Провал розвідки + відсутність мети + корупція = афганська катастрофа

Провал розвідки + відсутність мети + корупція = афганська катастрофа

Укрінформ
Увесь світ зараз хвилюють відповіді на два питання: чому 300-тисячна армія Афганістану здалася без опору та хто винен у гуманітарній катастрофі?

У продовження афганської теми… Напередодні Укрінформ опублікував матеріал про те, що отримав регіон Центральної Азії та світ від повернення руху «Талібан» до влади в Афганістані та які висновки час зробити усім? (Детальніше про це – тут). Нині ж спробуємо знайти відповідь на інші, не менш важливі питання.

Аеропорт Кабула. Нині це місце стало чи найгарячішою точкою не лише Афганістану, але й світу. Кадри, що встигли облетіти світ протягом останніх двох діб – відверто шокують. Тисячі афганців штурмують літаки, в тому числі військові, які прибули для евакуації персоналу закордонних диппредставництв. В мережі поширюється цифра, ніби навколо льотовища зібрався уже мільйон афганців, які не хочуть, або й не можуть залишатися «під талібами». Вони не мають ані води, ані їжі, ані медичної допомоги.

Врешті-решт, хтось таки зумів стати одним із 640 пасажирів-щасливчиків американського грузового літака Boeing C-17 Globemaster III, але поталанило далеко не всім: на опублікованому турецьким телеканалом Tele1 відео добре видно, як двоє людей, ймовірно вчепившись за стійку шасі чи елементи літака, що набирає висоту, не утримуються і падають. Хто винен у гуманітарній катастрофі, яка вже почалася? Чому всі ті люди з кабульського аеропорту не залишили країну кілька тижнів/днів тому, коли все уже було зрозуміло. Врешті-решт, чого чекали і американці, і натівці, адже те, що відбувалося в країні протягом останніх тижня-двох – таліби брали одне за одним міста, не зустрічаючи будь-якого спротиву – не залишало жодних сумнівів? Це перше.

А друге – «озброєна до зубів» афганська армія, в яку Сполучені Штати протягом останніх 20 років «вгатили», ну, просто колосальні гроші (88 мільярдів доларів або майже три річні бюджети України), яку навчали, не шкодуючи часу, найкращі інструктори… Як трапилось, що вона розвалилася, розбіглася, чому здалася без бою?

Хаотична, погано спланована евакуація: хто ж винен?

Експерт-міжнародник, координатор напрямку безпекової політики Центру політичних студій «Доктрина» Гліб Парфьонов у коментарі Укрінформу зазначив, що винуватців багато, бо їх дії сумарно призвели до такого трагічного фіналу. Тобто, тут однаково винні як афганська влада, так і американці. «Перші – бо заспокоювали до останнього людей. Другі ж фактично втекли, нічого не приготувавши задля реагування в разі поганого фіналу».

Політолог навів приклад, як американці посеред ночі покинули авіабазу Баграм, при цьому, навіть не попередивши союзників. «Їх вина полягає ще в тому, що до останнього затягували візову програму для тих, хто співпрацював з американцями. Все це призвело до того, що ніхто не був готовий до швидкого наступу талібів і евакуаційної катастрофи», – наголосив Парфьонов.

«У публічних заявах американські представники заявляли, що вони не очікували, що Кабул візьмуть буквально за ніч. Тому, власне, і люди зібралися, і побігли в аеропорт. Вони розуміли, що Талібан захопить владу, але сподівалися, що до Кабулу одразу не дійде», – каже експерт Українського інституту майбутнього з питань міжнародної політики та Близького Сходу Ілія Куса.

Для всіх це стало шоком, а шок погано співіснує зі здатністю контролювати себе. І тому люди почали масово прориватися до літаків, яких на всіх не вистачає, вважає експерт. «Зрозуміло, що американці до такого не готувалися. Але мали б. На мою думку, можна було забезпечити кращу організацію евакуації. Переоцінка афганської армії та, власне, недооцінка талібів, їхніх сил, здатності домовитися і взяти значну частину території просто без бою – теж були. Явно, що були серйозні прорахунки як стратегічного, так і тактичного характеру. Тим не менш, для американців вихід з Афганістану не є помилкою з погляду їхніх нинішніх зовнішньополітичних цілей», – зауважив пан Куса.

Заступник директора київського Центру досліджень армії, конверсії і роззброєння Михайло Самусь нагадав про те, що угоду між США і Талібаном було підписано у лютому 2020 року. І американські війська мали вийти з Афганістану до середини 2021 року. І все, наче, йшло за планом. Але… «Чому всі ці люди не виїхали? Чому сталася така несподівана, хаотична «евакуація»? Чесно кажучи, зрозуміти не можу, яка причина того, що американці завчасно не організували виведення військ, а також евакуацію лояльних груп громадянського суспільства Афганістану, – каже Самусь. – Це якийсь повний «failed» в організації менеджменту. Усе було ж сплановано. Можливо, хтось подумав, що Байден прийде і скасує угоду, яку підписав Трамп? Не знаю…»

Кілька тижнів тому, продовжує експерт, глава Білого дому заявляв, що все під контролем, що афганська адміністрація та 300-тисячна армія стоять надійно, тобто позицій ніхто здавати не буде, а відтак – жодних шансів у слабко-озброєних 75 тисяч талібів немає.

«Знаєте, в мене таке враження, що керівництво США було дещо… в омані. Ну, Байдену хтось же готує інформаційні довідки, розвідка, зрештою, доповідає? Гадаю, тут два варіанти: або президент США сліпо повірив інформації якогось радника, а не розвідці, мовляв, нема чого хвилюватися, в Кабулі є свій надійний «перукар» або «коханка» (йдеться про інформатора. – Ред.), або ж, навпаки, це спецслужби не спрацювали належним чином. Якщо останнє, то в американського розвідувального товариства прогнозуються великі проблеми. Або ж… Можливо, хтось побоявся доповідати, що трильйон доларів, який Штати вклали в цю країну, просто кудись зник, а армії – насправді немає», – розмірковує він.

Це був провал в організації та ухваленні адекватних рішень. Оцінка обстановки була зроблена невірно. «З яких причин? Думаю, американці будуть з цим серйозно розбиратися», – додав пан Самусь.

Кабул впав без бою: як «Талібану» вдалося так швидко захопити владу?

«Афганська армія – це 300 тисяч бійців, розбитих на 7 армійських корпусів, з добре підготовленим американцями офіцерським корпусом, елітними підрозділами спецназу, з важким озброєнням, бронетранспортерами, вертольотами, літаками тощо», – перелічує експерт-міжнародник Ілія Куса.

Тобто і чисельно, і технологічно афганська армія в кілька разів переважала талібів. Але… Коли немає бажання воювати, то яку б зброєю не мала армія – вона програє. «А воювати в них не було бажання. Вони були повністю демотивовані та деморалізовані. Особливо після того, як зазнали кілька поразок на півночі й на півдні країни – остаточно стало зрозуміло, що жодного бажання вмирати за інтереси уряду, який вони не сприймали, немає», – каже експерт.

Крім того, наголошує він, таліби вміло скористалися кількома прецедентами, коли здобували воєнну перемогу й відпускали афганських солдатів, оголошували амністію, не влаштовували масових розстрілів. Це справило враження на старійшин, з якими таліби 20 років налагоджували стосунки. І часто бували ситуації, коли певний населений пункт чи територію таліби брали за домовленістю з місцевими, а не внаслідок бойових дій. У 70-80% випадків бойових дій не відбувалося. «Причина цієї катастрофи у моральному дусі. В афганській армії він був дуже і дуже низький. І це важливий урок для багатьох країн. А все тому, що можна скільки завгодно грошей вкладати в армію, однак якщо не займатися політичною підготовкою, не займатися освітою, не забезпечувати тісний зв'язок між військовими та своєю власною країною і громадянами, то ви програєте», – переконаний Ілія Куса.

Військовий експерт Михайло Самусь також розповідає про те, що афганська армія була озброєна за останнім словом техніки. Там були і вертольоти Black Hawk і найкраща стрілецька зброя, і броньовані машини... І все це першокласне озброєння зараз вже знаходиться в руках Талібану. «Чому афганська армія не воювала? Гадаю, що коли таліби просувалися країною, то, очевидно, саме їх підтримувало населення, а не афганську армію. Ну, бо якщо б усе було навпаки, то міста не падали б талібам до ніг, адже населення їм би якось протидіяло … Проте досі нічого не відомо про жодні протести чи будь-які інші ознаки супротиву».

«У талібів не було якихось супер тактичних чи оперативних замислів, вони просто спокійно заходили у міста. Очевидно, що населення Афганістану втомилося від корупції, від усвідомлення того, що за двадцять років капіталовкладень в країні життя не надто змінилося на краще. Чи дадуть їм це краще таліби – питання риторичне. Я бував два тижні в Афганістані у 2006 році, і на той момент ООН вже 6 мільярдів доларів туди «завів» на різноманітні грантові програми. Але Кабул… Тоді він виглядав наче планета із фільму «Зоряні війни», а саме: жодних доріг – все у піску…» – зазначив Михайло Самусь.

Про те, куди подівся американський трильйон – окрема розмови. Мережею, наприклад, гуляє інформація про десятки липових «батальйонів» афганської армії. В реалі їх не існувало, але колосальні кошти на їх утримування і навчання акуратно «переказувалися». Думається, ми скоро ще почуємо історії, коли американська зброя тупо перепродувалася талібам корумпованим чиновництвом.

Про корупцію та деморалізацію афганських військ, які не бачили сенсу воювати на боці офіційного Кабула, згадав і координатор напрямку безпекової політики Центр політичних студій «Доктрина» Гліб Парфьонов: «Низька мотивація боротись проти талібів була обумовлена тим, що Кабул не витрачав ті кошти на армію які потрібно було витрачати. Багато з простих солдатів не отримували платні та навіть харчів, чим і скористався Талібан. В багатьох ситуаціях афганські військові просто здавалися в полон».

Коротше – ще один афганський урок – корупція для держави штука смертельно небезпечна. Досягнувши певного рівня, вона гарантує ганебну поразку зі 100% вірогідності.

Підвалини поразки заклав ще Трамп

Дещо іншим чином з афганських питань висловився директор Центру близькосхідних досліджень Ігор Семиволос. За його словами, афганська армія справді могла захищатися, але що захищати і від кого – велике питання: «Давайте будемо чесними. Армія США в Афганістані – це окупаційна армія, афганська армія, створена американцями, – колабораційна, яка виконувала допоміжні функції в боротьбі проти талібів, а таліби – хто? Як би їх не називали у світі, але вони – такі ж афганці. Виходить, що афганська армія, яку створили американці, воювала проти таких же афганців, які, своєю чергою, воювали проти окупації. До чого я веду? А до того, що як тільки зникає окупант, а окупант зникає, то що робиться з такою армією? Все просто – вона також зникає, бо вона не самостійна, бо немає основного стрижня».

Відтак, переконує експерт, якою б сильною і «до зубів озброєною» не була афганська армія… До речі, це стосується і наших кейсів: якщо росіяни заберуться з окупованих територій Донбасу і Криму – зникне вся ці окупаційні «корпуси», просто розсмокчуться. Це, по-перше, а, по-друге…

Талібам, нагадує пан Семиволос, давали три місяці, а вони впоралися за два тижні. Влада впала в їхні руки, як перезрілий фрукт, і ключова проблема тут – демотивація правлячого режиму – від президента до солдата. «Ми спостерігаємо, як діє ефект переможця: Трамп, уклавши угоду з «Ісламським Еміратом» (так звучить Талібан в угоді) визнав останніх переможцями у цій війні (на певних умовах), і цей очевидний сигнал був прочитаний усіма групами афганського суспільства однозначно – тікати або здаватися на вигідних умовах», – наголосив він. І додав, що опції оборонятися не було: «А тому більшість обрала саме другий варіант у розрахунку на осудність талібів, яким важливо зараз не потрапити в нову міжнародну ізоляцію».

Мирослав Ліскович. Київ

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-