Дрібних мрій не буває. Шимон Перес
Ця книга не потрапить до вибраного переліку, що розміщений на телеграм-каналі #книжковийклуб (t.me/bookreviewUA), бо там лише книжки, які треба обов'язково читати всім. Але ця невелика книга багатьом буде цікавою і стане в пригоді. Рекомендую.
Шимон Перес. Дрібних мрій не буває. Про сміливість, уяву та становлення сучасного Ізраїлю.
Шимон Перес (1923 – 2016) провів у політиці майже все своє життя, більше 70 років, від делегата кібуцу на молодіжну конференцію до президента Ізраїлю. Він був активним учасником всіх поворотних моментів становлення країни та описує у книзі ті з них, до яких був безпосередньо причетним: створення авіаційної промисловості, прорив міжнародного ембарго, будівництво ядерного реактора, унікальна операція зі звільнення заручників в Ентеббе, подолання глибокої економічної кризи та приборкання інфляції, створення венчурної економіки, замирення з Організацією визволення Палестини та мир з Йорданією. Будь-якої однієї з цих подій вже вистачило би, щоб увійти в історію.
І хоча автор постійно підкреслює позитивний внесок своєї політичної сили та критикує опонентів, а так само применшує неоднозначність суспільної оцінки певних подій, – книга цікава тим, що політичний лідер на кожній сторінці пояснює свою логіку та цінності. Унікальне поєднання жорсткого прагматизму (аж до готовності повністю поміняти свої погляди, як це сталося при подоланні економічної кризи) та постійного прагнення зазирнути за горизонт, віра у демократію та можливість моральної політики – цьому було би варто повчитися українським державним та громадським діячам. Цікаво, що в українському суспільстві постійно обговорюються питання, які були для засновників Ізраїлю самоочевидними – однозначні відповіді на них проступають між рядків.
Ізраїль починав у значно, значно гірших умовах, ніж Україна. Відстала аграрна економіка, відсутність промисловості та армії, вкрай вороже оточення з усіх боків, міжнародна ізоляція – навряд чи в таких умовах можна вижити. Ізраїль вижив і став потужною інноваційною країною, з високим добробутом і верховенством права, єдиною демократією серед авторитарних сусідів. Можливо, це сталося тому, що ізраїльські політики ніколи не ставили під сумнів базові цінності, вміли домовлятися, були прагматичними і водночас завжди мріяли про неможливе.
Валерій Пекар
FB
реклама