондент Укрінформу побувала на церемонії та познайомилася ближче з нашими переможницями. Але спочатку про те, що ж це за премія, та чим вона важлива.

ЩО ТАКЕ NEB?

Премія New European Bauhaus (NEB, Новий Європейський Баухаус) була започаткована Єврокомісією у 2021 році за ініціативи Урсули фон дер Ляєн як продовження «Європейського зеленого курсу». Але NEB одразу «виріс» із екополітики ЄС і перетворився на ширший рух – архітектура, дизайн, інженерія, технології й мистецтво об’єдналися навколо творення спільного бачення Європи майбутнього. Брати участь у конкурсі віднедавна можуть не лише країни ЄС, а й усі держави, що входять до програми Horizon Europe, зокрема й Україна. Щороку NEB нагороджує у категорії Champions – це вже реалізовані проєкти, та Rising Stars – ідеї від молодих команд. Кожен переможець отримує грошову винагороду (від 15 до 30 000 євро) та комунікаційну підтримку від Єврокомісії. Таким чином вона стимулює розвиток місцевих ініціатив, а ще формує платформу для обміну ідеями та натхнення для міст, регіонів і громад.

УКРАЇНЦІ НА NEB

Торік Єврокомісія вперше відкрила конкурс для заявок з України й навіть заснувала спеціальну відзнаку – «за відбудову України». Це своєрідне визнання того, що українська реконструкція є частиною європейської трансформації. Тоді серед переможців були “Community reBuilding” – проєкт, який створює нові формати для сталого відновлення міст, а спеціальні нагороди отримали громадський простір і зона відпочинку у Львові та ініціатива з відновлення історичних будівель під сучасні громадські функції.

Цього року на конкурс подали понад 530 заявок, а у фінал вийшов 51 проєкт. Конкуренція – серйозна. Так, фаворитами, зокрема, вважали італійський “Green Between”, який перетворює покинуті залізничні колії на зелені простори, іспанський “Bioma”, що відновлює старі фабрики під екоцентри. Але українці змогли прорвалися на п’єдестал. Проєкт Promprylad з Івано-Франківська здобув головну нагороду у категорії «Champions» – за інноваційне перетворення колишнього заводу на центр креативної економіки. А ініціатива молодих дизайнерів з Харкова, «3,14BAN», отримала друге місце у «Rising Stars» – за формування «промислової екосистеми та підтримку концепції життєвого циклу».

УНІВЕРСАЛЬНИЙ ПРОСТІР ДЛЯ РОЗВИТКУ

«У нашій команді був жарт – якщо ми переможемо, то хотіли б запросити пані Урсулу фон дер Ляєн відвідати Івано-Франківськ. Ми український амбітний проєкт, і ми прагнемо стати рушійною силою у відбудові України. Ми хочемо показати всьому світові, що навіть у ці складні часи ми, українці, здатні створювати справді важливі речі. І я завжди хотіла сказати тут – Слава Україні!», – звернулася зі сцени директорка проєкту «Промтех» у Фонді Promprylad Оксана Архипчук, гордо піднявши вгору нагороду.

Ми говоримо з Оксаною у перервах між численними воркшопами, на які фіналістів запросили у переддень вручення премії. Усі ці творчі наради відбуваються на «ревіталізованій» території колишнього заводу в центрі Брюсселю.

- Так, тут справді трохи схоже на наш простір, але в нас по-своєму класно. Наш – це також нове життя для старого заводу. Він трішечки менший і знаходиться в Івано Франківську. Але він унікальний тим, що поєднує в собі ключові принципи оцього New European Bauhaus. З одного боку – це принцип сталості. Ми перевикористали все, що можна було зі старого заводу – плитку, віконця, всі металеві конструкції, цеглу. Навіть маємо відповідну сертифікацію, що підтверджує екологічність та енергоефективність. З іншого боку, ми сфокусувалися на залученні спільноти, про яку багато тут говорять. Ми створили Promprylad, залучивши станом на зараз понад тисячу вісімсот інвесторів. Великих і дрібніших. Тобто це величезна кількість людей, які вирішили не просто вкласти свої гроші заради прибутку, а й інвестують також у соціальні проєкти. Ми працюємо на перетині 4-х напрямків. Це і нова економіка, і сучасне мистецтво, й урбаністика, й освіта. Зараз в нас є і мистецький центр, і простір майстерень – деревообробки, роботи з металом, 3D друку.

- А як повномасштабна війна змінила і ваш простір, і вашу роботу?

- Дуже сильно, тому що, коли почалося вторгнення, ми вже були центром, де сходилися бізнеси. Люди почали переїжджати, ми стали своєрідним хабом, створили консультаційний центр, пізніше – центр нової економіки. Тепер у нас є і програми для ветеранів, і для жінок, орієнтовані на малий бізнес, на підтримку підприємництва. Є перекваліфікація для дорослого населення. Ми визначили п'ять ключових напрямків на основі аналізів ринку праці. І зараз вийшли, наприклад, з пілотними курсами по монтажу радіоелектронних пристроїв, бо радіоелектроніка зараз надзвичайно затребувана.

- Що для вас означає таке європейське визнання?

- Для нас це важливо, бо от нарешті ще один український класний проєкт буде помітно в Європейському Союзі. Але ми бачимо свою роль у тому, щоби такі моделі реплікувати в інших локаціях України. І зважаючи на те, що у нас зараз після війни багато покинутих приміщень, які потрібно буде оновлювати і вносити нове життя в ці простори, то можна це зробити, просто збудувавши торговий центр, а можна зробити простір, який буде таким магнітом для всієї місцевої спільноти.

- Якщо ви переможете, на що ви потратите кошти від Єврокомісії?

- Звісно, на те, щоб розширюватися далі. Ми зараз маємо співпрацю не лише з нашими партнерами у Франківську, маємо партнерів і в Дніпрі, й у Миколаєві, й у невеличкому містечку на Полтавщині, й у Луцьку. Тобто є багато таких спільнот в Україні, які хочуть створювати подібне, і ми готові їх підтримувати, допомагати. Звісно, зараз ми всі в обмежених умовах, під великим стресом. Але мені здається, війна ще раз підсвітила важливість та силу спільноти. Коли ми всі сходимося разом, тоді і проєкти живуть довше. Буквально тиждень тому я була на дні народження громадської організації з Херсона. Вони розповідали, що коли почалась окупація Херсона, і вони вирішили кудись виїхати, то одразу подзвонили нам. І ми їх прийняли. Тепер вони повернулись і працюють у себе. І таких історій багато.

НОВЕ ЖИТТЯ РЕКЛАМНИХ БАНЕРІВ

«3,14BAN – це команда, яка довела, що апсайклінг може бути не лише екологічним, а й стильним та затребуваним. Ця нагорода – підтвердження нашої сили й натхнення рухатися далі, ми пишаємося, що наша ідея свідомого мерчу знаходить відгук не лише в Україні, а й у Європі», – каже Катерина Уварова, засновниця харківського бренду, який посів друге місце у своїй категорії. Вона дізналася про премію Єврокомісії через соціальні мережі. Заповнила заявку, але не сподівалась на такий успіх. Проте влітку отримала листа із запрошенням до Брюсселя.

Катерина саме одягає на себе яскравий плащ власного виробництва, щоб показати, що можна створити зі старих банерів.

- Такий одяг прекрасно підходить, наприклад, для львівської погоди або для Лондона. І завдяки цьому ми впроваджуємо історію сталого, екологічного розвитку. Тобто ми можемо використовувати ресурси повторно, давати їм друге життя і показувати, що це може бути не тільки практично, а ще й красиво. І це не обов'язково одяг. Зараз ми шиємо поясні сумки, різні шопери, чохли для ноутбуків. А якщо банер – з не дуже щільної тканини, як цей, то можемо пошити що завгодно.

- Як вам спала на думку така ідея?

- У 2019 році я навчалася в ХНУ імені Каразіна, і для практики нам потрібно було створювати різноманітні події, а до них, відповідно, рекламні банери. На них була написана дата, назва, все це було вже не актуальним на наступний день. Тоді ми вирішили, що пошиємо сумку, щоб ходити з нею на пошту, відправляти посилки. І так ідея розвинулася далі, і розвивається далі більше п'яти років. Зараз у нас офіційно працевлаштовано три людини. Але є до десятка жінок, яких ми залучаємо, коли є замовлення. Здебільшого це швачки, які, наприклад, приїхали з окупованої території, з Донецької, Луганської області. Всі вони разом створюють унікальні речі.

- А коли почалася повномасштабна війна, і було зовсім не до рекламних банерів, як ви змогли протриматись?

- У перші півроку частина наших складських запасів пішла на облаштування укриттів для хлопців на фронті. Вони самі просили банери, щоби прикривати свої бліндажі. Але зараз це змінилось, і десь наприкінці двадцять третього року ми зробили рестарт, продовжили рух, таки би мовити, в бік Європи. Тому що ці закони, які зараз тут уже є нормою, після війни будуть нормою і для нас. Про те, як правильно працювати з відходами, як правильно працювати з матеріалами, яким можна дати друге життя. Це і про соціальну, і про екологічну відповідальність.

- А що зараз у вас найчастіше замовляють, і чи бачать ваші роботи за кордоном?

- Окрім банерів, ми розширюємо можливості, почали переробляти джинси – також на різні аксесуари. З останніх новинок – сумка зі старого протигаза. Одна частина – протигаз, а друга зроблена із залишків шкіри з виробництва. Це наша фішка – речі, які викликають емоцію в людей. Зараз у нас є замовлення, наприклад, з Німеччини й зі Швейцарії. Нещодавно навіть відправила перше замовлення в США, це якраз сумка з протигазу. Люди шукають унікальні продукти, а ми готові їх створювати.

- На що потратите кошти, якщо переможете?

- Зараз ми націлені на те, щоби зробити повністю завершений цикл виробництва, тобто все в одному місці – від прийняття банерів до мийки і до дезінфекції. Завершений технологічний процес. І ту саму модель виробництва створити, наприклад, потім у Києві або в іншому обласному центрі, так ми можемо масштабувати весь виробничий процес.

Ми приймаємо банери не тільки в Харкові, але приймаємо ще й у Львові. У Львові, наприклад, багато зараз відбувається різних подій. І часто компанії, які їх проводять, також зацікавлені в тому, щоб потім замовити в нас продукцію, бо це відповідає їхнім орієнтирам «сталого» розвитку і усвідомленого споживання.

- Ви справді хочете прямо зараз вкласти кошти в цех у Харкові – у місті, де дуже високі шанси на те, що будь-якої хвилини туди може «прилетіти»?

- У такому разі ми можемо розглядати всю Україну як небезпечне місце, тому що ми не знаємо, куди саме завтра прилетить. Може і в той-таки Івано-Франківськ, може в Харків, може в Одесу, може в Дніпро. Сьогодні ми інвестуємо, а завтра вже працюємо. І наш Харків точно працює і буде працювати, незважаючи ні на що. І навіть якщо щось ми й втратимо, головне – щоб люди були живі, здорові, а обладнання ми знову купимо.

Лідія Таран, Бельгія–Франція

Фото: Лідія Таран та надані NEB