Підсумок війни: в Ірану союзників немає, а в Ізраїлю – один і діє у власних інтересах
23 червня Трамп здивував світ заявою про завершення 12-денної війни між Ізраїлем та Іраном. Президент США запевнив, що сторони «майже одночасно» звернулися до нього з проханням про допомогу у встановленні миру та погодилися на припинення вогню. Ізраїль офіційно підтвердив свою згоду, проте з боку Ірану жодних повідомлень про досягнення домовленостей не надходило. Більше того, наступного ранку (за київським часом) Іран атакував Ізраїль, на що ЦАХАЛ відповів контратакою.
Ближче до вечора Трамп ознайомився з останніми новинами з Близького Сходу і виступив із черговою емоційною заявою: «Ізраїль та Іран не розуміють, що, б...ть (дослівно в перекладі, – ред.) вони творять». Після цього відбулася телефонна розмова з прем’єр-міністром Ізраїлю Беньяміном Нетаньяху, який запевнив, що Єрусалим утримається від подальших ударів по Тегерану. Паралельно, ймовірно, тривали контакти між представниками США та Ірану. Останні стверджували, що ракети було випущено за кілька хвилин до офіційного початку перемир’я, а отже жодного порушення з їхнього боку не було, а згодом узагалі почали виправдовуватися, що нічого не запускали – або це сталося помилково.
При цьому іранські збройні сили обіцяють надалі «з відкритими і настороженими очима» стежити за «рухами ворога». Тим часом аеропорт ім. Бен-Гуріона готується до відкриття та відновлення повноцінної роботи вже найближчим часом, а частина іноземних авіакомпаній заявила про готовність негайно відновити рейси.
Як же трактувати такі «гойдалки»?
Низка коментаторів висловили думку, що подібні коливання вказують на те, що Трампа не сприймають серйозно, бачачи в ньому «могутнє ніщо». Це навіть попри те, що напередодні ВПС США завдали безпрецедентного удару надпотужними бомбами GBU-57 по трьох іранських ядерних об’єктах – у Фордо, Натанзі та Ісфахані. Однак, як вважають наші експерти, ситуація змінилася кардинально: після удару США по Ірану диктатори тоталітарних країн знову бачать в особі Трампа загрозу, причому загрозу войовничу».
ВІЙНА, ЯКА НЕ СТАЛА ВЕЛИКОЮ: ДИПЛОМАТІЯ РАКЕТ І ОБМЕЖЕНИХ ЦІЛЕЙ
Дипломат Вадим Трюхан підкреслює, що Іран не очікував настільки потужної атаки з боку Ізраїлю, а тим більше – прямого залучення до конфлікту Сполучених Штатів Америки. За його словами, результати, яких досягли ізраїльтяни та американці, виявилися настільки нищівними, що в Тегерані усвідомили: йдеться не про демонстрацію сили, а про загрозу виживанню режиму. «Відтак Іран наразі не зацікавлений у продовженні військових дій», – констатує Трюхан. Він додає, що Тегеран переконався у неготовності своїх умовних союзників – Китаю, Росії, Північної Кореї – оперативно надати суттєву військову чи технічну допомогу. Ці гравці виявилися неспроможними або небажаючими заради інтересів Ірану ризикувати залишками глобальної стабільності та своїми відносинами зі США. Таким чином, «Іран залишився сам на сам із Ізраїлем та його потужним союзником – Сполученими Штатами, і змушений був серйозно замислитися над необхідністю якнайшвидшого припинення бойових дій», – резюмує дипломат.
Схожа логіка спрацювала і для Ізраїлю. Попри вражаючі результати початкового удару, відповідь Ірану виявилася досить потужною, частково пробивши ізраїльську ППО. Були втрати серед цивільного населення та суттєві руйнування інфраструктури. «Відтак Ізраїль також не зацікавлений у затягуванні конфлікту», – зауважує Трюхан. Крім того, Ізраїль чітко побачив відсутність міжнародної підтримки ідеї повалення іранського режиму. Навіть США, попри свою участь, заявили, що головні цілі досягнуто, і закликають до деескалації. «Саме тому заява Дональда Трампа про припинення вогню та завершення бойових дій, яку він охарактеризував як завершення «дванадцятиденної війни», виглядає цілком реалістичною».
Щодо закидів про те, що Дональда Трампа ніхто не сприймає серйозно, Вадим Трюхан категорично не погоджується. Він стверджує, що нинішній розвиток подій свідчить про протилежне. Принаймні у близькосхідному питанні Трамп «буквально грюкнув кулаком по столу і продемонстрував готовність задіяти увесь військовий потенціал США». Це сталося попри скептицизм як серед союзників, так і в самих Сполучених Штатах. «Отже, говорити, що Трамп – це «ніщо», вже просто не доводиться», – наголошує Трюхан. «Цілком можливо, що тепер багато світових лідерів – від Путіна до Кім Чен Ина й Сі Цзіньпіна – серйозно переосмислюють своє ставлення до Трампа. В їхніх очах він більше не «людина-бла-бла», а лідер, здатний на радикальні дії – збройні операції, жорсткі санкції, політичний тиск. Трамп перетворився на фактор страху для диктаторських режимів», – додає він. На думку Трюхана, Трамп на цьому не зупиниться, і наступною темою, якою він може зайнятися з усією серйозністю, стане війна Росії проти України.
Експерт-міжнародник Юрій Богданов також впевнений, що ситуація поступово заспокоїться, оскільки «жодна сторона – ані Ізраїль, ані Іран – не можуть досягти максимальних цілей». Він особливо виділяє Іран, чиї військові спроможності корінним чином підірвано. Ізраїль, зі свого боку, критично потребує американських боєприпасів, і довготривала війна без американської підтримки не є реальною задачею. Наземна операція для усунення іранського режиму наразі виглядає нереалістичною, а США не збираються її проводити. При цьому Дональд Трамп, як завжди, «хоче отримати максимально швидку перемогу» та зафіксувати результат: Іран не здатний робити ядерну зброю і не може загрожувати регіону. «І саме його поспіх до стабілізації припинення вогню привів до обміну ударами між Ізраїлем і Іраном», – вважає експерт. «Але при цьому можливості США і залежність від США не дозволяють Ізраїлю діяти самостійно. Те саме – у випадку з Україною і Європою у протистоянні з Росією», – проводить паралель Богданов, резюмуючи: «Тож, цілком очевидно, війна зупиниться. Але не через заслуги Трампа».
Політолог-міжнародник Максим Ялі підтримує думку, що деескалація вже відбулася. Він вважає, що у «помилковий» запуск Іраном ракети можна повірити, зважаючи на зацікавленість Тегерана у перемир’ї. Ірану було необхідно продемонструвати своєму населенню, що їх не примусили до миру, але вони можуть йти всупереч волі Трампа. «Загалом, гадаю, все «устаканиться». Фактично деескалація вже відбулася. Адже, якщо офіційно обидві сторони завили про те, що вони погоджуються на припинення вогню, то все інше – це технічні питання. А це – перемовини, які вже почалися», – зазначає політолог.
Він також погоджується, що прем’єр Ізраїлю Нетаньяху не був зацікавлений у припиненні бойових дій до повної капітуляції Ірану. Однак Ізраїль, хоч і не досягнув усіх цілей, бачить, що Трамп чітко дав зрозуміти: Сполучені Штати не будуть повністю залучатися до війни. А без Сполучених Штатів Ізраїль не зможе ні повністю знищити ядерний потенціал Ірану, ні, тим паче, досягти повалення режиму, для чого потрібна наземна військова операція, яку Трамп вже виключив.
Втім, Ізраїль взяв під контроль повітряний простір, союзники не рвалися допомагати, а самотужки Ірану протиставити противнику нічого. «Усі побачили, що їхні ракетні технології та самі ракети виявились далеко не такими ефективними, як вони про це заявляли. Крім того, у перші дні вдалої операції Ізраїлю в Ірані значно скоротилася кількість пускових установок... Тобто, можна вважати, що вони майже вичерпали свої військові можливості. Тож ситуація патова. А Трамп дав можливість з неї вийти», – резюмує Максим Ялі. Таким чином, протягом кількох тижнів, а може, й скоріше, припинення вогню може стати стабільним.
Політолог також висловлює сумнів, що Москва зможе використати цей переговорний трек як свої «здобутки». «Адже Трамп на пропозиції посередництва у переговорах у достатньо різкій формі від «послуг» росіян відмовився. Мовляв, спочатку зупиніть війну в Україні, а потім пропонуйте нам свої миротворчі потуги», – підкреслює Ялі. Він припускає, що саме через слабкість Росії Іран погодився на американські умови перемир’я та завдав такого відносно слабкого удару у відповідь на атаку США по своїх ядерних об’єктах. «Адже можна припустити, що в Москві главі МЗС Ірану повідомили, що суттєвої військової допомоги від Кремля як союзника Тегерану чекати не слід…» Тому, повторює Ялі, зараз усі сторони «відрапортують про «велику перемогу», отримають свої політичні дивіденди і «розійдуться» до наступної серії».
РЕЗУЛЬТАТИ 12-ДЕННОЇ ВІЙНИ: ХТО ЩО ВИГРАВ І ЩО ДАЛІ?
12-денна війна між Ізраїлем та Іраном стала інтенсивним, хоч і відносно коротким конфліктом, що мав значні наслідки для всіх залучених сторін та регіону в цілому. Оцінка попередніх підсумків дозволяє краще зрозуміти новий баланс сил та прогнозувати подальший розвиток подій.
Експерт-міжнародник Анатолій Максимов зазначає, що Ізраїль «вклався у свій двотижневий дедлайн і закрив більшість місій». За його словами, список цілей вичерпали останніми ударами по репресивній системі Ірану. «Ядерна програма Ірану, якщо не знищена, то висить на волосині і наразі не є загрозою. Важлива перемога над суперником, який у багато разів більший за Ізраїль», – підкреслює Максимов. Іран отримав дуже сильні політичні, збройні та дипломатичні удари. «Їхньої ППО більше не існує, лідери загинули чи ховаються, ядерна програма на межі припинення, більшість пускових установок знищена, командування і контроль – в руїнах. Нема, у принципі, за що далі битися», – констатує експерт. Максимов також припускає, що «всередині ж режим почне помсту своїм громадянам (бо не може помститися Ізраїлю), ще активніше репресуючи незгодних». Проте, якщо добре розуміти Близький Схід, мир тут – ледь не лайливе слово. «Це ще далеко не кінець протистояння, може навіть не кінець цього конфлікту. Бо перемир'я – ще одне лайливе слово», – застерігає Максимов.
Ізраїльська журналістка, арабістка, старший науковий співробітник інституту Atlantic Council Ксенія Свєтлова також підбиває проміжні підсумки 12-денної війни.
Ізраїль: «Скористався ідеальним моментом, коли ППО Ірану фактично не існує, а «вогняне кільце» регіональних проксі значно ослаблене», – зазначає Свєтлова. Ізраїль знищив значну частину пускових установок, балістичних ракет і БПЛА, а також заводів із їх виробництва. Ліквідував високопоставлених лідерів КВІР та армії, а також провідних ядерників. Втягнув США у війну й сприяв завданню ударів по трьох ядерних об’єктах, де, найімовірніше, «вийшли з ладу центрифуги або їх частина». Довів абсолютну перевагу своїх ВПС у іранському небі та неспроможність Ірану чи його союзників цьому якось протидіяти. Проте, Ізраїль зазнав суттєвих втрат у тилу – близько 100 000 людей втратили свої домівки, сотні були поранені, 29 загинули.
Іран: Іранський режим не був повалений. «Ніхто й не ставив перед собою такої мети, не існувало жодного оперативного плану, ніхто на це не розраховував», – підкреслює Свєтлова. За її словами, наразі важко зрозуміти, наскільки режим ослаб і чи зможе впоратися зі спробами бунтів у майбутньому, але зараз аятоли продовжують тримати владу у своїх руках. Не виключено, що аятолу Хаменеї згодом усунуть, але складно сказати, хто прийде йому на зміну. Ядерні об’єкти зазнали атаки, але невідомо, якої саме шкоди було завдано. Іран втратив провідних експертів у ядерній сфері та досвідчених військових, «однак очевидно, що навички й знання не зникли».
Країни Перської затоки: Пережили неприємні моменти, але загалом залишилися неушкодженими. «Їхня ставка на США виправдала себе, як і дипломатія останніх років, спрямована на перезавантаження відносин з Іраном», – зазначає Свєтлова. Катар знову примудрився стати посередником і «вийти сухим із води».
США: «Ще раз довели, що саме вони керують парадом: якби метою було повалення режиму – це було б здійснено. Просто ніхто не ставив такої мети», – наголошує Свєтлова.
РФ та Китай: Переважно спостерігали за подіями зі сторони, сподіваючись, що Трамп проявить милість до їхніх іранських партнерів, але, можливо, спробують зіграти якусь роль у прийдешніх переговорах. РФ втратила (щонайменше тимчасово) доступ до іранських балістичних ракет і БПЛА, оскільки заводи з їх виробництва були знищені або серйозно пошкоджені.
Що далі? Свєтлова зазначає, що Ізраїлю та США належить з’ясувати, чого саме вдалося досягти в цій війні, наскільки ядерна та балістична програми були виведені з ладу, і як діяти, щоб не допустити їх відновлення. Вона зауважує, що «між трампівським «ми знищили все» та іранським «нічого не сталося» існує величезна кількість відтінків жовтого». Далі, на горизонті вже вимальовуються переговори. У США вважають, що Іран тепер стане значно поступливішим, ніж раніше. Свєтлова вважає це малоймовірним, але допускає, що заради збереження режиму, Тегеран виявить більшу гнучкість. «Хоча, скоріш за все, знову намагатиметься тягнути час і зберегти те, що можливо, зі своєї ядерної програми», – додає вона. Свєтлова підкреслює, що миритися з ядерною програмою Ірану більше ніхто не збирається, але й «посилати солдатів на війну із метою зміни режиму та фізичного знищення цієї програми – теж ніхто не поспішає». Отже, «лише після того, як ці моменти проясняться, можна буде з упевненістю говорити про настання для Близького Сходу «нової ери».
ВИСНОВОК
Можна констатувати, що конфлікт у регіоні увійшов у ще більш непередбачувану фазу. Заяви Трампа про перемир'я, хоч і супроводжувалися «гойдалками» та сумнівами, все ж відображають реальність: ні Ізраїль, ні Іран наразі не зацікавлені в ескалації. Іран зазнав значних втрат, а Ізраїль, попри досягнуті цілі, усвідомив обмеженість міжнародної підтримки для зміни режиму в Тегерані ззовні. США ж нарешті продемонстрували готовність діяти як силовий арбітр. Для України ж ця ситуація несе як тимчасові переваги у вигляді потенційного зменшення поставок іранської зброї до РФ, так і потенційні ризики тиску з боку Трампа на предмет «швидкого миру» за наш рахунок.
Мирослав Ліскович. Київ
Перше фото: FoxNews
