Чого чекати від оборонної угоди зі США

Міністри оборони України та США у Вашингтоні під час візиту президента Володимира Зеленського до Америки підписали фундаментальну оборонну угоду – Рамкову угоду щодо стратегічних основ оборонного партнерства між Міністерством оборони України та Міністерством оборони США. Експерти вже сходяться до думки, що ця угода сприятиме реальній побудові більш глибшої та якіснішої співпраці у сфері оборони серед усіх можливих, які розглядалися, окрім, звичайно ж, повноцінного приєднання до НАТО.

Останнім часом багато розмов точилося довкола можливого просування України в бік отримання статусу основного союзника США поза НАТО. Та нова угода здатна забезпечити значно змістовнішу та сильнішу взаємодію в оборонній сфері наших країн і без такого статусу. Угода не містить відверто декларативних моментів, а має абсолютно чіткий план дій за конкретними напрямками, які не лише посилять нашу оборону і безпеку у захисті від збройної агресії Росії на Донбасі чи, наприклад, у Чорному морі, але й стратегічну позицію України при будь-якому можливому розширенні агресії проти нас. Окремі аналітики вже наголошують на тому, що такі домовленості значно потужніші, ніж ті, які передбачені статусом основного союзника США поза межами НАТО. Угода є рамковою, бо відкриває простір для співпраці, який буде заповнюватись конкретним галузевим змістом та впродовж 2-3 років дозволить вийти на безпрецедентну як для європейських країн поза межами НАТО співпрацю з Америкою в сфері оборони й безпеки.

Що конкретно дає підписана угода в порівнянні зі статусом основного союзника США поза межами НАТО? Рамкова угода щодо стратегічних основ оборонного партнерства підтверджує ключові принципи та визначає амбітні цілі двосторонніх відносин України й США у сфері оборони. Зокрема, вона вкотре підтверджує підтримку з боку Сполучених Штатів суверенітету й територіальної цілісності нашої держави та засуджує російську окупацію Криму й агресію на сході України. Угода визначає подальші кроки взаємодії Міноборони України та Міноборони США для підвищення військового потенціалу й готовності нашої держави до збереження територіальної цілісності, прогресу на шляху взаємосумісності з НАТО та сприяння регіональній безпеці. Документ також є підтвердженням сталої підтримки права України визначати свій майбутній зовнішньополітичний курс, незалежний від зовнішнього втручання, зокрема у прагненні України до вступу в НАТО, як це засвідчили США та союзники в Комюніке за підсумками саміту Альянсу в червні 2021 року.

Окрім того, угода створює умови для впровадження передових оборонних технологій, започаткування проєктів у сфері модернізації озброєння та військової техніки із залученням інвестицій американської сторони та передбачає реалізацію заходів з проведення тестувань озброєння і військової техніки з використанням обладнання й технологій, яких немає в Україні. Передбачається також і впровадження оборонно-промислових реформ для підтримки прагнень України зі вступу до НАТО, поглиблення співпраці щодо безпеки в Чорному морі й кібербезпеки та посилення обміну даними між розвідками.

Окрім того, угода передбачає, що США допомагатимуть Україні здійснювати реформи в секторі оборони відповідно до стандартів НАТО, сприятимуть виконанню положень стратегії розвитку оборонної промисловості й реалізації реформ для потреб Збройних сил України, зокрема збільшення прозорості українських оборонних закупівель, упровадження реформ корпоративного управління і розвитку довгострокового стратегічного партнерства у сфері науки і технології. 

Фактично угода вкотре підтвердила ключові політичні пункти взаємодії України зі США та міжнародним співтовариством, а також те, що Україна є ключовою державою для захисту демократії в Центральній і Східній Європі, адже безпекові ризики, створені Російською Федерацією проти нашої країни, загрожують не лише нашому регіону, а й глобальній стабільності.

Для США, зокрема, важливо, що Україна має стратегічне розташування в центрі Європи, на кордоні з Росією, тому питання захисту України від російської агресії не може розглядатися поза контекстом безпеки всього Європейського регіону. Україна як демократична європейська держава, звичайно ж, має першорядне значення для євроатлантичної безпеки. До того ж, ми вже є одним із найближчих партнерів НАТО, адже наші військові беруть участь у місіях та операціях Альянсу, демонструючи відданість справі євроатлантичної безпеки. З початком російської агресії НАТО суттєво збільшило свою політичну допомогу, а Україна має для НАТО статус Партнера з розширеними можливостями, і цей статус дозволить нам ще більше поглиблювати співпрацю. 

Україна зі свого боку працює над необхідними оборонними реформами, які підтверджують наше стратегічне партнерство зі США й міжнародним співтовариством. Так, уже ухвалено закон «Про особливості реформування підприємств оборонно-промислового комплексу державної власності», який упроваджує найкращі практики корпоративного управління. Йде робота над законопроєктом про розмежування повноважень Міноборони, Генштабу, головнокомандувача і президента як верховного головнокомандувача відповідно до євроатлантичних принципів і над удосконаленням процедури оборонного планування з урахуванням досвіду держав-членів НАТО та держав-членів Європейського Союзу.

Підписання рамкової угоди щодо стратегічних основ оборонного партнерства фактично звело нанівець усі спроби та наміри завадити подальшому просуванню України у напрямку до НАТО та повністю перекреслює усі фейки російської пропаганди про те, що нібито у відносинах чинної української влади і партнерами у НАТО недостатньо довіри. Україна обрала свій шлях і впевнено рухається вперед та отримує значні дивіденди від цього поступу, серед яких і якісні та змістовні відносини стратегічного характеру з Туреччиною, Британією, а тепер – і зі Сполученими Штатами. Та головна наша мета у зовнішній політиці залишається незмінною: повноправна інтеграція в європейську та євроатлантичну спільноту. І реалізація підписаної у Вашингтоні оборонної угоди лише наближає до цієї мети.

Тарас Попович

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства