"Зелена" Австрія. Який він – уряд Курца 2.0?

Укрінформ
У наступні 4 роки вперше Австрією керуватиме коаліція з консерваторів та екопартії

7 січня, рівно через 100 днів після парламентських виборів 29 вересня 2019 року, федеральним президентом Австрії Александером Ван дер Белленом до присяги був приведений новий уряд, який очолив "старий-новий" бундесканцлер Себастіан Курц. Таким чином, було поставлено остаточну крапку в політичній кризі в країні, спровокованій так званим скандалом "Ібіцагейт", й Австрія отримала дієздатний уряд, за яким стоїть оновлена Національна рада.

ПЕРЕДІСТОРІЯ

17 травня 2019 року німецькі газети Der Spiegel і Süddeutsche Zeitung опублікували відеозаписи дворічної давнини, таємно зроблені на одній із віл на острові Ібіца в липні 2017 року, за кілька місяців до виборів в Австрії. На відео було зафіксовано тодішнього очільника правопопулістської та проросійської "Австрійської партії свободи" (FPÖ) Гайнца-Крістіана Штрахе та його помічника Йоганна Гуденуса – разом із, як вважали австрійські політики, "племінницею російського олігарха". Учасники зустрічі обговорювали, зокрема, можливість фінансування FPÖ з боку "багатої росіянки" (як виявилося згодом – "підсадної качки") в обмін на різні преференції після приходу до влади Партії свободи, на той час опозиційної сили.

1

На дострокових парламентських виборах у жовтні 2017 року FPÖ показала хороший результат (26,3%), і справді потрапила до влади – увійшовши до урядової коаліції разом з "Австрійською народною партією" (ÖVP) на чолі з Себастіаном Курцем. Штрахе став віце-канцлером, а Гуденус, який вважався куратором російського напрямку – головою фракції FPÖ у Національній раді (нижня палата парламенту).

Коаліція Курца з крайньоправими, яким, зокрема, дісталося впливове МВС і які мали меморандум про співпрацю з кремлівською "Єдиною Росією", не була безхмарною – час від часу виникали різні скандальні інциденти за участю ультраправих з FPÖ. Кульмінацією стала та сама публікація в німецьких ЗМІ "ібіцівського" компромату на Штрахе, якраз за півтора тижні до виборів в Австрії до Європарламенту.

Подальші події розвивалися стрімко і мало ким прогнозовано: Гайнц-Крістіан Штрахе відразу заявив, що йде у відставку з посади віце-канцлера та складає повноваження голови партії, слідом за ним депутатський мандат склав і Гуденус. Втім канцлер Курц зажадав ще відставки глави МВС, головного стратега та багаторічного генсека FPÖ Герберта Кікля. Це, втім, не було виконано, і урядова коаліція ÖVP-FPÖ розпалася. Одразу після цього колишні партнери Курца з Партії свободи вже голосували в парламенті разом з опозиційними соціал-демократами за відставку уряду на чолі з лідером ÖVP. У країні були оголошені дострокові вибори до Національної ради, а управління країною перейняв на себе "уряд технократів" на чолі з першою жінкою-канцлером Брігітте Бірляйн.

На дострокових парламентських виборах, які супроводжувала низка пов’язаних зі Штрахе скандалів, крайньоправі популісти із тріском програли і майже сягнули свого історичного дна – 16,2%. Натомість значно посилила свої позиції оновлена "Австрійська народна партія" на чолі з Курцем – 37,5%. Ще один переможець виборів – "Зелені", які з майже 14% тріумфально повернулися у парламент після програшу на виборах 2017 року. Колись найбільша політсила країни – "Соціал-демократична партія Австрії" (SPÖ) – значно відстала від переможця, отримавши 21,2% , що є найнижчим результатом за понад 100-річну історію партії.

Як очільник партії, що отримала найбільше голосів, Себастіан Курц був вповноважений на формування нового уряду. Після низки "зондувальних" переговорів Курц зупинив свій вибір на "Зелених" – складному та незручному, але кращому з існуючих варіантів партнерства. Переговори щодо формування коаліції були інтенсивними та досить затяжними. Тим не менше, в перші дні нового року лідери ÖVP та "Зелених" вийшли на спільну пресконференцію та повідомили про позитивне завершення коаліційних переговорів, презентувавши урядову програму.

Фото: Carina Karlovits/HBF and Peter Lechner/HBF
Фото: Carina Karlovits/HBF and Peter Lechner/HBF

БАГАТО ВПЕРШЕ

Новий уряд, включаючи федерального канцлера Себастіана Курца, складається з 15 міністрів, поряд з двома держсекретарями – що на одну особу більше, ніж був попередній коаліційний уряд ÖVP-FPÖ від 2017 року. Правоцентристська ÖVP представлена 11 особами – федеральним канцлером Курцем та 10 міністрами, "Зелені", які тяжіють до лівоцентризму, делегували в уряд 4 членів (включаючи віцеканцлера Вернера Коглера).

Взагалі, цього разу є багато чого "вперше".

Вперше в новій історії Австрії партія "Зелені" увійшла до федерального уряду. Раніше в актив партії вже було записано інше історичне досягнення: колишній лідер партії Александер Ван дер Беллен у січні 2017 р. став федеральним президентом Австрії.

Вперше коаліційний уряд має таку низьку кількість голосів підтримки в парламенті – 97 осіб у 183-місній Нацраді (ÖVP – 71 мандат, "Зелені" – 26 мандатів).

Вперше в країні такий молодий уряд: середній вік міністрів становить 45 років, а шість з членів уряду не досягли 40 років. Найстарішим є міністр освіти Гайнц Фасманн, якому 63 роки.

Майже удвічі молодший 33-річний Себастіан Курц, який через стрімку політичну кар’єру не встиг навіть завершити навчання в університеті, залишається наймолодшим канцлером Австрії та наймолодшим главою уряду у світі.

Вперше в уряді Австрії жінок більше, аніж чоловіків: 8 з 15 міністрів є жінками (53,3%) якщо рахувати з держсекретарями – 9 із 17. Для порівняння, в Національній раді частка жінок – 39,34% (72 жінки з 183 депутатів).

Уперше міністерство оборони Австрії очолила жінка: главою МО призначена Клаудіа Таннер, голова селянського союзу Нижньої Австрії.

Вперше міністром в Австрії стала людина, яка не була народжена в країні та має міграційне коріння: уродженка Боснії Альма Цадіч очолила мін’юст.

Carina Karlovits/HBF and Peter Lechner/HBF
Carina Karlovits/HBF and Peter Lechner/HBF

В УРЯДІ КУРЦА – ЛЮДИ КУРЦА

Поруч із самим федеральним канцлером, низка членів нового уряду вже були на міністерських посадах в першому уряді Курца, або в перехідному уряді Бірляйн (як глава МЗС Шалленберг). У новій команді залишилися люди, яким молодий лідер ÖVP особливо довіряє.

Передусім, це стосується колишнього міністра федеральної канцелярії Гернота Блюмеля, який очолив міністерство фінансів. До кола довіри канцлера належить і Елізабет Костінгер, яка раніше була міністром з питань захисту навколишнього середовища та сільського господарства, а зараз очолила міністерство стійкого розвитку та туризму. Міністерство економіки залишилося за Маргарете Шрамбьок, яка була одним з головних перемовників в команді Курца на зустрічах із "Зеленими". Залишився на посаді й міністр освіти Гайнц Фасманн.

До близького оточення "Басті", як називають Себастіана Курца австрійські ЗМІ, належить і федеральний міністр з питань Європи, інтеграції та закордонних справ Австрії Александер Шалленберг – кадровий дипломат, який зберіг за собою посаду після призначення в "уряд технократів" на зміну добре відомій в Україні Карін Кнайссль.

Ще троє осіб з кола довіри Себастіана Курца отримали посади міністрів (без портфеля) в федеральній канцелярії. Передусім, це – Кароліне Едтштадлер, яка повернулася у Відень, залишивши посаду євродепутата від Народної партії, та відповідатиме за сферу Європи і Сузанне Рааб – ексочільниця департаменту інтеграції в МЗС, яка відповідатиме в канцелярії саме за цей напрямок. Третьою міністеркою без портфеля стала Крістіне Ашбахер, яка вестиме у федеральній канцелярії сфери праці та сім’ї.

Після двох років очолювання МВС політиком від правої партії, впливове відомство з головною австрійською спецслужбою BVT знову очолив представник "Австрійської народної партії": генеральний секретар ÖVP Карл Нехаммер вважається прихильником жорсткого підходу в питаннях міграції та безпеки.

Повернулося до ÖVP і міністерство оборони, яке очолила Клаудіа Таннер. Але давайте про першу жінку-міністра оборони Австрії трохи більш детальніше.

"ЗАВДАННЯ НА МІЛЬЯРД"

49-річна Клаудіа Таннер, юрист за освітою, раніше не мала відношення до армії. Але й чимось абсолютно новим урядова робота для неї не є: у 2001-2003 рр. вона працювала в системі МВС. Потім тривалий час була в приватному бізнесі (телекомунікаційна компанія Kapsch). З 2010 року очолює селянський союз федеральної землі Нижня Австрія. З 2017 року – друга людина ÖVP у землі Нижня Австрія, з 2018 – депутат місцевого ландтагу.

Фото: APA/HERBERT PFARRHOFER
Клаудіа Таннер. Фото: APA/HERBERT PFARRHOFER

Незважаючи на відсутність армійського досвіду, Клаудіа Таннер має всі шанси "вийти за свого" у спілкуванні з військовими – їй приписують жорсткий стиль управління. Але найбільша проблема для нової очільниці оборонного відомства полягатиме не в комунікації.

Перед нею стоятиме важке "завдання на мільярд", пов’язане з вибиванням із нового бюджету додаткового фінансування армії: обоє її попередників (як із уряду технократів Томас Старлінгер, так і міністр від FPÖ Маріо Кунасек) заявляли про плачевний фінансовий стан армії, для розвитку якої потребується багатомільярдні кошти.

Показовим щодо ситуації з фінансами в австрійській армії є те, що у жовтні 2019 році під час святкування Національного свята у Відні керівництвом МО було прийнято рішення зробити менш масштабний показ озброєння та військової техніки, зокрема, без участі вертольотів та танків, та під гаслом "Що ми сьогодні ще можемо. Що ми завтра вже не зможемо".

Міністр оборони Старлінгер тоді чітко заявив, що вже зараз федеральна армія не здатна забезпечити відповідний захист населення. За його словами, у 2020 році потрібне збільшення фінансування армії з нинішніх 2,2 млрд євро до понад 3,1 млрд євро з подальшим виходом фінансування МО у 2030 році на 1% від ВВП (зараз на рівні близько 0,6%). А загалом програма оснащення та переозброєння австрійської армії до 2030 року потребує понад 16 млрд євро.

Якщо новій міністерці вдасться пробити збільшення фінансування, то, цілком ймовірно, що вона буде схвально сприйнята в міністерстві. Однак, як вважають багато експертів, фактично ця "місія неможлива" з огляду на позицію керівництва уряду – як "Зелених", так і самого Себастіана Курца, який раніше заявляв, що не вбачає потреби для нейтральної країни у додаткових мільярдах на армію "в часи миру".

ЗЕЛЕНЕ СУПЕРМІНІСТЕРСТВО

Вернер Коглер, як очільник партії "Зелені", що є молодшим партнером по коаліції, став віцеканцлером, федеральним міністром з питань державної служби та спорту.

Представникам "Зелених" відійшло і міністерство конституції, реформ, дерегуляції та юстиції, на чолі якого призначена 35-річна уродженка Боснії Альма Цадіч. Юрист за освітою з досвідом навчання та роботи в США, Альма Цадіч має парламентський досвід: вона представляла в Національній раді минулого скликання невеличку партію "Список Пільца" (політсила не пройшла до парламенту в 2019 р.), а на нинішніх виборах пішла від "Зелених", і не прогадала. Відома своєю жорсткою позицією щодо правового екстремізму і частий об’єкт нападів із боку ультраправих, Цадіч стала першою особою з мігрантським корінням, яка стала міністром в Австрії.

Міністром праці, соціальних справ, здоров’я та захисту прав споживачів від "Зелених" став Рудольф Аншобер, активний діяч у сфері захисту навколишнього середовища. 59-річний політик близько 15 років є членом парламенту землі Верхня Австрія, де вже давно існує коаліційна співпраця між ÖVP та "Зеленими", то ж буде активно ділитися цим досвідом тепер і на федеральному рівні.

Але головним здобутком "Зелених" можна вважати те, що їм відійшло найбільше відомство в уряді – міністерство транспорту, інновацій та технологій. І хоча в назві відомства немає слова "екологія" чи "навколишнє середовище" – саме це "суперміністерство", як його вже схарактеризували ЗМІ, буде ключовим в екологічній сфері, перейнявши на себе також питання інфраструктури та енергетики. 

Очолила міністерство №2 в списку "Зелених" колишня очільниця екологічної організації "Global 2000" 42-річна Леоноре Гевесслер. На приведення членів уряду до присяги нова "екологічна" міністерша приїхала на велосипеді, тим самим підкреслюючи, що охорона навколишнього середовища та боротьба з кліматичними змінами буде в центрі пріоритетів очолюваного ним відомства.

111
Леоноре Гевесслер. ФФото: APA/HERBERT PFARRHOFER 

Власне, про те, що міністерство транспорту, інновацій та технологій буде такою собі штаб-квартирою "Зелених", свідчить і те, що віце-канцлер Вернер Коглер одразу після прийняття присяги перемістив свій офіс саме до цього відомства зі звичної будівлі по сусідству з канцлером.

"НАЙКРАЩЕ З ДВОХ СВІТІВ"

Урядова програма на 2020-2024 роки двох партій розписана на 326-ти сторінках коаліційного пакту та в деталях визначає плани нового уряду в усіх сферах – від зовнішньої політики, безпеки, міграції та податків до захисту клімату, освіти та здоров’я.

Як заявив лідер ÖVP Себастіан Курц, презентуючи програму уряду, вона увібрала "найкраще з двох світів": обидві політсили мають різні підходи та бачення, однак переговори щодо коаліційного пакту велися на основі того, щоб не змусити одна одну піти на компроміси, а помістити в нього головні передвиборчі обіцянки обох партій.

І сторони справді спромоглися заповнити урядову угоду своїми головними обіцянками та маркерами: для Народної партії, передусім, це зниження податкового навантаження та продовження жорсткої політики у сфері міграції та інтеграції, для "Зелених" – захист клімату та транспарентність.

Щоправда, що там не говорив би Курц, на компроміси все ж партіям довелося йти, а отже в подальшому ці конфліктні теми ще спливатимуть. Передусім, це стосується "Зелених", які, поруч з екологічною політикою, також є активними борцями в сфері захисту прав людини.

Особливо болючим компромісом для них стала згода на введення в Австрії так званого превентивного арешту осіб, які становлять загрозу громадській безпеці, але не здійснили ніяких правопорушень. Те, що ця норма міститься в розділі урядової угоди, присвяченому міграції та прохачам притулку, свідчить, проти кого таке превентивне взяття під варту буде застосовуватися. За введення цієї форми позбавлення волі виступав ще попередній коаліційний уряд Курца з крайньоправими з FPÖ. При цьому правозахисники, серед яких були і представники "Зелених", гостро критикували ці плани, вказуючи на суперечливість конституції Австрії превентивного арешту осіб.

Крім того, "Зелені" погодилася і на низку інших вимог ÖVP, голосування по яких у минулому було б нереальним, як, наприклад, розширення заборони використання ісламської хустки у школах, імплементація федерального агентства у справах біженців тощо.

НА ШЛЯХУ ДО "ЗЕЛЕНОЇ ФОРТЕЦІ" ЄВРОПИ?

Натомість "Зеленим" вдалося перетворити урядову угоду в таку собі "зелену книгу": через усю програму проходить особливо важлива для екопартії кліматична політика, з численними окремими заходами практично в усіх сферах. По суті, усі плани нового уряду розглянуті через призму захисту клімату.

"Ми розглядаємо заходи із захисту клімату як особливий шанс для справедливості, а також майбутнього розвитку економіки та робочих місць в Австрії. Ці шанси потрібно використати – Австрія має найкращі передумови для цього. Спільно ми можемо досягти ціль – кліматично нейтральна Австрія до найпізніше 2040 року, та стати піонером в Європі із захисту клімату. Для нас це, само собою зрозуміло, означає, що атомна енергія не може бути альтернативою, а ми зосереджуємося виключно на відновлювальних джерелах енергії", – йдеться у преамбулі до величезного розділу, присвяченого захисту клімату та енергетиці.

Окрім досягнення на 10 років раніше, ніж скрізь по Європі, "кліматичної нейтральності", новий федеральний уряд також хоче, щоб в Австрії до 2030 року було 100% забезпечення "зеленою" електроенергією.

"Кліматична перебудова" усіх секторів, особливо енергетичної системи, має відбутися з опорою на відновлювані джерела енергії та кліматично нейтральні технології в усіх секторах. Приклад у сфері кліматичної нейтральності має подавати державний сектор, звідки й почнеться втілення нових "зелених" ініціатив. Запланована "кліматична експертиза" для усіх нових законів в країні, покращення та конкретизація Національного енергетично-кліматичного плану.

У рамках боротьби з викидами в атмосферу від автомобілів у планах – розширення залізничної мережі в Австрії та поступова відмова в громадському транспорті та транспорті, що використовується в держструктурах, від автомобілів з двигуном внутрішнього згоряння. 

Новий уряд також планує створення при міністерствах довкілля та фінансів робочої групи з метою визначити, скільки коштуватиме викид 1 тонни СО2 – еквівалента з 2022 року. У подальшому розглядається можливість або ж запровадження національної системи торгівлі викидами, або ж будуть залучені існуючі збори.

Активно Австрія виступатиме і проти атомної енергетики, передусім, протидіючи будівництву та розширенню існуючих АЕС в Європі, а також створенню сховищ ядерних відходів у сусідніх країнах.

Просуваючи на європейському рівні ідею відмови від використання вугілля, Відень займатиметься розробкою вдома плану поетапної відмови від використання невідновлювальних джерел енергії для опалення приміщень – втілюючи курс на відмову від спалювання мазуту, вугілля та природного газу для обігріву та охолодження.

При цьому, особливу увагу новий уряд Австрії хоче зосередити на розвиткові водневої енергетики: напрацювання нової водневої стратегії, активне застосування водневих технологій в сферах економіки та транспорту, ціль: Австрія – "воднева країна №1" у світі.

Серед інших планів – загальна "екологізація" податкової системи, введення уніфікованого авіаційного збору в розмірі 12 євро з одного авіаквитка в рамках боротьби з кліматичними змінами та багато іншого.

Щоправда, не всі ініціативи "Зелених" в урядовій угоді мають чіткі часові рамки, як і немає гарантій, що все це буде підкріплено достатнім фінансовим ресурсом.

НОВИЙ ДОГОВІР ДЛЯ СИЛЬНОГО ЄС і ЗБЛИЖЕННЯ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПИ

Найбільша частина зовнішньополітичного розділу урядової програми присвячена Євросоюзу, який названий "одним із найбільших досягнень XX століття та найуспішнішим мирним проектом на континенті". Австрійський уряд визнає, що багато важливих проблем майбутнього не можуть бути вирішені самотужки державами-членами, а лише – сильним Європейським Союзом.

Однак, щоб зберегти цей "унікальний європейський спосіб життя" в майбутньому, потрібні зміни – новий договір для Європи з урахуванням принципу субсидіарності, коли в окремих питаннях держави-члени мають свободу самостійно вирішувати окремі питання на національному та регіональному рівнях. Оскільки Євросоюз є "спільнотою відповідальності та солідарності", то й проти всіх його членів, які не дотримується правил, мають застосовуватися санкції. ЄС також повинен стати сильним актором на зовнішньополітичний арені, у рамках ООН виступати "в один голос", і йому має бути забезпечено місце в Раді Безпеки.

Наголошуючи на тому, що принцип нейтралітету Австрії є непорушним, вказується на те, що Відень виступає за розбудову стратегічного партнерства зі США, як і за продовження австрійсько-російського форуму громадськості "Сочинський діалог". Крім того, мають бути розроблені державні стратегії щодо Китаю та Африки.

Знайшлося в цьому розділі й місце для України. Новий австрійський уряд заявляє, що Україна є важливим партнером Євросоюзу в Східній Європі, а ціллю Австрії є "економічне та політичне зближення України й Європи". 

Окремим підпунктом прописано й позицію нового уряду щодо підтримки існуючих санкцій ЄС проти Росії: "Австрія підтримує санкції ЄС проти Росії в рамках європейського консенсусу. У випадку досягнення прогресу в реалізації Мінських домовленостей слід розглянути можливість поступового зняття санкцій".

*  *  *

Програма коаліційного уряду має назву "З відповідальності за Австрію". Вона ніби пояснює: консерватори з Народної партії та лівоцентристська екопартія, які аж ніяк не є природними союзниками та партнерами, були вимушені піти на коаліційну співпрацю, дбаючи про майбутнє країни. Партія Курца, безумовно, зараз найвпливовіша політична сила країни, але їй треба рахуватися зі зростаюче великою кількістю прихильників "Зелених" (за останніми опитуваннями, партія виходить уже на друге місце). А отже, в інтересах країни потрібно поєднати ці два дещо різні світи. Яким буде цей експеримент між консерваторами та "Зеленими", буде видно вже в наступні 4 роки.

У європейському ж вимірі симбіоз між Народною партією та "Зеленими", в разі успішності, може стати прикладом для наслідування в інших країнах, зокрема в тих, де спостерігається криза традиційних партій та зростання правопопулістських настроїв.

Щодо України, то уряд Курца 2.0, грубо кажучи, є кращим, аніж попередній. Що не кажи, але при владі немає явних симпатиків Кремля, які закривають очі на російську агресію та періодично закликають до зняття санкцій з РФ, активно критикуючи сам європейський проект. Натомість новий уряд чітко артикулював зацікавленість у зближенні України й Європи та підтримку санкцій проти РФ.

Хоча й не слід виключати можливі проблемні моменти у двосторонніх австрійсько-українських відносинах через позицію "Зелених" у тих же сферах довкілля та енергетики (передусім, атомної), захисту тварин (а отже, й експорту українських продуктів до Австрії й ЄС загалом).

І головне, не слід забувати: офіційний Відень залишатиметься відданим визначеній ним для себе ролі "будівника мостів" і всіляко просуватиме діалог та зближення між Європою й Росією. Адже, як гласить улюблена фраза Себастіана Курца, а тепер вже й нового глави МЗС Шалленберга: "Мир в Європі можливий лише з Росією, а не проти Росії".

 Василь Короткий, Відень

Перше фото: DPA

Розширений пошукПриховати розширений пошук
За період:
-