Росія у вогні. Поки що – за Уралом…
В 1,2-3,3 раза перевищено норми забрудненості повітря у низці регіонів російського Сибіру, – визнали у всюдисущому “Росспоживнагляді”. Причина – масштабні пожежі, що охопили вже понад 3 мільйони гектарів в Іркутській області, Красноярському краї, Бурятії і Якутії. А оскільки за добу пожежним підрозділам вдається гасити приблизно по 17 тисяч гектарів, для того, щоб повністю приборкати вогонь на території, де горить лише зараз (якщо не допоможе матінка-Природа), може знадобитися майже 200 днів! Гасити вогонь на віддалених від населених пунктів ділянках, аби врятувати тварин і дерева, ніхто не збирається. Бо це “економічно невигідно”...
“Дихайте глибше, товариші-росіяни”...
“Смог від гігантських пожеж в Іркутській області і Красноярському краї дістався Татарстану. Відкрийте Яндекс-карту та виміряйте відстань від Іркутська до Казані (це понад 3,5 тисячі кілометрів. – Ред.). Після чого продовжуйте захоплюватись: спочатку величчю країни, а потім – недолугістю управління нею”.
“Росія тримається на нафті із Сибіру. Як бачимо, Сибіру уже майже немає”. “Усе моє місто задихається. Навіть у магазин вийти неможливо. В NASA вважають пожежу в Сибіру найсильнішою за останні 10 тисяч років. А все тому, що пожежі гасити “економічно невигідно”. (все – переклад з російської)...
Тисячі повідомлень такого змісту цими днями заполонили сторінки росіян в соцмережах. Ще б пак – масштаби пожеж справді вражають. Горить, за останніми даними, понад 3 мільйони гектарів лісів (це 30 тисяч квадратних кілометрів, що відповідає усій території Бельгії, чи, приміром, Словенії і Чорногорії – разом узятих).
При цьому “в Рассії зємєль, звєр’я да птіци, да пушніни нємєряно”. Тож із 2015 року в країні діють так би мовити “прагматичні” правила: пожежі гасять лише там, де це економічно вигідно. Що на практиці означає: пожежні підрозділи виїжджають на гасіння менше 10% площ лісових пожеж! На решті ж територій чекають, доки вогонь згасне природним чином – чи то через дощі, чи, наштовхнувшись на водні перешкоди або пустельні ділянки, де горіти нічому. А все через запровадження в лісовій місцевості так званих “зон контролю”, де дозволено не гасити пожежі, якщо витрати на це перевищують прогнозований збиток, а полум'я не загрожує населеним пунктам і об'єктам інфраструктури. Ця норма якраз і розповсюджується на приблизно третину Іркутської області та значну частину Красноярського краю, де нині лютує вогняна стихія. При цьому нікого не хвилює ні доля лісових насаджень, ні мільйонів живих істот, які населяють ці території і або задихаються у диму або згорають живцем. Також від диму і шкідливих продуктів горіння потерпають сотні тисяч росіян, які змушені упродовж кількох тижнів (доки зливи не заллють осередки вогню) дихати забрудненим повітрям.
Але, схоже, ні інтоксикація населення, ні алергійні та інші реакції російське керівництво не хвилюють – бо такий збиток у країні, зазвичай, не враховують. Тож і не дивно, що губернатор Красноярського краю Алєксандр Усс виправдовує політику кремлівського шефа: (з російської) “Нікому ж не спадає на думку топити айсберг, щоб у нас було тепліше? Щось схоже стосується і лісових пожеж у зоні контролю. Це звичайне природне явище, боротися з яким немає сенсу, а може, подекуди і шкідливо”... Водночас це, певно, стосується лише Рассєї-матушкі. Інакше, як пояснити, що, заплющуючи очі на масштабні пожежі на власних теренах, Владімір Путін запропонував... допомогти у гасінні лісових пожеж у Греції. Ще б пак – господар Кремля так розраховує на підтримку тамтешніх та інших європейських політиків-популістів. А що візьмеш із бідних сибіряків? Особливо, якщо вони готові сумирно терпіти, підтримуючи політику свого “царя”.
Хоча ситуація із “підтримкою”, схоже, таки міняється. Свідченням цьому – масові протестні акції у Москві. А також хвиля обурення, що прокотилась країною у зв’язку із “прагматичним” підходом до гасіння сибірських пожеж. І не лише в соцмережах. Зокрема, більше 600 тисяч росіян вже підписалися під петицією з вимогою запровадити режим надзвичайної ситуації в Красноярському краї, Іркутській області, а також частково – в Бурятії. З’явилися й перші противники путінської політики “невтручання у природні процеси” навіть (!) в Держдумі РФ. Там готують зміни до згаданого вже порядку “вибіркового гасіння”.
Якщо влада “умиває руки”, наслідки не забаряться
У Всесвітньому фонді дикої природи (WWF) нагадують: щороку в Росії вогонь знищує майже 10 мільйонів гектарів зелених насаджень. Тож уже недалекі часи, коли РФ із її “безмежною тайгою” може залишитися без промислового лісу. Тим паче, що цього року показник у 10 мільйонів га вже перевищено – вогонь загалом “пройшовся” площею у 12 мільйонів гектарів. А попереду ж іще спекотний серпень і потенційно небезпечні перші осінні місяці...
Вже зараз, окрім Татарстану, дим від сибірських пожеж дістався Пермського краю, Удмуртії і Башкирії. А там і до Москви уже «недалеко». Адже надії на “рятівні” дощі найближчими тижнями немає. Більше того, за даними екологів, саме пожежа таких масштабів може “відштовхувати” грозові хмари. Адже, піднявшись у повітря, колосальні маси гарячого повітря й диму, що скупчуються над великими територіями, впливають на проходження атмосферних фронтів.
Вогонь тим часом продовжує нищити все живе на тисячах квадратних кілометрів, руйнуючи екосистему. Утім, не варто забувати, що це явище приносить природі і певну користь, сприяючи її “самоочищенню”. “Упродовж тисяч років природні пожежі відігравали провідну роль в екосистемах Землі, і життя на планеті розвивалося разом з ними і залежно від них, – нагадує журналіст ВВС Future з питань науки та зміни клімату Дієго Аргедас Ортіс, – деякі комахи розмножуються лише у жарі пожеж, шишки вогняної сосни викидають насіння лише у вогні, на очищених вогнем просторах з'являються нові рослини тощо”. Також це дозволяє позбутися хвороб і шкідників, які завойовують значні території.
Тобто, у прибічників ідеї “непротивлення вогню” є однодумці і серед науковців. Але в будь-якому разі застосовувати такий підхід радять лише при локальних пожежах у важкодоступних віддалених від населених пунктів районах. А коли ж стихія набуває таких колосальних масштабів, як зараз, – треба діяти. Утім, у Росії робити це, схоже, не поспішають.
За матеріалами преси та соцмереж підготував Владислав Обух, Київ
