НП під Архангельськом, або Що пішло не так з “оживленим” проектом “Буревісник”
Після вибуху на полігоні під Сєвєродвінськом (Архангельська область, РФ) президент Сполучених Штатів Дональд Трамп заявив, що цей інцидент дав змогу Білому дому отримати багато нової та важливої інформації: “США багато чого зрозуміли після вибуху ракети в Росії. У нас є схожі, хоча і більш просунуті технології…”
Згодом радник з нацбезпеки Джон Болтон, коментуючи вибух під Архангельськом “Голосу Америки”, в доволі жартівливій формі сказав, що РФ спробувала освоїти вкрадені технології, але в підсумку “щось пішло не так”. “Росія витрачає багато коштів на оборону, аби модернізувати ядерний арсенал та розробляти нові засоби доставки, ракети планують із гіперзвуковим блоком, гіперзвукові крилаті ракети... і при цьому застосовуються технології, більшість з яких вкрадені у США”, – підкреслив Болтон.
На звинувачення в технологічному шпіонажі в РФ відповіли негайно. Перший заступник голови комітету Держдуми з оборони Олександр Шерін заявив, що це “некоректно і неприйнятно”, і зажадав, щоб США представили ракету, технологію виробництва якої Росія, за словами Болтона, вкрала. А його колега Франц Клінцевич (теж член згаданого комітету) наголосив, що звинувачення голослівні, і, мовляв, РФ тепер має право дзеркально звинуватити США в інтересі до російських розробок. “Абсолютно голослівне твердження. Мабуть, раднику президента США з національної безпеки Джону Болтону досі не дає спокою історія 40-х років минулого століття, коли ядерна монополія США загрожувала самому існуванню Радянського Союзу, і він просто був змушений займатися крадіжкою американських атомних секретів. Сьогодні ж ситуація принципово інша. Росія не відстає від США в розробці нового гіперзвукового озброєння, і у нас є не менше підстав звинуватити США в крадіжці російських технологій в цій сфері”, - сказав російський політик. До речі, подібна тональність “да как вы смеете?!” простежується в публікаціях більшості РосЗМІ типу “Спутніка” та “РІА Новин”.
Крилаті ракети з ядерною установкою? США розробляли їх ще в 1950-ті
Спроби створити крилату ракету з ядерним двигуном сягають середини минулого століття, в США — це проект під назвою "Плутон"/SLAM. “Ракета розміром з локомотив мала летіти на наднизькій висоті (трохи вище верхівок дерев) з триразовою швидкістю звуку, розкидаючи водневі бомби на шляху. Навіть потужність ударної хвилі від її прольоту мала виявитися достатньою для загибелі людей, що опинилися б неподалік. До того ж вихлоп ракети, само собою, містив продукти розпаду, щоб у разі війни перетворити Росію в суцільний Чорнобиль”, - йдеться в матеріалі американського мілітарного видання “War is Boring” під назвою “Ракета SLAM могла б стати літаючим Чорнобилем”.
Однак американці від цього проекту досить швидко відмовилися, оскільки в ньому були непереборні недоліки: реактор, щоб бути досить компактним для ракети, позбавлений захисту, охолоджується безпосередньо повітрям, що стає радіоактивним і викидається назовні. Випробовувати таку ракету надзвичайно проблематично - вона випромінює величезну кількість тепла, видає дуже гучний звук і покриває територію, над якою пролетіла, шлейфом радіоактивних опадів. Якщо ж із ракетою щось станеться, ядерний реактор без захисту може впасти на населеній території. Та й сопло ракети буде дуже помітним, а швидкість польоту не дуже високою, тож її засіче і перехопить будь-яка сучасна система ППО. Спроби ж усунути всі ці недоліки призведуть до такого ускладнення системи, що у неї буде дуже мала ймовірність успішно долетіти до цілі - або якийсь елемент конструкції відмовить, або оператор зробить якусь помилку. Але, мабуть, найголовніша причина полягала в тому, що виникли сумніви в доцільності крилатих ракет такого типу. Адже вже тоді у світі почали розуміти, що основою стратегічного ядерного арсеналу судилося стати міжконтинентальним балістичним ракетам.
До чого тут ракета “Буревісник”, яка ймовірно вибухнула під Архангельськом?
Вважається, що російський проект є продовженням ідей проекту згаданої американської стратегічної крилатої ракети з ядерним двигуном SLAM. Однак сказати щось конкретне наразі неможливо (у відкритих джерелах немає жодної інформації про те, що там насправді відбулося – цей проект є закритим. - Авт.). Тому, щоби вивідати, за яким принципом працює такий двигун - ми звернулися до науковця, експерта з питань безпеки і ризиків Юрія Костюченка.
Теоретично, каже пан Костюченко, забезпечена ядерним зарядом ракета, може бути оснащена одним з двох варіантів надзвичайно дорогого, небезпечного і низькоефективного ядерного двигуна. “У першому випадку такого роду двигун включає компактний ядерний реактор, який нагріває повітря до високої температури і, таким чином, створює реактивну тягу, - каже експерт з питань безпеки. - У другому можливому варіанті замість ядерного реактора може бути використане радіоізотопне джерело енергії — вихід менш небезпечний для навколишнього середовища, але набагато більш вартісний і складний”.
Однак наразі експерт не бачить жодного запобіжника, якій утримував би Путіна від використання скільки завгодно небезпечних засобів досягнення політичної мети. А отже використано може бути все, що завгодно, зважаючи не на безпеку, а лише на доступність і уявну “зручність” технічних рішень. “Так само і відомі нам наслідки аварії поки що не дають можливості зробити висновки щодо типу аварійного виробу. Зокрема тому, що інформації недостатньо і вона має ознаки спотворення” - підкреслює Юрій Костюченко. І додає: “Ймовірно, авантюрна і цинічна спроба реанімувати технології 1960—1970-х, від яких 50 років тому відмовилися через їх безглуздість, низьку ефективність і високу небезпеку, і призвела до інциденту 8 серпня 2019 р. на полігоні під Архангельськом”.
Звинувачення США мають підґрунтя, але Росію це не зупинить
Вибух під Архангельськом став предметом багатьох журналістських публікацій, зокрема, у таких виданнях як The New York Times, Wall Street Journal, Guardian, BBC, Reuters тощо. Більшість з них погоджуються з тим, що до трагедії так чи інакше причетний "Буревісник" та критикують дії Росії відразу після інциденту. Власне, як ми вже згадували, критика і звинувачення прозвучала також із вуст президента США та його радника з нацбезпеки. Утім, важко сказати наскільки все це пригальмує подібні ракетні програми (випробування), зважаючи на те, що навіть попри ризик “отримати на горіхи” додатковими санкціями, Москва продовжує створювати загрозу для світу. Власне, незрозуміло й те, наскільки конструктивними є звинувачення пана Болтона.
Науковець Юрій Костюченко стверджує, що це, звісно, не шпигунські ігри часів Холодної війни, але цілком розроблена стратегія. Тобто звинувачення в крадіжці технологій таки мають підґрунтя. “Через сотні підставних фірм в західних країнах скуповуються промислові зразки та закуповуються комплектуючі і обладнання, з яких потім виготовляються прототипи озброєнь. Цією схемою користуються Іран, Китай, Північна Корея, на цьому було побудовано програму переозброєння РФ в середині 2000-х. Поки не було розгорнуто санкції, і ця схема не перестала працювати в тому масштабі, щоб забезпечити потреби російського ВПК. Вже в 2015 році стало зрозумілим, що відтворити західні зразки неможливо без «підсанкційних» комплектуючих та обладнання, можливість виробляти які в РФ було втрачено ще на початку 2000-х. Тоді було обрано іншу стратегію – «оживляти» ще радянські зразки за допомогою доступних комплектуючих до рівня, якій можна видати за наступне покоління озброєнь. В тому числі, використовуючи ідеї, відкинуті колись через неефективність чи недоречність. Водночас цей шлях виявився набагато вигіднішим з точки зору застосування корупційних схем. Отже, ми бачимо намагання імітувати збройні технологій, що є набагато більш небезпечним за тієї якості управлінських рішень, яку може забезпечити корумпований авторитарний режим у стані технологічного занепаду держави”, - переконує Костюченко.
Оцінюючи наслідки невдалих випробувань для подальшого розвитку програми озброєнь РФ, експерт вказує на кілька важливих нюансів.
“По-перше, програма переозброєнь (російська. - Ред.) має перш за все значну корупційну складову, це можливість перерозподілу бюджетних коштів між внутрішнім колом кремлівської владної мафії. Отримання прибутку є дуже важливою метою, в багатьох випадках набагато важливішою за всі інші. Тому аварія на випробуваннях є стимулом для додаткових інвестицій, отже сприятиме подальшому розкраданню бюджету, замаскованому під розробку озброєнь. По-друге, програми з розробки гіперзвукової, автономної, будь-якої іншої зброї є в першу чергу імітаційними, спрямованими як на розігрівання внутрішньої мілітаристської істерії та мобілізацію населення, так і на зовнішньополітичний шантаж”. І переконує, що навіть успішне випробування окремих зразків не призведе до виготовлення потрібної для армії кількості тих же «Буревісників», що показує історія з будь-якими озброєннями, як “новими” так і “глибоко модернізованими” - від Т-14 “Армати” і ПАКФА Т-50/Су-57 до “Калібрів”: “Хоча жодні невдачі програму не зупинять, її реалізація і не призведе до переозброєння армії – лише до подальшої втрати адекватності кремлівського керівництва. Утім, повторюся, що я не бачу жодного запобіжника, якій утримував би Путіна від використання скільки завгодно небезпечних засобів досягнення політичної мети”.
І останнє - щодо розголосу згаданого інциденту. Юрій Костюченко вважає, що ситуація змінюється. Тобто, якщо років 5-7 тому кремлівська влада була відносно чутлива до західної реакції, то зараз перемагає тактика “продавлювати” потрібні рішення – “ми будемо давити і вони прогнуться”. “Хоча межа, звісно, є: санкції в чутливих галузях, в фінансовому і технологічному секторі, показове політичне ігнорування, яке вони сприймають як публічне приниження, розміщення військ на кордонах. Отже, розголос є важливим”, - резюмував експерт.
Мирослав Ліскович. Київ
