Бенефіс Лукашенка, рейд Козака та TVN-криза у Польщі
Дмітрій Козак побував у Кишиневі, пообіцявши розвивати дружбу між Росією та Молдовою. Прагнення «Права і справедливості» витіснити найбільший незалежний телеканал спричинило кризу у правлячій коаліції Польщі.
Проте головною новиною минулого тижня, безумовно, стала зміна влади у Афганістані. Ця країна у Центральній Азії привертає увагу не лише українців, тисячі з яких були змушені виконувати там «інтернаціональний обов’язок». Надто мало часу минуло між виходом американських військ з Афганістану та тріумфальним наступом загонів руху «Талібан». Астрономічна сума коштів, вкладених США протягом 20 років у створення афганської армії та сучасної структури влади пішла за вітром. Різноманітних оцінок наслідків зміни влади у Афганістані не бракує, проте очевидно, що розвиток ситуації у країні матиме глобальний вплив.
Тим часом Олександр Лукашенко, який протягом останнього року легко відновив володіння статусом «останній диктатор Європи», провів 8-годинну «Велику розмову», під час якої зумів створити достатньо чітке уявлення про авторитарні підходи в управлінні. Лукашенко продовжує наголошувати на власній безальтернативності («вріс в країну»), обіцяє скасування нейтрального статусу Білорусі та не виключає розміщення російських військ на території РБ. Проте визнавати російським Крим не поспішає, примусивши обер-дипломата РФ Сергія Лаврова вибудовувати складні лексичні конструкції під час поїздки на окупований півострів. Щодо України Лукашенко, з одного боку, використав кілька тез російської пропаганди, з іншого – впевнений, що в Україні його люблять. Мабуть, не менше, ніж в Білорусі. Головна публічна опонентка Лукашенка, Світлана Тихановська, закликала білорусів «не падати духом».
Дмітрій Козак, автор відомого меморандуму про федералізацію Молдови, якому не судилося бути втіленим у життя, та заступник голови президентської адміністрації РФ, завітав до Кишинева, де провів переговори з президентом Маєю Санду та членами уряду. На порядку денному – зняття економічних бар’єрів у торговельних взаєминах, борги компанії «Молдовагаз» та вирішення проблеми зі складами боєприпасів у Колбасній на території самопроголошеного Придністров’я. «Пряники» від Козака об’єктивно привабливі для нової владної команди Молдови, яка потребує ресурсів для здійснення обіцяних реформ. Цікаво, що московський гість набагато активніше за господарів коментував підсумки свого візиту. Не варто мати сумнівів, що і з Грузією Кремль постарається шукати спільну мову заради підважування позицій «Асоційованого тріо», націленого на європейську інтеграцію.
Польський Сейм ухвалив так званий TVN lex, який навряд чи набуде остаточної форми закону, проте вже спричинив розлад у лавах правлячої коаліції – лави уряду залишив лідер партії «Згода» Ярослав Говін. Партія «Право і справедливість» достатньо послідовна у своєму прагненні створити зручне для себе медіасередовище всередині країни, проте політична кон’юнктура, як видається, надто невигідна для неї. Дональд Туск, який повернувся до стерна «Громадянської платформи», вже почав активно критикувати політичних опонентів з «ПіС», а законопроєкт про TVN буде заблокований Сенатом. Його ветування не виключив і президент Анджей Дуда.
Євген МАГДА, Інститут світової політики
