Політичний ексгібіціонізм від «мацковського нарцисика»
Ви вже поснідали з інтерв’ю, даним Сурковим – Чеснакову? Ну, не переймайтеся… Як читати гидко, то не читайте – нічого не втратите! Але коли вже не втримаєтеся, то варто пам’ятати: це не для вас писалося-публікувалося. Вони ж недарма тримаються парочкою – начальничок і його «мусорок» – вони в такий спосіб резервують собі поличку на двох у кремлівському секонд-хенді, а на папірці пишуть – «цена договорная».
І все ж визнаємо: Суркову з Чеснаковим, принагідно, дуже хотілося, щоби ми таки завили від образи. Тож давайте, передусім, дулю їм скрутимо, прагматичненько так…
«Донбас не заслуговує такого приниження, Україна не заслуговує такої честі» – це Сурков про можливість повернення ОРДЛО в Україну. Тобто, іншими словами – про неможливість такого сценарію. На цьому етапі. А ви хіба по іншому думаєте? Ви хочете на Донбасі місцевих виборів уже у жовтні з усіма «довісками» до цього ідіотизму ? Отож. Основне для нас – це, а не варнякання Суркова.
«України немає. Є українство. Тобто специфічний розлад розуму. У дивний спосіб доведене до крайнощів захоплення етнографією. Таке криваве краєзнавство. Сумбур замість держави. Борщ, Бандера, бандура є. А нації немає. Брошура "Самостійна Україна" є, а України немає. Питання тільки в тому, України вже немає чи ще немає?» Злить аж до вогню з очей? Ще б пак! Але хіба ж ми вперше таке чуємо? Ставити знак рівності між українським світом і етнографією – це ж так типово для рашистського імперіалізму. А те, що Сурков нагадав нам, як уміє, про «недоформульованість» і провал у просуванні української національної ідеї – то хіба ж це не правда? Хіба ж це нині не ключова для України небезпека? Суркову тут ще й подякувати треба.
«…Але з часом вона все-таки буде. Хохли – хлопці вперті, вони зроблять. Однак яка саме це буде Україна, в яких межах вона існуватиме та навіть, можливо, скільки буде Україн – питання відкриті. І в їхньому рішенні Росії так чи інакше доведеться брати участь» . Якщо опустити «хохлів» – то про оцю поточну мету імперії у нас написано кілотонни текстів. Так, вони мріють розвалити Україну, шість років вони намагаються зробити це силою зброї та в умовах тотальної інформаційної агресії. Це новина для нас? То краще давайте щось зробимо конкретне для оборони – тут нема чого їм ще відповісти.
…Нема тому ради – уміє Сурков підковирнути так, щоб було боляче. Але – спокійно – ми ж придивилися до сказаного ним, оцінили. Та це ж звичайне «акторство», хизування перед публікою: дивіться, як я можу! Сурков – політичний ексгібіціоніст, нарцисик, «мАсковське» пихате опудало з відстовбурченим пальчиком… Але. Таких от ворогів треба не те що слухати, їх варто брати до уваги. І тому сказане Сурковим треба розглядати саме в цьому ключі – там проступають хронічні комплекси і накидані на коліні плани – реалізовані, провалені, ті, що «в процесі» і, нарешті, – зона «вологих мрій». Оцей, наприклад: «Примус силою до братських відносин – єдиний метод, який історично довів ефективність на українському напрямі. Не думаю, що буде винайдено якийсь інший». Тут із Сурковим залишається тільки погодитись. Він із Кремля пішов, але Козак нічого нового не придумає.
Риторичних запитань до чинної української влади ставити не буду.
Сергій Тихий
FB
реклама