Невмируща спадщина сенатора Маккейна й Україна

Щойно прочитав  книжку покійного вже сенатора Джона Маккейна  під заголовком “The Restless Wave Good Times, Just Causes, Great Fights and Other Appreciations”. Джон Маккейн – визначний американський діяч-законодавець, кандидат на президента США, колишній довголітній політичний в'язень – під час свого політичного життя багато уваги приділив Україні та українцям.

Пригадався мені незабутній момент. Стояв я разом з народом України на Майдані Незалежності у Києві. Була зимова неділя, 15 грудня 2013 року. До мікрофона на трибуні запросили до слова двох представників Конгресу США, давно відомого сенатора Джон Маккейна і молодшого сенатора Криса Мерфі.

Для учасників революції це була небуденна подія. Для мене, українського американця, це була гордість, бо був це перший виступ представника США на «Євромайдані», під час Революції  Гідності. Сенатор Маккейн мене спершу здивував, бо погода була холодна, був навіть легкий сніг, а сенатор стояв на трибуні без плаща. Але це моє хвилювання пройшло швидко, коли він почав говорити. Говорив недовго,  але дуже змістовно, сказав такі слова: «Я Вас запевняю, що Америка з Вами!» Пролунав гомін над Майданом, слова учасників: «Thank you, thank you...» Ці слова лунали так довго, як Джон Маккейн стояв при мікрофоні.

Цю подію описав у згаданій книжці сенатор Маккейн. Чимало уваги, до речі, у книжці він присвятив Україні, а також Москві як агресорові – і не тільки агресорові на протязі останніх років. Маккейн описує не лише сьогоднішнього Путіна. Він пише про століття імперської політики і знущання Кремля над своїми сусідами. Мабуть, ніхто з американських політиків не розумів, що таке Москва, краще, ніж Маккейн. 

Він почав цей розділ про Україну словами: «У всі мої роки подорожування я ніколи не бачив нічого подібного». Мав він на увазі невмирущість українського народу.

«Для нас (тобто для нього і сенатора Мерфі – ред.) найголовнішою подією дня було запрошення нам виступити на Майдані. Я підготував короткі зауваги,  написані, як тези, з одного речення, для того, щоби їх легше було перекласти і рівночасно, з одним наміром  – передати повідомлення, що Америка підтримує суверенне право України  шукати своє майбутнє в Європі. Я став на трибуні з Віталієм (Кличком – ред.) і Крисом (Мерфі – ред.)  та групою провідників протесту , а англомовний український дипломат (до речі, переклад тоді здійснював Борис Тарасюк – ред.) перекладав «Україна зробить Європу кращою, а Європа зробить Україну кращою», я обіцяв… Коли я сказав що «Америка з Вами», пролунали слова «Дякую! Дякую!» англійською мовою від зібраних. Я був попросив штаб знайти відповідне речення чи два від українського поета, щоби закінчити свій виступ. «Свою Україну любіть»,  – я процитував поета Тараса Шевченка, – «Любіть її... во врем'я люте. В останню, тяжкую минуту, за неї Господа моліть!» Кожний політик любить хвалитися, що він здатний зворушити публіку. Я не маю такого успіху так часто, як я вдаю чи кажу навіть собі. Я не мусів вдавати того дня. Це не було справою мого виголошення, що мало ефект, радше були мої слова підтримки та надзвичайно зворушлива хвилина».

При цій нагоді сенатор Маккейн пробув кілька днів в Україні, зустрічався  з представниками Церков, різними впливовими особами, включно з Президентом Януковичем. Його основне повідомлення усім було, що Америки на стороні українського народу і його прагнення в Європу.

Після цього сенатор Маккейн їздив в Україну  в березні 2014, коли Москва загарбала Крим, тим разом вказуючи на санкції, які Америка наложила на Росію. Він також стояв на позиції, щоби США передали Україні відповідну “летальну” зброю для захисту перед Москвою-агресором. Ще кілька разів сенатор Маккейн приїздив в Україну на заприсягання Президента Петра Порошенка у червні 2014 року і в останній раз – після Різдва, у грудні 2016 року, щоби зложити співчуття родинам загиблих у війні на Донбасі та зустрітися з воїнами недалеко від Маріуполя. Невдовзі після того він важко захворів і відійшов  25 серпня 2018 року у вічність.

Сенатор Крис Мерфі який стояв поруч сенатора Маккейна на трибуні у ту грудневу неділю 2013 року, у своєму виступі покликався ввесь час на свого старшого колегу, немов Маккейн був його найближчим старшим не тільки другом, але й виховником. Маккейн був республіканцем, Мерфі демократом але Маккейн був далеко понад партією, одною чи другою. Це проявлялося не раз, тим більше на його похоронних відправах де, незважаючи на партійну приналежність, всі прийшли попрощатися із Сенатором, бо він був совістю американського народу. За цим стояв не тільки його великий досвід, а й характерна принциповість, яка була відомою ще з часів його як політв'язня.

Спадщина Джона Маккейна – це дружба американського політичного світу з українським народом. Сьогодні зокрема це важливо оцінити, коли Україна потребує щирих друзів. Цим не можна легковажити. Політики є політиками, але є між ними також і щирі друзі не тільки України, але правди і справедливості. Таким був Джон Маккейн. Раджу всім українцям прочитати його книжку. Її треба перекласти українською мовою.

Аскольд Лозинський. Нью-Йорк

* Точка зору автора може не збігатися з позицією агентства