Куди потече російський газ: Кремль змінює не лише маршрут, а й схему впливу

Вже з першого жовтня 2021 року Угорщина купуватиме російський газ в обхід України. Довгостроковий контракт з російською компанією «Газпром» на постачання газу, остаточно угоджений та підписаний нещодавно у Будапешті, розрахований аж на 15 років. І якщо до цього часу російський газ Угорщина отримувала транзитом через територію України, то тепер цей маршрут пройде через Сербію та Австрію. Та очевидно – змінився не лише маршрут, а й підтекст такого співробітництва.

Попри те, що Угорщині вигідніше отримувати газ перевіреним роками шляхом – транзитом через розгалужену газотранспортну систему України, яка дозволяє найкоротшим маршрутом безперебійно постачати газ до країн Європи, – вона йде на значні зміни та, відповідно, і на загострення двосторонніх відносин між нашими країнами. Очевидно, що це рішення в першу чергу політичне, прийняте на догоду Кремлю та на шкоду національним інтересам України й українсько-угорським відносинам, які й так періодично зазнавали маленьких чи не дуже непорозумінь.

Такою є позиція офіційного Києва, яку озвучило зокрема МЗС, наголосивши на тому, що це рішення економічно необґрунтоване та містить політичні складові. Зокрема, Кремль таким чином намагається завантажити нові елементи тиску на нашу країну, серед яких газовий компонент завжди був присутній. І ця угода – лише частина спланованої схеми монополіста «Газпрому», яка має на меті не лише отримати нові важелі впливу та тиску на Україну, а й внести певні складнощі у безпекову систему ЄС, загострити відносини країн і навіть спровокувати конфлікт між ними, як це сталося між Україною й Угорщиною. Головним пунктом тут, за задумом Кремля, має стати боротьба за російський газ та його транзит.

Експерти наголошують на тому, що транзит російського газу територією України до сьогодні ніс ще й інше навантаження та був суттєвим елементом військової безпеки нашої країни. І хоч Москва переконує усіх у тому, що не планує використовувати газ як чинник тиску на інші країни, зокрема, на Україну, насправді все зовсім інакше. Укладаючи подібні угоди, Кремль намагається знову поставити Україну в залежне становище у сфері енергетики. До того ж, нещодавню угорсько-російську газову угоду можна розглядати і як логічне продовження спланованої схеми та наступний крок після оголошення про завершення будівництва газогону «Північний потік-2».

Підписана днями угорсько-російська угода може призвести і до зростання цін на газ та до посилення газової залежності від Росії, чого, очевидно, й домагається Москва, укладаючи такі контракти. Очевидною є й загроза для безпеки Європи загалом, щонайменше в енергетиці, адже практично основну частину газових поставок буде здійснювати один постачальник і робитиметься це заздалегідь визначеним шляхом. Наслідком можуть стати не лише цілковита залежність від російського газу, а рекордні ціни на газ у Європі. Впродовж літа вони, наприклад, зросли вдвічі, перевищивши у вересні 1000 доларів за тисячу кубів. Тому до таких ускладнень варто готуватися не лише українським споживачам, а усім, хто залежить від російського пального.

Звернення України до європейських органів та партнерів з приводу можливих порушень усталених правил у новому контракті – переводить суперечку з площини двостороннього конфлікту у площину захисту спільних європейських інтересів та правил. МЗС України вже анонсувало намір звернутися до Європейської Комісії з приводу надання оцінки відповідності угорсько-російської газової угоди європейському законодавству в галузі енергетики. Офіційна позиція Києва, зокрема, озвучена під час перемовин міністра енергетики України Германа Галущенка з Європейським комісаром з питань енергетики Кадрі Сімсон. Тим часом у самій Єврокомісії заявили, що вивчать, якими можуть бути наслідки довгострокового контракту з «Газпромом» на постачання газу в Угорщину та наголосили на тому, що в Європейському Союзі Україну вважають надійною країною для транзиту газу через її територію. І хоч Єврокомісія навряд чи зможе втрутитись безпосередньо у російсько-угорські газові відносини, але таким чином Україна вже звернула увагу на проблему та поведінку країни, до якої назбиралось чимало претензій, починаючи від міграційного питання і до співпраці з Росією.

Єврокомісія вже оприлюднила певні публічні роз’яснення, де, зокрема, зазначається, що підприємства в ЄС мають право вільно укладати двосторонні газові угоди, але тривалість даного угорсько-російського контракту і передбачені в ньому обсяги потребують окремої уваги з боку європейських органів. Тому для належного спостереження та оцінки безпеки постачань – інформація про контракти на газопостачання має бути подана на розгляд уповноважених органів відповідних держав – членів ЄС і, якщо є потреба, також до комісії. Отже, у цьому випадку Угорщина повинна передати інформацію до Брюсселя, з огляду на велику тривалість та значні обсяги, передбачені у газовому контракті. Окрім того, комісія може вимагати перегляду контракту у випадку, коли він ставить під загрозу безпеку постачання до країни – члена чи регіону Євросоюзу, або до ЄС загалом. Аналітики ж наголошують ще й на тому, що не лише Україна, а й ЄС мають оцінити усі ризики та уроки цього конфлікту, адже угорський приклад може бути «заразним» та мати негативну тенденцію до продовження подібних дій і подібних контрактів країн Європи з «Газпромом». І тому варто звернути увагу європейської спільноти на тому, що збереження української газотранспортної системи відстоює і їхні інтереси теж.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства