Західні вигадки чи Китай знову щось приховує?
Останніми днями на «карті COVID-19» з’явилася нова географічна точка – китайська провінція Цзілінь, де зареєстровано нові випадки інфікувань. Китайські та західні ЗМІ подають ці факти по-різному.
Згідно з офіційними повідомленнями провінційного Комітету в справах охорони здоров’я, а отже, і китайської преси, «у понеділок у провінції Цзілінь на північному сході Китаю було виявлено два нових підтверджених випадки зараження COVID-19». Загалом станом на 01:00 вівторка в провінції Цзілінь зафіксовано 132 локальних підтверджених випадки захворювання, у тому числі 2 випадки з летальним результатом. 104 пацієнти вже виписалися з лікарень після одужання, 26 – усе ще перебували в медзакладах.
Дані про фактично поодинокі випадки захворювання в провінції з населенням близько 28 мільйонів на тлі страшних звітів з усього світу останніх місяців навряд чи заслуговували б на особливу увагу. Якби не повідомлення в західних ЗМІ про те, що у двох містах провінції – однойменному Цзіліні (з 7 травня там зафіксовано 39 випадків, з них 5 за останню добу) і Шулань, поставлених владою в жорсткі карантинні умови через «великий ризик подальшого поширення», – зупинено міжміський транспорт, закрито школи і громадські місця, заборонено зібрання, для виходу з житлових комплексів запроваджено спецперепустки.
Західні ЗМІ також повідомляють про нові спалахи хвороби в сусідніх провінціях Ляонін (населення якої сягає 44 млн) і Хейлунцзян (понад 38 млн). Загалом ідеться про більш як 100 млн чоловік.
«Близько 108 мільйонів чоловік у північно-східному регіоні Китаю знову занурюються в умови блокування», – драматично інформує американська преса.
У центральній китайській пресі про це – майже нічого. Згідно з її повідомленнями, усе гаразд, ситуація контрольована.
Між тим, в Ухані, звідки все й почалося і де за останні дні знову фіксуються нові випадки інфікування, тестуватимуть усіх жителів, тобто 14 мільйонів чоловік, оскільки є підстави побоюватися другої хвилі захворювання.
ДЕПУТАТСЬКЕ СВЯТО НА ТЛІ COVID-19
Проблема в тім, що світ останнім часом Китаю не дуже вірить. Зрозуміло одне: китайська влада вдасться до найжорсткіших заходів, аби не допустити поширення інфекції й, отже, запобігти другій хвилі інфікування. Та ще й напередодні сесії парламенту – Всекитайських зборів народних представників, яку було перенесено, уперше в історії, з початку березня на кінець травня. Щорічне «свято демократії» на китайський лад має пройти без проблем.
Сесія ВЗНП 13 скликання розпочнеться в Пекіні 22 травня. Скільки днів засідатимуть 2980 депутатів (найбільшого у світі парламенту), невідомо – залежить від ситуації. Це теж уперше. Висвітлюватиме сесію менш як 3 тисячі журналістів, це значно скромніше, ніж раніше: допустять у велетенський будинок на площі Тяньанмень лише тих репортерів, які перебувають у Пекіні, а іноземних і зовсім не пустять. Із зарубіжних представників на відкритті сесії зможуть побувати посли «окремих держав».
Робота найвищого законодавчого органу найнаселенішої держави світу, яка ніколи не була дуже прозорою, пройде цього року й зовсім за зачиненими дверима. У прямому та переносному сенсі. Попри те, що «під сильним керівництвом ЦК КПК, ядром якого є товариш Сі Цзіньпін, а також завдяки напруженій роботі всієї країни й народу, ситуація з профілактикою і контролем епідемії COVID-19 у Китаї неухильно поліпшується, нормальне економічне та соціальне життя поступово відновлюється», як бадьоро відрапортував Постійний комітет ВЗНП, – усім зрозуміло, що до «нормальності» ще дуже далеко.
АЛЬТРУЇЗМ АБО РОЗВАЖЛИВІСТЬ
Водночас на міжнародній арені Китай виявляє активність, обіцяючи допомогу всім і вся. Зокрема, голова КНР і головний комуніст Сі Цзіньпін 18 травня, виступаючи на відеосесії ВООЗ, оголосив, що Китай надасть допомогу міжнародному співтовариству у боротьбі з вірусом та для економічного відновлення в розмірі 2 млрд доларів протягом 2 років. А також що Китай співпрацюватиме з ООН, аби створити на своїй території «всесвітній хаб і центр гуманітарної допомоги» з метою забезпечення функціонування «антиепідемічних ланцюгів поставок».
Щоправда, у безкорисливість китайської допомоги мало хто вірить. А новини з різних країн про мільйони неякісних китайських масок, за які ще й заплачено чималі гроші, аж ніяк не покращують імідж Пекіна.
Що ж до «ланцюгів поставок», то якраз їх зараз намагаються змінити основні торговельні партнери КНР на Американському континенті й у Європі. ЄС нині працює саме над забезпеченням більшого суверенітету щодо поставок медичних товарів, планує більш уважно подивитися на інвестиційні європейські програми за кордонами (читай, у Китаї) і спробує переконати своїх інвесторів вкладати кошти ближче до дому.
Китаю, який зміг трохи більш як за 30 років піднятися до другої економіки світу саме завдяки іноземним інвестиціям, такий розвиток загрожує катастрофічними втратами. Ось уже й міністр комерції Чжун Шань обіцяє, що КНР розширить доступ до свого ринку та більше відкриє сектор послуг у рамках зусиль для підтримки іноземних інвестицій, що країна вживатиме заходів для їх стабілізації, створення справедливого й конкурентного ринкового середовища для іноземних інвесторів.
Але для того, що іноземні інвестори не пішли геть, Пекіну треба переконати їх не лише в прозорості фінансових процесів, а й у своїй відкритості та щирості загалом. Для цього Піднебесній ще належить докласти дуже багато зусиль.
Ольга Танасійчук
