«Північний потік-2»: Євродепутати проти, Берлін впирається

«Північний потік-2»: Євродепутати проти, Берлін впирається

Укрінформ
Скандальний газопровід розділив Європу

Європейський парламент 17 вересня абсолютною більшістю голосів затвердив резолюцію щодо отруєння російського опозиціонера Олексія Навального, у якій вимагає, щоб ЄС якнайшвидше запровадив масштабні обмежувальні заходи та посилив наявні санкції проти Росії. У документі, окрім іншого, ідеться про необхідність зупинки будівництва газопроводу «Північний потік-2». 

Чи означає це, що міністри закордонних справ ЄС, які зустрічаються 21 вересня, чи лідери країн, котрі зберуться пізніше, прислухаються і зроблять так, як рекомендує ЄП? Зовсім ні.

Європарламент є органом хоча й важливим, але не законодавчим. Він виконує радше консультативні функції, задає, так би мовити, напрямок дій і часто дозволяє собі висловлюватися значно різкіше, ніж потім діє Євросоюз. Органом, який справді вирішує, куди і як рухатися, є Рада ЄС. А головує там нині Німеччина, країна, яка є найбільш зацікавленою стороною. Зацікавленою в тому, аби трубопровід був добудований будь-що. При цьому Німеччина зовсім не одна така в колі 27 держав, а санкції можна запровадити лише за умови, якщо всі вони з ними погодяться.

ПОСЛІДОВНИЙ ЄВРОПАРЛАМЕНТ

Європарламент же був налаштований рішуче: 532 євродепутатів «за», 84 «проти», 72 утрималися. 

До речі, з усіх структур Євросоюзу саме його парламент завжди виступав найбільшим критиком проєкту – ледве не з моменту, коли в липні 2015 року російський Газпром і п’ятірка європейських компаній домовилися про розширення потужностей газопроводу шляхом добудови третьої та четвертої гілок.

Ще 21 січня 2016 року європарламентарії ухвалили резолюцію, у якій закликали країни Європейського Союзу уникнути будівництва нових трубопроводів в обхід України, зокрема «Північного потоку-2».

Черговий раз резолюцію з уже засудженням розпочатого будівництва та закликом «анулювати проєкт» ухвалено 12 грудня 2018 року.

Трохи раніше, у травні 2017-го під час конференції високого рівня «Роль України як стратегічного енергетичного партнера ЄС» у Брюсселі Європарламент пообіцяв стежити за ситуацією навколо мандату Єврокомісії щодо «Північного потоку-2». Урешті-решт на початку квітня 2019 року ЄП затвердив нові правила ринку газу, які поширюватимуться на трубопроводи з країн, що не входять до ЄС. Ідеться про газову доктрину, що стосується насамперед «Північного потоку-2», оскільки передбачає так званий анбандлінг (розділення видобутку, постачання, транспортування), якого так намагаються уникнути в Газпромі.

Усі ці рішення ухваленого більш як двома третинами голосів. Вражає. Утім, це зовсім не завадило побудувати трубопровід вже на 97 %. Позиція Німеччини – країни-отримувача російського газу та потенційного його транзитера, весь час переважувала незадоволення низки, насамперед східноєвропейських, країн.

Не останню роль відіграла й позиція Європейської комісії, яка хоча і не була відвертою прихильницею проєкту, однак і палки в колеса не стромляла. Навесні минулого року член ЄП, німець Манфред Вебер, будучи кандидатом на голову Єврокомісії, пообіцяв у разі його перемоги зробити все, аби заблокувати проєкт.

Однак Вебер головою ЄК не став. Несподівано для всіх, завдяки хитрій комбінації канцлерки Ангели Меркель, Єврокомісію очолила Урсула фон дер Ляєн. Нинішня очільниця ЄК боротися з проєктом не збирається. Вона вважає, що зупинка газопроводу аж ніяк не допоможе переконати Росію змінити поведінку. У своєму виступі минулого тижня в стінах Європарламенту щодо стану справ у ЄС фон дер Ляєн сказала: «Тим, ​​хто закликає до більш тісних відносин з Росією, я кажу: отруєння Олексія Навального високотоксичним хімічним бойовим агентом не є поодиноким випадком. Таку саму модель поведінки спостерігали в Грузії, Україні, Сирії та Солсбері, при втручанні у вибори в усьому світі. Цей шаблон не змінюється - і жоден трубопровід нічого не змінить».

Фон дер Ляєн зустрічалася з Меркель у п’ятницю. Про що розмовляли? Не повідомляється. Жодних брифінгів і навіть витоків інформації. Але можна не сумніватися, що якщо тема газопроводу й не була основною, то вже точно однією з таких.

БУРХЛИВИЙ БУНДЕСТАГ

Тим часом у німецькому парламенті, Бундестазі, минулої п’ятниці розгорнулися справжні баталії довкола тієї самої теми. Депутати намагалися ухвалити пораду федеральному уряду щодо того, як йому поводитися далі.

Ініціювали обговорення відразу дві фракції, котрі подали взаємовиключні проєкти резолюції, що є вкрай незвичним: «Союз 90/Зелені» намагався поставити на голосування документ під назвою «Відкликати політичну підтримку «Північного потоку-2» й зупинити будівництво», правопопулістська «Альтернатива для Німеччини» під назвою «Забезпечити енергетичну безпеку - підтримати «Північний потік-2».

Співголова фракції «Зелених» Анналєна Бербок наполягала на тому, що проєкт постійно розколює ЄС, змушує Берлін іти проти партнерів, підриває стратегічний зовнішньополітичний суверенітет і суперечить європейським кліматичним і енергетичними цілями, дестабілізує Україну. Вона звернула увагу на нелогічність того, що уряд критикує Росію за її дії в Україні, Білорусі, Сирії, навколо справи Навального, але вперто продовжує давати їй можливість заробляти мільярди.

АдН натомість наполягає на тому, що федеральний уряд повинен «однозначно взяти на себе зобов’язання щодо реалізації «Північного потоку-2» та підтримати швидке завершення проєкту всіма доступними засобами на національному, європейському та міжнародному рівнях». Спікер від фракції Райнар Крафт мотивував це тим, що газ украй необхідний Німеччині для сталого розвитку, для робочих місць, обіцяв зниження тарифів для населення в разі запуску газопроводу, в іншому випадку погрожував їх підвищенням.

Усі фракції долучилися до дорікань «Зеленим», котрі ініціювали якнайшвидшу відмову від атомної енергетики й вугілля, а тепер не дають можливості заповнити енергетичні «дірки». А «Зелені», вимагаючи закриття проєкту, мовляв, потурають США та відкривають шлях для американського зрідженого газу, який є більш шкідливим для екології, ніж природний.

З вельми емоційною промовою виступила прем’єрка землі Мекленбург-Передня Померанія Мануела Шлезвіг, член Соціал-демократичної партії Німеччини (що є ледве не прецедентом у Бундестазі, де виступають члени уряду, але не прем’єри земель). Саме на території Мекленбургу труба має виходити на сушу. Шлезвіг нагадала і про вкладені гроші, і про те, скільки може бути втрачено перспективних робочих місць; скаржилася на «недружню поведінку» нібито стратегічного партнера США, на те, що американці своїми санкціями зробили порт Мукран (де зберігаються запаси труб і стоять російські судна-трубопрокладники) «іграшкою великої політики».

Співголова фракції Лівих Дітмар Бартч зі свого боку додав, що завершення проєкту стало б «капітуляцією перед США», які оголосили фактично економічну війну ЄС.

Вільна демократична партія продовжувала пропонувати дворічний мораторій на завершення будівництва як «чітку відповідь» на отруєння Навального. ВдПН була налаштована миролюбно, сваритися ні з ким не бажає і підтримує передачу питання на подальший розгляд парламентського комітету.

Представники правлячого консервативного блоку - християнських партій ХДС/ХСС - говорили про те, що вважають санкції загалом неправильною стратегією, що треба вирішувати питання дипломатичним шляхом, а також про те, що в разі зупинення відшкодовувати збитки приватним інвесторам вимушена буде держава.

Їхні партнери з урядової коаліції - СДПН - дорікнули, що багато хто намагається заробити капітал на темі отруєння Навального, та заявили, що з Росією треба будувати «мости» довірливої співпраці, а також, що «менше зв’язків означає менше впливу». Тобто, треба продовжувати дружити з РФ і переконувати її змінити поведінку.

Обидві фракції – «Зелені» та АдН - вимагали ухвалення рішення негайно, але за це проголосували якраз лише вони дві. Решта чотири партії підтримали передачу питання на розгляд парламентського комітету з залученням комітету в закордонних справах.

Засідання проходило в украй неспокійній обстановці, усіх спікерів постійно переривали вигуки з місць, подекуди навіть образи, що нечасто трапляється в сесійній залі Бундестагу.

Michael Kretschmer
Міхаєль Кречмер. Фото: DPA

КОНСЕРВАТОРИ БАЛАНСУЮТЬ

Щоправда, у дебатах у Бундестазі виступали ті представники Християнсько-демократичного союзу, котрі є прихильниками проєкту. У цілому в ХДС, яку продовжують називати «партією Меркель», настрої дуже й дуже неодностайні, а після отруєння Навального риторика багатьох членів щодо співпраці з Росією і «Північного потоку-2» стала ще більш виразною.

Так, приміром, Норберт Реттген, один кандидатів на пост голови ХДС (нині очолює комітет у закордонних справах Бундестагу) заявив, що «єдина мова, яку розуміє Путін», - це сила, а зупинка газового проєкту ледь не єдиний ефективний важіль, який міг би «пройняти» господаря Кремля.

Інший претендент на пост очільника ХДС Фрідріх Мерц вважає, що добудувати трубу треба, але після дворічного мораторію.

Третій з кандидатів, прем’єр землі Північний Рейн-Вестфалія Армін Лашет виступає за добудову газогону.

Досить впливовий член ХДС, голова уряду землі Саксонія Міхаєль Кречмер у вихідні пишномовно бідкався, що не можна йти шляхом ескалації з Росією, а треба активно співпрацювати. І взагалі в грудні він збирається з візитом до Росії. Раніше Кречмер неодноразово критикував будь-які санкції проти РФ.

Саксонський прем’єр – далеко не єдиний серед глав урядів земель. Наприкінці минулого тижня прем’єр-міністри всіх східних земель (колишня територія НДР) на зустрічі у Берліні висловили свою спільну підтримку російсько-німецькому енергетичному проєктові.

Меркель, послідовна захисниця «Північного потоку-2», непохитність якої, утім, була трохи підірвана отруєнням Навального, продовжує «думати» й відмовчується.

Серед решти політиків дискусія точиться напружена. Через рік у ФРН чергові парламентські вибори. Агітаційна кампанія хоча офіційно ще не оголошена, уже висить у повітрі. Консерваторам треба втримати нинішні провідні позиції: 36 % за останніми опитуваннями – не найгірший результат – вище, ніж на виборах 2017 року. Виборці, за різними опитуваннями, у переважній більшості (у середньому 75 %) підтримують введення «Північного потоку-2» в експлуатацію. Населення в Німеччині не надто переймається політикою, ситуація з Навальним і Білоруссю їх цікавить менше, ніж погрози, що в разі зупинення проєкту ціни на енергію для них можуть зрости. Пропаганда в цьому плані належно постаралася...

Чвари спостерігаються й у лавах німецьких політиків на європейському рівні. Це було яскраво продемонстровано під час згадуваного голосування в Європейському парламенті. Голоси членів Європейської народної партії від Німеччини (це переважно члени ХДС і СДПН) поділилися майже порівну – «за» і «проти».

Переважно «проти» виступали нова партія «Ідентичність і демократія» (фракція євроскептиків, яку, зокрема, представляє одіозна Марін Ле Пен), європейські об’єднані ліві, частина Європейської народної партії.

ТИСК ЗРОСТАЄ

Рушійною силою серед противників проєкту є, звісно ж, «Зелені». (Проти голосувала лише одна членкиня, що дивно, - латвійка Тетяна Жданок).

«Зелені» ж і внесли резолюцію на розгляд ЄП. Один з її ініціаторів – Сергій Лагодинський. У бесіді з автором він визнав, що резолюція Європарламенту, звісно ж, не змусить зупинити проєкт. Тому, що будівництво зараз на паузі, варто дякувати американським санкціям. Отже, євродепутат від Німеччини не думає, що позиція Берліна зміниться через те, що ЄП ухвалив чергову резолюцію. Але загалом наступ на Берлін наростає. Ситуація навколо Навального та Білорусі створює значний політичний тиск.

«Ключ до вирішення питання щодо проєкту «Північний потік-2» лежить не у Брюсселі, а Берліні. Це - національне рішення. Але Німеччина отримала сильний месидж з боку європейських законодавців», - сказав політик. Питання вирішуватиме внутрішня ситуація у ФРН, особливо всередині правлячих партій.

Але ж що б не вирішили в Німеччині, ухвалювати рішення щодо можливих санкцій будуть усі 27 членів Євросоюзу.

Досягти домовленості між країнами-членами про повну заборону проєкту буде набагато складніше, ніж щодо запровадження мораторію. Таку думку в коментарі Укрінформу висловила депутат Європейського парламенту від Німеччини, представниця «Зелених» Віола фон Крамон. Вона вважає, що російському президентові Володимиру Путіну треба пред’явити «повний каталог» проблемних аспектів: це не лише справа про отруєння опозиціонера Олексія Навального, а й підтримка Кремлем диктаторського режиму у Білорусі, дестабілізація в Україні, Грузії, Сирії, небажання йти на співробітництво з цих та інших питань. І поставити питання таким чином: мораторій доти, доки ці речі не будуть урегульовані.

Євродепутатка також вважає ухвалення резолюції сильним тиском на уряди країн ЄС. Нині, переконана вона, важливо запустити на національних рівнях дебати з цього питання. «У Путіна стільки безладу, що з ним просто неможливо поглиблювати економічні зв’язки», - зауважує фон Крамон.

З цим у Німеччині погоджується, треба визнати, все ж меншість.

ДОБУДОВУВАТИ НЕ МОЖНА ЗУПИНИТИ

У ФРН є щонайменше шість варіантів, за допомогою яких вона могла б теоретично відмовитися від проєкту «Північний потік-2», підрахувало видання Politico.

Отже, уряд ФРН може скасувати видані дозволи на трубопровід; дозволити екологам домогтися зупинення будівництва; запровадити національне обмеження на імпорт російського газу на підставі закону про зовнішню торгівлю та платежі; дати можливість санкціям США «задушити» проєкт; вимагати санкції на рівні ЄС і прикритися ними; просто не дати трубопроводу остаточне «зелене світло» на стадії отримання ліцензії.

Але в усіх випадках Німеччині не вдасться уникнути величезних (не менш як 9,5 млрд євро, які було інвестовано) відшкодувань компаніям. До того ж Берлін вважає, що відмова від фактично готового проєкту сильно б’є по його репутації перед інвесторами як надійного і передбачуваного партнера.

…Поки німецькі та європейські політики метушаться в пошуку рішення, Газпром тишком-нишком готується й далі тягнути свою трубу. Новенький корабель-постачальник «Іван Сидоренко» з Санкт-Петербурга причалив минулого тижня в порту Засніц Мукран на острові Рюген. Там на нього вже давно чекає трубоукладач «Академік Черський», який пригнали раніше з тихоокеанського порту Находка. Ще одне судно постачання стоїть на якорі в Калінінграді як резерв.

Продовжується будівництво й на суші. Німецьку компанію Gascade, яка зводить наземну частину сполучення між «Північним потоком-2» на виході в німецькому Лубміні й пунктом у Чехії завдовжки 480 кілометрів – Європейський газопровідний трубопровід (EUGAL), американські санкції поки що не торкнулися.

Ольга Танасійчук, Берлін

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-