Україну – в ЄС! Запрошення на танок чи двозначна декларація Арміна Лашета?

Україну – в ЄС! Запрошення на танок чи двозначна декларація Арміна Лашета?

Блоги
Укрінформ
Як розцінювати пропозицію Лашета надати Україні реальну перспективу для вступу до ЄС?

Оглушлива пропозиція нового голови правлячої німецької партії ХДС Арміна Лашета – без п'яти хвилин майбутнього канцлера – стрімко просунутися вперед і надати Україні реальну перспективу для вступу до ЄС застала українське суспільство зненацька, попри те, що ми очікували на це все свідоме незалежне життя.

Новина настільки унікальна, наскільки й резонансна сама собою. Раніше подібна наробила б значного галасу в Україні й на Заході. Якби її висловила, скажімо, Ангела Меркель, котра з превеликим загальним жалем скоро залишає велику політику.

Напевно, запрошення було не узгоджене з Києвом, коли сторони домовляються заздалегідь за обопільною згодою. Саме пропозиція мала вигляд несподіваної домашньої заготовки. І справді, дещо дивно, що в нас за неї одразу не вхопилися у кращих PR-традиціях. Влада й експерти не скористалися слушною нагодою і не роздмухали 100% сенсацію. Звістка прогайнула, наче її й не було.

Застигле мовчання в Києві підтверджується непрямими доказами. Після такого щирого і доброзичливого жесту, одразу високий український дипломат, м'яко кажучи, нелогічно, не зовсім стримано і не по протоколу нагримав на чільного президента Німеччини Франка-Вальтера Штайнмаєра за його вже занадто відверту запопадливість та нещирість русофільствуючого миротворця й автора двозначної формули його імені.

Чи в Києві нагорі вже стають, нарешті, свідомішими і не вірять у показову доброзичливість суто декларацій? Адже на практиці Армін Лашет – відомий прихильник скандального газогону "Північний потік-2" і популярного меседжу, що це всього-навсього приватна бізнесова справа, і німецький порядок триматиме його в залізних лещатах. Хоча насправді Лашет – такий же традиційний реал-політик разом із його гарними знайомими і друзями Путіна – екс-канцлером Герхардом Шрьодером і колишнім міністром закордонних справ Штайнмаєром. Це коло політиків дивним чином стоїть на захисті прагматичних інтересів великого європейського бізнесу і цього разу – російських далекосяжних планів.

Зрештою, Лашет міг заспокійливо висловитися спеціально на адресу українців. Безумовно, досі в світі він офіційно не визнаний ще як міжнародний діяч, тому може віддавати скільки завгодно данину кон'юнктурі. Купу таких оптимістичних обіцянок свого часу Німеччина роздавала Туреччині щодо потенційного вступу до ЄС – протягом кількох десятиліть поспіль!

Але що дійсно вражає, то це – паралельно надзвичайна подія. А саме – повний провал, на думку впливової американської Wall Street Journal, "принизливого візиту" до Москви Верховного комісара ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Жозепа Борреля. На жаль, головний дипломат Євросоюзу значно переоцінив свої сили у намаганнях переграти Путіна. Із найщиріших сподівань європейський високопосадовець на повну підставився під час прес-конференції з візаві міністром закордонних справ РФ Лавровим. Бо мав очікування за нових сучасних реалій із президентом США Байденом найшвидше оновити правила гри з росіянами.

Насправді, зараз Боррель зі своїм колосальним досвідом є одним із найміцніших стовпів ЄС, що знає всі сильні й слабкі місця єврооб'єднання. Він є прихильником активного підходу, а не пасивного спостереження. І прибув до країни-агресора навіть без наміру підписувати багатосторонні міжнародні документи. А прилетів, аби підтримати після суду опозиціонера Олексія Навального. І промацати, як поведе себе Кремль, коли "Північний потік-2" в цьому році буде похований як глобальний проєкт. А йому, 70-літньому політичному авторитету, вказали на його образливе місце у порівнянні з почесним місцем любих друзів ВВ.

Але якщо вже він особисто не впорався з ситуацією в Москві, коли на його очах демонстративно депортували трьох західних дипломатів-спостерігачів на мітингах прихильників Навального (начебто за втручання до внутрішніх справ Росії), то це означає, що на сьогодні взагалі мало хто з керівництва Єврокомісії чи Європарламенту спроможний на рівних, твердо пресингувати Путіна. І, отже, у ЄС залишається лише один шанс перемогти Кремль – тільки якнайшвидше помиритися зі США після поразки на виборах неприязненного Трампа.

Недаремно, після повернення до Брюсселя вчора розлючений Боррель публічно визнав невдачу, оголосив, що особисто весною поставить питання на зустрічі всіх перших осіб країн-членів ЄС про майбутні антиросійські санкції до кінця року. Тож як підтверджує американська преса, для Джо Байдена з'явилася чудова нагода об'єднати зусилля з ЄС у боротьбі з РФ. У Білому домі демонструють відкриту готовність до радикальних змін. Точніше, про них попереджає наша давня улюблениця України і нова заступниця Держсекретаря США Вікторія Нуланд.

Василь Зоря
FB

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства
Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-