Зернова ганьба росії, девальвація путіна та повернення Нетаньяху

Політична девальвація Путіна триває та стає все більш очевидною. Беньямін Нетаньяху тріумфально повернувся на лідерські позиції у політиці Ізраїлю. У Києві побував Джейк Салліван.

Зернова угода, підписана влітку представниками ООН та Туреччини і міністрами оборони та інфраструктури Росії та Туреччини (Сергєй Шойгу та Олександр Кубраков ставили свої автографи окремо), продовжує функціонувати, попри істерики Кремля. Успішна та показова атака на кораблі Чорноморського флоту РФ спровокувала низку гучних заяв, проте розірвати домовленості російське керівництво не наважилось. Проблемною для РФ виявилася позиція Туреччини, яка дала зрозуміти, що готова забезпечувати подальше виконання угоди навіть без участі росіян. Вийшло настільки переконливо, що у Кремлі вирішили не смикатися, щонайменше, до середини листопада, коли спливе термін дії документу. 

Варто відзначити, що політична девальвація триває, і поступово привертає до себе все більше уваги. Господарю Кремля не вдалося показово примирити між собою лідерів Азербайджану та Вірменії, які у попередні місяці доволі активно шукали ефективного посередника. Учасники зустрічі у Сочі домовилися домовлятися далі. Натомість Путін продовжив маніпуляції навколо теми історії, використавши як привід день народної єдності, яким в сучасній Росії замінили річницю більшовицького перевороту. Цікаво, що на бек-вокалі у Путіна вже звично тарахкотить Дмітрій Медведєв, войовничі заяви якого всерйоз ніхто не сприймає.

Парламентські вибори в Ізраїлі (п’яті протягом останніх чотирьох років) дозволили вирватися вперед з шансами на формування коаліції ветерану тамтешньої політики Беньяміну Нетаньяху. Партія «Лікуд» на чолі з ним отримала трохи більше чверті з 120 голосів у Кнесеті та має шанси на формування коаліції з ухилом вправо, у бік сіонізму. В сучасних умовах це означає підвищену увагу Ізраїлю до різноманітних вибриків Ірану та інших звичних супротивників, яку Україна має шанси використати у власних інтересах.

Візит радника президента США з питань національної безпеки Джейка Саллівана до Києва був цікавим не лише врученням йому ордену Ярослава Мудрого та анонсованим новим пакетом заокеанської військової допомоги для ЗСУ. Куди цікавішою виглядає низка публікацій у американській пресі, спроможна породити сумніви у щирій готовності Заходу продовжувати підтримувати Україну. Проте ця паперова хвиля має логічне пояснення – американські проміжні вибори (мід-термс), які можуть принести зміну розстановки сил у Конгресі.